21. мить....клепсидра неба висипала сонцепіском червоним поміж хмар сипких -сяйнула іскра, тліючи, погасла -яскравий спомин невловимий стих.і обрій звис у мріях невідбулийна тих шарагах, з місяця в зірках -у зграї нетлі давній попіл прахуздіймають мов квітковий пил в степах.то злую гру затіяло минуленапівтонів, у світло й тінь, з відлуньі відзеркалень, де в скляних відламахбезликий мім штовхає в ніч валун...

[Приєднана картинка]Кажись буде небесна джакузя! А мила нема...

Між небом і землею ти живеш.....[Приєднана картинка]

«Человек на земле разучивает ту песню, которую будет петь на небесах» (Виктор Гюго)[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Глава первая повести-фэнтези "Сфера неподвижных звезд"-------------------------------------- - Смотрю, ты в последнее время какой-то странный, задумчивый. Ты и в школе таким был. А сейчас… Несколько дней за тобой наблюдаю. О чем ты все время размышляешь? Тебе чего-то не хватает? - Да нет, у меня все есть. Но сомнения какие-то. Я и в школе тоже об этом думал. Вот смотри – мы были детьми, теперь стали взрослыми. Люди стареют, умирают. То есть, нет ничего...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

  [Приєднана картинка] Злетімо! Наші крила - то пісні, Що у серцях вирують навесні. До сонця посміхнімосьі хмарок; Летімо через терни до зірок!  В польоті ніжність нам сприя,  Моя підтримка - ти, а я - твоя.  Не бійся впасти, з вірою лети!   То - сила крил в дорозі до мети. Кохання -наш керманич пильний. Лише не обертайся, вниз не позирай, Та серця свого сумнівом не край. Політ почнімо вільний, спільний!..... ©Cтепанська Марина (SMG)

12. літачки, кораблики...літачки кораблики лЕгкі у простОріплавають літають в небі і на морікрила і вітрила з метеликових крилповедуть у далі подувом вітриі хмаринки білі у безмежній воліплавом пропливають в небесах крізь долюподивом у спогад із дитячих мрійбіль і щем у серці згублених надійпригадаю юність весняною раннюквітами тендітними світлого коханняі серпанок степом в дивній цій поріосипає очі росами зорі...

[Приєднана картинка]Я видел ночью дивный сон, Такие и не снились мне. Так много ярких красок в нем Переливались в зареве.Парил во сне я в облаках, И с птицами на равных был. Утратив свой к полетам страх, Взмахнув рукой, по небу плыл.То выше к солнцу я летел, То опускался вниз, к земле, И свет звезды мне душу грел… Как жаль, что было все во сне.Я не хочу сейчас проснутся, Подольше б мне еще поспать, В лучах бы солнца искупнуться... Айда со мной, во сне летать!