Ти - пристрасть...
- 27.04.09, 10:33
Кохай, палай, не охолонь!
Вулкан, безодня, вир - то я.
Тепер, навік - лише твоя.
Злітаймо вдвох! Щасливими будь -
Так хочу я. Про сум забудь!
Палай, радій, не охолонь -
Кохання пий з моїх долонь!
Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю... (Л.Костенко)
Хай я не можу бути ніжним
На зустрічі скупий наш час
Я навіть ніжністю, між іншим,
Боюсь, Боюсь образить Вас
А зорі ллються,небом куті
І хоч ви мерзнети-таки,
Та щоби ваших пліч торкнутись-
Не звести,ні мені руки
Вагаюсь я. Квітневий вечір
Тремтить від холоду рука
Мені б накрити ваші плечі
Хоча б полою піджака
За все, за все чого не вмію
Мене простіть. Спинився час.
Я навіть ніжністю-що вдію?
Боюсь, Боюсь образить Вас.
Мы познакомились в двадцатом веке
Она певицей была известной,
И предложила любовь на веки
Я отказался, поскольку честный.
Ну что поделать, так воспитали
Отец и мама такими были
По жизни бабочкой не порхали
В гранитной толще тоннели рыли.
К любви и юности прилагались
Гламурно-сытая жизнь столицы,
Все что хотелось, о чем мечталось
Надо бы только лишь согласиться.
Порой приходится делать выбор
И этот выбор бывает труден
Везде всегда все получит - пидар
А что осталось - хорошим людям.
Мы познакомились в двадцатом веке
Все это было уже давно
Текут в пространстве другие реки
Все то же в реках течет дерьмо.
Злетімо! Наші крила - то пісні, Що у серцях вирують навесні. До сонця посміхнімосьі хмарок; Летімо через терни до зірок! В польоті ніжність нам сприя, Моя підтримка - ти, а я - твоя. Не бійся впасти, з вірою лети! То - сила крил в дорозі до мети. Кохання -наш керманич пильний. Лише не обертайся, вниз не позирай, Та серця свого сумнівом не край. Політ почнімо вільний, спільний!.....
Послухай!.. Небо дихає нічне
Могутньо, але стримано та тихо. Долонями відчуй - пульсують зорі; Життя у всесвіті триває... Дивись! - бубнявіє, нуртує Щось, ледь вловиме оком... Межа між літом і весною... Ридає та радіє серце!........
©Степанська Марина (SMG)
P.S. писалось давно. але тема вічна
Пада з неба дощ, потемнів бетон.
Й
obar твій до школи пре тебе в BMW.Вчителько моя, з камінцем кулон!
Як така паскуда в світі цім живе?
У твоїх очах - завжди тільки гнів.
Учні - це не люди, а осли геть тупі.
Криком вічним б'єш, нагаєм злих слів.
Принцип: "Я цариця - бійтесь і терпіть".
Ти ще в перші дні поділила клас
На ізгоїв, масу й дітвору "золоту".
І товчуть, товчуть "паханята" нас.
Школа, мов тюряга - видно за версту.
В'язнів стереже старший твій бульдог.
Менший син-любимчик поступив на дурфак.
Цей бездушний кат - справжній педагог -
Учнів мордувати буде ще не так.
Школа в нас давно гірша за тюрму.
Змін не буде, бо при владі теж лиш кати.
Вчителька моя - дорога кому?
Не зоря ніяка і не рідна ти.
Джерело: ВЧИТЕЛЬКО МОЯ