Сховався вечір у колисці, У небі місяць – жовтий біб, Старий гармаш гармату чистить (єдиний свій убивчий хліб). Тихенько ковзає ганчірка, Гризе судома міць руки, Можливо, завтра нову дірку В собі відкриють вороги. Пробачать хай і в потойбіччя Скоріше прокладають путь, Бо зайд сюди ніхто не кличе, Чого вони тоді ідуть? Хіба їм так погано вдома, Що лізуть наче сарана? Чи сучим дітям невідомо Чим може скінчитись війна? Невже у них така спокуса, Що ...

Читати далі...

В нашій пісні нема зайвих слів, В нашій пісні нема зайвих звуків, Там лише нескінченність степів, Перегуки дідів та онуків. Там живуть відчайдухи та сміх, Гіркоти анітрохи і солі, Там є коні. Не можна без них Скуштувати солодкої волі. В нашій пісні не виють круки, В нашій пісні прихована сила, Ми міцні і водночас м’якіЗ тих часів, як нас небо створило.[Приєднана картинка]

Земля і небо не всесильні, Коли твої бажання хворі, Найгірше рабство – добровільне, Найбільша дурість – то покора. Нехай об стіну та до крові, Нехай це вигляда як впертість, Хоча слова – вінки тернові, Найперший ворог – це інертність. Хто себе по шматкам дарує, Той від народження багатий, І хай це самого руйнує, Та гріх найбільший – все проспати.24.04.2016

[Приєднана картинка]

- Чого це ти псячиш Долю? - А хто ще радів з ярма? У долі немає Волі, І вибору теж Нема. - Що з того, що знову Грає Знайомий уже Маршрут? - А там сподівань Немає, Та як без надії Тут?27.11.2015

Не так давно, в одній країні, В якій не знають гніву бур, Грав світлий день на мандоліні, Неначе справжній трубадур. Його пісні були чудові, На заздрість геніям віків, І в кожнім вишуканім слові Пливли мелодії птахів. Душа летіла як пір’їна, Зачувши ноти голосні. Мені б туди, але країну Ту бачив я лише у сні.17.11.2015

Осенняя сырость, цветущи сады,Свет плачет в росинках чуть видной листвы, В тумане дома, в серой мгле дремлет даль,Не слепит нас солнце лучами, как жаль.Мы дышим надеждой, что ласковый светВ окно постучит, вспыхнет алый рассвет,Бездонное небо, маня синевоюЛучится здесь счастьем, и песня с тобою.Но звук монотонный от капель холодных-Бездушные слезы изгоев бездомных-Хоть плачут тоскою – сердца ледяные,В земле робко тают слова их немые.Осенняя сырость, цветущи сады,И вечер наполненый грустью весны...

Читати далі...

Кто-то слышал твой призрачный шепот вдали,И стремился на свет ускользавших огней,Кто-то рядом с тобою невольно молчит,А ты смотришь в окно на отсвет фонарей.Обрати нежный взор, вновь в улыбку поверь,Там, где иней сребрился как в поле февральКапля слез на ладонь, распахни сердца дверь –Там подснежник в душе, снов ушедших не жаль.Пусть, заслышав твой призрачный шепот вдали,Обретет путник путь, а бродяга – приют, Пусть никто не узнает, как сердце болит, Где подснежник цветет – близких любят и...

Читати далі...

Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )Как приятно утром ранним,Кожу с черепа сдирать,И жевать, жевать, жевать!Тёплым гноем запивать! Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )

Ух! Ух!... Вже іде, Літо краде Легкий осінній дух... Ночі - німі. В холоді тиша. Спеку залишу На поталу зимі. Вже поглядає Здибленим оком Сум. Й ненароком З-за слів виглядає. ...З-за слів. Й із змочалених снів... ...Крадуться сум і дух осінній, І вже немає квітів синіх, А лише жовті та рябі... Я осінь - залишу собі.