хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «кіно»

Кіноклуб Зеленої аудиторії запрошує

«Бухта» американський документальний фільм 2009 року, режисера Луї Психойоса, що розповідає про масові винищення дельфінів з метою вживання в їжу в національному парку Тайдз біля берегів Японії, а також недієздатності Міжнародної китобійної комісії, одним з головних завдань якої є забезпечення належного збереження популяцій китів. О'Баррі, Психойос, його команда та Товариство Збереженню Океану (Oceanic Preservation Society) з'ясовують, що ж насправді відбувається в цій затишній бухті, і як це може вплинути на весь світ. Фільм отримав «Оскар» 7 березня 2010 року в номінації кращий документальний фільм року. Перегляд фільму продовжує цикл просвітницьких заходів «Зелений кінотеатр та Екочитання», що проводиться Екоклубом «Зелена Хвиля» та Нацоінальним екологічним центром України. Після фільму ви зможете почути про ситуацію з дельфінами в Україну, яка склалася на сьогоднішній день: використання в дельфінаріях, незаконний вилов, використання риболовних сіток, що загрожують життю дельфінів, та про роботу громадської кампанії проти комерційного використання дельфінів в Україні. Перегляд фільму відбудеться в середу, 17 листопада, о 18:00 в 3 корпусі Києво-Могилянської академії, кабінет 213 («Зелена аудиторія»). Офіційний сайт филу http://thecovemovie.com/ Сайт, присвячений проблемі комерційного використання дельфінів в Україні - http://rescuedolphin.blogspot.com/

Приєднатися до події

4 літературно-музичний SEVAMA FEST збирає друзів !

24-25 жовтня 2009 року чекаємо ВАС у будинку Кіно (вул.
Саксаганського, 6, метро Палац Спорту, м. Київ) о 14-30. Початок
фестивалю о 15-00.

         



серед учасників: Арсен Ій, Володимир Осипенко, Костянтин Балицький, Костянтин Мордатенко, Ніка Новікова, Олександр Бик, Світлана Лебедєва, Тата Рівна

У програмі можливі зміни :)

100%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хукня

Від суму і нудьги вирішив подивитись новий сезон комедійного серіалу "Кухня", який не показували на українських телеканалах (тому що продовження зняте 2015 року і тому заборонено для показу в нашій країні). Серіал, звичайно, російський. З російськими зірками (Агутіним, і навіть з Пригожиним). Можете закидати мене капцями, але російськомовний український серіал (це я про "Папіка"), тим паче із гумором 95-кварталу, це ще гірше, ніж російська кіношка з кремлівськими пропагандистами у епізодах. Та й черговий комедійний серіал із Бокланом — це вже перебір. І зовсім несмішно. А от "Кухня" — ржака. Якісно знята комедія. Ще можна аргументувати перегляд рос серіалу тим, що кацапи дивляться наші фільми (причому, й україномовні). Значить і нам можна. Тим паче, фільми без політики.

А взагалі, з серіалом "Кухня" цікава історія. На відміну від "Інтернів" його дивився вибірково: по тєліку показували не з першого сезону. Тому спеціально подивися перші серії, бо цікаво з чого все почалося. Ну а новий сезон майже додивився. Хоча, буквально на днях вийшли перші серії нового сезону: типу, про битву між рестораном і готелем, в якому був ресторан. Залишу на десерт. А так, серіал смішний і сюжет не дає занудьгувати. Рекомендую.

Що подивитися з українського кіно?

Тривалий час "своє кіно" в українців асоціювалось з радянським чи російським кінематографом. З початком війни на Сході гостро постало питання: чим же замінити оте "своє кіно", яке виробляє країна-агресор.

За останній рік українське кіно зробило значний прогрес у створенні нового, вже свого, українського, продукту. Але варто пам’ятати, що вітчизняний кінематограф має столітню історію — українські стрічки творили і в жорстку сталінську добу, і в буремні для молодої України 90-ті роки.


Плем`я

Драма Мирослава Слабошпицького про глухонімих підлітків та їхню тяжку долю в інтернаті. Стрічка відзнята мовою глухонімих без дубляжу чи субтитрів, а головні герої фільму не професійні актори, а звичайні підлітки.

Фільм отримав багато позитивних відгуків критиків, зокрема Гран-прі у паралельній конкурсній програмі "Тиждень критики" на Канському кінофестивалі. А американське видання Rolling Stone назволо "Плем’я" найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 року.



Незламна

Українсько-російський історико-драматичний бойовик про українську жінку-снайпера.

В основу стрічки лягла реальна історія легендарної Людмили Павличенко. Просто зі студентської лави Київського університету Шевченка дівчина вирушила на фронт і стала живою легендою. Пізніше вона відвідала США, де познайомилася з першою леді Елеонорою Рузвельт. А в Конгресі Павліченко виголосила полум'яну промову, за 2 місяці після якої було відкрито Другий фронт.

Зйомки проходили в Україні, зокрема у Києві, Севастополі, Одесі та Кам'янці-Подільському. Саундтреком стала пісня "Океану Ельзи" "Обійми".



Поводир

Історична драма Олеся Саніна про трагічну долю українських кобзарів у часи сталінських репресій. Гаслом фільму є фраза: "Заплющ очі — дивись серцем". Одну з головних ролей у стрічці зіграла українська співачка Джамала. Вона записала і саундтрек до фільму.

Фільм глибоко проникав у свідомість українців. Багато хто, виходивши з кінотеатру, не міг опанувати емоцій кілька годин.



Іван сила

Дитячий фільм режисера Віктора Андрієнка. В основі фільму — книга Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу". Це історія українця, який виборов титул найсильнішої людини світу 20 століття. Головну роль зіграв український силач Дмитро Халаджі.



Тіні незабутих предків
Молодіжний трилер Любомира Левицького. Фільм базується на давніх українських легендах, а усі зйомки відбуваються в українських Карпатах. До речі, оператором став американець Марк Еберлі, відомий своїми роботами у фільмах "Сутінки", "Небесний форсаж", "Гордий американець" тощо.


Параджанов

Біографічний фільм про легендарного українського і вірменського режисера Сергія Параджанова. Попри критику радянської влади та навіть тюрму, кіномитець залишився вірним собі і продовжував творити. Цей фільм також був висунутий від України на премію Оскар в номінації "найкращий фільм іноземною мовою".



Той, хто пройшов крізь вогонь

Військова мелодрама Михайла Іллєнка розповідає про долю радянського льотчика, який став вождем індіанського племені. Стрічка містить багато містичних і навіть казкових сцен, притаманних фільмам Михайла Іллєнка. Прослідковується зв'язок з іншою роботою Михайла Іллєнка — "Фучжоу".


Якщо казати про мене і кіносеріали

то задовго до розвитку серіалу "Чорнобаївка" режисерів ЗСУ ua_flag  доля мене колись змогла занурити лише в один сучасний серіал. Має назву "Чорне дзеркало". Тому радий і сподіваюся дочекатися нового сезону цих фантастично-реальних історій, що змушують задуматися...

Восстание планеты обезьян / Rise of the Planet of the Apes

 Подивився я цей фільм. Ну що сказати - один разок від нічого робити можна подивитись.

      В секретній лабораторії шукають ліки від Альцгеймера і випробовують їх на шимпанзе. Побічний ефект - мавпи розумнішають, а люди помирають. Головний герой, спасаючи хворого батька, краде ліки і мавпочку. Мавпочка виростає і бунтує. Коротко такий зміст - детальніше не буду, що не псувати перегляд.  

      Моя оцінка за 10 бальною шкалою 4-5.

http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3681523

Життя, як кіно, чи навпаки?

Не на вид жу. Не лю ди.
На Берлінському фестивалі показали фільм української режисерки Оксани Карпович "Intercepted" (літер. - "перехоплене")
Півтори години перехоплених телефонних розмов російських "солдатів" з України з сім'ями. Цитати не всі точні до слова, але суть передаю найточніше.
«Мам, мені так сподобалося катувати! Я тобі можу розповісти, про які тортури я дізнався і в яких брав участь» (і розповідає. Вибачте — не можу повторити). — Синку, це нормально. Я б, якби туди потрапила, теж ловила б кайф, а як інакше?» Це без коментарів. ніякий коментар не виявиться адекватним почутому. У залі – шок. Тиша цілу хвилину після закінчення фільму. Потім зал встає та влаштовує овацію. Рідко вдається ось так, за півтори години побачити картину світу. Російського світу.
«Ні, я не озлобився тут – я просто вбиваю нациків. Вчора йдемо, нам назустріч жінка із двома дітьми — ну ми їх і поклали. — Ну, правильно, вони нам вороги. - Так, мені їх не шкода. Це їхній вибір. Могли б поїхати, як решта. — Правильно, не шкодуй їх. Бий».
Ти там бази НАТО бачив? - Не-а. — Не бреши мені — там на кожному кроці їх бази, нам по телевізору розповідають. — Не дивись телевізор, мамо — там неправду кажуть. — Ну, як це неправду? Правду, звісно. Тому вас і послали туди, щоб ви нас від НАТО захищали. Ви герої. так і передай друзям. — Не лишилося друзів майже нікого — всіх повбивало. — Я пишаюся тобою та твоїми друзями».
«Ти знаєш, ці х@хли злобучі так добре живуть — краще за нас, правда. — Ну, так зрозуміло — їм Захід платить, вони бояться це втратити і за це воюють — а за що?
«Я тобі та дітям стільки шмоток привезу — ми тут у квартирі зараз, вони все кинули, втекли. Спортивна така сім'я - одних кросівок десять пар, і всі фірмові. Я все зібрав, у рюкзак запхав. Хлопці вантажівками вивозять, а я не маю вантажівки. — Гарний ти в мене, господарський — усе до хати. До речі, Софія цього року іде до школи — може, десь комп'ютер забереш?»
У цих розмовах голоси з Росії набагато цікавіші, ніж голоси окупантів. З цими все ясно — вони прийшли забирати, вбивати, катувати. але саме жіночі голоси — матерів, дружин, подруг — показують такий ступінь дегуманізації, який можливий, здається, лише у фантазії-антиутопії. Ці люблячі голоси просять більше вбивати, щоб кохані скоріше повернулися додому. Ці голоси бажають смерті українцям. Ці голоси просять не шкодувати дітей.
«Мамо, навіщо ми сюди приїхали? Жили собі люди, а тепер ми півкраїни трупами засіяли. Навіщо? — Не смій так казати. Вони не люди взагалі. Воюй далі».
Родіна мать.
Перемать.
Катерина Барабаш
Усі реакції:
2Ви та ще 1

Ментальність. Он де "маємо, те що маємо". Кравчук де позичив.

Ні, справді якийсь совковий менталітет. Усе відмічати раніше. По поводу й без поводу.