Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...     (20 жовтня 2001р.)  ©Степанська Марина (SMG)

"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."Дощ пише й пише на  вікні.Імла, безлике небо і сльотаво.Коханий, то лише уява!..Ти припадаєш до грудей щоночі.Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -Десь глибоко відлунює пророче;Під ранок із судомами вщухає..."Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."Дощ зрідка бумка за вікном.Кохання ...є...ще буде...проминуло...Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.Сум нидіє по закутках оселі...Пробуджує і збуджує до млостіТвій дотик, що чаївся у постелі.Очікую... ...

Читати далі...

Сегодня не сработал парашют[Приєднана картинка] Небрежно уложил вчера, наверное[Приєднана картинка] И то порой чего пол века ждут Сейчас оно придет, твое мгновение. Не думай о секундах свысока.[Приєднана картинка] Наступит время - сам поймешь, наверное: Свистят они, как пули у виска,[Приєднана картинка] Мгновения, мгновения, мгновения...

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочцi тут пiд калиною — I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею Стелеться полем туман. Гай чарiвний, нiби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Он на стрункiй та високiй осичинi Листя пестливо тремтить. Небо незмiряне, всипане зорями, — Що то за божа краса! Перлами ясними ген пiд тополями Грає краплиста роса. Ти не лякайся, що нiженьки босiї...

Читати далі...

Ты - русский Я – немец Мне каяться не в чем И тот и другой – палач Что Гитлер что Сталин Нечем Утешить мне сирот плач. Я немец Страны просторами От Вены до прибалтийской Глуши Я немец С арийской историей И мистикою души. Я немец И прадед, и дед - спасали Мир от еврейской чумы И мог быть союзник Сталин Вождем той святой войны. Что? – забытая веха? Мог третьего Рима Медведь, С драконом третьего Рейха В траншее одной сидеть! Но что вам о прошлом Пошлости...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Тарас ШЕВЧЕНКО Розрита могила Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась, Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? «Молилася, турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала. Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі...

Читати далі...

Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують. 9 березня 1935КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла...

Читати далі...

Посторонний. Я помню все, что было еще до До сотворенья мира мирозданья До тех времен еще, когда водой Покрыто все с верха до основанья. Тогда везде зияла пустота Лишь темнота, ни хляби и не тверди И смысл, и суть и истина проста Ничто вокруг, ни жизни и не смерти. И были в мире только мы вдвоем И ты была все вот такой же дурой Тщеславный сноб с напыщенным лицом Клубком амбиций, чувств карикатурой. Все грезилось тебе, когда же бог Создаст среду банального...

Читати далі...

І.Р. Плащаницею ночі покриєш схололі вуста, Дорахуєш до ста, і, примруживши стомлені очі, Прочитаєш молитву, і тінню старого кота Повз розбурхану Лету прожогом укотре проскочиш. А за нею туман. І прочинене навстіж вікно, І було то давно, і банальна зимова сльота. Ти постукаєш в небо, а там наливають вино, А спускатися долу вже боязко, бо самота. Бо брести по землі, по зимі волочити крило, Жи би все відгуло, а воно на ступнях мозолі. А вино не дозріло – у Лету крівцею стекло. І не...

Читати далі...