Худі а Моцні (Канада)

Рідний край Слова: Худі а Моцні Музика: Худі а Моцні Виконує: Худі а Моцні

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край, Ті прекрасні ліси, гори, Мій чудовий земський рай. Думка моя там літає, Мов вітер сильний, В стару хату заглядає, Мого брата питає: Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Поки вогник ясний догоряє? І чи часом ви зустрінете мою милу, Мою єдину любов правдиву, Чи і досі про мене вона питає, Рідний брате мій? Час до часу тяжко жити, Добре знають всі, До нікого притулитись, На душі великий біль. Цієї ночі моє серце Спати не буде, Полетіло б у край рідний, Але не може... Чи ще співаєте разом вечорами, Друзі мої з приятельками, Поки вогник ясний догоряє? І чи зустрінете милу випадково, Мені без неї ніяково, Нехай її для мене хтось вважає, Рідний краю мій!

Vlatko Lepki - guitar Tino Brelak - vocals Andriy Polanski - bass Petro Markevych - drums Igor Letvenchuk - violin, rhythm guitar

Українці -- Україну люблять, де б вони не жили!!!

Бо Вони Українці!!!! 

«Joe Dassin» (франц. «Джо Дассен») — студійний альбом Джо Дассена, який вийшов у 1975 році. Альбом містить одні з найвідоміших пісень співака («Et Si Tu N`Existais Pas», «L`Albatros», «Salut» та «Ma Musique (Sailing)»).

Тоді і ми його почули, а всього через 5 років його не стало. Пішов у віці 41 рік. Власне вчора минуло 30 років....

Послухайте, згадайте, далекий 1975 рік і цей чудовий голос....пісню «Salut».  

Джозеф Айра Дассен народився 5 листопада 1938 р. в Нью-Йорку в сім'ї режисера єврейського походження Жюля Дассена і скрипальки Беатріс Лонер (Beatrice Launer). Під час маккартистського полювання на відьом сім'я перебралася із США до Європи. Джозеф вчився в коледжі Ле-Розей в Швейцарії, потім повернувся у США, де закінчив університет в Анн-Арбор (штат Мічіган). У 1958 році його батько режисер Жуль Дассен попросив сина записати декілька пісень до фільму «Закон» з участю Джині Лоллобріджіди. У 1959 році диск-сорокап'ятка з цими піснями вийшов на фірмі грамзапису Versailles. У 60-і роки до нього приходить перший успіх: «Les Dalton», «Guantanamera», «Siffler sur la colline» і «Les Champs-lyses». Протягом наступних десяти років він випускає ще цілий ряд успішних пісень, серед яких «L'Amrique», «Le Moustique», «Si tu t'appelles mlancolie», «L't indien» і «Le Caf des trois colombes». Джо Дассен записує свої пісні різними мовами: французькою, англійською, німецькою, іспанською, італійською і грецькою. Його перший син, Джошуа, народився сильно недоношеним і помер через п'ять днів після народження. У 1977 році він розлучається і знов одружується на Крістін Дельво, з якою мав двох синів, Джонатана і Жульєна. Співак помер від серцевого нападу під час відпустки на Таїті 20 серпня 1980 р. Похований на єврейській ділянці кладовища Hollywood Forever в Лос-Анджелесі.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Джо_Дассен

***Всім друзям, дякую за коментарі до замітки: Прийшов Спас — пішло літо від нас. 

Всім друзям і гостям блогу дякую за коментарі до замітки: "В результаті маєм нуль..." 

з піснею Тризубого Стаса -- "Чоловік і жінка"

Чоловік і жінка 

Ми усі вивчаєм жінку, Щоб якось її збагнуть, Та пробити лобом стінку – Це реальніше, мабуть. Це ж якого треба лоба, Щоб аж синій був від гуль, І яка б не була спроба, В результаті маєм нуль. Розумія всю ту марність, Чоловік простий, як борщ, А вона – мінлива хмарність: То в ній сонце, то в ній дощ, Загадково-випадкова, Невловима наче ртуть, І завжди неоднакова – Ось така жіноча суть. Кожен раз вона інакша, Кожен раз вона нова, Вдень твердіша, вночі м’якша. Синусоідна крива. Це єдина наша втіха, Й, водночас, суцільний жах, А тому у чоловіка З того всього їде дах. Я також свою вивчаю, Півжиття разом прожив, Але щось не помічаю, Щоб хоч трохи зрозумів. Це створіння незбагненне, І перш ніж пробувать вивчать, Тут потрібно, як на мене, Академію кінчать. Та життя мене навчило, Що робити це дарма, Бо наука тут безсила – В них же ж формули нема. Тож не варто й намагатись, Все одно, не зрозуміть, Тут одне – пристосуватись І біля них, як песик, жить. І ми несемо свою службу, І вимахуєм хвостом, І любов у нас і дружба, Як в собаки із котом. Чоловік для них забавка, А вони – це пуп землі, Тільки й чуєш: "Цить, не гавкай, Твоя кістка на столі!" Жінка нас бере до хати, Як зручну й корисну річ, Щоб було кому кохати Й працювати день і ніч. А тому іще до шлюбу Мусит думать чоловік, Як йому не врізать дубу Біля них за цілий вік. Але й жінці треба знати, Що таке чоловіки, Перед тим як споживати Наші здібності тонкі. Ми складніші за комп’ютер, Або інший агрегат, Нас не купиш за валюту І не візьмеш на прокат. А тому їм треба вміти Чоловіка берегти: Готувати, не сварити, За горілкою піти. Акуратно, обережно, Як дитинку доглядать, От тоді ми, як належно, Палко, ніжно і безмежно Обіцяєм їх кохать.

Файна пісня, а ще як файний козак співає....

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці, роки.
А ти живеш не на тому-у-у....
Березі ріки)

                    Хай не буде...

Диким птахом в сивих хмарах твоя пісня плиє небом, наче спалах, наче мрія, наче квітка з полонини,