хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «порошенко»

Петро Порошенко рулить класно!

Виступ Президента України на шостому засіданні Ради регіонального розвитку
24 жовтня 2017 року - 12:30



Шановні пані та панове!
Дорогі українці!
Непросто було сюди дістатися навіть президентському кортежу, бо неподалік йде ремонт мосту через Русанівську протоку на Броварському проспекті. І таких вузьких місць, які зараз розширяються, інвестуються, будуються і в Києві, і в Україні дуже багато. Відновлення доріг цього року  стало загальнонаціональним проектом, хоча розпочалося ще в 2015 році з відомого експерименту, який задіяв ресурс місцевої влади, мобілізував ресурс центральної влади, Уряду і Прем’єр-міністра. Спільними зусиллями ми зробили кардинальне зрушення в цьому напрямку. Хочу наголосити, що він триватиме наступного року, і наступного за наступним. Дороги в Україні будуть будуватися, і відновлення дорожньої мережі буде символом України. Аж поки ми не приведемо в порядок мережу автомобільних магістралей, яка була абсолютно занедбана протягом останніх 20 років.
Дорога – символ руху вперед, а хороша дорога означає ще і рух в правильному напрямі.
Сім місяців пройшло з дати попереднього засідання Ради регіонального розвитку. За цей час я двадцять один раз виїжджав до вас – в області, міста, райони, а тепер радий бачити в Києві вас. І взагалі вчора порахували, що за час президентства відбулося 133 робочі візити в регіони. Словом, нам з вами є що підсумувати, є про що поговорити і як вибудувати наші з вами спільні плани на майбутнє.
Хочу наголосити, що поїздки останніх місяців, як правило, були пов’язані із приємними клопотами. Будуються не лише дороги, які вводяться в експлуатацію. Не лише відновлюються мости. Відкриваються, будуються, ремонтуються чи переобладнуються лікарні, школи, дитячі садки, інші об’єкти соціальної інфраструктури, які не будувалися багато років. І до багатьох об’єктів дуже підходить слово «вперше». Окремо хочу наголосити, що стають доступними сучасні центри для надання адміністративних послуг. Запускаються заводи, фабрики, виробництва. І навіть подекуди нові театри гостинно відчиняють двері для шанувальників прекрасного. Також вперше. І тим більше, що побудовані без участі бюджету як центрального, так  місцевого.
Звичайно , що в країні є «зрадофіли». Як каже українське прислів’я – «яким і тризуб над Кремлем постав, то вони скажуть, що криво стоїть». Вони і тут знаходять приводи для печалі. І дороги криві, і мости короткі, і театри в історичний пейзаж не вписуються, і ремонти пересуватися заважають, і заводи не те випускають, борщі не так варять. Критикують за те, що, мовляв, Президент, Прем’єр, влада перерізає стрічки не на дуже глобальних, а інколи навіть і на локальних об’єктах. Звичайно, крутіше було би побудувати космодром для міжгалактичних польотів, а не завод із виробництва упаковки.  Але ж ми робимо перші, але надзвичайно важливі, кроки після жорсткої економічної кризи, спричиненої війною. На жаль, війна ще дуже далека від завершення. Хоча ми маємо світло кінці тунелю. Хочу наголосити, що якщо в 2015 році, коли я виступив з ініціативою про введення «блакитних шоломів», миротворців на Донбас для забезпечення стійкого та надійного миру, як першого етапу повернення українського суверенітету на Донбас, ніхто в це не вірив. І, до речі, ніхто в світі нас тоді не підтримав. Сьогодні, коли я нещодавно повернувся з сесії Генеральної Асамблеї ООН, ми маємо тверду підтримку наших партнерів. І до речі сьогодні, 24 жовтня, День ООН, який Україна зустрічає вагомими здобутками як член Ради Безпеки ООН. І ми в повному обсязі скористаємось цим для забезпечення миру, бо мир сьогодні – це те, чого чекають українці.
Отож, щиро радий ознакам та проявам того, що країна врятувалася, вижила, відійшла від краю прірви. Тому я хочу наголосити, що й надалі з превеликим задоволенням буду бувати у вас на відкритті важливих об’єктів, щоб спільно з Урядом допомагати вирішувати проблеми і це є надзвичайно важливо. Так, відкривати і будувати об’єкти, великі й малі.  Будь-які, котрі свідчать, що країна стає на шлях сталого розвитку.
Наше інформаційне поле, на жаль, дещо зорієнтоване на негатив. Іноді, аби про позитивну подію повідомили в ефірі, стрічку має розрізати високопосадовець, інакше про подію просто промовчать. І навіть я не завжди можу допомогти.
Хочу навести приклад, що нещодавно в одній із західних областей відкривав доволі велике підприємство. На тисячі і тисячі робочих місць. Для двох центральних каналів це було нецікаво. Мені передали, що вони не згадали про це в сюжеті, бо, з точки зору редакторів, це була би реклама. А інвестор, який створює тисячі робочих місць, має за це рекламу заплатити, бо без цього не покажуть.
Ну що ж… Мені в радість працювати і промоутером, і «рекламним агентом» позитивних змін. Ще приємніше генерувати самі зміни і забезпечувати належні політичні умови для впровадження реформ.
Із реформ, безумовно, і ми тут можемо всі підтвердити, що однією з найголовніших і найрезультативніших є децентралізація. За три роки її впровадження власні доходи місцевих бюджетів зросли приблизно в два з половиною рази. Але є ще більш узагальнюючий показник. В середині минулого десятиліття, коли я працював головою відповідного парламентського комітету, частка місцевих кошторисів з трансфертами у зведеному бюджеті складала менше 30%. В 2015 році, коли ми започаткували програму децентралізації, вона була вже 45%. Цього року її частка є 49,3%. Ми наблизилися до показника 50 на 50. Це означає, що незабаром місцеві бюджети будуть перевищувати бюджет державний. Це є найяскравіша характеристика, чим є децентралізація насправді. Передані права, гроші, повноваження. Але я хотів би, щоб не забували про відповідальність.
Дуже важливо простежити за тим, аби вигоду від децентралізації отримали громадяни по всій країні. Її мають відчути не лише в містах-мільйонниках, столиці, але й в обласних центрах та інших великих містах, бо зараз на депозитах лежить майже 15 мільярдів гривень. Але дуже важливо, щоб цю вигоду отримали і у віддалених містечках та селах. Відповідь на це питання знаходиться у площині подолання нерівномірності нарощення доходної частини місцевих бюджетів, а головне – у продовженні створення об’єднаних територіальних громад. 3118 сіл та селищ вже згуртувалися у 665 більших та фінансово спроможних громад.
Пам’ятаєте нашу зустріч в 2015 році, коли ми з вами спільно умовляли йти в об’єднані громади. Всі нас питали, а чи буде цей процес добровільний, чи не будуть ні на кого тиснути, чи погодяться люди, чи буде надана їм можливість залишатися на старих рейках? Звичайно, що буде добровільно. Але люди самі «винесуть» , якщо громада, місцева влада буде фінансово неспроможна. І досвід першопрохідців, як на мене, є найкращою агітацією, аби за ними без жодних вагань прямували інші.
Об’єднані громади автоматично отримують у своє розпорядження 60% від податку на доходи громадян. Це моментально призвело до двократного, а подекуди й істотно більшого стрибка їхніх власних надходжень. І зараз батога непотрібно, коли такі пряники пропонують.
Очевидно, що істотно зростає суспільна вага голів громад і відповідних рад, а це потребує і дуже особливо відповідального ставлення селян до виборів органів місцевого самоврядування громад. Це у Верховній Раді без говорунів ніяк, бо ж сама назва «парламент» походить від дієслова «говорити». А в сільських радах потрібні добрі ґазди, здатні раціонально розпорядитися тими новими можливостями, які зараз дає їм децентралізація.
Я думаю нам є за що подякувати Парламенту, особливо зараз, восени, коли була проголосована реформа освіти, завершено голосування судової реформи і кодексів, була проголосована пенсійна реформа. І зараз ми маємо можливості підвищити пенсії, скористатися надходженнями до Пенсійного фонду, які пов’язані з підвищенням мінімальної заробітної платні, що створила можливості, щоб ми приділили увагу пенсіонерам. І зараз це є одним із наших спільних з Урядом перших пріоритетів. Була проголосована на минулому тижні медична реформа. Проголосований ще один дуже важливий законопроект про сільську медицину, який точно називається - “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості”. За все це хочу подякувати Парламенту, коаліції і тим, хто допомагає і впроваджує наші рішучі кроки в проведенні реформ. Перші 4 млрд на фінансування проекту так само ми вже виділили. Спасибі Генеральній прокуратурі, яка повертає народу кошти, що були вкрадені Януковичем. І передбачені відповідні фінансування в бюджеті наступного року.
Хочу, щоб ви приділили цьому особливу увагу, бо людям, які проживають у сільській місцевості, так само мають бути забезпечені стандарти, яких вони були позбавлені все своє життя. Прошу голів ОДА у співпраці з Мінрегіонбудом швидко визначити схему розміщення та плани розташування сільських амбулаторій з урахуванням навантаження на лікаря та доступності  для пацієнтів. Міністерство охорони здоров’я вже розробляє стандартні вимоги до обладнання та набору медикаментів. Впевнений, що Уряд в найкоротші терміни прийме державні програми, яка врахують всі нюанси розвитку сільської медицини на підставі нового закону.
Ще одним аспектом реформи є розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у сільській місцевості – десь оптичних мереж, десь мобільний зв’язок 4-го покоління, десь інших технологій. Нагадаю, зараз проникнення широкосмугового Інтернету у село складає 4%. У 21 столітті. Я вважаю, що це – шалена дискримінація людей, які там мешкають, а це майже третина населення України.
Отже, щоб розширити коло медичних послуг для селян і доповнити їх можливостями телемедицини, проведена і проголосована медична реформа, яка дає можливість доступу до висококваліфікованого лікаря та щоб знайти ці «платинові хвилини» і «золоті години» для того, щоб врятувати життя і здоров’я тих пацієнтів, які живуть на селі.
Хочу наголосити, що цей швидкісний Інтернет згодиться не лише для амбулаторії, а й для школи, для бібліотеки, для задоволення інформаційних потреб селян. Детально про різні аспекти сільського розвитку, від ФАПів до протидії рейдерським захопленням господарств, доповідатиме Геннадій Зубко.
Децентралізація, шановні пані та панове, це питання про те, як розподіляти вже наявний ресурс. Але, щоб не закінчилося, що ділити, ми маємо дбати і про примноження. Тому в першій частині нашого засідання будемо говорити про інвестиції, про спільну стратегію влади та бізнесу, центральних виконавчих органів та місцевого самоврядування.
Настав, нарешті, той момент, коли ми доволі впевнено можемо говорити про світло в кінці темного тунелю – який тепер вже залишився позаду, з якого ми вийшли на відкритий простір з широким горизонтом розвитку. 
Хай там як, але статистика – головний свідок того, що найгірше в українській економіці вже в минулому. Зазнавши надзвичайно потужного удару – через війну, агресивне закриття донедавна найбільшого нашого ринку Російською федерацією і навіть блокаду експорту в треті країни, блокаду транзиту через територію Російської федерації – ми не просто вистояли, не просто уникли дефолту, але й заклали основу для сталого розвитку. 
Жорсткі антикризові кроки, макрофінансова стабілізація, рішуче зниження податкового навантаження на бізнес, дерегуляція, антикорупційні заходи, відкриття нових зовнішніх ринків, в тому числі і завдяки Угоді про асоціацію з Євросоюзом, ратифікацію якої ми завершили спільним зусиллями, – все це проторувало шлях до відновлення економіки.   
Трохи більше місяця тому, у мене відбулася надзвичайно відверта і результативна розмова, за участю Прем’єр-міністра, представників Уряду, парламентських комітетів,  з членами провідних бізнес-асоціацій, які представляють українські, європейські та американські компанії. Однією з головних тем були стосунки бізнесу та силових структур. Я хочу окремо наголосити, що  сьогодні це і мій, і Прем’єр-міністра, і Уряду, і, я сподіваюсь, і Парламенту, перший пріоритет. Ми стратегічно домовилися створити принципово нову Службу фінансових розслідувань, яка єдина тільки й матиме право розслідувати злочини та правопорушення в економічній сфері. І немає там більше що робити ні поліції, ні СБУ, на прокуратурі, ні податковій – нікому. Не заважайте працювати економіці. Впевнений в тому, що це кардинальним чином відобразиться і на інвестиційному рейтингу нашої держави. Разом із створенням системи незалежних судів, де як бізнес, так і громадяни будуть мати можливість знайти правду, захистити себе через механізми і інструменти незалежного суду. Це, безумовно, буде відображатись на притоці інвестицій.
Ми очікуємо, дуже обережно, сьогодні або завтра оприлюднення цьогорічного рейтингу Doing business. Прошу бути особливо уважними. Впевнений в тому, що наш крок вперед буде продовжений.
А стосовно служби фінансових розслідувань, Голова комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніна Петрівна Южаніна сьогодні вперше представить концепцію, проект відповідного закону. І ми будемо намагатися не гаючи часу якнайшвидше провести це через Парламент. І дуже сподіваємось і на парламентську, і на бізнесову, і на громадську підтримку.
Зараз, як ніколи, маємо об'єднати зусилля для продовження реформ. Проголосувати своєчасно бюджет, проголосувати  реформу приватизації для того, щоб її зробити прозорою, спрощеною і ефективною
Держава повинна захищати бізнес, дати йому вільно працювати, забезпечити захист інвестицій і захист інвесторів. Бізнес зі свого боку має нарощувати прибутки, чесно сплачувати податки та створювати нові робочі місця. А ви, дорогі наші партнери,  дбати про легалізацію зайнятості, бо місцеві бюджети мають прямий інтерес у збільшенні надходжень від податку на прибуток найманих працівників. Крім того, що ми розширили для вас базу оподаткування, яка і створила вам можливості різко збільшити надходження місцевих бюджетів. Вже на сьогоднішній день, я думаю, що Ніна Петрівна Южаніна про це скаже, різко зріс вихід з тіні, наприклад нафтового бізнесу. Коли від кожної колонки (на заправних станціях – ред.) місцева влада почала отримувати частку акцизу, вже вона буде дбати про те, щоб там було все на обліку.
Я хочу наголосити, що кількість новостворених робочих місць має і буде одним із основних критеріїв вашої роботи, шановні і голови адміністрацій, і міські голови. Хто ваші перші помічники в цьому? Інвестори. І ви маєте носити їх на руках, причому  не лише  закордонних, як зараз модно: іноземець приїхав – і квіти, і коровай. А місцевий інвестор – почекає за дверима. Ні. Український інвестор має бути не менше, а може навіть і більше шанований.
Я, в свою чергу докладатиму усіх зусиль, аби забезпечувати політичні умови для реформ та інвестицій, і узгоджену позицію в трикутнику Президент – Уряд з Прем’єр-міністром – Парламент. Залишилося менше року до початку планового виборчого циклу з обрання Президента та Верховної Ради. Як я вже вам казав дев’ять місяців тому – ніяких дострокових виборів не буде. Що ми й забезпечили. Цей період до вимушеної паузи в реформах і до ризику зростання популізму, кожному з нас треба використати максимально ефективно.
Ще раз хочу подякувати Верховній Раді, яка проголосувала освітню, пенсійну реформи, реформу охорони здоров’я. І буду про це постійно повторювати, тому що це є надзвичайно важлива складова руху вперед.
Ще раз буду дякувати за те, що вона ухвалила зміни до процесуальних кодексів, необхідні для судової реформи. І ще одна важлива річ - вона зробила перший крок до скасування недоторканності народних депутатів. Як я вже зазначав, у листопаді, менш ніж за два тижні, очікую ухвалення закону про сільську медицину, а  до кінця 2017 року – закону про Антикорупційний суд. На Нацраді реформ орієнтовно у п’ятницю розглянемо масштабний проект з дерегуляції, який стане ще одним кроком до покращення інвестиційного клімату і наших позицій у важливому для інвесторів рейтингу Doing business. Отже, темп набрали непоганий. І прохання до кожного з вас – не збавляти обертів.
Деякі реформи вже приносять зараз результати. Зниження єдиного соціального внеску в 2016 році та збільшення мінімальної зарплати до 3200 гривень з початку поточного року і подальше її підвищення, яке буде закладено у проект бюджету на 2018 рік дасть можливість поєднати далекосяжну пенсійну реформу з підвищенням та осучасненням  пенсій для пенсіонерів. Люди вже отримують свої гроші.
Я, до речі, вже маю перші результати. Щойно ми повернулись з Авдіївки, з лінії фронту. Наскільки там світлі люди. Вони кажуть, що пенсійна реформа, в тому числі була відображена на підвищені пенсій шахтарів. І по цей бік лінії зіткнення – шахтарі відчувають підвищення пенсій, а з того боку – шахти закриті, затоплені, шахтарі сидять без роботи і без грошей.
Ось це те, що я називаю політико-дипломатичний шлях. Я наголошую, що період затягування пасків завершується.
На відміну від пенсійної, яка демонструє позитивний ефект з перших днів, інші реформи, як-то освітня, яка в тому числі спрямована на те, щоб захистити українську мову і захистити українську освіту, зберегти ті позитивні напрацювання, які є і дати можливість працювати новітнім технологіям. Реформи охорони здоров’я чи судова, -  вони дадуться взнаки і принесуть відчутні й корисні для суспільства результати за кілька років. Так, нам всім вже зараз не терпиться. У нас, як в тій приказці: теля ще з корови не вийшло, а ми вже з довбешкою стоїмо. Але впевнений, результат буде, і результат – позитивний.
Шановні пані та панове!
Ще раз наголошую, що зараз я  стараюся якомога частіше бувати на фронті. Не для того, щоби безпосередньо керувати, підміняючи молодших командирів. У Верховного Головнокомандувача свої функції, і кожен має працювати на тих ділянках, які відведені йому законом, статутами, командуванням. Але дуже потрібен безпосередній зворотний зв’язок з особовим складом. Жоден рапорт, жодна доповідь не дає таких можливостей, як пряме спілкування з воїнами. На передовій, на блок-постах.
Вони міцно й надійно тримають оборону на лінії зіткнення. Завдяки саме їм Путін переконався, що зовні Україну – не взяти. Тому й стали невід’ємною частиною гібридної війни постійні спроби Кремля підірвати країну із середини.  
Знаходяться політикани, які не просто закликають до дестабілізації та хаосу, а намагаються їх організувати. Звести нанівець всі ті позитивні зрушення, які народ буквально вистраждав за три з половиною роки випробувань.
Але я наголошую – нічогісінько в них не вийде. Як не намагаються розхитати ситуацію, вона – не хитається. По 30-40 людей – вони називають загальноукраїнською акцією протесту, навіть якщо ми з повагою до них ставимось. Народ не дає її розхитати. Країна переходить від виживання до розвитку. І ніхто і ніщо не зупинить наш впевнений рух вперед.
Отже, шановні друзі, у мене для вас дуже приємна новина – все буде добре.  
Слава Україні!

Велика ОРДЛО, а відступати нема куди - позаду Рошен.



          Зазвичай кажуть, - "ну подивимося, час покаже".
          У випадку з клінічним брехлом та конченим покидьком Порошенко, давно вже нема що дивитися.
          Ніякої блокади він робити не буде, ешелони будуть сунути і далі, торгівля з вбивцями українців буде квітнути.
          Мабуть і ветерани це розуміють. Якщо вони відступлять, то все повернется на круги своя. А їх, з часом, Потрох вб'є, а кого не вб'є, того пересаджає. Ось це, головне, треба розуміти. 
          Якщо крису загнали в кут, то треба брати совкову лопату і шмяк!!...з усіє\ї дурі цю крису в лепешку.

Дно дна.



          ЛЯшка тут, ЛЯшка там, ЛЯшка на пожежній машині б'є ворога, ЛЯшка цілодобово на всіх каналах зі своїми "досягненнями", ЛЯшка купує у церкви мідалькі для своїх холопів, куди не кинь погляд, кругом ЛЯшка.
          Складається враження, що вже не тільки Кабмін, а і панамський патріот Пеця Поросенко йому підпорядкований.
          І тут навіть важко визначити, чи то ЛЯшка піднявся до рівня Пеці, чи Пеця опустився до рівня ЛЯшкі. Але те, що обидва є підорами по життю, це незаперечний факт.
          А якщо вже підори об'єдналися проти нас, то це свідчить тільки про одне, це конвульсії всього цього зброду, яке захопилу владу і проводить над нами досліди.
          У нас два шляхи, або спостерігати за цими конвульсіями, поки вони всі самі не простягнуть ноги, або добити їх, щоб не мучилися.

Інфекція "Абинеюлька".

          Хвороба така. Інфекційно-психічно-ватна. "Абинеюлька".
          Під час цієї хвороби відмовляє нюх, слух реагує тільки на "підбори", "хіхікала", "на пенсію", "вона вже була", "ашовоназробила?", "газпо450" та решта кліше, на очах справа і зліва з'являються шори, очне яблуко реагує тільки на присутність телевізора, куди одразу спрямовується зір.
          Наслідок цієї хвороби, це обрання в 2010 році Президентом України, Януковича. 
          Абинеюлька.
          Результат відомий.
          Але хвороба не зникла.
          В 2014 році українці обирають щось таке, схоже на купку гівна шоколадного кольору. В цій купці стирчав плакат, на якому було написано - Порошенко.
          Абинеюлька.
          В тому ж, 2014 році відбулися парламентські вибори.
          Купка гівна з назвою Порошенко виросла завбільшки з будинок АП на Банковій. І народила дві великих купи гівна з назвою Бляді Петра Порошенка і Антинародний фронт та дві купки поменше, Садонеміч і РадиКальна партія.
          Більшість українців проголосували за них.
          Абинеюлька.
          В Раді ці чотири купи гівна створили одну величезну купу гівна під назвою "уряд камікадзе Яценюка". Який цілком і повністю підпорядковувався купі гівна Порошенко, яка вже виросла до гігантських розмірів.
          З поваги до українців, які за версією телевізійних навіювань, дуже мудрі та ніколи не помиляються, до цих чотирьох куп приєдналася фракція Батьківщини. Хоча насправді не мала ніякого впливу на рішення, які приймалися цими чотирма купами гівна. Цей квартет просто намагався Батьківщиною нейтралізувати смердючий запах, яким війнуло від нього.
          Але Батьківщина не повелася на це. Більше того, зробила все, щоб показати українцям, що вони насправді обрали і які наслідки цього вибору.
          Ця демонстрація дала результат. Нюх у українців почав загострюватися, шори на очах зникати, слух вже реагує на "однотур", "сліпотраст", "ліпецк", "наснаіпалі" та на решту безлічі смороду. яким почало тхнути від всіх цих куп гівна.
          Тим часом, купа гівна Порошенко, яка вже набула розмірів Евересту, бачачи такий розвиток подій, вирішила здійснити відволікаючий маневр, - перемішати ці чотири купи гівна та створити замість купи гівна "уряд камікадзе Яценюка", іншу купу, з іншою назвою, але з тих самих інгредієнтів, що і перша купа. Бо йти на вибори з інфекцією "абинеюлька" вже нема сенсу. Ця хвороба вже майже дезінфікована. 
          Ось таке, стисле викладення, максимально доступною та зрозумілою мовою, новітньої історії країни Україна. 
          Яку парадигму обере Україна, "абинеюлька" чи "цивілізація", покаже найближчий час.

Петя, мочи українців!!



          Товариство, а якщо ми глянемо правді в очі, а? А якщо глянемо, то побачимо, що Путькін і Порошенко перемагають нас, перемагають Україну. Якщо не сказати. що вже перемогли.
          Порошенко з "випередженням графіку"(це цитата), відводить всю техніку з фронту.
          Рускіе фашисти безперешкодно захоплюють населенні пункти, які були на нейтральній території(хоча, яка ще нейтральна, це наша земля).
          З виборами на окупованих землях таке мутево, що розібратися неможливо. Саме тому і мутево, щоб неможливо було розібратися.
          Меркель там щось вякає.
          Українців Порошенко вже вбиває та кидає у в'язниці не ховаючись. Більше того, навіть хизується цим.
          Вже все зроблено, щоб заморозити цю окупацію назавжди. Щоб була вічна "війна" по-порошенківські. Війни офіційно нема, а вибори Президента проводити не можна, тому що війна.
          І буде у нас свій Лукашенко, українській(а вірніше малоросійській), Пукашенко.
          То що, звикаємо до нових реалій? А кому не сила звикнути, то еміграція?

В Донецьку все добре

          Десь тижнів два тому, два дні поспіль було відключення електроенергії. Вдень. На дві години. Ну думаю, це воно і є, веєрне відключення. Не страшно, можна пережити.

          В минулу п'ятницю, ось, що була, приходжу додому, десь на початку третьої години, оп!, а ліктрічества нема. Думаю, ось щас увімкнуть.Поки поїв, туди-сюди, вже темрява насувається. Пішов на балкон, подивитися, що у сусідніх будинках, машинально батарею мацнув, твоюмать - холодні! І в сусідніх будинках світла нема. З'явилося тільки у пів-восьмої вечора. Десь годин шість-сім не було. Тоді ще подумав, ну це звісно не веєрне відключення, а якась аварія була.
          Ага. Сьогодні приходжу в дві години, знов нема ліктрічества! До батарей - холодні! Ах ти сука Пецясеня!
          Телефоную в обленерго, кажуть, а це в нас аварійне відключення. Тобто вже не веєрне, а аварійне. Кажуть то невірно називають, вірно аварійне, а не веєрне. Коли з'явиться запитую. Не знаємо. Тицпиздиць! Саме це я сказав в трубу і ніжно поклав ії на місце.
          Сам собі кажу, а ну давай я зателефоную на фронт, в Донецьк, родичу. Ну, там де бомби літають, гранати, снаряди, кулі. Де будинки стоять розбиті, вопчім, де війна йде.
          Набираю. Ти де, запитую. Та ось, іду в магазин отоваритися. Бурячку там, моркви, гречки, рису, курочки купити.
          А ліктрічество у вас є, далі запитую. Є, каже. У нас взагалі за весь час війни не було жодного відключення. Було щось, два рази лампочки блимнули, бесперебійник піскнув, і все. А батареї? Ух, гарячі, клас! Торкнутися не можна.
          А в нас, кажу, ось така херня, у темряві сиджу. І в холоді. Та знаємо, відповідає родич. Ми самі нічого не можемо зрозуміти. Тут у нас, ті хто за Україну, дивуються, навіщо ж ці потрохи та сені людей доводять до люті. А ті, хто проти України, зловтішаються, ось бачите, шо ми казали, не проживе Україна без Донбасу. Без нашого вугілля Україні хана.
          Може і правда, Україні варто приєднатися до ДНР? Якщо там під час війни люди живуть по-людськи, можна тільки уявити, який там буде Едем після війни.

          А ліктрічество ось з'явилося, в п'ять годин.

              Спільнота

Петровська доба. Про Порошенка без ілюзій


АНАЛІТИКА З ХОРОШИМ ПОЧУТТЯЧМ ГУМОРУ. Як сьогодні  жити без  нього, без  почуття гумору

http://tyzhden.ua/Politics/111034

Епоха правління Леонідів закінчилася в Україні мирною Помаранчевою революцією, епоха правління Вікторів – революцією кривавою, на черзі епоха Петровська, і яким буде її фінал, не знає ніхто. Усе тільки починається.

и думав ще рік тому Петро Олексійович Порошенко, що доля викине його на саму вершину українського суспільства, хтозна. Мріяти, може, і мріяв, бо таким, як він, годі інакше, але, напевно, і в снах пророчих такого дива не бачив. Сісти на трон непохитного Віктора Федоровича, зрушити якого, здавалося, не змогло б і Друге пришестя, – це неймовірно. Але життя сповнене несподіванок. Всемогутній Федорович тепер сидить у кролячій норі десь на благословенній Ростовщині, боячись висунути носа, а його місце за лічені дні посяде інший помазаник, вибраний, хоч як це дивно, доброю половиною українського народу під гучні сальви гранатометів, ПЗРК та іншого мілітарного дива. Святе місце порожнім не буває…

Усі задатки стати правителем у Порошенка є. Голубої крові в ньому, звісно, не знайдеш, але в часи постмодернізму цього пережитку й не потрібно. Значима постава, поважна хода, манера говорити і, основне, погляд людини, яка знає собі ціну. Так, він дещо все ж таки схожий на голову колгоспу чи директора заводу, але ж це зовсім не проблема. Людина, так би мовити, від плуга, кому, як не їй, знати всі труднощі та проблеми простих людей. А втім, уже не один був від плуга. Останній узагалі і від шапок, і від баланди…

ПЕТРО ПОРОШЕНКО АЖ НІЯК НЕ ТА ФІГУРА, НА ЯКУ УКРАЇНЦЯМ ВАРТО ПОКЛАДАТИ ВСІ СВОЇ НАЙСОКРОВЕННІШІ НАДІЇ

Варто вдаватися в таких випадках до історичних аналогій чи ні – питання неоднозначне, але хоч-не-хоч спадає на думку ще один Пьотр І, який пройшовся кривавим плугом по українській землі. Звичайно, наш Петро Олексійович зовсім не їхній Пьотр Алєксєєвіч, якого й по батюшці величати гидко. Їхній нашому і в служки не годиться. Істеричний типок, садист, маразматик... Наш Петро Олексійович – людина поважна, глибокоморальна, мудра і до того ж дуже любить цукерки. Взагалі цукерки – показник. Люди, які мають до них сентименти, зазвичай добрі. Утім, схожості в цих двох, принаймні на перспективу, також чимало. Кому, як не Петрові Олексійовичу Порошенку, нині судилося прочинити для українців вікно в Європу. Коли він його прочинить – то лишень питання часу. В який спосіб – приблизно зрозуміло. Хоче він це робити чи ні – від нього мало залежить. Мусить. Бо інакше трон під ним має шанс затрястися сильніше, ніж за «папєрєдніка». Не оминути нашому Петрові й долі будівничого українського флоту. Вихід до моря, дякувати Богу, є, а те, що на тому виході плаває, гріх і кораблями назвати. Тому закачати рукави – і на верфі. А ще треба створювати військо, поліцію, розвідку, спецслужби і так аж до ясел. Без будівництва ніяк. А тому, вочевидь, йому долею написано стати великим будівничим, якщо, звісно, він того, сердега, захоче.

Взагалі Петрові Олексійовичу нині не позаздриш. Очолити весь цей хаос, на який перетворилася країна, – майже подвиг. Важко сказати, чи він усвідомлює, за що береться і яку ціну треба буде заплатити за присутність у підручнику історії, але відступати вже немає куди. Хвиля народної любові, підхопивши два десятки таких, як він, охочих стати рятівниками нації, викинула на берег влади саме його, а тому саме він мусить нині все це розгрібати. Чому його – на те є багато причин, логічних і алогічних. Але будьмо щирі: ніхто нічого особливого від нього не сподівається. Просто так трапилося. Втома від бардаку і невизначеності, бажання стабільності, страх за життя, надії хоч на якість позитивні зміни і, звичайно, віра в неможливе, яка, попри всю свою абсурдність, таки рухає світом. І те, як віддано країна прийшла на дільниці, вистоювала черги і зробила все, щоб вибрати президента в першому турі, незважаючи на всілякі численні «але», є тільки зайвим підтвердженням цього. Хтось казав, що ми нині спостерігаємо народження нової української нації, і то правда. Люди вибрали Порошенка, знаючи всі його мінуси, лише задля того, щоб рухатися далі, не вгрузаючи по горло в хаос безвладдя, де ніхто ні за що не хоче брати відповідальності. Якби на його місці був ще хтось більш-менш гідний, його також обрали б. І гідні в тій зграйці охочих, мабуть, були, тільки от із рейтингами на той час у них не склалося.

Чому саме Порошенко, а не, скажімо, Тимошенко, якій, здавалося б, сам Бог велів стати українським Гавелом чи Валенсою, також зрозуміло. Поки Юлія Володимирівна стійко сиділа у своїй VIP-камері, Петро Олексійович маячив перед камерами телевізійними. Щоправда, будьмо чесні, не надто й піарився. Так, час від часу. Поводився доволі гідно, був єдиним олігархом, який відкрито став на бік опозиції, засвітився на Банковій, за що дістав моральну травму, а його син у тому самому місці й фізичну, познайомившись впритул із незаперечними аргументами собак режиму Віктора Федоровича. На Майдані Петро Олексійович теж був своїм, і на відміну від лідерів-переговірників його можна було часто зустріти в доволі небезпечних ситуаціях лише з двома охоронцями і, схоже, без бронежилета. У Крим, до речі, коли почалося, також поїхав один із небагатьох. Розрулити ситуацію не зумів, але злості набрався. Сприймати весь цей фактаж як хвалебну оду Порошенкові зовсім не варто, але на тлі Юлії Володимирівни, яка, вийшовши на волю, так і не зрозуміла, що відбулося в країні та як змінився народ, його раптова популярність таки видається зрозумілішою. В суспільстві побутує підозра, що ті, хто пережив Майдан, все ж таки, мабуть, стали іншими порівняно з тими, кому з цим трохи не пощастило. Що також можна брати до уваги.

Насправді Петро Олексійович аж ніяк не та фігура, на яку українцям варто покладати всі свої найсокровенніші надії, і більшість із них, здається, це усвідомлюють. Усвідомлює це й сам Порошенко, якщо не кривить душею. Принаймні у своєму нещодавньому інтерв’ю журналістові одного з російських видань, чи не першому в новому статусі, він так і зізнався: переконаний, що це його хрест, яким Господь сподобив його обдарувати, аби ті питання, які стоять перед Україною, вирішити. Чи зможе вирішити – вилами по воді писано, але хрест нести треба. Дивись, і не впаде під його тягарем. Бо, як доводять песимісти, задачки, які Господь поставив перед Петром Олексійовичем, розв’язати начебто в принципі неможливо. Насамперед треба стабілізувати ситуацію в країні й запустити якось механізм реформування, як того вимагають ситуація і суспільство, але в такому разі доведеться забути про відвоювання Криму. Грошей на все не вистачить. Якщо ж зайнятися Кримом і продов­жити протистояння з Кремлем, доведеться забути про реформи і дозволити втягнути себе в ще більший хаос, ніж є нині. Ті загрози, які стоять за обома варіантами руху, неспівмірні з нормальним життям, і на горизонті або замаячить новий Майдан, але вже з пролетарським душком, або доведеться лягати знову в чиїсь міцні обійми і, як сказав би в цій ситуації Віктор ІІ Кривавий, «вєк свободи нє відать».

Проте не все так однозначно. Є багато моментів, які все ж таки варто враховувати, перш ніж будувати прогнози безнадійності. Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому свої плани, кажуть у народі, й це свята правда. Невідомо, чи ділився з Господом своїми планами, наприклад, Владімір Путін, але, вочевидь, Всевишньому вони стали відомі і явно не сподобалися. Результат можемо спостерігати вживу. Якщо стерти рукавом усе діамантове напилення, бачиться, що ВВП у повному лайні, причому по горло, і разом із ним у цій субстанції нині плаває весь його «Русскій мір» разом з усіма насельниками. Скільки це триватиме і чим закінчиться, наразі важко спрогнозувати, але якщо знову ж таки вдатися до порівняльного аналізу, приправивши його трохи конспірологією, то чому б не розглянути версію про перетворення нашого Петра І на Петра Великого, який, набравшись азарту і злості, що він, схоже, вже зробив, переломить хід історії і зупинить свій броньований мерседес головнокомандувача української армії, лише дійшовши до уральських гір. Біля прохідної Тульського патронного заводу, скажімо. Футурологи кажуть, що ця хвороблива фантазія цілком може стати реальністю, бо передумови для того нібито є. Росія має всі шанси розсипатися. А чом би й ні.

Судячи з того як прихід нашого Петра І ознаменував блискучий перелом АТО можно про що завгодно помріяти. Шукати прямий зв’язок перемоги Порошенка із завзятістю українських вояків, мабуть, не варто. Навряд чи він у стані ейфорії встиг віддати наказ мочити всіх терористів у сортирі, не маючи на це ще офіційних повноважень, але факт є фактом: українські вояки вперше так розперезалися і відвели душу.

Якщо все піде добре і Петро Олексійович принаймні на третину зуміє, відчувши важливість моменту, спрямувати ситуацію в позитивне русло, все буде ой як не зле. А те, що на це мало хто сподівається, якраз додатковий йому бонус. Ілюзії шкодять…


Про головне. Про життя

Anna Sandalova



Згодна, фотка нікчемна, бо історична, а історія про Президента

Хотілось би запаять щось нарядне, але тоді влітку 2014 року на нарядні фотки не вистачало керосину. Це склад з 600 комплектами форми і берців. Липень-серпень 2014 року. Наші волонтери розгрібають по розмірам, вкладають дитячі малюнки в кишеньки (така в нас була фіча) і пакують в два буса. Наступного дня Taras Slobodyanyuk і Serge Shmygelskyy відвезуть це діло в Луганську область першій танковій бригаді, ну правда боса-гола, пардон, на той момент.

Так, напевне, це час зараз озвучити, але в 2014 році найкоштовніші і наважчі потреби, закривали тоді з Рошену, а точніше, за узгодженням з "Першим" (він, зараза, міг запороти наші заявки, якщо йому щось не подобалось, нам так і переказували - це, мовляв, запоров...).. І тоді, в 2014 році, мені здавалось, що це ми просто круті пацани і дівчатка, що нам сам "Президент!" довіряє гроші/проекти/закупівлі. Але... за пару років, я дізналась від інших колег, що Порох тоді розподіляв гроші серед... майже всіх реальних волонтерських груп, які я тоді знала.

Потім буде багато проектів, більш екзотичних ніж форма, цифрові рації на підрозділи, карети швидкої допомоги, тепловізори, дефіблірятори і купа різного барахла, але найбільш коштовного і необхідного.

Мені доси дивно, що він жодного разу про це ніде не озвучив. Він жодного разу не казав, що тоді він розподіляв купу грошей через, напевне, сотню волонтерських груп. Для нього, напевне, це було б як кричати на кожному кроці, що я пригостив дівчину кавою.

І він ніколи це не використовував задля свого ПіАру, хоча, дуже шкода... Зараз я, напевне, цей факт, ціную в його біографії як найкоштовніший в моєї персональній історії з паном Президентом.

Розкажіть свою історію з #Порошенко?

І, якщо чесно, ще однієї війни я не переживу.
Навіть шукати фотки того періоду в історії фейсбуку важко.

А ви готові повоювати?

Нащо я це все все написала, бо вважаю, що лишатись без позиції в ці дні - неможливо. Якщо вам болить ця країна, ці озера й світанки :)

PS: хотіла тегнути, хто там на фото, взагалі не впізнаю - знайдете себе - маякуйте!

Карт-бланш Тимошенко



          Давайте так. Є два полюси.
          На одному Порошенко з юрбою холуїв та лізоблюдів, з усім мафіозно-олігархічним інструментарієм для видобутку грошей з кишень українців та захисту видобутого.
          На другому, одна Тимошенко, яка поклала на вівтар боротьби з мафією олігархів велику частину свого життя.
          І коли з різних боків лунають "а чому вона так зробила", "а чому вона так проголосувала", "а чому вона не проголосувала", я хочу сказати наступне.
          Юлія Тимошенко має карт-бланш. 
          Який не впав їй з неба. Вона отримала його завдяки своєю послідовній позицією щодо протидії зграї олігархів. Вона його отримали, коли ці олігархи кидали її у в'язниці, коли ментовські мордовороти били її, коли вони тягли її, загорнуту в ковдру, коли всі телевізійні канали працювали на одну мету, - знищити її авторитет, виваляти у багнюці, принизити, оббрехати.
          Але вона вистояла, не зламалася.
          Вийшовши в черговий раз з в'язниці, де її незаконно тримала мафія, вона отримала від народу "подарунок" у вигляді цькування, образ, глумління над собою.
          Як наслідок, до влади прийшов черговий представник мафіозної Системи, Порошенко, а Рада опинилася під повним контролем мафії.
          Це фото можна сміливо екстраполювати на теперішній склад Ради. Юлія Тимошенко там одна. Є ще 24 патріота, але вони скоріше надають їй моральну підтримку, ніж реально допомагають протистояти навалі реваншистів, корупціонерів та олігархів.
          Це все було вибором народу. Свідомим вибором. Навіть якщо цей народ захотів бути обдуреним, то які претензії до Тимошенко? 
          Але своїм принципам вона не зрадила. Так само, Юлія Тимошенко не втратила гідність. Не дивлячись на те, що наша політика скоріше нагадує смердюче пекло ніж цивілізоване середовище. 
          Враховуючи все це, Юлія Тимошенко має повний карт-бланш на будь-які дії в Раді, повне право на будь-які голосування, не пояснюючи їх мету. Бо головна мета давно вже відома. Це знищення злодійського прошарку олігархів в нашій країні та перетворення України на квітучу країну.Ця стратегічна мета стала сенсом її життя. А яку тактику вона обере для її досягнення, це вже не справа народу, якій її зрадив. І тим більше не справа різних ляшків, сюмарш, мусей, сірьож, порохоботів та ватників
          В решті-решт, коли вона каже, що підтримує Президента, то як це суперечить вибору того самого народу, який і обрав його?
          Тому, пропоную всім критиканам, всім обуреним, всім обдуреним заткнутися та тихенько сопіти у дві дірочки. Або, як мінімум помовчати в ганчірку.

На територіях, вільних від українців...

             Тута послання Порошенка було.
             Ну ось, головний його підсумок в цьому колажі.
             А тезисно, послання викладено нижче. Вибачте. писалося наживо, тому дещо емоційно та сумбурно.

Шоколадний гандон виповз в Раді. Жидкіє оплескі...
Клептократичний режим Януковича....
Сусідня країна...
Почав інтонувати, від шепотіння до громоподібного рокоту..
Василя Симоненка згадує, падлюка...(((
Я незадоволений роботою уряду, Ради, і собою....(так валі нафуй, уепень!!!)
Жидкіє оплескі...
Кінець багатовекторності....(пістун епаний!!!)
Ворог почав агресію....(хто ворог?)
Про могильну плиту на Новоросії пошепки...
Ми зупинили найсильнішу армію континенту....(білять, сука....)
Почав плакатися, що Рашка кругом обложила Україну...
Безвізовий режим...тра-ля-ля, тра-ля-ля...
Україна демонструє економічний бум....(мабуть йому по башке хтось "бум!" зробив)
Реформи - ключове слово в моєму послання.
Вибори в Раду були найдемократичнішими за всю історію України...
Чаша терпіння людей переповнена....(нарешті, хоч один раз правду сказав)
Я прискорюю реформи...(а хто ти такий, у нас парламентсько-президентська країна)

Зала напівпорожня.

Він направляє на корупціонерів прожектори...
Про корупціонерів залізним тембром...

Про Фірташа поки що нічого не сказав.

Я
Я
Я...
Жидкіе оплескі..

Херню молотить. Не дивно, що депутати не хочуть його слухати.

Треба продавати всі державні підприємства.....(мабуть, це головне для нього)
Даєш прозору приватизацію!
Саме ви, депутати, встановите список на приватизацію.....(чия б корова мукала..)
Без зупину агітує за продаж всіх підприємств...
Деолігархізація..
По мені гатять з усіх інформаційних каналів...
Бюджетне фінансування партій.....(це те, що Тимошенко пропонує постійно...і тут вкрав, сцука)

Я дав доручення голові Антимонопольного комітету...(він що, повний дебіл..?...це ж і є корупція)
Я нібито не повинен втручати в економічні процеси, але буду...(ось так,,.пофуй Конституція, пофуй закони)
Індексація пенсій і зарплат....(тут він запізнився, Ляшко перший почав перетягувати на себе одіяло від Юлі)
Про тарифи. Які ми молодці! Який я молодець!
Жидкіє оплескі...
Я збираюся...
Вимагаю...
Популістські кроки на шоу....(стара олігархічна платівка)
Під час війни....(так війна є, чи ні?)
Я стану першим президентом, який не збирає під себе повноваження ....(о!...прийшов час брехати..)
Я не дозволю відтермінування місцевих виборів...(треба розуміти, що відтермінування буде)
Кінська волосина...
Російська агресія виснажує економіку України...(так бум, чи не бум???)
Ми не хотіли, але відбили атаку на Мар'їнку

Щось так тихо пробормотів. що навіть не чути....

Давід здолав Голіафа....
Жидкіе оплескі...
На вільній від українців території....(це його мрія, по Фрейду)
НАТО. Більшість народу "за", але ми вступати не будемо....(розуміємо Пеця, Вова зробить тобі ай-я-яй)
Дехто встромляв палки в колеса Ющенку.
Запустити...
Голови в пісок...
Скасувати депутатську недоторканість...
Я визначив...
Ми, українці...
Я схиляюся...
Жидкіе оплескі...

Кончіл.