хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «релігія»

Льюис К. Размышления о третьей заповеди

Льюис К. Размышления о третьей заповеди


Статья опубликована: "Guardian", 1941, 10 января.

Все чаще и чаще мы слышим и читаем о том, что надо создать христианскую партию, христианский фронт или христианскую политическую платформу. Люди искренне и серьезно желают, чтобы христианство пошло войной на мирскую политику, и сделать это, конечно, должна особая партия. Странно, что некоторых неувязок в этой программе не видят и после того, как вышла в свет "Схоластика и политика" Маритэна.

Быть может, христианская партия просто хочет, чтобы жить стало лучше; быть может, она призвана решить, что такое "лучше" и какими средствами нужно этого добиваться. Если она выберет первый вариант, она политической партией не будет: почти все партии стремятся к целям, которые всякому понравятся, - они хотят для всех (или для каких-то) людей уверенности в будущем и благополучия, а для страны - наилучшего, с их точки зрения, соотношения между порядком и свободой. Разделяет их то, как они все это расшифровывают. Мы спорим не о том, нужно ли людям жить лучше, а о том, что им в этом поможет - капитализм или социализм, демократия или деспотия и т. д.

Что же будет делать христианская партия? Благочестивый Филарх убежден, что хорошей может быть только христианская жизнь, а ее должна насаждать сильная власть, уничтожая последние следы душепагубного либерализма. По его мнению, фашизм просто исказил верную идею, а чудище демократии, дай ему волю, пожрет христианство; и потому он готов принять помощь даже от фашистов, надеясь, что он и его соратники их в конце концов переквасят. Статив не уступает Филарху в благочестии но он глубоко убежден, что падшему человеку нельзя доверять столь опасную силу, как власть, он не надеется на вождей и видит единственную надежду в демократии. Тем самым он готов сотрудничать со сторонниками status quo, хотя их мотивы лишены и призвука христианства. Наконец, Спартак, не менее честный и верующий, хорошо помнит, как обличали богатых и пророки, и Сам Спаситель, и склоняется поэтому к сторонникам левой революции. Естественно, и он готов сотрудничать с теми, кто прямо называет себя воинствующими безбожниками.

Все трое встретятся в христианской партии, а потом - перессорятся (на чем ей и придет конец), или кто-то один из них возьмет верх и выгонит двух других. Новая партия, т. е. меньшинство христиан, которые и сами в мире - меньшинство, вряд ли сможет что-нибудь сделать своими силами. Ей придется прилепиться к соответствующей нехристианской партии - к фашистам, если победит Филарх, к консерваторам, если победит Статив, и к левым, если победит Спартак. Не совсем ясно, чем же все это будет отличаться от нынешнего положения.

Более чем сомнительно, что христиане переквасят своих неверующих собратьев по партии. Куда им! Ведь как бы они ни звались, они представляют не христианство, а малую его часть. Идея, отделившая их от единоверцев и сроднившая с неверующими, отнюдь не богословская. Она не вправе говорить от имени христианства, и власти у нее ровно столько, сколько властности у ее приверженцев. Но дело обстоит гораздо хуже: эта малая часть считает себя целым. Назвавшись христианской партией, она тем самым отлучает, обвиняет в ереси своих политических противников. И ее постигнет в самой тяжелой форме искушение, которым диавол никого из нас не обделил: угодные ей взгляды покажутся ей учением самой Церкви. Мы всегда готовы принять наш чисто человеческий (хотя порой и безвредный) энтузиазм за святое рвение. Это усилится во много раз, если мы назовем небольшую шапку фашистов, демократов или левых христианской партией. Бес-хранитель партий всегда рад рядиться в ангела света, а тут мы сами дадим ему лучший маскарадный костюм. Когда же он перерядится, повеления его быстро снимут все нравственные запреты и оправдают все, что измыслят наши нечестивые союзники. Если надо убедить христиан, что предательство и убийство дозволены, чтобы установить угодный им режим, а религиозные гонения и организованный бандитизм - чтобы его поддерживать, лучшего способа нет. Вспомним поздних лжекрестоносцев, конкистадоров и многих других. Тех, кто прибавляет "Так повелел Господь" к своим политическим лозунгам, поражает рок: им кажется, что они все лучше, чем дальше они зашли по пути греха.

А все оттого, что нам представляется, будто Бог говорит то, чего Он не говорил. Христос не пожелал решать дела о наследстве - "Кто поставил Меня судить или делить вас?" (Лк. 12:14). Он ясно сказал нам, какие средства праведны. Чтобы мы знали, какие из них действенны, Он дал нам разум. Остальное Он предоставил нам.

Маритэн разумно указывает единственный способ, каким мы можем воздействовать на политику. Христиане влияли на историю не потому, что у них была партия, а потому, что у них была совесть, с которой приходилось считаться. Что ж, спросят вас, нам остается писать членам парламента? Да, и это неплохо. Тут можно сочетать голубиную кротость со змеиной мудростью. Вообще же надо, чтобы мир считался с христианами, а не христиане - с миром. В сущности, меньшинство может влиять на политику лишь двумя способами: либо оно должно "приставать" к власть имущим, либо становиться партией в современном смысле (т. е. тайным обществом жуликов и убийц). Да, я забыл: есть и третий способ. Можно стать большинством. Обративший ближнего принес "христианской политике" самую большую пользу.

P.S: Релігійність - це не про мене, але тема статті і до простого життя прийнятна більш чим. Більше вражений часом написання статті і актуальністю даної теми в наш час. Час змінився, люди - ні

Душа і сніг Mamay.blog.i.ua

Душа і сніг
Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. Налегкому морозі порипує під ногами. Навіює спогади з дитинства. Порипуючи ним, ішли ми з товаришем вниз по вулиці. Попереду – курсанти, чистять сніг. Добра справа. Але чистять вони йогоне в дитячому будинку і не в лікарні. Чистять вони його навколо Єпархії…Що вони там роблять, і хто їх туди послав – із державного ВУЗу доструктури, відокремленої від держави?

Може, у тій Єпархії інваліди чи люди з якими вадами? Ні. Там міцні хлопці. Майже усі по центнеру і більше вагою. Хрести носять “горизонтально”. І могли б сніг почистити не тільки навколо Єпархії, а ще і допомогти комусь. Нема, Боже, церкви, гине повністю. То у дітей приміщення інтернату відбирають, то органний зал у громади. Храмів за кількістю вже скоро буде стільки ж, скільки й бензоколонок. От тільки кількість навіть не те, що в якість не переростає, а скоріше навпаки – гине церква. За винятком окремих волхвів-священиків по околицях, котрі служать Богу і людям самі по собі. Коли авто за сотню тисяч доларів має власник заводів – я розумію. А коли на такім авто під церквою припарковується батюшка, та ще й на стоянці, щойно розчищеній від снігу курсантами… Душа і розум якось не сприймають таку святість. Говорив мені батько, що Бог живе в людській душі, а не в церкві. Живе у чистій і добрій душі. В душі, де немає каменя за пазухою і злості, обману та нещирості.

Сніг… Білий і чистий сніг. За ніч засипав шляхи і двори. От якби так він засипав нещирі корисливі душі, щоб почати з чистого листа: “Якось ішли ми з товаришем вниз по вулиці. А біля Єпархії батюшки чистять сніг. Добра справа. Невтомні хлопці. Щойно після служби дітей з інтернату до органного залу возили, і відразу за сніг.”

Мій коментар до публікації   Mamay "Душа і сніг" 

А чим попи гірші від комуністів. І ті  й інші прагнуть жити при комунізмі. Церковнослужителі такі ж "бізнесмени", тільки від богословя.

Публікація Мамая надихнула мене  на  Фантазію на тему  «Кримінал і  релігія».

Частина 1.

Приходить до батюшкикий  такий собі багатенький стрижений "браток" , який пройшов вогонь ( на кривавих розборках за поділ майна, воду ( не одного конкурента відправив на дно з бетонним блоком на ногах) та мідні труби ( засобів масової інформації, коли обирався депутатом), і каже: - Грешен, батюшка по  молодости. Надо бы на всякий случай  душу спасти!.Уже за 50 –т перевалило. Подививсвя батюшка на золотий ланцюг завтовшки з палець, на непідробний переляк в очах про можливий страшний суд, на мерседеса на стоянці і наче щось  радісно залоскотало у грудях: - Ну что же, сыне мой! Будем спасать твою душу. Однако это дело зело долгое и очень дорогое. Ты же видишь, раб божий , на храме нашем купола прохудились, во дворе тротуарная плитка выкрошилась, да и мне на службу добираться не на чем. Жигули совсем сгнили! Да не оскудеет рука твоя щедрая. Сделаешь  богоугодное дело, а там, глядишь,перед Господом и грехи твои отмолим. Уразумел?

- Уразумел, батюшка! Согласен на все! Стану вашим Спонсором.

Частина 2. Минув рік. На церкві вже виблискували позолотою новенькі бані та хрести, подвір"я було вимощене свіжою тротуарною плиткою, пасували до архітектури храму щойно збудовані цегляні колони огорожі. Сама огорожа хизувалася досконалим ковальського мистецтвом. Батюшку переповнювала радість. Життя набувало нового змісту. Він погладшав і був свідомий того, що кохана донечка вже має змогу отримати освіту в Англії, а його мерседес виблискує полірованим капотом на церковній стоянці. Одне непокоїло батюшку. До нього вчора заходили братки і цікавились "спонсором", пропонували свої послуги за спасіння своїх душ.  - До чого цей візит? Ніяк не второпає  батюшка, але підсвідомість  підказувала йому щось недобре.

 Частина 3. Невдовзі передчуття справдилися. Загинув "Спонсор".  У дивній автокатастрофі закінчилось його земне буття. Вночі на одному з поворотів траси біля Кацапетівки, на швидкості 150 кілометрів на годину автівка Спонсора за сухої дороги, при повному місяці  врізалася у бетонний відбійник. Відспівали раба божого та й поховали з почестями. На панахиді серед натовпу батюшка помітив тих трьох стрижених, що приходили до нього напередодні та цікавилисьСпонсором. Обмінялися поглядами. Батюшка все зрозумів – оці  троє також прагнуть спасіння душі.  Доведеться і їм відпускати гріхи. Вони мають дорого за це заплаттити. Досвіду батюшка вже набув. А тут спало на думку, що його хатинка у селі, яка залишилася після смерті мами, вже не відповідає його статусу. Мабуть треба побудувати щось пристойніше з сауною та басейном, капличку у дворі поставити....,  а може «свечной заводик» прикупити.           Пасма диму від  ладанки  лагідно огортало у труні  тіло небіжка, його  нова молода дружина  через силу вичавлювала  з себе вдовині сльози. Секретар небіжчика  підтримував  вдову за плече, намацуючи її молоде хтиве тіло.  Все це бачив небіжчик але до всього земного  йому було вже  якось байдуже. Останнє, що непокоїло  Спонсора  у земному бутті, так  це потужний спалах білого сліпучого світла серед ночі на трасі. Потім сильний удар.
Частина 4.

Там на трасі ні страху, ні болю Спонсор не відчував. Душа стрімко  відділилася від тіла і вже згори бачила трьох братків, які хутко завантажили в автівку якусь апаратуру та зникли, розчинившись у пітьмі ночі. На панахиді по собі Спонсор у натовпі виокремив  3 - людей , які нетерпляче  чекали на закінчення молебну біля вінка   із скорботним написом. Матінко моя! Так це ж помічники його опонента на виборах і одночасно конкурента у бізнесі. Нещодавно  вони мали наглість запропонувати продати їм  сирзавод та безцінь   та зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів. Як не дивно, злості  у Спонсору вже не було, шкодувати  за земним життям якось не хотілося. Його чекала вічність. Він відчував свободу і  легкість буття. І від цього  на  Душі було радісно і  спокійною. Як добре, що батюшка встиг відпустити всі  його земні гріхи, а він не шкодував для цього грошей! У доброму гуморі, з передчуттям вічного благоденствія Спонсор   постав перед страшним судом, але вирок був коротким, наче постріл з його улюбленого ТТ.

-У   ПЕКЛО!

Частина 5.

Не очікував такого Спонсор,ошукав його хитрий  батюшка. Заволав сердешний:

- Так я ж... давав гроші на позолоту  хрестів та бань церкви, привів до ладу подвір"я, побудував огорожу, придбав батюшці мерседеса, відправив його дочку на навчання до Англії., роздавав  гречку та олію своїм виборцям..... Я ж спокутував гріхи..., молився, не пропускав  жодної служби...! Ставив пам’ятники  та  з усією душею любив і  шанував загиблих ворогів своїх..  Та я ж…

- Ми все це врахували! Тому буде твоя душа  спокутувати гріхи у VIP відділенні Пекла , разом з такими як ти....  Надамо тобі персонального  золотого казана  з " живицею, сіркою,нефтю" на вибір, як в  "Енеїді" Котляревського  та золоту пательню для лизання.Похнюпився Спонсор. Страшний суд!  ....Не залякаєш, Не купиш, не зателефонуєш...  - І на тому спасибі.... Ледь вичавив із себе. Підхопили архангели  Спонсора по під руки та й потягли у пекло до чортів спокутувати свої земні гріхи!

Євро-2012. Алілуйя!

«Внести український християнський дух та національний колорит у проведення футбольного турніру Євро-2012 старалися у м. Коломиї 8 жовтня. Спеціально написана ікона Богородиці та Дитятка Ісуса над футбольним полем з національними символами
країн-господарів Євро-2012 України та Польщі викликала особливу увагу духовенства, коломиян та представників ЗМІ»

Джерело

Я не буду комментувати таку подію, оскільки це мене не дивує. Однак викликає е-е-е… як би так делікатніше… е-е-е… посмішку.
[ Далі деталі ]

З Миколаєм!


З дитинства Миколай вів святе життя, яке всіх дивувало. В юнацтві він бажав прийняти чернецтво, але Господь у видінні заборонив йому, вказавши, що він має послужити людям. Справді, обраний Божим промислом єпископом міста Міри в Лікії, святий прославився наверненням багатьох людей до Христа та мудрим керуванням паствою. Під час гонінь імператора Діоклетіана святителя Миколая було ув'язнено, та з приходом до влади Костянтина він повертається до пастви. Хоча святий не лишив після себе ніяких письменницьких праць, саме його святе життя та чисельна кількість чудес пов'язаних із ним свідчить: це була людина великої святості.

Це й усе, що повідомляє про святого Миколая в рубриці "Цей день в історії" "Православіє в Україні". Коротко і ясно.

А звичай дарувати на Миколая подарунки діткам утвердився в XVII столітті. Щоправда, в ті часи виконувач ролі святого не лише роздавав солодощі й/або іграшки, а й екзаменував дітей на знання Закону Божого. Це тепер Миколай фактично перетворився на Діда Мороза...

На мою думку, християни все-таки мають розрізняти Угодника Божого і довгобородого червононосого субчика...

На цьому в Некрота поки все.

Зі святом!

Семь смертных грехов

Про фільм -- тут.

Частина 1  -- тут.

Частина 2  -- тут.



Нормальний фільм. Незважаючи на малий обсяг фільму, респект авторам. Хоча б за те, що замість ворожок і телепатів (як це зазвичай буває зараз на телебаченні в СНД) коментувати запрошено переважно священиків.

Выполняя "домашнее задание"...

...столкнулась с несколько неожиданным... Так сколько же официальных сайтов у Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата? И какой из них официальнее и главнее? Пока нашла три:

http://pravoslavye.org.ua

http://cerkva.info

http://orthodox.org.ua

Лично мне милее вторая ссылка - в первую очередь за неполитизированость главной страницы

Моральний кодекс

Хотів би запитати атеїстів і агностиків: за яким моральним кодексом Ви живете? З віруючими ясно: вони живуть за настановами своїх божеств, виконуючи які після смерті вони отримають блекджек і шльондр перехід в кращий світ. А от що впливає на мотивацію дій невіруючих?