Ти - пристрасть, ти - ясний вогонь. Кохай, палай, не охолонь! Вулкан, безодня, вир - то я. Тепер, навік - лише твоя. Злітаймо вдвох! Щасливими будь - Так хочу я. Про сум забудь! Палай, радій, не охолонь - Кохання пий з моїх долонь!

Сонце світить - та не гріє... Я сказати не посмію, Як мені потрібен ти. Як лякаюсь самоти... Як я плачу уночі! Як сьогодні - три мечі, Три золочених мечі Болем в серце увійшли - Слова три в мені зійшли, Без останку, без жалю Схлипом: "я тебе люблю..."

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]     [Приєднана картинка]Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...                       (Л...

Читати далі...

Хай я не можу бути ніжним На зустрічі скупий наш час Я навіть ніжністю, між іншим, Боюсь, Боюсь образить Вас А зорі ллються,небом куті І хоч ви мерзнети-таки, Та щоби ваших пліч торкнутись- Не звести,ні мені руки Вагаюсь я. Квітневий вечір Тремтить від холоду рука Мені б накрити ваші плечі Хоча б полою піджака За все, за все чого не вмію Мене простіть. Спинився час. Я навіть ніжністю-що вдію? Боюсь, Боюсь образить Вас.

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського. Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису. Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності. Вйо! КОБИЛА ВИННА Не любо - не слухай мене через силу, До лампи Некроту твоя похвала, Та дядько Микола рябу мав кобилу, І капосна раптом до лісу втекла. А там з'ясувалось - та шкапа феномен! Ну як про таку не складати пісні? Не здохлою впала і навіть не в кому - Забулася враз в...

Читати далі...

Крокують вперед з однією метою, Такі несхожі і готові до бою, Підтримують один одного вчинками, Що за інших умов були б не можливими. Кожному з них власне є що втрачати, Та про це воліють не розмовляти, Не чути питання, "А що буде далі...?", Проте бентежить,чи прикріплять медалі. Однакові мрії але різні масштаби, Здійснення кожної майже не за горами, Під зоряним небом всі, як один, Допоки в ілюзій не виявлять змін!

Мы познакомились в двадцатом веке Она певицей была известной, И предложила любовь на веки Я отказался, поскольку честный. Ну что поделать, так воспитали Отец и мама такими были По жизни бабочкой не порхали В гранитной толще тоннели рыли. К любви и юности прилагались Гламурно-сытая жизнь столицы, Все что хотелось, о чем мечталось Надо бы только лишь согласиться. Порой приходится делать выбор И этот выбор бывает труден Везде всегда все получит - пидар А что осталось - хорошим...

Читати далі...

  [Приєднана картинка] Злетімо! Наші крила - то пісні, Що у серцях вирують навесні. До сонця посміхнімосьі хмарок; Летімо через терни до зірок!  В польоті ніжність нам сприя,  Моя підтримка - ти, а я - твоя.  Не бійся впасти, з вірою лети!   То - сила крил в дорозі до мети. Кохання -наш керманич пильний. Лише не обертайся, вниз не позирай, Та серця свого сумнівом не край. Політ почнімо вільний, спільний!..... ©Cтепанська Марина (SMG)

[Приєднана картинка]Послухай!.. Небо дихає нічне Могутньо, але стримано та тихо. Долонями відчуй - пульсують зорі; Життя у всесвіті триває... Дивись! - бубнявіє, нуртує Щось, ледь вловиме оком...  Межа між літом і весною...  Ридає та радіє серце!........ ©Степанська Марина (SMG)[Приєднана картинка]P.S. писалось давно. але тема вічна

Пада з неба дощ, потемнів бетон. Йobar твій до школи пре тебе в BMW. Вчителько моя, з камінцем кулон! Як така паскуда в світі цім живе? У твоїх очах - завжди тільки гнів. Учні - це не люди, а осли геть тупі. Криком вічним б'єш, нагаєм злих слів. Принцип: "Я цариця - бійтесь і терпіть". Ти ще в перші дні поділила клас На ізгоїв, масу й дітвору "золоту". І товчуть, товчуть "паханята" нас. Школа, мов тюряга - видно за версту. &nbsp...

Читати далі...