Оксамитовий погляд
Ти мені подаруй наостанок,
Безнадійним мовчанням
До ніг припаду я твоїх.
Після довгої ночі
Настане безрадісний ранок
І трояндовий кущ
Запорошить негаданий сніг.
Ті квітки запашні
Похилило вагою чекання
І сльозинки роси
Замерзаючи рвуть пелюстки.
Аж ніхто не бажав,
Щоб так рано скінчилось кохання
Ніжним жестом прощання
Торкнися моєї руки.

 

Чого я так прагну ?! чого я бажаю?!…

На світі живу я, тай гадки не маю… Чому світить сонце?! чому в тебе очі Як море прозорі, тай сяють неначе Як промені зірки?! Чому твоя посмішка лине до мене… І серце стискається, наче від болю?!… А потім несеться кудись, мов скажене?!… І що буде Завтра?! А що було Вчора давно ми забули… Лиш Попіл вчорашнього б’ється нам в груди… О Люди!

"Я не хочу тобі зла, я не така,
Я в очах твоїх шукаю лиш тепла,
Я в устах твоїх шукаю лиш добра,
Ти пробач все, що буде і що було.
Я не хочу тобі болю,зрозумій,
Я не хочу щоб за мене ти страждав,
І в очах моїх погасло стільки мрій,
Знаю,ти б мені життя віддав.
Будь щасливим! Я не хочу тобі зла!
Я не варта навіть краплі твоїх сліз,
Я піду від тебе так, як і прийшла,
Снігом розлечусь, розтану скрізь..."                            Angel W

Снігом розлетілася … пішла.
А в очах… не лише туга і журба.
В тих очах хурделиця мела,
Хоч настала знову вже Весна!
Я хотів догнати лиш, спинить…
Жевріла надія у душі… ще мить.
Та чомусь не зміг, забракло сил…
А у серці – сум… і щось щемить.
Вірогідність зустрічі була -
Лише б я з’явився на вокзал.
Зміг лише «люблю» одне сказать,
Та не смів…її тоді кохать,
І тому надію не давав.
Щоб коханою була вона…
Бажав. І у решті решт… щоби змогла…
Полюбить. В моїй душі імла…
Знов лежить. Боюся, що вже втратив її…
У суцільній …болючій … імлі.

Сил надайте мені! О! Боги!
Припадаю до Неньки-Землі!
Щоб кохану мою… знов зустріть…
І змогли у любові ми жить.
О! Свароже! Ярило! До Вас
Мій летить з підсвідомості глас…
Дайте людям надію, щоб сум…
Негаразди… народ обминув.
Щоб Звитяга і Успіх…були
Невід’ємні від нас. Загули…
Чую сосни… і вітер вщухав,
Що піднявсь поневолі. «Та хай!»-
З під небес мов би ріг… заволав.
Гуркотнуло зненацька …та ще…
Із душі щезли туга та щем.
Народивши у серці моїм
Міць та Радість… що я не один.

Отож як перейменували Дніпропетровськ у Дніпро, начебто правильно. Та не завжди одразу визначити мова про ріку чи про місто. 
Сказати "вечірній", так одразу ще той радянський цукерочний бренд згадується...

Знову шаленеє море... цілунків...
Мене в полон свій бурхливий... забрало.
В нетрі забрало- собой оповило...
Цілими тижнями ... пестило жваво.
Ой же ...які вони всі ...та гарячі...
Тії цілунки... їх хочеться вдосталь.
Чом же тих пестощів... дуже замало?!
Де ж оті руки... та ніжнії плечі?!
Що так сумують... дарують блаженство...
Що нас кохають... і нам відмовляють.
Де ж оті вії, та гарнії очі?!
Що до звитяг надихають... буремних.

Лютий надимає щоки,
Люто дме, шибками грюка,
Знахабніло в двері стука...
Космос чорний і високий

Зоревітром срібним дмуха,
ЗореПросо сипле з міху.
Оріон потужно диха...
Лютий дме.
                     Я небо слуха.

11.02.2011
© Stepans’ka Marina (SMG)

                                                                        продовження теми http://blog.i.ua/community/2051/536203/
Ой, лихо-лишенько, що ж я наробила?
Гадки не маючи Майстра спокусила...
Теперь прийде попід хату з оберемком квітів,
Куди ж його сховатися? Підкажить же діти/
Бо той Майстер - справжній майстер дівчат завлікати
речами солодкими...
Ой, мамо дорогенька, зачиняйте хату                                  Anafidream

 
Мене спокусила ... двері зачинила...
а потім гадала: "Що ж я наробила?!..."
Бо як я не прИйду ... більше до дівчини -
Будеш сльози лити... Заллєшь скатертину.
Буде річка ціла з сльоз твоїх біжати...
Заллє полонину... все довкола хати.
Будеш тоді кликать... Помочі просити...
Що ж ти наробила?!... Як же будеш жити?!                      Master

Знала, що словам солодким не слід довіряти,
Що треба дією їх перевіряти
Як почув ти про дітей
Та замкнені двері,
Вже не треба ні любощів,
ні смачної вечері
А я крадькома в віконце тебе виглядала,
Не спала всю ніченьку - на тебе чекала
                                                                                                   Anafidream
Я сидів на ґанку... Біля хати нічку...
Бачив як топила... Ти дровами пічку.
Спокій твій беріг я... Примостився нишком-
Ноги зігрівала... Твоя мила кішка.
Я сидів на ґанку... В хаті було тихо...
Лише на світанку... Півень кукурікав.
Коли ти чекала... Коли чатувала,
То хоча би вийшла...Та поцілувала.
А як обіцяєш... Народити сина...
Буду я з тобою... Кожную хвилину.
А як подаруєш... Ще й красуню доньку.
Всі майбутні роки... Будем жить нівроку.                                 Master

Я хочу відчути
тебе на смак,
На скрик, на запах,
на дотик...
На спраглому тілі
залишити знак,
Й любити тебе,
допоки
Наповнишся ти
солодким теплом,
Гарячим  любові
промінням...
Я ніжно огорну
тебе крилом,
а ти - ростимеш
корінням
У пружне, жадане
моє єство...
Й оркестром
дзвінкоголосим,
Ніжним чарунком,
духм'яним зелом
Душу мою
оросиш...
Тебе закохаю,
собою сп'яню,
Сповию в любов,
заколишу...
І, спивши уповні
хмільного вогню,
Надію на вічність
залишу...