хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «путешествия»

Иордания. Из Аммана в Акабу.


Продолжая копаться в фотографиях решил сделать несколько постов о моей поездке в Иорданию. Начало было мягко говоря неприятным и вся поездка вполне могла не состояться. Но за несколько часов до вылета я все-таки собрал себя в кучу и поехал в аэропорт. Читать далее

Де ще була і що їла )))

Кажуть "Не хлібом єдиним жива людина". Воно так, але ж і підкріпиться не заважає. Отже в попередніх замітках про подорож я багато розповідала про цікаві об"єкти, про красу України, але ж за час прогулянок іноді відволікались на поїсти lol  Іноді це були перекуси просто неба на травичці, а іноді заходили до кав"ярень, щоб спробувати щось місцеве і порозглядати цікаві інтер"єри.

Отже починаю з Кам"янця-Подільського. Погулявши по старому місту http://blog.i.ua/user/729788/1708495/ ;  http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  мій шлях пролягав до Кам"янець-Подільської фортеці і перед її оглядом, щоб шлунок не заважав мозку пішла його підкормити lol   І перед фінішною прямою на фортецю я побачила кав"ярню, яку нам радила екскурсовод. Кав"ярня-музей "Кава від поліцмейстера".


 
         Кав"ярня знаходиться в старовинному будиночку, невеличкий дворівневий зал оздоблений старовинними речами і фотографіями, що відповідає атмосфері старого міста і поріднює зі справжнім музеєм. Я сиділа, відпочивала у прохолоді і насолоджувалась атмосферою старовини. Ну чесно зовсім не хотілось звідси йти.













Тут вмуровані цеглинки і я могла лише доторкнутись до них, облизнутись mmmm   і привезти своєму колекціонеру лише фото tears  



Тут я їла смачнючі млинці з мняском mmmm  і запивала такою ж смачною кавою. Млинці не фоткала, а гарнюньку каву зафотала, щоб було видно і стіл зі старовинними паперами


 Тепер пару куточків з Міжгір"я. Там в кав"ярні не ходила, тому лише фотки по ходу 

Просто зупинка, до речі стан її залишився таким як і 7 років назад



Фонтан посеред Міжгір"я



А це на базарі бабуся продавала підкови umnik  Якось весь час зустрічались старі підкови і різні сувенірні, а тут новісінькі ні разу не одьовані шкарики lol



А назавтра ми поїхали по Замкам Закарпаття http://blog.i.ua/user/729788/1710833/   і на шляху до цілі зупинялись придбати сувеніри, подивитись щось цікаве, поїли смачних шашликів, дійсно-дійсно ДУЖЕ смачних, тільки там я їла такі особливі смачнючки mmmm   

А тут ми просто погуляли, позаглядали









А це схоже хазяїн цього закладу рекламує меню і запрошує навідатись до нього cat lol



Тут ми не їли, бо ми вже наїлись шашликів, але тут ми зайшли в одну особливу кімнатку nevizhu lol



Ну все, всередину не заглядаємо, хоч там і класно dada але ж це не музей і не наша мета nini  Поїхали далі.... car   
         А далі були замки, замки, замки.... Після гуляння по Мукачівському Замку Паланку ми пішли гуляти по прекрасному душевному місту Мукачево. Особисто для мене це місто як рідне. Ну от не знаю що і як, але коли я вперше, 7 років назад, побувала в Мукачево я просто злилась з його енергетикою. Було таке враження, що це місто мого дитинства. Це місто огортало мене спокоєм, щастям, теплом. Було враження неначе я дійсно обнята його руками. Після тієї зустрічі я знову туди попала через 2 рокі і знову ті ж самі враження. А цього разу було враження неначе я зустрілась зі старим любимим приємним другом. Я ходила по вуличкам Мукачево і насолоджувалась його атмосферою.  











Пам"ятник просвітителям Кирилу і Мефодію


Мукачівська ратуша — триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеве. Збудована на початку XX сторіччя (1904 рік), у стилі сецесії з елементами неоготики. Ратуша стоїть у самому центрі міста, на площі Миру та на початку вулиці Пушкіна.

Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.





Позаглядала в цікаві закоулочки

А це водостоки поближче, на них зображений мукачивський замок umnik


Половила гав з місцевим трубочистом і його кицькою lol


І в Мукачівській кав"ярні попила каву зі смачнючими тістечками. На вітрині залишилось мало смаколиків, бо вже був кінець робочого дня і народ під"їв тістечка



 А тут чарівниці чарують цукерочки



Звичайно всю атмосферу чарівної зустрічі не передаси, але хоч крапельку емоцій передаю smile

І станні мої поїденьки були вже у Львові. Прямо на площі Ринок знаходиться ця, не знаю як правильно сказати )))  може голубцярня  umnik lol



Там пропонують декілька різновидів голубців. І цікаво ж що вдома ми звикли до класичних голубців і чомусь не придумали начинити іншими начинками. Я спробувала з печінкою і грибами, та з баношем (кукурудзяна каша з сиром). Ну як на мене банош треба їсти сам по собі, а от з печінкою і горіхами прикольна начинка. 


Потім я пройшла далі і натрапила на рай для солодкоїжок mmmm  Від аромату, який там розноситься слюнки текли аж до полу lol  І навіть зараз, дивлячись фото і згадуючи те місто вже знову течуть слюнки mmmm prostite lol  Ну на закусон після голубців я взяла декілька екземплярів цих смаколиків


От такі діла малята chih lol

І на останок фото зі стін санаторію з цікавими мудрими словами smile



Ну от і всі мої розповіді з чудової подорожі. Бажаю всим прекрасних подорожей, наповнених душевністю, цікавинками і незабутніми спогадами kiss 

Затопленная церковь под Ржищевом

Затопленная церковь уже не затопленная ))) Но живописная...

Таможня

обеспечивающий порядок перемещения через 
таможенную границу товаров и транспортных средств, 
вещей и иных предметов, 
применение таможенных процедур и 
производящий таможенный контроль и 
(Вики)

Таможня начинается с блок-поста. Это 4 ряда стилизованных под инженерные заградительных ФСок в сочетании с дорожными воронками рядом с ними, призванными снизить скорость до минимальной или ущерб до максимального.  Обитаемая зона блок-поста устроена на нехитрой архитектурной основе. Один пояс тех же блоков ФС, поставленных буквой "С". Потом идет ряд бревенчатых стен из мягких пород древесины типа "сосна" с вентиляционными зазорами между бревен и венчает конструкцию парусиновая крыша. Рядом привинчен боец почетного караула с брендовым автоматом АК, а над ним полотнище национального флага. В принципе все.
Дальше идет плечо для пеших прогулок по свежему воздуху на продуваемой всеми ветрами живописной части суши меж двух озер по направлению к "Волчьей лапе" и Чонгарскому пограничному переходу.
Там путника поджидают все те же ФСки с добавлением архитектурных излишеств в виде двух вагончиков по центру трассы Е-105 и двух коричневых автобусов по обочинам. Вагончики олицетворяют "Паспортный контроль" и "Таможенный контроль" и оснащены окошечками для контроля паспортов. Для тех же целей служат и коричневые автобусы по обочинам контролирующие поток "туда" и соответственно "оттуда" пешеходов с сумками на колесиках. Тут все строго и надо доставать паспорт.
Паспорт сгодится любой, но при этом должна прослеживаться связь между содержимым паспорта и подающим его лицом. Лица должны быть очень похожими. Настолько, чтоб румяных парней в окошечках сходство вполне удовлетворило. То же касается паспорта на автомобиль, гужевую повозку, лошадь, запряженную в нее или кошку, которая тащится следом от самой Новоалексеевки.
(так, про кошку написал, а это главное)
Дальше идет последний блок-пост с ФСками и материк на этом заканчивается.

Материк заканчивается, но повествование - нет.
На другом конце моста находится еще один блок-пост, уже с альтернативным флагом. После него путник преодолевает еще одно плечо до таможенного перехода, которое по легенде составляет 4,5 километра. Эти километры может скрасить лихой микроавтобус с Хароном за рулем за символические 20 гривен. Лошадь с повозкой в микроавтобус не помещается - об этом нужно предупредить сразу. Некоторые в этом месте могут возмутиться, но обстановка такова, что возмущение к этому этапу куда-то улетучивается, уступая место хмурой сосредоточенности и спортивной собранности. Перед лицом дивных суровых пейзажей даже грудные дети перестают пищать, а кошки и кони не берут колбасу. Все понимают - это переломный момент, водораздел, после которого ничего нельзя повернуть вспять.
Тут всегда дуют ветра и стоят очереди. Здесь невольники духа отрабатывают карму своих предков, барыживших солью и побочной родни, ушедшей этим путем в татарскую неволю. 
Неволя начинается с автоматических шлагбаумов, за которыми простирается целый городок из стандартных вагончиков темно-белого цвета. Здесь пеший грешник попадает в сетчатый коридор, как для хомяков, пронзающий весь таможенный переход и отгораживающий путника от его конного кунака, вольготно развалившегося на повозке типа "фаэтон", в распоряжении которого все это таможенное великолепие. Венчает степную архитектуру гуляй-поля огромный навес как на фешенебельных заправочных комплексах. Под этим навесом и проходит таинство таможенных процедур.
Процедуры для конных проходят в 4 ряда. Средний ряд выделен для фур с материковой минералкой, пивом и майонезом, а остальные - для транспорта попроще. Тут находится царство людей с зеркальцами на палочках. Такие приспособления, типа монопода для сэлфи, чтоб подсекать в труднодоступных местах не становясь в некрасивые позы. Для этого просят выйти всех пассажиров, помочь выгрузить все вещи, вывести барашка из багажника и открыть капот, чтоб попугай, которого там забыли на старте, глотнул свежего воздуха. Только после этого парень с моноподом делает осмотр через свое волшебное зеркальце будто совершает священный ритуал или рождественское колдовство. Он удовлетворенно кивает и ставит факсимиле специальным штампом в специальной бумажке, выданной в начале чистилища другим парнем в форме. Теперь настает черед погрузочных работ, заправки барашка и попугая на штатные места и выяснения, куда пропала кошка...и конь. Тут же выясняется,что кто-то забыл надувной матрас, зонтик, свидетельство о браке и плавки, а кто-то другой - дарственную на николаевский полигон, парео и доверенность на попугая. По итогу заплаканные женщины бегут в специально выделенный вагончик с надпись "Ж" рыдать над проточной водой, а мужики, переместив пепелацы в загон для пепелацев - туда же, но под надпись "М" выразить свое презрение ко всему бренному и неизбежному.
На все это смотрят пешеходы из своей клетки, но помочь ничем не могут. Они надежно зафиксированы в своем мирке с односторонним движением, или вовсе без движения.
Наплакавшись, простоволосые и ненакрашенные дамы выходят в свет и показывают свои паспорта с замазанной девичьей фамилией в специальное окошечко "паспортного контроля". Естественно их там никто не узнает без грима и сочувственно просят хотя бы улыбнуться паспортному контролю. Попутно контроль, оборудованный как лавка ювелира в лобарде, проверяет паспорт на просвет, каратность и стоимость на черном рынке подержанных паспортов. Тут же от предварительно заполненной печатными буквами миграционной карты небрежно отрывают близнеца.
В зоне таможенного контроля выясняется что доверенность на николаевский полигон никого не интересует, плавки затамаживать никто не требует, а декларировать надувной матрас не обязательно. Барышни после этого истово крестятся косым крестом, подозрительно похожим на полумесяц, наскоро наносят боевую раскраску на мимику лица и чмокают в морду ... коня, поскольку мужики, изнемогающие без перекура, становятся нецеловабельными.
Итак, все штампики в худенькой бумажечке проставлены, все этапы пройдены, кони запряжены и бабы улыбаются... На выход!
Но тут оказывается, что на выходе находится еще один чувачок в форме, который итоговую бумаженцию, ради которой все это делалось, просто-попросту забирает себе... Остается недоумение, таможенная декларация, обрывок миграционной карты и неприятный осадок в душе.
Ну и дорога впереди. Дорога, через десяток километров которой выясняется, что позвонить теще и отчитаться о проделанной работе и ее деньгах, потраченных на взятки, нет никакой возможности. Сеть пропала!..
Сеть пропала, абонент больше никем не обслуживается, никем не поддерживается, никому не нужен и никому не интересен. Связи с привычно-обитаемым внешним миром беззвучно истончаются и лопаются. А магическое приспособление, столько всего доставлявшее своему хозяину при живом операторе, теперь обращается ни во что иное, как в попсовый брусок бесполезного пластика, об который даже кривой ятаган не наточить.
Добро пожаловать в солнечное средневековье!..

Кипр с телефона. Троодос



Последняя пачка фотографий Кипра с телефона. На этот раз нас понесло в горы.
Троодос (греч. ) - это самый крупный горный массив на Кипре. Это потрясающей красоты природный заповедник, и, по совместительству, горнолыжный курорт. Я не лыжник, и качество здешних трасс оценить не могу. Да и не сезон был в конце марта. Но побродить по лесам здесь можно очень качественно. Судя по количеству снаряжения у некоторых туристов - бродят там по несколько дней. Читать далее 

Кипр с телефона. Монастырь святого Николая. Он же «кошачий»


Котов на Кипре любят. Оно и не удивительно, ведь в IV веке эти животные буквально спасли жителей острова. Случилась в те времена засуха. Засуха как засуха, но длилась она аж целых 17 лет. Такие погодные условия оказались весьма благоприятными для змей - расплодились они в количествах неимоверных. Некоторые части острова стали просто непроходимыми из-за рептилий. К счастью, у жившей в те времена святой Елены случилось видение, якобы должна она на Кипре монастырь открыть. Прибыв на остров святая была шокирована количеством ползучих гадов, и срочно распорядилась завезти тысячу котов для борьбы с ними. Женщина она была состоятельная, могла себе позволить такую благотворительность.

Читать далее 

Кипр с телефона. «Месторождение Афродиты» и Пафос


Один день на Кипре мы выделили на поезду в город Пафос. Даже заказали предварительно экскурсию. Правда ничего хорошего из "экскурсии" не вышло, но об этом в другой раз. А сейчас небольшая подборка фотографий. По-прежнему с телефона.Читать далее 

Львів, храми

         Навкруги від площі Ринок знаходиться багато цікавих старовинних будівель, костелів, отже і до них я встигла дібратись. Першим об"єктом куди я потрапила була Каплиця Боїмів. 
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.

Каплиця Боїмів — пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, була збудована у 1609-1615 роках (за іншими даними у 1606-1615 роках) над фамільним гробівцем родини львівських пвтриціїв угорського походження Боїмів. Ззовні каплиця своєю архітектурно-об'ємною композицією нагадує прикарпатські церкви XVII-го століття.


Найнасиченішим декоративними елементами є головний, західний бік каплиці. Відомо, що скульптурну декорацію західного фасаду створено на другому етапі будівництва каплиці.  Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.




Інтер'єр каплиці композиційно і стилістично пов'язаний з її зовнішнім виглядом. Завдяки майстерності архітекторів, зсередини каплиця виглядає значно більшою і вищою, аніж ззовні. Вівтарна стіна, що зливається з чашою куполу каплиці, створює атмосферу піднесення. Головна тема вівтарних композицій — Страсті Христові. Центральною композицією є "Моляння про чашу". На невеликій площі авторам вдалося розмістити всіх учасників подій у Гетсиманському саду.




         Внутрішня чаша купола каплиці є одним з найважливіших елементів ансамблю, який довершує цілісність комплексу. У нижній частині купола — три ряди кесонів, по дванадцять у кожному ряді. Розміри кесонів зменшуються з наближенням до верхівки купола. Таке їх розташування, вдало вибраний блакитний колір тла, а також восьмигранний світловий ліхтар, створюють враження значно більшої висоти каплиці, аніж вона є насправді.


         Освітлення внутрішнього простору каплиці забезпечують також три круглі вікна. Два з них — у верхній частині північної стіни та ще одне — у вехній частині підкупольного восьмерика на західному фасаді. Додаткове освітлення нижнього ярусу забезпечують чотири нижніх вікна головного фасаду.



         Мені дуже сподобалась вирізблена композиція на правій стіні каплиці. І от що про неї пишуть: Деякі скульптурні композиції створені з застосуванням чорного мармуру та білого або сірого алебастру, який на той час був відомий під назвою «русинський мармур». Жіночка, яка наглядає карлицю саме так і сказала, що ця композиція з алебастру.


Наступний об"єкт була Латинська Катедра.

Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський катедральний собор, або Катедра — католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Катедральній площі. Пам'ятка сакральної архітектури 14-18 століття. Латинський катедральний собор - чи не єдина вціліла готична пам"ятка архітектури древнього Львова. Впродовж століть катедра неодноразово зазнавала реставрвцій і добудов, які змінювали її вигляд, внаслідок чого собор увібрав в себе риси кількох стилів розпочинаючи від готики , закінчуючи бароко, ренесансом і сецесією. Суворі й величні форми собору гармонійно вписуються в ансамбль середньовічного міста, а стіни пам"ятають багато цікавих, захоплюючих, а часом і трагічних подій та історичних фактів, що відбувались на території Львова.


Атмосфера в храмі дуже заспокійлива, таке ж відчуття у мене було в  Петропавлівському костьолі Кам"янця-Подільського http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  Я сиділа на лавочці і роздивлялась навколишнє убранство храму, фрески, вітражі, різблені і вибиті з каменю скульптури. Всередині храм значно величніший ніж ззовні. І так само як і в каплиці Боїмів всередині він виглядає великим. 















Інтер"єр храму, як і всі готичні споруди, вражає високими архітектурними елементами, елегантною вишуканістю, пишним скульптурним оформленням, прекрасними розписами стін та витонченою різьбою та ліпниною.  У храмі зберігся орган з 1839 року. Своїм мелодійним звуком він і нині милує слух прихожан.

Далі йду до Храму святих апостолів Петра і Павла, відомий як костел Єзуїтів. Храм споруджений у 1610-1630 роках. Костел — одна з найбільших культових будівель Львова. 


Центральний вхід в костел и скульптура на фасаді 



В цей день у Храмі велись якісь зйомки і в принципі туди нікого не пускали, але люди крадькома заходили в бічні двері, проходили повз табличку "Вхід лише зйомочній групі" і тихенько навшпиньках йшли роздивлятись храм всередині.  


Порівняно з Латинською катедрою в цьому костелі звичайно стан на багато гірший. Коли я по ньому ходила було глибоке відчуття жалості, таке відчуття неначе я біля сильно хворого. І так стою і розумію, що я нічим не можу допомогти і від цього же гірше на душі. Але ж як я роздивилась, реставрація там по-тихеньку іде, отже хворого лікують. Пішла я звідти з надією, що все ж таки храм вилікують і він буде радувати своєю величністю. 

Внутрішній інтер"єр храму:







Дерев"яні вирізблені меблі




Центральна частина храму, в якій стоять ліси і йде реставрація.


А ці сходи вели як раз туди, де і велись зйомки, бо віддтіля доносились знімальні команди: "мотор" "дубль надцять" і т.п.... Дуже жаль, що не можна було туди позаглядати unsmile 


Якийсь час храм використовували як склад, а від 1970-х років передали Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України  під книгосховище обмінного фонду (станом на жовтень 2011 р. у ньому знаходилось понад 2,3 млн книг). Експлуатація будівлі храму у якості книгосховища дала можливість уникнути значних руйнувань інтер'єру, хоча вповні зберегти внутрішню оздобу не вдалось. Так через поганий стан покрівлі храму всередину потрапляла волога, це стало причиною втрати цінних фресок центрального склепіння та в бічних навах. Наприкінці 1990-х років провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Храм став першою пам'яткою барокової архітектури у Львові.

Фото з інету: процес вивезення книг з храму.


Храми Львова віддзеркалюють складну конфесійну структуру цього релігійного центру всеукраїнського значення. Львів завжди славився красою своїх храмів і різноманітністю стилів. У Львові представлені громади усіх конфесій християнства, які упродовж віків побудували в місті декілька десятків церков, що входять до числених пам'ятників архітектури.

Замки Закарпаття

  Подорож моя продовжилась по замкам Закарпаття. Початок подорож бере з міста Воловець, не великого живописного Закарпатського містечка.  

    
      Далі ми вже поїхали в негірську частину Закарпаття, і по дорозі до замків заїхали в Свято-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир, який розташований у мальовничому місці с. Драчино, Свалявського району, і майже з усіх боків оточується прекрасною природою, невеликими густими лісами і горами. Зовнішня краса дуже гармонійна і витончена. На території багато різноманітних цікавих дерев і квітів. Дуже прекрасні галявинки, альпійські гірки і навіть господарський двір нас шокував своею красою і чистотою. Зайшовши у ворота двору монастиря час неначе зупинився, було таке враження наче ми в іншому вимірі, стало душевно і заспокійливо.








Це господарський двір


 По ссилці http://карпаты3д.com/uk/kultura/khrami/item/monastur-dracuno.html  можна переглянути чудовий 3D вид двору монастиря. Двір дійсно дуже прекрасний і умиротворюючий. 
       Тут ми поклювали трішки чорноплідної горобинки і поїхали далі подорожувати. 


Далі наш шлях пролягав до замку Шенборна, поблизу с.Чинадійово. На під"їзді до замку нас зустріла цікава залізнична станція "Карпати", мабуть сама найкрасивіша і найоригінальніша станція України.



Це цікавий вид з місточка, який веде на перон.



Володарі Шенборнського замку графи Шенборни часто приїздили в Чинадієво на полювання і відпочинок. Для цього у 1840 році було збудовано дерев"яний будиночок-літня резиденція графа, куди він запрошував своїх гостей для відпочинку і розваг. 

    Вже пізніше на цьому місці було збудовано романтичний замок, в який було вкладено певну символіку, а саме: у проекті замка за основу було взято астрономічний рік. Отже кількість вікон в замку відповідає кількості днів у році - 365, 52 кімнати - кількість тижнів у році, 12 входів - кількість місяців року. В архітектурі замок близький до французьких ренесансних замків. Будівлю замку прикрашають багаточисельні башточки, флюгери, черепиця, кольорові вітражі і геральдична ліпнина. Кожна деталь замку, чи то димохід, чи вежа не просто виконують свої функції, але і виступають прикрасами замку. 







На одному з дахів башти височіє фамільний герб Шенборнів з левом у короні і з розвоєною кісточкою хвоста.



Замок розташований в центрі парку площею 19 га, тут зустрічаються рідкі породи дерев і кущів: самшити, сакура, веймутова сосна, канадська ялинка. Паркове озеро нагадує карту Австро-Угорщини. В даний час там розташований санаторій "Карпати", в якому лікують сердцево-судинну і нервову систему. Будівля замку Шенборнів в даний час є одним з корпусів санаторію.
       В середині замку збереглось не багато. Ось одна кімната з каміном, парадними сходами і цікавою люстрою, яка була виконана по особистому замовленню графа Шенборна.





Нам розповіли, що в замку знімали фільми "Снігова королева", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Доярка з Кацапетівки", а оцей цікавий балкончик, особисто брав участь у фільмі "Попелюшка" 



Нагулявшись по території парку, їдемо далі до Чинадіївського замку Сент Міклош.



Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Микола) було збудовано в 15 столітті, як типова романська феодальна резиденція. Замок належав багатому роду баронів Перені. У 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського. Потім тут знаходилась повстанська армія Ференці Ракоці. А його дружина Ілона Зріні потаємно зустрічалась зі своїм коханцем І.Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Пізніше будівля виконувала функції тюрми, складу. До останнього часу замок був дуже запущений і лише з 2001 року почалось його відновлення.









І звичайно який же замок без потаємних кімнат і ходів. Ми по ним походили whosthat там взагалі темно, фото зроблено зі спалахом.



А ці одвірки і ступеньки виготовлені з каменю і збереглись у першопочатковому стані.



Враження після відвідування замку було дуже сумне, тому що більшість кімнат взагалі у поганому стані. Але будемо надіятись, що все-таки хворий йде на поправку, реставрацією і збереженням замку зайнялись і він вже не виглядає безпризорником smile 

Далі їдемо в Мукачеве. В замку Паланку я вже бувала, але мені дуже подобається його світла атмосфера і я з великим задоволенням їхала на нову приємну зустріч. 

Ще на під"їзді до Мукачево перед нами, у променях сонця, гордо височів Замок Паланок.



Мукачівський Замок Паланок - історико-архітектурний пам"ятник, родове гніздо трансильванських князів Ракоці. Замок зведений на горі вулканічного походження. Його зводили в декілька етапів. В 11 столітті за наказом короля Ласло І на місці дерев"яних укріплень була збудована кам"яна башня-донджон, на початку 14 ст. за наказом короля Карла Роберта італійські майстри розширили замок, наприкінці 14 ст. його перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович, брати якого керували в Кам"янці-Подільському, де я побувала декілька днів тому і мені було дуже цікаво спостерігати зв"язок історичних подій і особистостей. І вже нинішній вигляд замок набув у 17 столітті при Д"єрді І Ракоці. Замок контролював торгові шляхи. 





Один з коридорів замку мав свій страшний секрет. Коли противник вже проривав дві лінії оборони, оборонці замку відкривали ворота і нападаючі забігали в пастку, яка за ними зачинялась і зверху на них лилась розтоплена гаряча смола. Ось цей коридор



В замку ми погуляли по кімнатам зі старовинними меблями, 



походили коридорами замку



Виглядаючи з другого поверху коридора ми дивились на колодязь (вдалині двору під коричневим дахом), про який є замкова легенда: Колись в цьому краї жив Князь Федір Коріатович, которий на випадок тривалої облоги звелів вирубати у скелі криницю, над Старою баштою. Але довго копаючи колодязь, проходячи численні кам"яні брили, копачі все не могли дібратись до води. За цією всією роботою з кущів спостерігав один чоловічок devil .  Бачачи, що у людей нічого не клеїться, він прийшов до Князя і запропонував свою допомогу, звичайно ж за плату. І запропонував ціну money money money  золотом. Федір Коріатович подумав і погодився на пропозицію. Через деякий час вода задзюрчала аж на глибині 85 метрів. Князь зрозумів, що підходить розплата, але йому дуже не хотілось віддавати devil   money money money. Три ночі в його кімнаті горіло світло, і його помічник прийшов спитати, що трапилось. Князь розповів що саме його мучає. Тоді помічник дав пораду: Ви ж не домовлялись якого розміру будуть мішки з золотом, і не домовлялись скільки саме монет буде у мішках. Отже пошийте маленькі мішечки і киньте туди по парі монеток. 
Так Князь і зробив, чим дуже розлютив чоловічка devil.  Тоді Князь посадив чоловічка до криниці і там прикував його. 
   Хоча води в колодязі тепер вже немає, але люди стверджують, що опівночі з глибини колодязя й досі долинає незрозумілий шум, ніби devil лається, бо йому соромно, що дозволив людям себе обдурити chih lol 



Як і в кожному замку, в цьому мабуть теж проводились бали, отже ми потанцювали з господарем замку, а заодне і загадали бажання, бо існує повір"я, що якщо дати грошенят Князю, потримати його за палець і загадати бажання, він увечері перегляне весь список бажань, внесе їх до своєї канцелярії і обов"язково кожне виконає umnik podmig



Попрощавшись з прекрасним душевним замком 



ми поїхали погуляти по такому ж душевному місту Мукачево. smile



Мандрівки Закарпаттям

         Продовжую свої казки Шахерезади lol 
Отже з ранку до обіда я пила мінеральну водичку, снідала-обідала, приймала мінеральні ванни і просто прогулювалась по навколишнім місцям. А після обіду ми їздили на екскурсії. 
Одна з екскурсій була до водоспаду  Шипіт. Шлях наш пролягав через село Пилипець звідки родом перша жінка Назарія Яремчука і бувший голова ЦИК Михайло Рябець.
Дорогою до водоспаду я милувалась місцевим колоритом. Цікаво, що тут у людей майже немає огорожі дворів і між дворами umnik  


А в цьому дворі бігав кролик прямо по двору, він он там вдалині чорніє біля кутка будинка. І ще сподобалась цікава поштова скринька


На порозі іншого дому сиділа собака-охраняка )))



Ось ще один колодязь. Наче такий як я там бачила, але трішки видозмінений



І ще зустрівся цікавий гараж з пляшок з-під пива, правда ще не добудований.



Майже у кожному дворі велика кількість квітів і звичайно ж Червона рута



Спочатку ми заїхали на гору, звідки побачили прекрасні краєвиди, наїлись чорниць і малини і назбирали іван-чаю та звіробою





Там же ми бачили збирачів чорниць, у них зараз саме жнива umnik Люди звечора заходять на полонини, ночують там, а з самого ранку починають збирати чорницю. Оце бабуся з онуком, які вже йшли вниз із зібраною чорницею.


Вже прямуючи до водоспаду ми побачили як в небі парили любителі екстриму. Дуже цікаво було спостерігати їх політ 
 


Тепер йдемо дорогою до водоспаду. На початку шляху нас зустрічала цікава господиня lol  Ми розпочали з нею фотосесію. Спочатку її саму фотографували, тоді вже осміліли і почали фоткатись з нею майже в обнімку. Нарешті їй це набридло, вона розсердилась на нас і почала сердито хрокати і намагатись хапнути ротом найближчого до неї. Загнавши нас у кропиву, пішла далі їсти травичку, а ми пішли до водоспаду )))












І ось повернувши за гірський куток нам відкрився Шипіт





Звичайно коли стоїш там на верху, то вже Шипотом його і не назвеш, бо ті хто стоять на горі, майже не чують тих, хто стоїть внизу. Нафотографувавшись, набрьохавшись у свіжій чистесенькій водичці ми поїхали віпочивати.

На наступний день наша подорож пролягала мимо Теребле-Рицької ГЕС, у напрямку міста Хуст і до солених купалень села Велятино.

На межі Міжгірського і Хустського районів збудована унікальна Гідроелектростанція. Єдина Гідроелектростанція, яка збудована на двох паралельних гірських річках. Річка Теребля знаходиться на горі, а річка Ріка протікає внизу. На горі створили Вільшанське водосховище і сполучили між собою дві річки.
(с) Немного истории. Идею построить Теребля-Рикскую ГЭС такой, какая она есть сейчас, еще до Второй Мировой войны вынашивали венгерские и чешские специалисты по водной энергетике. 

Постройку плотины в селе Вильшаны усложняли постоянные оползни. Чтобы как-то решить эту проблему строители «навешивали» бетонные блоки на склоны, оставляя в них «окна», и врезались в берега из середины бетонного массива. Потом «окна» были замурованы. На постройку плотины ушло 200000 кубических метров бетона. 

Туннель в скале бурили с двух сторон. Когда перегородка между встречными туннелями была пробита, оказалось, что ось туннелей не совпадала на 2 см. 

Как-то, во время бурения, вдруг прорвало одну из стенок, и на строителей хлынул очень мощный поток воды. Когда специалисты, наблюдая за динамикой изменения объема воды, пришли к выводу что совершенно неизвестно, сколько будет продолжаться выток вод, было принято решение во чтобы то ни стало, «закупорить» выходное отверстие. Десять дней строители боролись со стихией и все-таки "остановили" воду. 

Зима 1957 года была сложнейшим испытанием для молодой ГЭС. В горах резко выпало 1,5 метра снега после чего начался сильный ливень. Сразу за ливнем – 5-тибальное землетрясение в селе Нижний Быстрый. В итоге. Из туннеля через трещину хлынула вода, и стала дополнительно подмывать склон, многократно увеличивая возможность возникновения оползней. К счастью, ничего не случилось. Запас прочности при проектировании был достаточен. http://novostey.net/ges/





Прямуючи далі ми проїхали село Іза, в якому майже біля кожного двору стоять плетені з лози вироби. Це цікаве видовище.



Село Велятино нічого особливого з себе не представляє, єдине що там є солені купальні. Кажуть, що то з-під землі б"є джерело гарячої соленої води. Вода там там дійсно супер солена, бо ні на Чорному морі, ні тим більше на Азовському вода так не тримає як тут. Можна взагалі не рухатись і все одно будеш на поверхні )) Я не фоткала, бо не брала туди фотоапарат



Біля входу в купальні стоїть Пинтя Велєт, засновник цього села



Дорогою назад ми проїздили мимо сучасного збудованого замку, який тепер є Будинком одруження міста Хуст. Гарна будівля.



А у вікно бусика я видивилась церкву цікавої форми. Жаль, що не було можливості зайти і роздивитись її поближче і в середині.



Так що накупавшись у майже Закарпатському морі lol  ми розімлілі повертаємось назад. 





Треба відпочити, набратись сил, бо завтра нас чекала довга, але цікава подорож по замкам Закарпаття.  Далі буде podmig