СМИ сегодня есть инструмент идеологии, а не информации. Главное в их сообщениях - идеи, внедряемые в наше сознание контрабандой.

С. Кара-Мурза

Выявлять уловки политиков и журналистов - увлекательный интеллектуальный спорт. И если уж приходится смотреть телевизор и читать газеты, стоит иногда им заниматься. Хотя бы в профилактических целях, чтобы лишний раз убедиться, что мы - это все еще мы, и пока не превратились окончательно в «электорат» или «сегмент рынка». 

Полезный совет

Простейшим приемом психологической защиты от пропагандистского «промывания мозгов» является сознательное прерывание контактов с источником информации. Например, достаточно время от времени прекращать смотреть телевизор на одну-две недели, чтобы произошло «восстановление» сознания. Наваждение, внушенное телевидением, проходит. После этого резко повышается наблюдательность и какое-то время вы будете легко замечать, из каких телепередач «торчат уши».

И еще один совет: если вам нужна объективная информация - отправляйтесь в научную библиотеку. Если же хотите получить порцию рекламы и политической пропаганды - включите телевизор или купите газету. И внимайте... Только временами останавливайтесь и отфильтровывайте от личных умозаключений те готовые штампы и иллюзии, которые изо всех сил пытаются внедрить в ваше сознание демагоги.

                                                                           Демагогия.

За много столетий существования этого термина содержание его неоднократно менялось. Например, в Советском энциклопедическом словаре 1985 года издания в его определении участвуют слова «обман», «малосознательные массы» и так далее. Мы будем понимать под демагогией совокупность методов, позволяющих создать впечатление правоты, не будучи правым. При таком понимании демагогия находится между логикой и ложью. От логики она отличается тем, что используется для отстаивания неправильного суждения, от лжи – тем, что демагог не формулирует это суждение, а лишь подводит к нему слушателя, поручая тому самому обманывать себя.

Разумеется, приведенное определение – не единственно возможное понимание демагогии, но это та ее форма, которая позволяет провести краткую классификацию методов демагогии – по степени их близости к логике и по постепенному переходу ко лжи. Заметим, кстати, что ложь заслуживает не только осуждения, но и анализа или хотя бы классификации.

Ниже приводятся четыре основных типа демагогии. В каждом из них произведено дальнейшее разбиение. Большинство примеров, приведенных для иллюстрации, не выдуманы.

1. Демагогия без нарушения логики.

1а. Пропуск факта, подозревать о котором слушатель не может, но который меняет кажущийся очевидным вывод. Пример: «Н. открыл три кометы. Является ли он крупным ученым?» «Моя теща открыла пять комет». Пропущено: «моя теща – ученый с мировым именем».

1б. Пропуск фактов, который виден и заполняется слушателями «по очевидности», что приводит к неверному заключению. Пример: на заседании кафедры обсуждается вопрос об ошибке в лекции доцента Н. Выясняется, что ошибки не было. Решено повысить уровень преподавания. В отчете о заседании приводятся только первая и третья фразы.

1в. Пропуск фактов, меняющий вывод; об этом пропуске слушатель может догадаться, только если он не доверяет докладчику. Пример: «Теорему, которую доказал Н., я тоже доказал». Пропущено: «я доказал ее позже».

1г. Создание недоверия у слушателей к какому-либо факту посредством соответствующих словесных оборотов. Вот пример такого нагнетания недоверия «по степеням»: «Произошло событие А», «Мне сообщили, что произошло событие А»; «Мне пытались внушить, что произошло событие А»: «Мне назойливо внушали, что якобы произошло событие А. Впрочем, было известно, что проверить это утверждение я не могу».

  

2. Демагогия с незаметным нарушением логики

2а. Используется известная еще древним философам логическая ошибка, когда временная связь между двумя событиями толкуется как причинно-следственная («после этого – значит, вследствие этого»). Пример: «После моего выступления голосование подтвердило мою правоту», – но говорящий не указывает, что в своем выступлении он лишь поддержал общепринятую точку зрения.

2б. Из А следует В либо С, но вариант С не упоминается. Пример: «Если вы не согласны со мной, значит, вы согласны с Н.» – на самом деле я могу иметь третье мнение.

2в. Подразумевается, что если из А следует В, то из В следует А. Пример: «Все бездельники владеют демагогией, Н. владеет демагогией, следовательно, он бездельник».

3. Демагогия без связи с логикой

3а. Использование словесных блоков «одноразового действия» («вы сами понимаете, что...», «вы же умный человек и не можете не понимать, что...», «не считаете же вы, что не можете ошибаться», «это – не наука!» и много других).

3б. Ответ не на заданный, а на близкий вопрос. Пример: «Можно ли верить утверждению докладчика, что он доказал ошибочность этой теоремы? – Я знаю докладчика как хорошего семьянина и общественника».

3в. Ссылка на авторитет неспециалистов. Пример: «Моя теорема очень понравилась народному артисту Н., а какой-то м.н.с. доказывает, что она неверна!».

3г. Смешение в одной фразе верного и неверного утверждений. Пример: «На семинаре вы не выступили и не опровергли докладчика, так как боитесь его!». Между тем ошибка в докладе была указана первым же выступавшим.

3д. Неверное утверждение содержится в постановке вопроса. Пример: «Почему вы молчали на семинаре, когда вас критиковали?» – спрашивают человека, который не был на семинаре.

3е. Признание своих мелких и несущественных ошибок. (В ответ на замечание, что теорема ошибочна: «Действительно, доказывая теорему, я сделал грамматическую ошибку»).

4. За границей собственно демагогии (переходная область между демагогией и ложью)

4а. Силовая демагогия (по Крылову: «Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать»).

4б. Шантаж, иногда относящийся даже не к самому оппоненту. Пример: «Вы правы, доказывая, что Н. не виноват в том, в чем я его обвиняю. Но если вы будете на этом настаивать, то я предъявлю ему другие, более серьезные обвинения. Вы докажете свою правоту, но погубите его».

4в. Срыв дискуссии, перевод ее в скандал (истерика, жалобы типа «Меня травят», «Меня оскорбляют», оскорбления оппонента, обвинение его в демагогии).

 

Анонимный авторитет

Излюбленный прием введения в заблуждение, активно используемый всеми СМИ. Он относится к т.н. «серой» пропаганде. Давно доказано, что одним из самых эффективных методов влияния является обращение к авторитету. Авторитет, к которому обращаются, может быть религиозным, это может быть весомая политическая фигура, деятель науки или другой профессии. Имя авторитета не сообщается. При этом может осуществляться цитирование документов, оценок экспертов, свидетельских отчетов и других материалов, которые необходимы для большей убедительности.

Примеры: «Ученые на основании многолетних исследований установили...», «Доктора рекомендуют...», «Источник из ближайшего президентского окружения, который пожелал остаться неизвестным, сообщает...».

Какие ученые? Какие доктора? Какой источник? Сообщаемая таким образом информация в большинстве случаев является ложью. Ссылки на несуществующий авторитет придают ей солидность и вес в глазах обывателей. При этом источник не идентифицирован и никакой ответственности за ложное сообщение журналисты не несут. Так что, если пассаж в популярных СМИ начинается словами «источники информируют» или «ученые рекомендуют», будьте уверены - это не информация, а пропаганда или скрытая реклама; причем авторы послания очень далеки от учености и так же далеки от уверенности в своей правоте.

 

"Будничный рассказ"

«Будничный» или «обыденный» рассказ используется, например, для адаптации человека к информации явно негативного, вызывающего отрицание, содержания. В специальной литературе этот метод описывается спокойно и по-деловому. Так, если нужно приручить людей к насилию, крови, убийствам, злодеяниям всякого рода, то благообразный телеведущий со спокойным лицом и ровным голосом, как бы походя, сообщает Вам ежедневно о самых тяжких злодеяниях. Через несколько недель такой обработки население перестает реагировать на самые чудовищные преступления и массовые убийства, творящиеся в обществе. (Наступает психологический эффект привыкания).

Данный прием применялся, в частности, во время государственного переворота в Чили (1973), когда было необходимо вызвать индифферентность населения к действиям пиночетовских спецслужб.

На постсоветских просторах его активно применяют при освещении массовых акций протеста, действий политической оппозиции, забастовок и т.д. Например, происходит многотысячная демонстрация противников действующего режима, которая разгоняется ОМОНом с помощью дубинок и слезоточивого газа. Жестоко избиваются участвующие в ней женщины и старики, лидеры политической оппозиции арестовываются. На следующий день журналисты будничным и деловым тоном, без эмоций, мимоходом рассказывают нам, что, мол, накануне была проведена очередная акция протеста, органы правопорядка вынуждены были применить силу, арестовано столько-то нарушителей общественного спокойствия, против которых возбуждены уголовные дела «в соответствии с действующим законодательством» и т.д. Такой прием позволяет СМИ сохранить иллюзию объективного освещения событий, но, в то же время, девальвирует значимость произошедшего, создает у массовой аудитории представление о данном событии как о чем-то малозначительном, не стоящим особого внимания и, тем более, общественной оценки.

 

Голодовка

Эффективный прием эмоционального влияния на электорат и психологического давления на власть. Подбирается группа хорошо оплачиваемых молодых людей с крепким здоровьем, которые, ничем не рискуя, организовывают «курс лечебного голодания» в каком-либо публичном месте. Вокруг этого СМИ поднимают невообразимый шум. Постоянно звучат обвинения в бесчеловечности режима, организации или конкретного лица. Против этого приема устоять крайне сложно (при условии, что он проводится профессионально), так как власти в любом случае вынуждены реагировать на выдвигаемые «борцами» требования.

 

"Держи вора"

Цель приема - смешаться с Вашими преследователями. Ярким примером является опыт ЦРУ периода У. Колби (1970-е годы). Когда эту организацию стали уличать в терроризме, убийствах, взрывах, свержении правительств, наркобизнесе, агентурных провалах, то ЦРУ во главе с Колби побежали впереди разоблачителей и стали так рьяно себя разоблачать, что сами разоблачители их еле успокоили. Так У. Колби сохранил ЦРУ.

Этот же прием используется и для дискредитации, когда виновные, чувствуя провал, первыми поднимают крик и направляют гнев народа в другую сторону. Этим приемом часто пользуются «правозащитники» и «борцы с мафией», задачей которых является дезорганизация общественности.

                                                                   Забалтывание

Метод «забалтывания» используется, когда необходимо снизить актуальность или вызвать негативную реакцию к какому-либо явлению. Используя его, можно успешно бороться с противником, непрерывно восхваляя его к месту и неуместно говоря о его необыкновенных способностях, постоянно держа на слуху его имя, явно преувеличивая его способности. Очень быстро это всем надоедает и одно имя этого человека вызывает раздражение. Авторов такого мероприятия очень трудно уличить в намеренной дискредитации, так как формально они прилагают все усилия для восхваления.

Во время выборов данный прием активно применяется в форме «информационного взрыва» или массированого «слива компромата». Цель - вызвать усталость и головную боль у людей, отбить у избирателей желание интересоваться тем, что за душой у того или иного кандидата.

Еще метод забалтывания нередко применяется для создания т.н. «информационного шума», когда за потоком второстепенных сообщений нужно скрыть какое-то важное событие или главную проблему.

Эмоциональный резонанс

Технику эмоционального резонанса можно определить как способ создания у широкой аудитории определенного настроения с одновременной передачей пропагандистской информации. Эмоциональный резонанс позволяет снять психологическую защиту, которую на мыслительном уровне выстраивает человек, сознательно пытаясь оградиться от пропагандистского или рекламного «промывания мозгов». Одно из основных правил пропаганды гласит: в первую очередь нужно обращаться не к разуму, а к чувствам человека. Защищаясь от пропагандистских сообщений, на рациональном уровне человек всегда способен выстроить систему контраргументации и свести все усилия по «спецобработке» к нулю. Если же пропагандистское влияние на человека происходит на эмоциональном уровне, вне его сознательного контроля, никакие рациональные контраргументы в этом случае не срабатывают.

Соответствующие приемы известны с древних времен. В их основе лежит феномен социальной индукции (эмоционального заражения). Дело в том, что испытываемые нами эмоции и чувства - это во многом социальные явления. Они могут распространятся подобно эпидемии, заражая подчас десятки и сотни тысяч людей и заставляя массы «резонировать» в унисон. Мы существа социальные и легко воспринимаем чувства, возникающие у других. Это хорошо заметно на уровне межличностных отношений - когда дело касается близких людей. Всем известно, что значит «испортить настроение» близкому человеку и как порой легко это можно сделать. Так, мать, которой владеют отрицательные чувства, всегда передает их своему маленькому ребенку; плохое настроение одного из супругов может мгновенно передастся другому и т.д.

Особенно сильно эффект эмоционального заражения проявляется в толпе - ситуативном множестве людей, не связанных осознаваемой целью. Толпа - это свойство социальной общности, характеризующееся сходством эмоционального состояния ее членов. В толпе происходит взаимное заражение эмоциями и как следствие - их интенсификация. Природа массового эмоционального заражения почти не изучена. Одна из интересных гипотез утверждает, что главную роль в этом играет возникновение резонансных колебаний в структуре электромагнитных полей, образуемых человеческим организмом.

Механизм поведения человека в толпе описан во многих источниках, все они совпадают в том, что человек, становясь частью массы, попадает под власть страстей. Типичные признаки поведения человека в толпе - преобладание ситуативных чувств (настроений), утрата интеллекта, ответственности, гипертрофированная внушаемость, легкая управляемость. Эти состояния можно усилить с помощью различных средств. Необходимые настроения вызываются с помощью соответствующего внешнего окружения, определенного времени суток, освещения, легких возбуждающих средств, различных театрализованных форм, музыки, песен, и т.д. В психологии существует специальный термин - фасцинация, которым обозначают условия повышения эффективности воспринимаемого материала благодаря использованию сопутствующих фоновых воздействий. Наиболее часто фасцинация используется в театрализованных представлениях, игровых и шоу-программах, политических и религиозных (культовых) мероприятиях и т.п. - для заражения людей в толпе особым эмоциональным состоянием. На этом фоне передается соответствующая информация, причем нужно стремиться к тому, чтобы ее не было слишком много.

В современном мире испытываемые нами эмоции в значительной степени есть результат индукции, вызываемой средствами массовой коммуникации. Создание эмоционального резонанса - одна их главных задач большинства информационных сообщений и развлекательных шоу. СМИ всегда пытаются вызвать у широкой аудитории сильные эмоции, и если необходимо, то эти эмоции они доводят до судорог (см. ниже Психологический шок). Простой пример: обратите внимание на те интонации, с которыми радио- или телеведущие зачитывают нам информацию о событиях в стране и в мире. Когда речь идет о трагических событиях (катастрофа, война, террористический акт) интонации обычно преисполнены благородной скорби или негодования в адрес виновников. Если же, к примеру, следом за этим идет сообщение об очередной встрече главы государства с шахтерами (летчиками, учителями, врачами), вы заметите, как экранная телефизиономия мгновенно преобразится и в ее голосе начнут явственно проступать «конструктивный оптимизм» и уверенность в счастливом будущем нации. Этот прием называется «эмоциональная подстройка под ситуацию». Таким нехитрым способом можно формировать эмоциональное отношение массовой аудитории к тому или иному событию.

Кроме эмоциональной подстройки существуют и другие методы, заставляющие «вибрировать» аудиторию с нужной степенью интенсивности. Один из них - риторический прием градация: комментатор повторяет доводы со все возрастающим напряжением: «Наш народ терпел, долго терпел, очень долго терпел! Мы терпели голод, бедность, унижение, позор! Мы страдали, долго страдали, очень долго страдали! Доколе...» Такой прием эмоционально «заводит» слушателей. Чтобы усилить эмоциональную действенность сообщения нередко его насыщают конкретными подробностями, которые лучше запоминаются и лучше усваиваются. Особенно эффективны «Свидетельства очевидцев», поскольку они несут опору на элементы личностного опыта человека. Для создания эмоционального резонанса используются и разнообразные Классификаторы (см. ниже).

Многие приемы создания у медийной аудитории нужных настроений были отработаны в Германии в период второй мировой войны и незадолго до ее начала. В частности, в радиопередачах использовались приемы звукового воздействия, искусственно усиливающего агрессивные переживания. Все речи А. Гитлера сопровождались музыкой из опер Вагнера, оказывающей гнетущее впечатление на слушателей: тяжелая, сложная, она создавала ощущение надвигающейся нацистской военной машины, способной раздавить человека, и носила угрожающий характер. Для нагнетания массового психоза проводилась трансляция по радио парадов, маршей, митингов.

А вот более сложный пример эмоционального резонанса: многочисленные телесериалы, а также развлекательные реал- и ток-шоу, в избытке представленные на современном телевидении. Обратите внимание на тот высокий эмоциональный накал, на котором протекают подобные действа. Герои сериалов постоянно выясняют отношения на повышенных тонах, бурно проявляют свои эмоции, сюжеты этих фильмов призваны держать зрителя в постоянном эмоциональном напряжении: «А что же будет дальше?». Профессионально подготовленные участники ток-шоу, играющие роль «простых людей с улицы», рассказывают свои «жизненные истории» ярко и эмоционально, постоянно норовя свести счеты со своими обидчиками прямо в «прямом эфире». Едва ли не обязательный элемент таких телешоу - драка или бурное выяснение отношений, призванное эмоционально «завести» зрительскую аудиторию, зацепить ее за живое... Все это делается не просто так. Цель - создание у зрителей эмоциональной зависимости. Привыкнув получать дозу острых эмоциональных переживаний из данного источника, человек и в будущем будет отдавать ему предпочтение. Таким образом телевизионные боссы сколачивают себе постоянную аудиторию сериалозависимых, шоузависимых и проч. людей, зомбируют их, дабы привязать именно к такому способу получения острых эмоциональных переживаний. А постоянная аудитория - это уже товар, который можно очень выгодно продать рекламодателям. Масс-медийные зомби, как и любые наркоманы, будут стараться поддерживать свой «кайф» без конца и края - а значит будут безудержно поглощать все новую и новую телепродукцию, щедро разбавляемую коммерческой и политической рекламой...

...to be continued...

 

 

Среди самых распространенных схем, которыми пользуются мошенники, чтобы получить незаконную прибыль с мобильных абонентов:

1) Лже-звонок от технической службы оператора. Это наиболее распространенная схема, суть которой заключается в следующем: раздается звонок, или приходит SMS, о том, что происходит перенастройка сети и необходимо перенастроить телефон на новые параметры, соответственно, нужно набрать комбинацию цифр и знаков. Комбинацию иногда диктуют, иногда присылают в сообщении. После набора комбинации со счета списываются денежные средства. В большинстве случаев эта схема осуществляется с помощью услуги "Перевод средств".

Распознать мошенников достаточно просто: они действуют очень настойчиво и требуют незамедлительного выполнения их действий. Абоненту любого оператора связи следует знать, что у оператора миллионы абонентов, и настройки на сети совершаются таким образом, чтобы быть незаметными пользователям.

В связи с тем, что пользователь совершает перевод средств добровольно, оператор связи не имеет юридического права вернуть ему переведенные на другой счет средства.

2) Случай с "родственниками". Мошенник представляется родственником, другом или сослуживцем родственника и взволнованным голосом сообщает, что с ним приключилась беда (попал в аварию, сбил человека). У "пострадавшего" во время аварии сломался телефон (сели батарейки, отобран бандитами, потерялся) и приходится звонить с чужого, номер которого и предлагается пополнить "жертве".

В "Beeline" рекомендуют: для того чтобы распознать обман и не лишиться крупной суммы денег, постарайтесь связаться с родственником напрямую либо через друзей и знакомых; попросить звонящего описать внешность родственника и ответить на вопросы личного характера.

3) Лжеприз. На мобильный телефон абонента звонит лже-ведущий известной музыкальной радиостанции и поздравляет с выигрышем ценного приза. Чтобы получить приз, необходимо в течение минуты дозвониться на радиостанцию. Дозвонившегося поздравляют, он передает приветы, заказывает песню и узнает еще одну новость: он не просто получит приз – телефон – его сразу же подключат, нужно лишь срочно купить карту пополнения счета вышеназванной компании и сообщить ее данные диджею. Заплатив деньги и придя через несколько дней за подарком, обманутый абонент узнает, что на радиостанции никто подобного конкурса не проводил, так что приз он не получит. Да и купленная карточка уже не пригодится – "мошенники" давно перевели с нее деньги на свои счета.

Рекомендация: радиостанции обычно проводят розыгрыши призов в прямом эфире – так что можно включить радиостанцию и проверить информацию о розыгрыше.

4) Лжеработа. Новым видом мошенничества являются объявления с предложением стабильной работы с жильем и высокой зарплатой. Чтобы получить информацию о работе, предлагается прислать SMS или позвонить на короткий номер (обычно с повышенной стоимостью SMS или платным автоответчиком).

Как правило, крупные агентства по подбору персонала, от имени которых действуют мошенники, предоставляют информацию обо всех вакансиях бесплатно, и скорее всего, после отправки сообщения будет прислана информация о вакансии, находящейся в Интернете в свободном доступе.

5) SMS-просьба. Абоненты сотовых операторов часто получают SMS с просьбой: "У меня проблемы, позвони по такому-то номеру. Если номер не отвечает, положи на него деньги и перезвони". Некоторые абоненты, особенно люди пенсионного возраста, пополняют счет мошенников, думая, что пишет кто-то из близких людей.

Рекомендация: в таком случае лучше перепроверить личность писавшего.

6) Жизнь без спама. Абоненту приходит SMS с предложением отписаться от рекламной SMS-рассылки. Чтобы отписаться, предлагается отправить "бесплатное" SMS определенного содержания (чаще всего это набор цифр) на один из коротких номеров и перейти по полученной в ответ ссылке, чтобы исключить номер из списка рассылки рекламных сообщений.

Рекомендация: Обычно отписаться от рекламных предложений можно бесплатно, позвонив в центр поддержки клиентов компании. Такого рода сообщения, скорее всего являются обманом.

7) Ошибочный перевод средств. Абонент получает SMS, оповещающее о поступлении средств на его счет, переведенных якобы с помощью услуги "Мобильный перевод". Сразу же после этого ему звонит мошенник, который утверждает, что только что перевел деньги на его номер ошибочно и просит вернуть деньги обратно тем же "Мобильным переводом".

Рекомендация: необходимо, прежде всего, проверить баланс счета и убедиться, что он был пополнен на указанную сумму, а потом уже принимать решение.

8) Спасение от компьютерного вируса. В последнее время активизировался новый тип компьютерного вируса Trojan.Winlock и его модификация (Trojan.Winlock.origin), который блокирует работу компьютера и за разблокировку просит отправить SMS на короткий номер. После отправки SMS, разблокировки, естественно, не происходит, при этом у абонента со счета списывается большая сумма средств.

Рекомендация: необходимо позвонить в Центр поддержки клиентов и назвать короткий номер для отправки SMS, который используется хакерами. Это поможет оперативно заблокировать этот короткий номер и принять меры в отношении недобросовестного партнера, которому этот номер принадлежит.

9) Платный код или "Акции" оператора. Абонент получает сообщение об акции, проводимой его оператором. По условиям "акции", абонент до конца недели (месяца, года, жизни) получает возможность осуществлять бесплатные звонки по стране. Для этого ему необходимо всего лишь отослать в службу информационной поддержки (телефоны прилагаются) "оператора" коды нескольких карт оплаты. Выясняется, что оператор никаких акций не проводил, а карты оплаты пополнили счета мошенников.

Рекомендация: не следует выполнять действия под диктовку неизвестного, как бы правдоподобно не описывались условия акции. Лучше перезвонить в абонентскую службу оператора связи и проверить информацию об акциях.

10) Кражи, разбой и фальшивые аппараты. Довольно часто абонент может лишиться не только средств со счета, но и самого аппарата. Количество краж мобильных телефонов превышает показатели любого другого вида краж, в том числе и квартирных. Этот вид хищения поражает огромным количеством способов отъема средств связи у владельцев. Как основные виды можно выделить обман, игру в доверие, кражу и разбой. Злоумышленники под различными предлогами просят воспользоваться SIM-картой либо мобильным, для "срочного" звонка или SMS.

Рекомендация: Не следует отдавать телефон в руки незнакомца. В крайнем случае можно предложить самостоятельно набрать нужный номер и передать информацию

www.biz.liga.net

З розвитком Інтернету політичне життя круто змінилося і з кожним днем
продовжує змінюватися все сильніше. Сторонні люди, ба навіть не самі
люди, а їхні віртуальні образи, починають чинити вплив на прийняття
рішень в реальному світі. Реальна влада тепер залежать і від думки,
озвученої на спеціальних інтернет-майданчиках, часто -
анонімами. Де-факто Інтернет вже давно впливає на думки людей і через
них - на дії державних чиновників. Інтернет ще й стирає межі. Люди з
різних країн, об'єднані однією мовою, можуть спілкуватися практично в
реальному масштабі часу, незалежно від свого місцезнаходження. А можуть і
не в реальному масштабі часу, а повернутися до теми, розпочатої багато
місяців і навіть років тому. Таким чином, сьогодні практично неможливо
заткнути рота незадоволеним чи «закопати» незручну тему в глиб Інтернету
назовсім. Ця нова реальність вже настала. Одну з основних ролей у цій
реальності грають, і ще, мабуть, довго будуть грати Інтернет-форуми.

З
появою нових механізмів впливу на громадську думку тут же з'явилися
сили , які ставлять своїм завданням маніпулювати громадською думкою в
нових умовах.

Вважається (багато в чому справедливо, хоч і не
завжди), що на форумах звучить щира думка людей і тому ступінь довіри
тут досить висока. Зрозуміло, маніпулятори всіх мастей просто не могли
обійти стороною форуми.

Сьогодні в Інтернеті є замовники, котрі
готові фінансувати це маніпулювання у своїх інтересах. Є й виконавці, що
готові виконати маніпуляції на форумах - за гроші, для розваги або з
ідейних міркувань (наприклад, з помсти або навпаки з почуття поваги до
кого-небудь). Доступ на форуми відкрито практично кожному. Немає нічого
дивного в тому, що «заслані козачки» або «борці за світлу ідею» (як
варіант - «проти Темних Сил») регулярно вступають у віртуальні сутички
на форумах. Проте ніхто не хоче бути переможеним в цій боротьбі, тим
більше - програти «віртуалу», зловмисно створеному противником для
імітації думки реальних людей. А значить, треба володіти прийомами
розпізнавання і нейтралізації цілеспрямованої активності противника на
форумах.

Про те, для чого найчастіше проводяться активні заходи
на форумах, як їх розпізнавати і як їм протистояти, ми поговоримо в
тексті статті.

Основні
проблеми протидії маніпуляторам на форумах

Основне
завдання - відрізнити того, хто на форумі працює, від того, хто
розважається. Останніх досить багато, і це створює серйозну проблему
«інформаційного шуму» або, скоріше, «помилкових цілей». Проблема
розпізнавання посилюється тим, що технологія «працюючого» на певному
етапі мало чим відрізняється від потуг «розважальника». А наслідки
неправильних і поспішних висновків можуть бути досить гнітючими.
Так
поспішний і тому неправильний висновок про подію інформаційного нападу
на форумі логічно веде до проведення відповідних зустрічних заходів
стосовно «ймовірного противника», тому що саме йому автоматично
приписуються ворожі дії. Це може призвести до небажаних наслідків:

1.
Відвернути сили від напрямку, на якому дійсно з'явиться противник.

2.
Спровокувати противника на реальні ворожі дії.
Адже нерідко на
важливих для політики форумах присутні представники обох (або більше)
ворогуючих сторін, і незрозуміла активність одного боку може
спровокувати агресію другого, яка, орієнтуючись на зовнішні ознаки,
думає, що захищається від нападу. Після цього починається ескалація
конфлікту, причому вже взагалі ніхто не зможе зрозуміти, хто і чому
насправді почав агресивні дії - кожна сторона щиро вважає «порушником
конвенції» протилежну сторону.

3. Навіть при мирному розвитку
подій, помилкове припущення подібного роду тягне за собою серйозні
витрати й витрати, яких цілком можна було б уникнути.

Способи входу маніпуляторів
на форум

Існує три принципово різних способи входу на
форум - плановий вхід, екстрений вхід і «черговий режим».

Плановий вхід на форум
Здійснюється
в спокійній обстановці, з попередньою підготовкою. Як правило, плановий
вхід на форум здійснюється у випадках, коли планується вийти на нові
для себе напрями або на нові для себе території. На підготовчому етапі
проводиться аналіз і збір інформації в Інтернеті і виявляються
Інтернет-ресурси, які можуть виявитися корисними або навпаки
представляти загрозу. Вони заздалегідь беруться під контроль. Бувають і
такі ситуації, коли на території, на яку планується вчинити дії,
Інтернет розвинений слабко. У міру того, як Інтернет розвивається,
розвивається і Інтернет-спільнота на цій території, і як наслідок,
розвиваються інтернет-форуми. Настає момент, коли треба починати
превентивно бути присутнім на інтернет-форумах, не чекаючи, коли вони
почнуть безконтрольно (або тим більше з подачі супротивника) створювати
проблеми.

Екстрений
вхід на форум
Екстрений вхід на форум практично завжди є
реакцією на події, що вже відбуваються, як правило, негативні для себе і
/ або позитивні для противника. При екстреному вході на форум часу на
підготовку практично немає. Вхід для протидії маніпуляторам здійснюється
з мінімальним урахуванням розстановки сил на форумі.

Дуже часто
реальна розстановка сил з'ясовується вже в ході віртуальної кампанії і
тоді ж проводиться корекція чисельності свого угруповання учасників
форуму і / або її поведінки. Труднощі у з'ясуванні розстановки сил
обумовлені, перш за все тим, що на інтернет-форумах між постійними
учасниками на певному етапі складаються стійкі дружні відносини.
Оскільки спілкування в рамках цих відносин відбувається «під килимом» -
особисто, через особисті поштові скриньки, по ICQ, електронною поштою, -
то виявити ці зв'язки не завжди легко, а тим більше неможливо
відстежувати переговори противника по цих каналах зв'язку.

Правда
один елемент вдається відстежити навіть при екстреному вході у форум -
це основні ніки постійних учасників. Як правило, постійні учасники
форумів дорожать цими ніками і намагаються їх не «підставляти» в
сумнівних інцидентах. Оскільки власники старих, «заслужених» ніків
встигли залишити чимало інформації про себе, яка дозволяє скласти
психологічний портрет їхнього власника, ступінь маневру власників цих
ніків обмежена і у контрманіпуляторів з'являється можливість до певної
міри керувати старожилами форуму при входженні на форум і розгортання
там свого угрупування. Наприклад, апелювати до старожилів, як до
найбільш зважених учасників форуму здатних захистити від нападок
противника, щоб підтримати свою репутацію мудрих людей.

«Черговий режим»
знаходження на форумі
«Черговий режим» - свого роду аналог
знаходження флоту біля берегів ймовірного противника. Ним користуються,
коли ми не знаємо, чи знадобиться нам цей ресурс через місяць, через рік
або ще коли-небудь. Але знаємо, що цей ресурс може знадобитися - швидше
за все як допоміжний елемент у побудові відповідної схеми вкидання
потрібної інформації або блокування чужого вкидання. При виявленні таких
потенційно потрібних, але поки незатребуваних форумів здійснює
присутність там у мінімальному «черговому» режимі в очікуванні
«особливого періоду». Якщо ж такий період явно наближається, то
«черговий режим» зазвичай переходить у плановий вхід на той чи інший
ресурс. При цьому використовуються в якості «баз» ті самі чергові
ресурси (ніки учасників форуму). Або старі ніки не використовуються, а
залишаються законсервованими у резерві та для планового входу
створюються нові ніки. У будь-якому випадку у виконавця при цьому є
якийсь гарантований інструментарій, який можна використовувати в
існуючому вигляді повністю або частково, а можна і нарощувати.

Підготовка до входу на
форум

Інформаційний вплив при плановому вході на форум
(і за скороченою схемою при екстреному), як уже було сказано, має
підготовчий період. Опрацьовується легенда. Формуються образи учасників
форуму, які виступають на нашому боці, опрацьовується сценарій роботи,
вивчається, наскільки можливо, розстановка сил на форумі, збирається
інформація про найбільш небезпечних або найбільш потрібних завсідників
форуму.

Підготовка легенди для учасників віртуальної акції має
свою специфіку. Перш за все, ця специфіка диктується тим, що на форумі
завжди обмежений формат спілкування. Для форумчан, як правило, доступні
анонімність, можливість у будь-який момент вийти з розмови, не порушуючи
етики спілкування, можливість корекції своїх висловлювань, і т.і. Також
істотним моментом є те, що більшість «заходів» інформаційних воєн
працюють на публіку, відвідувачів. Важливо щоб достовірність образу була
прийнятною для усередненого зовнішнього спостерігача, а учасники форуму
не блокували ведучого на період проведення вкидання.
Ключовим
моментом тут буде час і доцільність витрат. Під останньою розуміється
насамперед витрати на організацію підтверджень легенди в «реалі» (тобто в
реальному житті). Якщо мова йде про довгострокову програму, доведеться
подбати про деталі. У цьому сенсі кращою легендою буде «майже правда», в
усякому разі настільки, наскільки це можливо. Все ж таки, швидше за
все, доступні виконавці не є професійними акторами, так що краще, якщо
вони грають «себе у вигаданих обставин». Це важливий момент, яким
недосвідчені люди часто нехтують і в результаті зазнають фіаско. Так, на
практиці часто доводиться спостерігати як студент, що ніколи не служив в
армії, намагається створити образ «крутого хлопця», а кабінетний
працівник - зека зі стажем. На цю тему відразу згадується безсмертна
комедія «Джентельмени удачі».
У ході підготовки проводиться також і
виявлення організованих груп впливу, об'єднаних спільною метою,
сепарація їх від тих, що «розважаються». Розважаються суб'єкти, як
правило, наодинці, ну максимум це групка з 2-3 людей, які себе особливої
підготовкою не обтяжують. Така група, що безцільно імпровізує (якщо це
група) не має чіткого плану і швидко розпадається. Натомість може
формуватися інша група, теж не дуже довгоживуча, що проявляє інтерес до
самих різних питань. Це перша істотна відмінність «працюючого» учасника
форуму від «розважальника», яка кидається у вічі при спостереженні за
форумом.
Друга відмінність між «розважальником» і «працюючим» - це
мотив. Як правило, його видно, так як приховати його повністю неможливо,
а часто його ніхто і не намагається приховати. У більшості відомих
випадків більш-менш вдалої розкрутки фальшивих образів по позаслужбових
(не пов'язаних з роботою, тренувальних) цілях, коли є час вивчати
оточення, не будучи пов'язаним реальним завданням, найбільш частий мотив
«публіки що розважається» - це самореалізація в тих галузях, де суб'єкт
не реалізований в реалі. У цьому випадку суб'єкт фактично реалізує свої
мрії - частіше за все, марнославство або тягу до романтики. 

Зазвичай
персонажі такого типу «самореалізатора» для закріплення на форумі і
придбання «авторитетності» на ньому йдуть двома шляхами, як правило,
кидаючись в одну з крайнощів.

1. Чіпляються до емоційно значущих
для більшості аудиторії фактів, подій, особистостей. Часто вони роблять
це, виступаючи в ролі людей, що критикують загальну пасивність по
озвученим питанням. Або ж, виступаючи в ролі ініціаторів дискусій за
темами, що лежать за межами теми форуму - інакше і без них би вже давно
почали - але значущих в суспільній свідомості.

2. Навпаки,
позиціонують себе як любителів, новачків. Тоді вони підтакують
авторитетам, тим самим реалізуючи для себе відчуття причетності,
приналежності до касти, а в інших учасників формуючи поблажливо-зверхнє
ставлення до себе, запобігаючи тим самим засудження або того гірше -
вигнання з форуму.

У першому випадку «самореалізатори» таким
чином тікають від необхідності підтверджувати свої «видатні заслуги» і
«знання» реальними фактами, змушуючи замість цього учасників форуму, як
правило, читати цитати з якихось джерел, забезпечені мінімальними
коментарями загального характеру. А в другому ... Найбільш повно тактику
таких персонажів у другому випадку відображає шакал Табакі (англ.
Tabaqui), один з персонажей книги Редьярда Кіплінга про Мауглі.

Завдання
«самореалізуючого» персонажу - створити собі репутацію на
форумі. Створено авторитет - досягнута мета. Далі функціонування
подібного персонажу зводиться як правило до флуду, привітань зі святом і
т.п. І закінчується проколом на деталях. Адже якщо людина не знає
деталей, нюансів того образу, який він намагається створити, то в перший
час він демонструє обережність, намагається по можливості обходити
питання особистого досвіду і професійних знань. Але після того, як
репутація створена, зазвичай людина розслабляється. Персонаж перестає
ретельно контролювати свою поведінку, рано чи пізно втручається в
дискусію, яка вимагає знання деталей, і демонструє свою
некомпетентність. Злий жарт грає з такими персонажами той факт, що в
епоху Інтернету широким верствам населення стали легко доступні досить
специфічні галузі знань. У деяких людей створюється враження, що можна,
«полазячи в Google», якщо не стати фахівцем, то легко імітувати його в
обмеженому форматі спілкування, яким є форум. Проілюструвати цю
поведінку можна на прикладі футбольних уболівальників, що емоційно і
детально обговорюють стиль гри і помилки гравців, не сходячи з дивана. 
Однак
насправді неможливо дізнатися «дистанційно» нюанси роботи фахівця в
тому ж обсязі, в якому їх знає реальний фахівець. Або знати особливості
якихось подій у тому ж обсязі, як і їх учасники. Справжні учасники подій
бачать дрібні нестиковки, відчувають фальш, неприродність, починають
задавати уточнюючі питання і об'єкт «пливе» ... Так на одному з
інтернет-форумів подібний персонаж дуже барвисто і в принципі достовірно
описував жахи громадянської війни в Югославії, а потім раптом
«різонув» слух реальних учасників тих подій тим, що видав якийсь
географічний парадокс. Обережні і ввічливі запитання аудиторії висвітили
ще більш цікавий момент: товариш не дуже собі уявляв, ДЕ насправді
знаходиться Югославія. 

Для осіб, які вирішують конкретну
«службову» задачу, провідним фактором є час і ефективність вкидання
інформації (або блокування чужого вкидання). Якщо мова не йде про
підготовку персонажів «про всяк випадок» або про підміну реального
учасника (купівлі ніка) то немає можливості місяцями висіти у форумі. У
той же час, найпростіший спамерський прийом у вигляді бесіди двох
маніпуляторів за схемою «питання-відповідь» (Форумчани, не підкажете, як
вирішити таке питання? - Так зверніться туди-то і туди-то і Вам
допоможуть!) вже давно не «прокатує» навіть у підліткової аудиторії.
Інтернет-публіка ревно пильнує свою віртуальну свободу і гіперчутлива до
спроб маніпулювати громадською думкою на форумах. 

А якщо «чужі тут не
ходять»?

Іноді бувають ситуації, коли форуми - особливо
організовані за географічною ознакою - складаються з людей, що досить
довго спілкуються між собою. Як у селі кожен чужинець тут же опиняється
на виду, так і на таких форумах відбувається те ж саме. Достовірний
плановий вхід на форум утруднений, а вже про екстрений й говорити не
доводиться. Тоді доводиться купувати ніки вже наявних учасників.

Придбання
готового ніка реального учасника Інтернет-форуму - явище не рідкісне,
але не масове. Вибирається зазвичай нік, власник якого втратив інтерес
до ресурсу, відсутній тривалий час. Оскільки часто мова йде про
географічно віддалену людину або просто стоїть завдання зберегти
інкогніто покупця, виникає проблема передачі грошових коштів за нік.
Одна з поширених схем оплати в такому випадку - внесення грошових коштів
на рахунок продавця ніка за послуги мобільного зв'язку або Інтернет.
Відразу після придбання ніка змінюється пароль, зрозуміло. Чи розповість
власник ніка про пропозицію невідомих «спамерів» чи ні - для заходу це
істотних ризиків не несе. Швидше за все, куплений нік буде допоміжним
персонажем. Крім того, інформація про продаж ніка може вдарити по
репутації продавця і внести сум'яття на форум, на якому всі негайно
почнуть підозрювати всіх, тому не часто продавець допускає витік
подібної інформації.
Нік практично ніколи не набувається у
першого-ліпшого учасника форуму. Набуттю ніка передує підготовка. Для
серйозних завдань проводиться детальна попередня оцінка продавця. Це
штучні заходи. Кожного разу підхід індивідуальний.

Що і як має виконати
маніпулятор (а значить, за якими ознаками його виявляти)

Таким
чином «засланий козачок» реалізує яке-небудь із завдань інформаційної
війни (вкидання компромату, непряме підтвердження іншого вкидання,
відволікання уваги, різні варіанти реклами, блокування ворожих дій і
т.і.) повинен:

1) За мінімально допустимий час сформувати
яскравий, що запам'ятовується образ. Можливо негативний, можливо
епатажний. Або навпаки - рубаха-хлопець, наша людина. Або - «він сучий
син, але це наш, рідний вже тепер сучий син»

2) Прив'язати до
себе (примусити читати свої репліки і відповідати на них) хоча б кількох
«справжніх» учасників

3) Провести дискредитацію потенційно
небезпечних або таких що заважають учасників якщо в цьому є необхідність

4)
Ввести допоміжних персонажів (якщо вони передбачені сценарієм). Їх
функціями може бути: «пас» ведучому, підтримання активності теми,
створення уявної протидії ведучому, створення видимих підтверджень
легенди ведучого і т.і.

В ідеалі (при кваліфікованому виконанні)
провідний персонаж повинен після реалізації своїх завдань певний час
активно працювати на використовуваному ресурсі або переконливо
продемонструвати аудиторії помилкову мету своєї присутності, маскуючи
реальні цілі. Наприклад, це може бути конфліктний діалог з яким-небудь
реальним учасником форуму по темі, прямо не пов'язаної з направленням
вкидання. Вкидання відбувається в процесі з'ясування відносин,
допустимо, у вигляді ліричного відступу або ілюстрації якої-небудь
думки. Тут же така побічно вкинута інформація підхоплюється допоміжним
персонажем (можливо інший розподіл ролей), а перший учасник продовжує
робити спроби повернути дискусію в русло з'ясування стосунків із
конкретною людиною.

Технологія реалізації перших двох пунктів
може бути дуже схожа на дії «самореалізатора», суб'єкта що розважається.
Тому й складно буває відрізнити маніпулятора від «пустуна». Вхід на
форум на «гарячій» темі - один із самих банальних тактичних прийомів.
«Захистимо цих від тих!»; «Скільки можна це терпіти!» - І т.д. і т.п.
Просто вибирається тема, на яку більшість учасників вважають
непристойним не відповісти підтримкою.

Розповсюдженою помилкою на
етапі «Прив'язати до себе хоча б кількох« справжніх »учасників» є
прив'язка своєї позиції і образу до реакції спільноти. Виконавець в
такому випадку починає йти від легенди і намагатися підтвердити здогади і
очікування опонентів, помилково сподіваючись, що тим самим встановлює з
ними контакт і додає достовірності своєму образу. Це може значно
відвести впроваджений у форум нік від його початкового амплуа і зробити
неможливим або нелогічним повернення до того, заради чого він і був
вкинутий.

Проведення дискредитації потенційно небезпечних або
заважаючих учасників - тема делікатна. Це зачіпає інтереси реальних
людей, багато з яких підсвідомо вважають свій нік на Інтернет-форумі
своїм другим ім'ям. Тому вдаватися до подібних інструментів слід лише у
випадку, коли без цього обійтися категорично неможливо без шкоди для
місії, заради якої впровадження на форум сталося.

Методи
дискредитації можуть бути різними. Класичним методом можна вважати
упіймання людини на протиріччях в його власних висловлюваннях всередині
форуму - за рахунок аналізу його відповідей розміщених на форумі раніше.
Другий такий же класичний прийом дискредитації - піймання учасника
форуму на його висловлюваннях на інших ресурсах - це легко шукається при
пошуку по ніку, адресою електронної пошти, ICQ. Люди часто по-різному
позиціонують себе на різних форумах і не люблять, коли їх позиції
пов'язують в одному місці. При цьому треба розуміти, що ніки і «аськи»
можуть у людей мінятися і в різний час належати різним людям, тому
завжди є небезпека потрапити в халепу, засновуючи свої висновки на цих
ідентифікаторах.

Хоча в цілому, оскільки мова йде про підрив
віртуальної репутації або, що буває частіше, про створення внутрішніх
протиріч в співтоваристві, в рамках конкретного заходу, важлива саме
реакція широкої публіки форуму, ступінь її довіри, симпатії чи
антипатії. Така реакція публіки може бути досягнута, в тому числі,
докладним аналізом поведінки форумчан на форумі і поза ним, як було
описано вище. А може бути досягнута і менш трудомістким шляхом -
недоказовим або таким що складно перевіряється звинуваченням,
висловленим без умовного способу, впевнено й агресивно. Наприклад, в
дусі: «Ви про це напевно думали, коли хлопчика машиною збили і зникли?».
Початківець почне виправдовуватися і доводити, що цього зовсім не було —
опонент таким чином неминуче потрапляє у невигідне для себе положення.

Важливо
пам'ятати, що метод дискредитації ризикований за визначенням. Як би
ретельно не прогнозувалася реакція людини, він може відреагувати не так,
як передбачалося. І знову треба згадати, що в будь-який момент може
втрутитися чинник «підкилимної» координації дій «старожилів» форуму, теж
з непередбачуваним результатом.

Практика показала, що зазвичай
набагато більш ефективним, ніж цілеспрямована дискредитація прийомом
виявляється такий метод: вичленувати з спільноти того, что заважає
реалізації теми учасника і, хоча б тимчасово, виставити його проти іншої
маси. Можна частково зіграти на його боці, висловити йому симпатію,
повагу як сильному і чесному противнику. Наприклад, на одному ресурсі
суспільно-політичної тематики створилася група осіб, що активно
підтримують один одного за принципом «ворог мого ворога - мій друг». Щоб
їх нейтралізувати, був обраний для атаки найбільш сильний в
психологічному плані об'єкт, йому була нав'язана світоглядна дискусія, в
ході якої він побачив як би своє відображення, але з іншим знаком,
точніше по інший бік барикад. Виникле «розуміння» викликало бурю
негативних емоцій у решти групи, практично істерику, а потім і у
відповідь реакцію об'єкта на цю істерику - він був змушений висловити
своє неприйняття лінії колишніх союзників.
Можна навпаки, попередньо
проаналізувавши поведінку і погляди персонажа що атакується, змусити
його видати в запалі полеміки щось неприйнятне для більшості членів
спільноти, смішне, образливе. Зазвичай для цього ідеально підходять
релігійні або філософські переконання, «власний погляд» на історію,
комплекси малих народів і т.п.

І на закінчення декілька слів про
допоміжних персонажів. Тих, які, як ми вже говорили раніше, “родять” для
створення основному персонажу сприятливих умов для реалізації його
завдань. Їх зазвичай «промальовують» менш ретельно і це теж може
призвести до програшу основного персонажу. У «незграбному» виконанні їх
легко впізнати за часом реєстрації (зазвичай недавньої і практично
одночасної у них всіх) і неприродньої поведінки. Вони або підтримують
один одного, або лаються один з одним. Дії допоміжних персонажів - один з
головних демаскуючих факторів провідного персонажу.

Закінчуючи
статтю, треба сказати також і про те, що дуже вдало, як правило,
проходить вкидання за участю жіночого персонажу. Дивно, наскільки часто
дорослі, досвідчені і серйозні люди «проковтують» криво зліплені схеми
вкидання тільки із-за наявності в них жіночого ника.
Можна
стверджувати, що схема «питання блондинки», в процесі обговорення якого
ведучий реалізує своє завдання, працює на 90% при всій своїй
очевидності.

Ми торкнули лише основні моменти, що дозволяють
побачити ознаки інформаційної війни на форумі і відрізнити інформаційну
війну від «фонової активності» звичайних учасників форуму. Упор був
зроблений на психологічні аспекти виявлення маніпулювання. Однак слід
пам'ятати, що подібні висновки вимагають уточнення та підтвердження
методом аналізу Інтернет-активності підозрюваного персонажу, про що вже
було сказано вище. При подібному аналізі досить добре себе
зарекомендували кілька основних методів:

1. Пошук по ключових фразах. У
більшості основних пошукових машин підтримується оператор запитів
«лапки». Працює він наступним чином. Якщо в пошуковий рядок, наприклад,
Яндекса або Google поставити фразу в лапках, то будуть знайдені тексти,
де ця фраза зустрічається повністю. За рахунок цього можна знайти форуми
або блоги, в яких шуканий персонаж залишав свої тексти. Враховуючи, що
персонаж може не просто «копіпастити» свої тексти, а й змінювати їх у
тій чи іншій мірі, пошук треба проводити за різними словосполученнями з
тексту. Особливості роботи цього оператора такі, що чим коротша фраза,
тим вища ступінь достовірності пошуку.

2. Розумовий пошук - по стійких
словосполученнях, кількістю згадок ключових слів і словосполучень в
посту і т.д. Одночасно аналізується і час появи відповідних
висловлювань, публікацій для локалізації всіх (або більшості) площадок,
що використовуються противником для реалізації своїх цілей. На блогах
супротивник може змінювати дати своїх постів. На форумах зробити це
практично неможливо. 
Проте, кажучи про методи виявлення інших
майданчиків, де противник розміщує свої матеріали, ми хочемо застерегти
від безоглядної довіри цим методам. Вони носять допоміжний характер і
тільки при збігу великої кількості непрямих ознак і при їх
несуперечності можна робити висновок про те, що інформація заслуговує на
довіру. Та й то висновок цей не завжди буде вірним. Для ілюстрації
думки про ненадійність аналізу поведінки персонажа на інших майданчиках
наведемо кілька прикладів.

На практиці проблему створюють, до
прикладу, «продані» ніки. Часто для маскування професійно працюючий
новий власник ніка використовує деякі стійкі вирази старого власника. А
оскільки мотиви і цілі перебування на форумі у старого і нового
власників ніка різні, це може також сильно спотворити результати
аналізу.

Ще більш складну проблему створює аналіз «схожості
стилів викладу». Ми б віднесли цей критерій до найменш достовірних - з
урахуванням того, якому значному відсотку випадків на підставі цього
критерію робилися абсолютно неправильні висновки. Люди, для яких
перебування на форумі є роботою, часто імітують чужі стилі навмисно. Але
ще частіше «форумні жителі» просто неусвідомлено переймають стилі,
вдалі висловлювання, переконливі аргументи інших людей. 

Ще раз
хотілося б відзначити, що тема «супроводу» або навпаки, блокування
інформаційного вкидання в «реалі» (тобто за межами Інтернету) свідомо
залишена за кадром з міркувань етики і безпеки.
***

Кабмин решил перевести упрощенцев на общую систему налогообложения, чтобы провести налоговую реформу, на которой настаивает МВФ. Но осуществить реформу за короткое время нереально. Об этом в интервью Экономическим известиям сообщил вице-премьер-министр по экономическим вопросам Сергей Тигипко. «Дискуссия развернута и по фиксированному и единому налогам, которыми пользуется малый бизнес. Однако в этом секторе мы приняли решение пойти по другому пути: сперва перевести всех упрощенцев на общую систему налогообложения. Но и тут есть сложности. В малом бизнесе сегодня задействовано 3 млн. человек, у этих людей нет бухгалтеров, им никто не посчитает ни НДС, ни налог на прибыль. Такие реформы нужно готовить системно, необходимо время», - пояснил Тигипко. Тигипко отметил, что льготы по НДС, на которых так настаивает МВФ, для агробизнеса не будут отменены. «Пока что у правительства нет другого способа стимулирования аграрного сектора», - заверил вице-премьер. Напомним, Кабинет Министров обяжет физических лиц-предпринимателей, которые платят единый налог, уплачивать 51 грн. на общеобязательное пенсионное страхование. В Кабмине считают, что эти отчисления позволят плательщикам единого налога в будущем получать пенсионные выплаты хотя бы на минимальном уровне. В марте Кабмин отменил свои постановления №366 от 14 апреля 2009 г. и №505 от 21 мая 2009 г., предусматривавшие уравнивание физических лиц и физических лиц-предпринимателей в уплате пенсионных взносов. 22 апреля 2010 г. Госкомпредпринимательства обнародовал концепцию проекта закона «Об упрощенной системе налогообложения, учете и отчетности субъектов малого предпринимательства». В рамках реформы с 2011 г. планируется сократить перечень видов деятельности, при которых можно платить единый налог, а предприниматели с годовым доходом до 300 тыс. грн будут освобождены от уплаты всех налогов, кроме взносов в социальные госфонды.

А так хотелось верить власти.......

ОТВЕТЬТЕ ДЛЯ СЕБЯ , только честно, можно без комментариев. 

МОЖНО ЛИ ВЕРИТЬ ВЛАСТИ?

  Мужчина, вложивший в женщину всю душу, с большой долей вероятности, - в конце концов пополняет ряды обманутых ...вкладчиков.

Наткнулся в интернете на супернаучнЫе методы убивания времени, так сказать... Сейчас прикреплю картинки и пойду с закрыми глазами тереть нос спящему соседу =D и ждать комментов.

[ Читать дальше ]  

   [ Читать дальше ]