хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «тарас шевченко»

Свіча пам'яті Тарасу Шевченку від кожного з нас



Сьогодні 10-го березня вшановуємо пам'ять Тараса Шевченка запаливши свою свічу на спомин про 160-ту річницю смерті Великого Пророка України. Якщо озирнутися в глиб історії України, то ясно побачимо наскільки Тарас Шевченко є окремою постаттю для всієї України та її народу в усі часи і минулого, і сьогодення, і на майбутнє. Тому Тарас Шевченко є Пророк для всіх нас, причому він не один такий, а він - Єдиний! Тому що саме Тарас Шевченко єднає всіх українців як центр свого національного Символу Віри.

А Шевченко завжди в опалі у влади злодіїв



Спеціально включаю радейко "Брехунець" (тепер "Українське радіо" - в лапках!) - чи скажуть щось про роковини пам'яті щодо Тараса Шевченка - 160-річчя смерті, але як і очікувалося - ні слова. Про виверження вулкану на Камчатці о 10.00 - є, а про Шевченка - нічого. 12.00 - ні пари з вуст огидних ЗМІ-їних про Шевченка смерть, у Львові - те саме. Вчора було майже аналогічно: вкінці новин перед погодою щось абись брись про 207-му річницю дня народження Шевченка! Ну і пішли ви всі зі своїм Хоркіном разом в! Нема що вам робити на Україні!
Президент України Зеленський разом з жіночкою Оленкою молодці - поклали квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві майже в повній самотності, але в масках чорних, отож як колись бандити у ковбойських фільмах виглядали... Приклад показували як треба всім поводитися, чи може боялися навіть від пам'ятника Тараса Шевченка заразитися бацилою українізму? Не можу казати, що радію відсутності офіціозу щодо Шевченка, бо поганому радіти не варто, тим паче щось вся політична патріотична начебто опозиційна наволоч поводилась аналогічно з владою, якій вони начебто протистоять і ось так роблять... Тобто: нічого не ро_блять! Бо - де? Оце й усе, що хотів сказати: йдіть ви всі до Хоркіна та "УР" в уже їх обжите в!
А вся надія залишається покладатися на людей, що є на нашій Україні і яких немає у вище згаданих утвореннях. Люди!

Чи будуть жнива в Україні? Розумнії жнива Шевченка?


Тарас Шевченко

Не нарікаю я на бога, 
Не нарікаю ні на кого. 
Я сам себе, дурний, дурю, 
Та ще й, співаючи, орю 
Свій переліг — убогу ниву! 
Та сію слово. Добрі жнива 
Колись-то будуть. І дурю! 
Себе таки, себе самого, 
А більше, бачиться, нікого? 
 
Орися ж ти, моя ниво, 
Долом та горою! 
Та засійся, чорна ниво, 
Волею ясною! 
Орися ж ти, розвернися, 
Полем розстелися! 
Та посійся добрим житом, 
Долею полийся! 
Розвернися ж на всі боки, 
Ниво-десятино! 
Та посійся не словами, 
А розумом, ниво! 
Вийдуть люде жито жати... 
Веселії жнива!.. 
Розвернися ж, розстелися ж, 
Убогая ниво!!! 
 
Чи не дурю себе я знову 
Своїм химерним добрим словом? 
Дурю! Бо лучче одурить 
Себе-таки, себе самого, 
Ніж з ворогом по правді жить 
І всує нарікать на бога! 
 
5 октября [1860, 
С.-Петербург]

Правда потребує документів того часу, про які мова

Спростовано міф про те, що Шевченка з кріпацтва викупили росіяни

Скільки можна торочити, що «діячі російської культури викупили з кріпацької неволі українського поета Тараса Шевченка». І кого з росіян ви там бачили?



Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова (художник Меліхов Г. С.)

Скільки можна торочити, що «діячі російської культури викупили з кріпацької неволі українського поета Тараса Шевченка». І кого з росіян ви там бачили?

Російський художник Карл Брюллов і російський поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за 2500 рублів, на той час ця сума була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 р. портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина.

Карл Брюлло (1799-1852) — по батькові нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів, по матері – німець. Карл Брюлло став Карлом Брюлловим за указом Олександра I, аби прізвище сповіщало іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувало російські прізвища, йому подарували букву «в». Оскільки життя в Петербурзі не склалося, художник випрохав дозвіл виїхати в улюблену Італію. За легендою, він доїхав до кордону, там зняв увесь свій одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи.

Поет Василь Жуковський – нешлюбний син російського поміщика Панаса Буніна (прадід відомого письменника, лауреата Нобелевської премії Івана Буніна), мати – Сальха, туркеня за походженням, узята в полон росіянами при штурмі Бендер у серпні 1770 року. Полонянку хрестили з ім’ям Єлизавети Турчанінової. Народжений нею син Василь за бажанням П. Буніна був усиновлений білоруським шляхтичем Андрієм Жуковським (який жив «на хлібах» у Буніних), що дозволило Жуковському уникнути долі незаконнонародженого. Його особисте походження поглибило співчуття до долі Шевченка.

Відомо, що поряд з портретом Жуковського розігрувалися предмети порцеляни і коштовності. Хто їх виграв і чи виграв хтось взагалі? Портрет Жуковського не виграв ніхто! Царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. Після проведення лотереї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала його російському підприємцю Третьякову. У 1939 році портрет Жуковського, за який, ніби то було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив до новоствореного музею Т.Г.Шевченка в Києві.

Оскільки лотерея із розіграшу портрета Жуковського не дала бажаної суми, кошти на викуп поета збирали в складчину, яку започаткували К. Брюллов, В. Жуковський, О. Венеціанов та Ю. Баранова. Олексій Венеціанов син грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки. Живопису навчався у українця Володимира Боровиковського. Юлія Баранова (1789 — 1864) — німкеня, графиня, народжена Адлерберг, гофмейстриня, статс-дама, вихователька дочок Миколи I.

Кошти для викупу здали: земляк Т. Шевченка художник Іван Сошенко; художник Аполлон Мокрицький з Полтавщини, нащадок козака Таволги, випускник Ніжинської гімназії вищих наук; поет Євген Гребінка (козацький нащадок роду Чайковських); граф Вієльгорський Михайло — поляк, віолончеліст, композитор.

Василь Григорович — козацький нащадок із Полтавщини, випускник Київської академії, конференц-секретар Академії мистецтв, брав участь у викупі Шевченка з кріпацтва і допоміг влаштувати його в Академію мистецтв пенсіонером Товариства сприяння художникам. Т. Г. Шевченко присвятив Григоровичу поему «Гайдамаки» і згадує про нього на сторінках свого щоденника та в повісті«Художник».

Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838 року, а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну. 

206 років від дня народження Тараса Шевченка

Сьогодні виповнюється 206 років від дня народження Тараса Шевченка. 
Історія життя Кобзаря

Тарас Шевченко в молодости. Фото: ukrainka.org.ua
Тарас Шевченко в молодости. Фото: ukrainka.org.ua
День 9 березня  є пам'ятною датою, адже саме сьогодні виповнюється 206 років з дня народження великого українського поета, одного з головних діячів української літератури, прозаїка і художника Тараса Григоровича Шевченка, твори якого обов'язково вивчають в школах і університетах.

Вивченням життя поета займалися багато істориків і дослідників, про Шевченка написано велику кількість книг і складено багато легенд. Однак незважаючи на це, є багато спірних фактів, про достовірність яких експерти досі сперечаються. Українські Новини зібрали деякі факти про життя Кобзаря.

Життя Тараса Шевченка ніколи не була легкою. Відомо, що народився поет 9 березня (25 лютого) 1814 року в селі Моринці, Звенигородський повіт Київської губернії, Російська імперія (нині Черкаська область, Україна) в багатодітній сім'ї кріпосного -крестьяніна, який був на службі в В. В. Енгельгардта, - племінника князя Г. А. Потьомкіна.

У 12 років юний Шевченко втратив батьків, і змушений був рано подорослішати, почавши прислужувати різним священикам і вчителям, потім по навколишніх селах у дяків-малярів ( "іконописців", тобто художників-іконописців).

У свій час Шевченко пас овець, потім служив у місцевого священика. У школі дячка-вчителя Шевченко навчився грамоти, а у малярів познайомився з прийомами малювання. На шістнадцятому році життя, в 1829 році він потрапив в число прислуги нового поміщика П. В. Енгельгардта - спочатку в ролі кухарчука, потім слуги- "козачка", де почалося його піднесення.

Поміщик помітив здібності Шевченко і віддав його в навчання викладачеві Віленського університету портретистові Яну Рустема. У Вільні Шевченко пробув близько півтора років, а з переїздом в початку 1831 року в Санкт-Петербург Енгельгардт, маючи намір зробити зі свого кріпосного домашнього живописця, послав його в 1832 році в навчання до "різних живописних справ цехового майстра" Василю Ширяєва. Будучи помічником Ширяєва, Шевченко брав участь в роботі над розписами петербурзького Великого театру, стаючи все більш відомим в різних колах.

Саме талант і неймовірна пристрасть по ісккусству принесли Кобзарю звання Академіка гравіювання за виконану ним гравюру по картині Рембрандта "Притча про робітників на винограднику" в 1860 році. 

Крім того, Шевченко був улюбленим учнем художника Карла Брюллова. Про Шевченка як про художника знають не всі, проте збереглося безліч його робіт - 835, а ще 300 - загублені. 

Особисте життя Кобзаря

Особисте життя діяча залишається під таємничим завісою, який ось уже багато років історики і експерти намагаються розкрити, як можна ширше.

Як стверджують дослідники біографії Кобзаря, Шевченка закохувався 6 разів. Першим коханням поета стала його односельчанка Оксана Коваленко. Родичі були впевнені, що молоді одружаться, коли Тарас і Оксана стануть дорослішими. Однак Шевченко відвіз Енгельгардт, а Оксана згодом вийшла заміж за іншого чоловіка. Поет, будучи в зрілому віці, неодноразово згадував свою першу кохану в віршах.

Другий жінкою , яку полюбив Кобзар, стала польська швачка Дзюн Гусиківську, однак і з нею у Шевченка не склалося.

Третя любов Шевченка - Анна Закревська, якій був на той момент 21 рік. Але Тарасу і Ганні не судилося бути разом - дівчина була одружена з полковником. Ганні Тарас Шевченко присвятив свій вірш "Г.З.".

Четвертою любов'ю Кобзаря стала княжна Варвара Рєпніна-Волконська, яка помітила його на одному з балів. Княжна запропонувала Тарасу пожити в своєму маєтку в Яготині, на що поет погодився. Однак Тарас сприймав Варвару тільки як близького друга, а не як коханку, через що вони незабаром розлучилися.

П'ята жінка серця Шевченка була на 30 років молодшою, ніж він. Катерина Піунова була актрисою, зовсім юною дівчиною - їй було всього лише 14 років на той момент, коли Шевченко запропонував вийти за нього заміж. Тому батьки були категорично проти, і шлюб не відбувся.

Останньою, шостою,  кого полюбив Шевченка, стала 19-річна дівчина Ликера Полусмак. Вона працювала служницею. Щоб заслужити прихильність коханої Шевченко обдаровував її сукнями, туфлями, перснями, сережками і навіть купив їй Євангеліє з золотими краями. Після довгих залицянь дівчина прийняла пропозицію руки і серця. Шевченко активно готувався до одруження і найняв Ликери вчителя, щоб той навчив наречену хорошим манерам і прищепив їй елементарні знання. Однак весілля не відбулося. Дослідники припускають кілька версій розірвання заручин: зрада Ликери з її ж учителем, або її відмову їхати з Шевченком в Санкт-Петербург. Ликера стала останньою, кого поет полюбив незадовго до смерті.

Раніше вийшов перший український фільм про 10-річної посиланням Тараса Шевченка.

Крім того, 12 березня на екрани вийде фільм "Толока" на основі балади Тараса Шевченка .

Квіти - це добре, але де є Шевченко?

Президент ушанував пам’ять Тараса Шевченка

9 березня 2020 року - 11:00

Президент ушанував пам’ять Тараса Шевченка

Президент України Володимир Зеленський разом з дружиною Оленою вшанували пам’ять Тараса Шевченка з нагоди 206-ї річниці з дня народження великого українського поета.

Володимир та Олена Зеленські поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві.

Шевченко з нами є і буде



VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає. /18/
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.


IX

Рано-вранці новобранці
Виходили за село,
А за ними, молодими,

І дівча одно пішло.
Подибала стара мати
Доню в полі доганяти...
І догнала, привела;
Нарікала, говорила.
Поки в землю положила,
А сама в старці пішла.

Минули літа, а село
Не перемінилось.
Тілько пустка на край села
Набік похилилась.
Коло пустки на милиці
Москаль шкандибає.
На садочок позирає,
В пустку заглядає.
Марне, брате, не вигляне
Чорнобрива з хати.
Не покличе стара мати
Вечеряти в хату.
А колись... Давно колись-то!
Рушники вже ткались,
І хустина мережалась,
Шовком вишивалась.
Думав жити, любитися
Та Бога хвалити!
А довелось... Ні до кого
В світі прихилитись.
Сидить собі коло пустки,
Надворі смеркає.
А в вікно, неначе баба,
Сова виглядає.


X

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.


XI

КОСАР

Понад полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе — гори.
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!

Косаря уночі
Зострічають сичі.
Тне косар, не спочиває
Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси.

Не благай, не проси,
Не клепає коси.
Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить.
Усе, що даси.

Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.
Приспівує старий, косить,

Кладе горами покоси,
Не мина й царя.
І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить.
І не пом’яне.



XII

Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Тарасова днюха или Классиков надо чтить.

На русском у Т.Г. Шевченко есть конечно же стихи , но основное его творчество на украинском языке, на нем он чувствовал, любил, жил, думал, творил, плакал и смеялся. Так же не оставила поэта равнодушным и церковно- славянская Псалтирь - песни гонимого еврейского народа с восточными колоритными оборотами, глубинной болью и верой в безудержное торжество победы Бога Духа. Вера и земля это то , что определяет народ как народ , отними у людей землю - вера останется , но , если народ потеряет свою веру , он исчезнет с лица Земли. Тарас Григорьевич перепел на украинский 10 стихов древней Псалтири. Хорошо, что тогда учились в школе читать по Псалтири, переводы Шевченко - одни из наиболее точных по смыслу и духу переводов псалмов , а ведь это Стихи : 
Псалом 43

Боже, нашими ушима

Чули Твою славу,

І діди нам розказують

Про давні кроваві

Тії літа: як рукою

Твердою Своєю

Розв’язав Ти наші руки

І покрив землею

Трупи ворожі. І силу

Твою восхвалили

Твої люде і в покої,

В добрі одпочили,

Славя Господа!.. А нині!..

Покрив єси знову

Срамотою свої люди,

І вороги нові

Розкрадають, як овець, нас

І жеруть!.. Без плати

І без ціни оддав єси

Ворогам проклятим.

Покинув нас на сміх людям,

В наругу сусідям,

Покинув нас, яко в притчу

Нерозумним людям.

І кивають, сміючися,

На нас головами,

І всякий день перед нами

Стид наш перед нами.

Окрадені, замучені, /360/

В путах умираєм,

Не молимось чужим богам,

А Тебе благаєм:

Поможи нам, ізбави нас

Вражої наруги,

Поборов Ти першу силу,

Побори ж і другу,

Ще лютішу!.. Встань же, Боже,

Вскую будеш спати,

Од сльоз наших одвертатись,

Скорби забувати!

Смирилася душа наша,

Жить тяжко в оковах!

Встань же, Боже, поможи нам

Встать на ката знову.

Терміново!!! увага!!! звергателі чи вершителі?

ЗВЕРГАТЕЛІ чи ВЕРШИТЕЛІ?

або кому пам'ятник у Каневі…зайвий.Ї

Кожна справа повинна творитися з ПРАВА. Це нетавтологія - арійське розуміння кожного вчинку і його діяння повинно спиратися на ПРАВО, тобто на досвід минувщини сконцентровано-згущений у ЗВИЧАЄВОМУ ПРАВІ. Як писав наш Поет «тойді, як праведно жили». Справа - З Права. Ми, нащадки аріїв, через віки сформований в український народ, самі того не усівідомлюючи, від світоглядного рівня до побутових забобонних застережень, ці традиції несемо їх і досі. Незважаючи на деструктивні зовнішні чинники, котрі роз'їдають, вимивають, руйнують і намагаються знищити пам'ять народу навіть на генетичному рівні. Для цього «воріженьки» впроваджують цілу систему по, як зараз в інформативну епоху кажуть, -перезавантаженню свідомості.

Одним з дієвих засобів збереження пам'яті про часоплин минувшини це, власне, винахід людством останніх кількох тисячоліть –встановлення пам’ятників.

Вони постають з різних причин і мотивацій.

Посилайте протести по поводу зняття пам,ятника Шевченку, за такими адресами!!!

01220 Київ вул Банкова 11. Президенту України,

01004 Київ. Вул. Грушевського 12/2 Кабінет міністрів,

01601 Київ вул. Івана Франка-19 Міністерство культури. Обговорення теми на форумі->

[ Далі...... ]

Ярослав-Валерій Красицький

Канів – Київ  05.03.10              

 

Пам'ятника Тарасу Шевченку

"Пам'ятники Тарасу Шевченку та їх значення" - розмовний лекторій з нагоди Дня пам'яток історії та культури та 210-ої річниці від дня народження Великого Кобзаря.
Під такою назвою у Народному музеї Тараса Шевченка відбувся захід, в якому взяли участь відомі дослідники, культурологи та громадські діячі з пам'ятко-охоронної спадщини Львівщини.
Відповідно до теми про значимість пам'ятників Тарасу Шевченку, їх візуалізацію, як визначну споруду та витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання [культурної спадщини] України, і охороняється законом, розповів головний редактор науково-популярного видання "Наша спадщина", член НСЖУ, культуролог та дослідник історико-архітектурної спадщини Андрій Левик .
Ігор Гавришкевич - голова Львівської організації Національної спілки художників України, учасник восьми мистецьких експедицій (1997-2003 рр.) шляхами, які пройшов Тарас Шевченко (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан), презентував свої роздуми про поїздку у Казахстан, розказав про враження від пам'ятників та мистецьких творів у цій країні, та наголосив на важливості вивчення, пошани до пам'яток культури і пам'ятників Тарасу Шевченку, зокрема.
Цікаво і надихаюче розповів про свої скульптурні роботи, про незвичну, дуже оригінальну за формою кам'яну скульптуру Тараса Шевченка, що знаходиться у Народному музеї Тараса Шевченка, Ярослав Мотика. Український скульптор - лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, член НСХУ - автор пам'ятників Євгену Коновальцю та скульптурної композиції Тараса Шевченка у Жовкві, ряду відомих скульптур в Україні.
Про важливість мистецького вкладу у виготовлення пам'ятників, їх культурно-мистецьке значення, естетику та історизм розповів Президент Благодійного фонду "Збереження історико-архітектурної спадщини м.Львова", голова ради Львівської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк . ВІн також сказав: "Україна має багатовікову історію. Кожне покоління залишало своїм нащадкам власні здобутки та пам’ятки. Від покоління до покоління передавалися досвід, традиції, знання, спогади, легенди про історичне минуле народу. Так формувалася історична пам’ять. Завдяки історичній пам’яті ми усвідомлюємо себе як єдиний народ з спільною історією та самобутньою культурою, що має свою історичну територію, мову, традиції. Історична пам’ять дає можливість людині відчути себе нащадком свого народу та впевнено почуватися в сучасному світі. Тому важливо ставитися до минулого свого народу як до спільної історичної спадщини".
Варто зазначити, що під час тематичного лекторію прозвучали важливі для сьогодення думки, й в інших виступаючих. Як наголосив Ігор Гавришкевич: "Ми зобов'язані говорити про свою пам'ять і про ті об'єкти, які нагадують про відомих особистостей: Тараса Шевченка, Євгена Коновальця, Івана Франка, тому що сьогоднішня війна, це в першу чергу війна з нашою національною пам'яттю, з нашими пам'ятками і пам'ятниками Тараса Шевченка. Якщо ворог знищить нашу культурну спадщину, він знищить душу українця, а ми цього не маємо права допустити", - йшлося у його заключному слові.
Прекрасні музичні номери, виконані на гітарі, подарували львів'яни  Олександр Свєтогоров  та Ольга Донеччанка.
На загал учасники та гості тематичного лекторію з нагоди Дня пам'яток історії та культури України провели дуже цікаву дискусію та відзначили подію, яка має важливе значення для збереження та вшанування багатої культурної та історичної спадщини України.
Указом Президента України номер 1062/99 від 23 серпня 1999 року встановлено відзначати цю подію щорічно 18 квітня, щоб замислитися над значенням чисельних пам'яток, які славлять історію та культуру держави.
Культурна спадщина України налічує понад 70 тисяч об'єктів у більш як двох тисячах населених пунктах України.
До пам'яток належать і пам'ятники видатним особистостям та композиції відповідно славних історичних подій. З них - 1070 пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні. А всіх - 1167, включаючи за кордоном.
Перший пам'ятник Тарасу Шевченку встановлений у 1900 році на території садиби Алчевських у Харкові. А перший публічний - у Романах, на Сумщині.
Перший пам'ятник Тарасу Шевченку у Незалежній Україні - в с.Воскресінці на Коломийщині у 1992 році.. Туди з'їхалося тисячі українців.
Цьогорічний День щодо пам'ятників Тарасу Шевченку - особливий. Ми відзначаємо його в час вшанування 210-ої річниці від дня народження Кобзаря та в час війни, коли російські нелюди нищать українську культуру і українські пам'ятники.
Модератор заходу: науковий співробітник Народного музею Тараса Шевченка Львівського Палацу мистецтв, голова Жовківського осередку УТОПІК Галина Фесюк