Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

"Вдовиний лямент", анґлійська народня баляда Мій любий хату збудував, берізкой замок уквітчав. Найкращий, ліпший понад всі той дім, що любий був підвів. Колись удень жовнір прийшов, помітив дім- і геть пішов, опівночі був гурт привів, ґвалтовно милого забив, замордував, пограбував, чоло`віка на смерть затяв. Раби втекли аби спастись- ми з мужем двоє зостали`сь. Края`ла`м са`ван власноруч, сама омила ва`жкий труп, добу сиділа біля ніг- ніхто живий не допоміг. На плечі тіло узяла...

Читати далі...

"Кенет", анґлійська народня баляда "Безсердий лорде, ти мертвець. Лілея розцвіла: настав їй раненько кінець, мороз її прибрав. Ти реготав, бив злидарів- у глину трамбував... Ніхто руки не дасть вдові коли мине` ваш фарт. Уходить ніч. Ти п`єш вино. Дивись-но, не пролий: мине життя з похмільним сном, проллються соки всі. У білом вершники примчать- я вірю: час прийде`, загинеш, пане, від меча. Герб Кенета впаде. Вив чорний пес: він знак збагнув невидимий усім: побачив Марґарет...

Читати далі...

Поль Верлен "Spleen" Рожi червоні поспі`ль, чорен посполу хміль. Бачу, холонеш, любо: буде на мене загуба. Небо блакитне занадто, море а вітер -принада. Завше чекаю й боюся: ґвалтом тікати мусиш. Блискучий лаком гостролист, самшиту ку`щі, лу`ків зміст покинув`м геть напризволяще заради Вас і тільки. На`що? переклад з французської Терджимана Киримли

Я снова спорю с тишиной, Я говорю сама с собой Среди безмолвия любви, Среди забвенья пустоты. Опять мираж скользит по кругу, И безразличие друг к другуНаполнит ядом эхо стен, Нет сил на поступь перемен. Я снова спорю с тишиной, Но лишь молчу сама с собой, Немы слова без лиц родных, Без рук тепла средь теней злых. Я вновь общаюсь с тишиной, И тяжко так не мне одной, Тревожит сердце хмурый сон…Не дай Господь, чтоб сбылся он. [Приєднана картинка] 12,10,09 т.е.с.

ПРИВЕТ ! КАК ОСЕНЬ ЗОЛОТАЯ ? ШАГАМИ ЛЕГКИМИ ШУРША, ОНА ПРИХОДИТ УВЯДАЯ, И ВНОВЬ УХОДИТ НЕСПЕША. ОНА КРАДЕТСЯ К ОКНАМ НЕЖНО, СМЕЛЕЙ СТАВ, В ДВЕРИ ПОСТУЧИТ, ХОЛМЫ УКРОЕТ СПЛОШЬ БЕЗБРЕЖНО В ЦВЕТА РОЖДЕСТВЕНСКОЙ СВЕЧИ. ОТПЕЛИ ПЕСНИ. ОСЕНЬ ШЕПЧЕТ, СКВОЗЬ ДЫМКУ В СИНЕВУ ГЛЯДИТ, КОСТРЫ СГАСАЮТ, ХОЛОД КРЕПНЕТ, ЛИСТОМ ПОЖУХЛЫМ СТИХ ЛЕТИТ. 06.10.09 т.е.с.

Уходят года, снова осень - печаль Листвою шуршит под ногами, Слезами строка, скоро снова февраль, И мгла нас обнимет крылами. Над тонкою тропкой, по ниточке льда Танцуем мы вальс листопада, И к солнцу душой сквозь застывши года Вдруг чувства блеснувшего взгляда. В нем боль и укор, в нем надежда, тоска, И вновь ожиданием светится, То холод зимы, то как уголь-жара - То вспыхнет огонь, то метелица. А яркие краски кружит листопад, И листья под ноги ложатся, Шуршат, и из глаз капли...

Читати далі...

Каприччіо пристрасне, примхливе - Смичок і струни, таїнство єднання. Крик, стогін, плач і сміх бурхливий - Жагучі ноти вічного кохання. [ Читать дальше ]

Отчий дім. Стрічає липа біля хвіртки там кіт самотньо позіха . Порожньо завше на подвір`ї спориш царює дражнячи курей. Бабуся з хвіртки виглядає Одна вона в холодній хаті. Лиш ця розрада і надія – що виглядать своїх дітей.

верлібр До! – до-мажор, акорди літа. Мі! – Місяць, млинчик з медом в небі. Соль! Соль! – Кохання соло. Соловейко Співає аріозо. Фа! – Фанфари Лунають зоряні; фортіс-Сі!-мо любовне. Ре! – Мо-Ре… Хви-Ля… Ля! У хвилях Світанок вже скупався. Сонце!!! Симфонія ранкова! Сон це… Сон це… 01.10.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270254