хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «інформація»

Лекції Відкритого університету Майдану

http://betv.com.ua/online/majdan_lectures2/

Онлайн з Майдану Незалежності 

12 грудня 2013 — день другий Відкритий університет Майдану — ініціатива Інформаційного центру «НЕ ЗЛИй Майдан». Кожен день на Майдані, на відкритій сцені біля Лядських воріт проходитимуть лекції гуманітарної та економічної тематики. 

Розклад:

12:00 Віктор Тимощук «Адміністративні послуги по-європейськи: як це має працювати»
13:00 Владислава Осьмак «Тут стої’мо: icторiя центральноi площi та вулицi Києва»
14:00 Роман Зінченко «Історії, що змінюють хід історії»
15:00 Олена Нізалова «Нерівність в оплаті праці»
16:00 Ігор Посипайко «Чому розумні люди не дивляться телебачення?»
17:00 Ярина Ключковська «Як давати інтерв’ю медіа так, щоб вас показали по телевізору»
18:00 Валерій Пекар «Глобальні сценарії для України та наші ресурси»
19:00 Влад Троїцький «Формування через культуру ідеології Нової України»
20:00 Роман Куйбіда  »Як побудувати справедливу судову систему»

Будьте УВАЖНІ !!!!!

Людині властиво легковажність. Протягом кожного робочого дня я спостерігаю в соціальних мережах трансформації, гідні фантастичної прози. Здавалося б - досвідчений начальник відділу інформаційної безпеки, а туди ж: бадьоро базарить о місцях проживання, бізнес-ланчу, відпуску та вечірнього променаду, супроводжуючи свій маршрут докладною розповіддю про власні дії, меню а часом - цілі та проекти компанії-наймача.

       Ця ж людина може радісно вивісити в стрічці фотографії оголеної натури, а потім фліртувати напоказ і в «личку» з жінками ... або віртуалами і ботами - в яких особливої впевненості немає.

       Аналітик  всфері фінансів лайкает оголену натуру начальника ІБ, розписуючи фото жінок (або віртуалів) і бурхливо, з артистичним напруженням обговорює фінансові показники з топ-менеджерами відомих компаній.

     З   розгнузданістю, близької до статевої, абстрактний менеджер банку постит в твіттері (під ніком @ utkina_zh) непристойні подробиці про поведінку менеджера банку Б - і невідомо, де тут істина, але менеджер банку Б не витримує і відповідає. Репутація банків тріщить по швах. Глядачі замовляють попкорн і роблять скріншоти. Ха-ха-ха !!!

Мене, як журналістку, вся ця вакханалія приваблює недовго - перші тридцять хвилин. Після цього я починаю нудьгувати, адже через нас проходять досить інтенсивні потоки інформації, і скандалом більше, скандалом менше - знехтувати, вальсуючи, ... . І так щодня ...

Але панове.  Ви навіть ще не почали викладати на ..., скажімо, сервіс SlideShare ваші комерційні матеріали (або не ви, а ті, кому ви мали необережність їх дати  ... - «на подивитися»), - а я вже знаю про вас занадто багато  ... чого. Де ви, з ким, коли повернетеся на робоче місце і що саме робите прямо зараз. Скільки і  хто кому винен і чому, власне ... .

Мене це абсолютно не хвилює - я серед вас знаходжуся досить давно і нічого нового, мабуть, не впізнаю. Але суто технічно існують люди, яких ви можете цікавити більше, ніж мене. Їм достатньо зареєструватися в соціальній мережі, де ви мешкаєте, або на сервісі, куди ваші не обтяжені параноєю співробітники викладають презентації і комерційні пропозиції (поки начальник відділу ІБ фліртує з ботами ... ха-ха-ха ...).

Ви думаєте,що завжди можна виправити ситуацію: видалити статус, підтерти ... відредагувати коментар. Однак неможливо вирізати безтурботне відношення до даних. Повірте, ніхто за вами спеціально не стежить. Це ви по якимось дивним причинам всіляко намагаєтеся залучити до себе увагу - так явно, що навіть бувалі журналісти з подивом вчитуються в ваш профайл ... .

Не варто боятися соцмереж, втім, як і будь-яких інших хмарних сервісів. Вони приносять неймовірну користь, і головне - дають миттєвий відгук на будь-яку вашу активність (частіше по типу «граблі в лоб», але це не настільки важливо). Тому варто пам'ятати, що кожна ваша дія, яку ви побажали зафіксувати, моментально стає публічниою, а будь-який файл, представлений широкій аудиторії, може протягом короткого часу опинитися в світовій мережі і ця інформація буде відома кожному землянину ... . І тут існує два варіанти: думати,  що робиш або розслабитися і віддатися нагоді  бути ідіотом.

Ви вже дорослі, тому пора сказати вам правду: Великого Брата не існує. Існує висока щільність зіткнення людей в різних сервісах. Але через відсутність фізичних відчуттів нам здається, що ми одні. А огляніться - о ні, кругом суцільні @ уткіни_ж маячать поплавками на гладі інформаційного простору.

Син Януковича хоче купити 5 канал

Олександр Янукович намагається купити «5 канал». Про це повідомили джерела «Української правди».

За словами співрозмовника, Олександр Янукович схиляє Порошенка до переговорів про продаж «5 каналу». (В 2011 *молодший* вже став власником телеканалу *Тоніс*). Водночас мета Порошенка - це повернення в політику через мажоритарку у Вінницькій області. Чутки про продаж «5 каналу» ходять з часу приходу до влади президента Віктора Януковича.

Як повідомлялось, у грудні 2011 року УкрБізнесБанк, з яким тісно пов’язані інтереси Олександра Януковича, має намір обладнати податкові інспекції в країні своїми терміналами прийому податкових платежів  УкрБізнесБанком до 2010 року керував нинішній глава НБУ Сергій Арбузов.

Нині банк має 67 відділень, переважна більшість яких, як і головний офіс, розташовано в Донецькій області.

Олександр Янукович володіє також іншим банком - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», головою правління якого, є мати голови НБУ Сергія Арбузова.

Нагадаємо, нещодавно Петро Порошенко поскаржився, що його бізнес потерпає від тиску державних органів.

Українська правда

Путин задумал гуманитарный захват Украины

Премьер России Владимир Путин выступает за укрепление гуманитарных контактов с Украиной. Об этом он заявил на заседании правительства РФ в четверг.

«Еще один вопрос повестки дня тоже хотел бы отметить. Речь идет об укреплении гуманитарных контактов с нашими партнерами     на Украине. Нам предстоит обсудить соглашение, которое будет укреплять правовую базу для работы информационно-культурных центров России на Украине и, соответственно, Украины в России», - заявил он, сообщает сайт правительства РФ.

«У нас большой объем торговых, экономических отношений, очень глубокая степень кооперации, но, как мы понимаем с вами, мы живем в условиях рынка, и каждая страна защищает свои интересы», - отметил Путин.

«Конечно, все это должно делаться и делается по-партнерски, но есть вещи гораздо более глубокие и важные – это наши исторические корни, это наша общая культура. И вот эти центры призваны как раз укреплять это направление нашего взаимодействия», - заявил премьер России. 

.По его словам, такое расширение взаимного гуманитарного, культурного присутствия, конечно же, позволит «обогатить палитру наших отношений с нашим важнейшим партнером, с нашей по-настоящему братской соседней республикой – Украиной».

Главком

“Анафема” Януковичу?

Подібно до того як у 1708 році російською церквою, підвладною цареві Петру І, було оголошено анафему Іванові Мазепі, нині у російських, а також підконтрольних Москві українських ЗМІ стартувала інформаційна війна проти ще недавно любого білокам'яній президента Януковича.

“Історія запам’ятовує імена, пов’язані, що б там не казали, з мужніми кроками”

Євген Сверстюк

Подібно до того як у 1708 році російською церквою, підвладною цареві Петру І, було оголошено анафему Іванові Мазепі, нині у російських, а також підконтрольних Москві українських ЗМІ стартувала інформаційна війна проти ще недавно любого білокам'яній президента Януковича.

Схоже на те, що харківські цукерки для Медведєва і Путіна у Віктора Федоровича вже закінчилися.

Жереб кинуто?

Стартовим пострілом кампанії стала відома речівка “Спасибо жителям Донбасса…”, котра м'яко влилась в український медійний простір, а тепер множиться з геометричною прогресією і покликана, як і відомі передвиборчі ролики 2004 року про поділ українців на три сорти, працювати на розкол України.

Показово, що з'явилася вона не після підписання капітуляційних Харківських угод та інших деструктивних дій президента.

Візит Януковича до Сочі, заяви про однозначно європейський вибір України, відмова вступати до Митного союзу, вимоги перегляду газових тимошенківських контрактів 2009 року та заява Азарова про необхідність скорочення споживання російського газу стали своєрідним Рубіконом українського президента.

“Ще до арешту Тимошенко російські телеканали (ГРТ і НТВ) отримали команду робити заготовки для багатосерійного документального фільму під умовною назвою “Газ, який об'єднав Януковича, Ющенка і Фірташа”, — зазначає директор Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

І от увечері 31 серпня Перший російський державний канал в сюжеті новин фактично звинуватив президента України в обмані виборців, лобіюванні інтересів олігархів і розвалі дружби з Росією.

Війна почалася.

Людина-тумба стирає комплекс меншовартості

“Ішов він собі, така непробивна людина-тумба, а його ловили єхидні російські журналісти, і єхидними голосками скоромовкою питали: “Чи об’єднається “Нафтогаз” із “Газпромом”?”. Питали, як про щось для України дуже неприємне, але вже вирішене, а Янукович непробивним тоном відповідав: “Нет”. Вони ще щось вякають, а він: “Це питання не розглядається”.

Вони йому щось про реорганізацію “Нафтогазу”, а він їм: “Це внутрішні українські справи”. Вони: “А як же міждержавні угоди?” — а він приблизно так: “Це угоди між суб’єктами господарської діяльності”. І далі монументально покрокував”.

Олена Білозерська

Саміт в Душанбе засвідчив, що позиція Януковича не змінилася.

Порівнюючи поведінку Кравчука, Кучми і Януковича на подібних самітах, варто зауважити, що порівняння на користь останнього. “Будь-який тиск в цих питаннях — він для нас принизливий. І ми не дозволимо, щоб так з нами говорили” — попередив президент.

На думку Євгена Сверстюка, кожен в кріслі президента України вчиться бути лідером незалежної держави. “Закон крісла”.

В опозиції до України

“Всі покою щиро прагнуть,

А не в один гуж тягнуть,

Той направо, той наліво,

А всі браття, тото диво!

Нема ж любови, нема ж згоди

Од Жовтої взявши Води;

През незгоду всі пропали,

Самі себе звоювали…”        Іван Мазепа

Якою буде позиція українських опозиційних сил у цій війні? До цього часу опозиція в Україні завше домагалася лише влади.

У ХVIІ столітті “опозиціонери” Брюховецький, Многогрішний, Самойлович та інші претенденти платили за гетьманську булаву значною частиною державного суверенітету. А врешті, довелося заплатити свободою або головою.

На початку ХХ століття УНР впала переможена не стільки зовнішніми ворогами, скільки рідною “опозицією”, котра знаходила опору у тих чи інших ворогах.

Саме соціалістична опозиція у 1918 році доклала чимало зусиль для відсторонення від влади генерала Скоропадського, який соціалістом не був, проте зробив чи не найбільше для того, щоб українська державність набула реальних, а не суто декларативних рис.

У підсумку оті потуги опозиції, котра прийшла до влади під старофранцузьким брендом “Директорія”, призвели до падіння УНР.

Навіть в часи визвольних змагань ОУН-УПА, у 40-вих роках ХХ століття, не на жарт розгорталися бої між ОУН (М) та ОУН (Б), а Поліська Січ Тараса Бульби-Боровця, звідки і бере свій початок назва УПА, була частково роззброєна, а частково знищена своїми ж “опозиціонерами”.

Чи збільшувало це шанси на успіх в умовах, коли Україна і так опинилася у вогні битви двох імперій?

Завжди виходило так, що владарювати вже не було де. Жертвою боротьби ставала сама Україна.

Позиція опозиції

 Основною відмінністю провідних світових держав від тих, котрі щезли або прозябають на задвірках історії є те, що у критичні для країни моменти і влада, і опозиція були єдиними в питаннях захисту національних інтересів.

Нині огульно критикувати Януковича стало модним. Правилом хорошого тону. Незалежно від того, що він зробив чи сказав — у всьому знаходиться прихований негатив.

Враховуючи гіркий історичний досвід, сьогодні, як ніколи, варто замислитись над тим якою має бути опозиція.

 Опозицією до конкретних, несимпатичних комусь, ЛЮДЕЙ  чи до певних ДІЙ посадових осіб? І чи повинна опозиція виступати й проти тих дій влади, котрі спрямовані на захист національних інтересів?

Сам Віктор Федорович, перебуваючи в опозиції, потроху розхитував підвалини української державності. Партія регіонів доклала чималих зусиль для протидії європейській та північноатлантичній інтеграції України. Чого вартує лише мобілізація кримських дідусів і бабусь для зриву військових навчань “Сі Бриз-2009”.

І от “Сі Бриз-2011” та курс “на Європу”!

“Тепер регіонали відчують, що таке, коли інформаційний простір країни жодним чином не захищений. Саме вони завжди лобіювали такий стан речей. Виборці сходу, де рейтинг російського ТБ вищий за українське, тепер матимуть можливість багато цікавого дізнатися про ПР, Віктора Федоровича Януковича та інше прямо з ГРТ".

Після подібної атаки російськими медійними “фаустпатронами”, демонстрації телеканалом НТВ п'ятисерійного документального фільму “Хрещений батько”, капітулював грізний перед Лавровим Лукашенко.

Отож, анафема Мазепі у 1708-му році виявилася напрочуд вдалим інструментом дискредитації глави держави в очах віруючих українців, а відтак поглинання України.

Чи вдасться повторити успіх і у 2011-му?

Роман РЕВЧУК

Закони мови та депутатське беззаконня.

Сергій Грабовський .
Коли публічно порушуєш (у незчисленний раз!) питання про українську мову, про її реальний суспільний статус, про
забезпечення чистоти мови, з одного боку, та її органічного й динамічного розвитку, з іншого боку, то неминуче
натикаєшся на зневажливе пирхання: ну от! знову ця романтика! знову філологічні витребеньки! а тут економіку
рятувати треба, а тут владу приборкувати чи замінювати необхідно, а тут імідж країни впав нижче за плінтус...

От коли будуть розв’язані головні проблеми, коли Україна ввійде в європейську сім’ю народів, тоді можна буде

взятися й за мову.Немає нічого більш далекого від реальності, ніж подібні твердження.

По-перше, для постколоніальної та постгеноцидної країни мовні питання – не щось другорядно-романтичне, а

важливі складові проблем самоідентифікації та самовідновлення. Як у національно-культурному, так і в соціально-

антропологічному вимірах.По-друге, мова є одним із найголовніших знарядь побудови національного інформаційного

простору Годі й казати, що в Україні такий простір донині відсутній, попри патріотичні декларації впливових

депутатів й урядовців, ба, навіть президентів як у 1990-х, так і в 2000-х роках.По-третє, мова – це виробництво:

книжкове, газетне, кінематографічне (в тому числі й дубляж), телевізійне тощо. І, звичайно, це різного роду

програмне забезпечення. Знов-таки, тут нерозв’язаних проблем вистачає.Можна, очевидно, виокремити й

"по-четверте", "по-п’яте" та "по-шосте", але я хочу зосередити увагу на ще одному суто прагматичному вимірі

мовної проблеми, який нерідко у нас залишається поза увагою.

Будь-яка державна мова – це не тільки "дім буття", як назвав рідномовний континуум Гайдеґґер, і не тільки

"співтворець національного образу світу", як писав про мову Ґачев. Державна мова – це ще й інструмент

забезпечення панування того самого сакраментального "нового й праведного закону", що його ніяк не дочекається

Україна. Власне, ідеться про виконання парламентом своїх основних функцій вищого представницького органу

держави – законотворчості і контролю за виконанням ухвалених уже законів.Законодавчий акт – це юридична

"надбудова" над розвиненою літературною мовою. В ньому максимально точно й однозначно мають бути

сформульовані всі визначення, всі поняття й терміни, описані можливі ситуації застосування положень закону та

зафіксовані типи його порушень. Це дуже непроста справа; мабуть, не випадково Конституційний Суд за час

 свого існування мусив стільки разів розтлумачувати ті чи інші положення самої Конституції, в якій мовних

неоковирностей виявилося аж занадто. Що вже говорити про поточні закони, положення яких нерідко

сформульовані так незграбно, що Верховній Раді доводиться їх переписувати по декілька разів...А цими ж законами

 повинні керуватися громадяни, вони мають регулювати діяльність економічних суб’єктів, правоохоронних органів,

 судів, місцевого самоврядування тощо – та хіба можливо узгоджувати свої дії з нечіткими, неясними, часом

відверто безграмотними приписами, в яких порушені усі можливі закони мови, хай навіть й ухваленими більшістю

народних обранців та запровадженими в правову практику завдяки автографу глави держави?

Звісно, можна пред’явити претензії до численного апарату Верховної Ради – чому ця непогано оплачувана публіка

не працює належним чином? Чому не редагуються як законопроекти так й остаточні тексти законів, з усіма

поправками (хай навіть ще раз доведеться затверджувати відредагований текст)? Недостатня кваліфікація,

злий умисел чи лінощі? Так чого ж тоді голова Верховної Ради не виконує своїх безпосередніх конституційних

обов’язків із налагодження нормальної роботи парламентського апарату?

Варіантів відповіді на ці запитання може бути чимало. Але один, мабуть, із найголовніших – це "мовна глухота"

переважної більшості депутатського корпусу, це незнання цією більшістю літературної української (власне, і

будь-якої літературної) мови, це банальна безграмотність – як граматична й стилістична, так і теоретико-

правова. Бо ж будь-яка серйозна філософія і теорія права підкреслює значення мовного оформлення юридичних

актів. Та про що це я? Яка там "філософія права"? Це про кого завгодно, проте не про 99% народних депутатів

України...

Висновок із усього цього простий: без досконалого володіння державною мовою – на загальнолітературному і

спеціально-правничому рівнях – нардепи навіть за наявності благих намірів будуть або творцями безграмотних

та недієвих законів, або банальними "кнопкодавами". Отож в інтересах усього суспільства поставити – для

початку – бодай найпростіші бар’єри, щоб раз і назавжди унеможливити проникнення до парламенту України

публіки, яка володіє хіба що "русским со словарём". Перша така спроба була здійснена 1997 року з ініціативи

Вячеслава Чорновола коли до Закону про вибори внесли пункт про обов’язкове володіння кандидатом у депутати

державною мовою – але такий собі Кучма Л.Д. наклав на цей пункт своє вето. Чим і відкрив шлях до Ради різного

роду водіям, охоронцям та секретуткам...

Звісно, самого лише вільного володіння державною мовою для ефективної роботи депутата замало – але без

такого володіння діла просто не буде. Це та самоочевидність, яка випливає із практики минулого двадцятиліття.