хочу сюда!
 

Люда

38 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Заметки с меткой «российско-украинская война»

"Бурят Кобзона" розповів, як поїхав "бомбити хохлів" на Донбас

Саме той солдат рашки, якого насправді немає

Далі по тексту

Російський солдат Доржи Батомункуєв зі столиці Бурятії Улан-Уде, що став відомим після відвідин Йосипом Кобзоном, розповів, як брав участь у бойових діях на Донбасі та як Росія маскує своїх солдатів під "ополченців"

Інтерв'ю з бурятом опублікувала російська "Новая газета". За словами Батомункуєва, 5 окрема танкова бригада (Улан-Уде), військова частина № 46108, солдат строкової служби, призваний 25 листопада 2013 року, в червні 2014 уклав контракт на три роки, особистий номер 200220, військовий квиток 2609999.

"Сюди відправляли лише контрактників, а я приїхав до Ростова, будучи солдатом строкової служби. Але я, будучи строковиком, хороші результати давав - що з вогневої підготовки, що з фізичної. Я призивався взагалі з Читі, у Читі курсівку пройшов, а в частині Улан-Уде вирішив залишитися за контрактом", - розповів він.

Зараз Батомункуєв лежить повністю обгорілий, після того, як його танк розстріляла українська армія біля Дебальцевого в селі Логвинове.

"У мене "строчка" мала закінчитися 27 листопада. А в Ростов ми приїхали у жовтні, у мене ще "строчка" йшла. Так що контракт у мене почався вже тут. Ми п'ята окрема танкова бригада. Нам сказали, що на навчання, але ми знали, куди їдемо. Ми всі знали, куди їдемо. Я вже був налаштований морально і психічно, що доведеться в Україну", - розповів він.

За словами Батомункуєва, Росія відправляє своїх солдатів з частин разом з технікою.

"Ми ще танки в Улан-Уде зафарбували. Прямо на вагонному складі. Зафарбовували номери, у когось на танках був значок гвардії - теж. Нашивки, шеврони - тут знімали, коли на полігон приїхали. Все зняти... в цілях маскування. Паспорт у військовій частині залишили, військовий квиток на полігоні", - розповів він.

"А так у нас є хлопці бувалі. Хтось вже рік з гаком на контракті, хтось вже 20 років. Кажуть: не слухайте командування, ми хохлів бомбити їдемо. Навчання навіть якщо проведуть, то потім все одно відправлять хохлів бомбити", - додав Батомункуєв.

Він розповів, що із Улан-Уде їх привезли на Кузьмінський полігон.

"Там багато таких полігонів. Наметові містечка. Одні заїхали, інші поїхали. Кантемирівська бригада з Підмосков'я була після нас. Там у них десантники і одна танкова рота невеликої потужності. А ось наш танковий батальйон складається із 31 танка. Можна щось серйозне зробити", - похвалився Батомункуєв.

За його словами, до них на полігон "перед Новим роком приїжджав командувач східним військовим округом генерал-полковник Суровикін... Всім потиснув руки".


Після цього, 8 лютого їх вночі маршем відправили на Донецьк. "31 танк в батальйоні. Ми заходили поротно. Десять танків у кожній роті. До кожних 10 танків додавалося по три БМП, мотолига медична і п'ять "Уралів" з боєприпасами. Ось це чисельний склад ротної тактичної групи. Танковий батальйон становить близько 120 осіб - три танкові роти, взвод забезпечення, взвод зв'язку. Плюс піхота, звичайно. Приблизно 300 чоловік нас зайшло. Всі з Улан-Уде. В основному, більша частина - буряти", - розповів Батомункуєв.

За його словами, ніхто не питав, куди їх відправляють, тому що "всі розуміли, що тут від нас вся війна залежить".

Нагадаємо, раніше стало відомо, що в одній з лікарень Донецька знаходяться на стаціонарі обгорілі проросійськї бойовикми в тому числі іросійські військові з Бурятії, яких відвідав відомий "борець за "Новоросію" співак Йосип Кобзон.



Джерело

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ ВИДАЛЮ, САМИХ ЗАБАНЮ.

Хотят ли русские войны? Громкое "ДА"

Утвердительный и громогласный ответ ежедневно (и каждую ночь) слышится на Донбасе. Отголоски этого ответа в эти дни можно наблюдать и в Киеве, на Михайловской площади. 

Встреча с Киборгом в метро

Встреча с Киборгом в метро.
Автор: Anna Blashchuk




Пару дней назад ехала в метро. На "Золотых Воротах" кого-то прижало в двери. Долго просили "відпустіть будь-ласка двері". Я подумала, что у прижавшего дверями человека, слабая реакция, потому что, ну уж очень долго реагирует. Когда через несколько станций людей стало меньше, я увидела мужчину в военной форме с очень уставшим лицом. Я сидела около поручня, все места были заняты. Мужчина подошел и облокотился о поручень рядом со мной на рюкзак за спиной. Он почти лежал на этом поручне.
Сомнений не было. Человек ехал прямо с проклятой войны
Это было видно и по лицу, и по тому, как он морщился, когда переминался с ноги на ногу. Что-то очень болело. Я робко дотронулась до его плеча и спросила : "Присядите?" "Нет".
Пару станций я не знала как заговорить. Сидя мне не было видно нашивки на рукаве. Перед выходом нашла 200 грн. Когда поднялась, увидела на рукаве "Киборг", спросила: " Вы домой?" "Да". "Трудно было?" "Да".
Я не знала как продолжить разговор, но очень хотелось обнять, благодарить, плакать. Все уставились на нас и стали слушать.
Я, вдруг, начала чистить Его запачканную шапку со словами "Ой, у Вас шапочка запачкалась". Руки Он держал в карманах.
Я засунула Ему в карман купюру прямо в руку и сказала: "Возьмите. Купите жене цветы".
Усталость с Его лица мгновенно ушла и Он громко выпалил: "Не надо! У меня есть деньги. Вы что! Нельзя! " Я себя почувствовала глупо и виновато. Зато, наконец, нашлись слова : "Это единственное, что я могу для Вас сделать!"
Мой Герой оказался правдивее меня, потерянной в Киеве среди встречающихся ватников и священников - сепаратистов. Он сказал прямо из сердца : " Без вас, мы-никто". Ко мне возвращался ум и я, рыдая по-детски, выдавила из себя: "Это мы без Вас никто!" Я не смогла сдержать рыданий и тупо пошла к противоположной двери, обливаясь соплями и слезами. А Он говорил и говорил : "Спасибо Вам. Я куплю жене цветы"
Я рыдала потом еще часа два. В слезах выходили несказанные слова. Как много я хотела сказать! И не сказала! Надеюсь только на то, что этот Мужчина услышал своим сердцем. 
Может этот Киборг прочтет, что Я хотела Ему сказать много-много СПАСИБО!
Что Они у нас САМЫЕ ЛУЧШИЕ! Что мы их ОЧЕНЬ любим и ОЧЕНЬ молимся за НИХ. Что мы обнимаем ИХ. Что песня "Землянка" отдыхает по сравнению с нашей нежностью и любовью к Ним.
И пусть все плюются, но я очень хочу, что бы Они все вернулись живыми победителями и воспитали своих деток такими же правдивыми и настоящими как Они.
Услышь меня, Киборг, из метро. Ты идешь защищать меня от орды, а я не смогла даже обнять тебя. Но, я очень хотела! Возвращайся живым, пожалуйста!

смерч

вот какое оружие рашка на нас применяет теперь: 

Спасибо за самоорганизацию!



Я все время говорю:
Спасибо Путину за нашу самоорганизацию! Спасибо России! Научила нас воевать и противостоять, а главное, подняла в украинцах зашкаливающий адреналин - патриотизм!

[ Читать дальше ]

Деякі історичні аналогії.

Не знаю, наскільки це коректно, але. Читаю зараз дещо пов'язане з першою світовою, і ось які аналогії прийшли мені на думку. У 1914 році у імперії панував просто страшенний ура-патріотизм. Всі кричали, що німців з австріяками шапками закидають. Всі обожнювали імператора. І чим все закінчилося через якихось два з половиною роки? Правильно, лютневою революцією, скиданням царя, якого от тільки-но усі обожнювали. Історія вона така, має властивості повторюватися. Що правда, між обожнюванням і ненавистю було кілька важких військових поразок та суцільний економічний крах. Санкції та ціна на нафту майже гарантовано забезпечать економічний крах сучасної рашистської недоімперії. Непогано було б продемонструвати деякі військові перемоги, а головне донести цю інфу до ватних мізків. Впевнений, все у нас вийде!
Як вважаєте, ця аналогія доречна?
Слава Україні!

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ ВИДАЛЯТИМУТЬСЯ, А САМІ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН!

84%, 36 голосов

16%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

прислухайтеся, люди українські, як боротися з росією…


Пам'ятаєте... ще 19 серпня 2008 року, коментуючи російсько-грузинський конфлікт, директор Інституту Росії Василь Лаптійчук завбачливо попереджав: "Тема ворожнечі між Росією й Україною поки що – вічна. Вона триватиме аж до створення таких умов, за яких агресор, посягнувши на Україну, неминуче зазнає поразки. [ Читать дальше ]

"Жираф большой - ему видней", или Про 80%... (2)

Разбойник с большой дороги участвует ли он в шайке или грабит в одиночку, равно остается грабителем; и нация, затевающая неправедную войну, есть не что иное, как большая шайка грабителей.     (Франклин Б.)   

 

В продолжение темы "Жираф большой - ему видней", или Про 80%        http://blog.i.ua/community/2024/1628265/    

Війна та нерви, як правильно розуміти деякі речі.

Victor Tregubov

 

Хлопці

Якщо ви бачите відео, де бойовики знущаються з наших солдатів, а поруч мелькає мікрофон Лафньюс, то ці знущання проводяться саме для того, щоб бути знятими на камеру Лайфньюс.

Знімаються на камеру Лайфньюс вони для того, щоб стати елементом інформаційної війни. А точніше, для того, щоб ви їх подивилися, обурилися і передали далі. Це - зараження емоціями. Це робиться для того, щоб уся наша країна перебувала в стані постійного стресу. Звичайними військовими зведеннями такий рівень напруги в головах не підтримаєш. Саме для цього якій-небудь черговий филипс приходить до якогось чергового мотороли і той знущається з наших полонеників під об'єктивом камери. Або штовхає труп загиблого солдата.

Прошу звернути увагу на взаємозв'язок між двома ланками.

Їх виводять і б'ють, щоб ви ділилися цією інформацією.

Чим більше ви ділитеся, тим краще це працює. Чим краще це працює, тим більше їх битимуть.

У вас можуть бути тисячі виправдань для того, щоб расшарить це відео. Від "я хочу, щоб люди знали" до "я хочу, щоб люди запам'ятали і винуватці не пішли від покарання". Насправді люди знатимуть і якщо ви опишіть справу текстом, а вже "потрібні люди", повірте, знали задовго до вас. Насправді в 90%% випадків, особливо у пані (можете двадцять разів звинуватити мене в сексизмі, але сприйняття подібної інформації у жінок і у чоловіків в нашому суспільстві дійсно відрізняється), приводом для поширення такого стає просто необхідність поділитися емоціями - "ах, який жах, ви подивіться, який жах, повбивала б нафиг, хочу про це поговорити".

Коли ви так робите, ви:

а) робите саме те, чого ворог від вас хоче

б) робите подібні знущання вигідними ворогові

в) зрештою, обмінюєте свій психологічний комфорт (фух, поділився, стало легше) на чужі страждання - як десятків тих, до кого дійшла ця інформація, так і тих, кого наступного разу виведуть і поб'ють.

Самі розумієте, хто ви після цього.

 

Джерело

 

Ще трохи від мене.

Друг через Фейс запросив мене взяти участь у акції «Сам вийду і нагадаю Президентові про його відповідальність. Вимагатиму увести воєнний стан, увести жорстки санкції проти Московії

 

1 февраля 2015 г. в 14:00

Майдан Незалежності в городе Киев

 

Далі моя відповідь.

Категорично проти введення військового стану.
Чи відомо тобі, що за військового стану у країні суттєво обмежуються громадянські права? У тому числі свобода слова, свобода мітингів та протестів? Тобто виходить, що ти йдеш мітингувати, аби президент отримав право заборонити тобі мітингувати і заборонити пресі розповісти про це - це нонсенс нмд. Це по-перше. По-друге, на жаль, нам ніяк не вижити без західних грошей. А Захід не дає грошей країнам, які знаходяться у стані війни. Насправді є ще деякі аргументи на підтримку моєї позиції, але і цього достатньо. Стосовно санкцій проти московії - підтримую. Але здається мені, що про це вже оголошено і ВР збирається це зробити у доступному для нас обсязі. Бо якщо дивитись на речі реально - ми що, можемо відмовитись від їхнього клятого газу? Ні, не можемо. А жорсткі санкції передбачають повну відмову від економічного співробітництва.
І по-третє. Я далеко не у захваті від керування теперішніми керівниками. Це ще м'яко кажучи. Але тре усвідомлювати, що ми не маємо навіть маленької частки інформації про справжній стан справ, яким володіють вони. Наприклад про те, що робиться не на загал у процесі спілкування з Європою, та Штатами а також і з пуйлом. Тому я не вважаю, що зараз ми можемо сильно тиснути на владу та вимагати чогось там. Закінчиться війна - спитаємо з кожного по вищій ставці. До того ж, якісь заворушення, зрив мобілізації - це рівно те, про що мріє пуйло. Тому я категорично проти всіляких подібних заходів. Військо без гетьмана гине. Навіть якщо гетьман такий собі, не дуже...

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЕНІ, А САМІ КОМЕНТАТОРИ ВІДПРАВЛЕНІ У БАН!

Донецькі партизани у дії 18+

За Волноваху! За погибшую 14ти летнюю украинку!

Донецкая группа партизан "Тени", организовав засаду на патруль полицаев в пригороде Донецка, не рассчитывала на такую удачу. Двое полицаев были просто "орки" и были расстреляны на месте, третьим оказался:

Павлов Пётр Геннадьевич. Генерал майор ВС РФ. Оперативное управление Вооружёнными Силами.
За свою жизнь и свободу он предложил "Тени" один миллион долларов. Ответ "Тени" - " До сраки твои доллары. Родина не продается!"
Аркадий Бабченко

Ця стаття є на "Обозревателе", а ось фото, заради якого я це і публікую, мені переслали друзі по Скайпу.



Зверніть увагу на бетонні блоки, де група українських партизан написала кров'ю російського генерала - окупанта назву своєї групи "Тени"
Слава Україні!

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ ВИДАЛЯТИМУТЬСЯ, А САМІ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН!