хочу сюди!
 

Татьяна

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 44-65 років

Замітки з міткою «блог»

Щедрый вечер

Сегодня днём в Подлесном погода резко потеплела, туман укрыл округу, снега стали хлябями, земля раскисла-заболотилась. И - как назло, т.е., как обычно - кончился (в этот раз) хлеб! 
Читать дальше

Хостинг гавкнувся

і.юашний хостинг гавкнувся? Чи це тимчасовий збій?
Більше половини фоток пропали.

UPD: Таки запрацювало!

Ідучий

Із-за обрію зявились перші промені травневого сонця, які осяяли заспаний небосхил своїми фарбами, окутавши поодинокі хмари своєю теплотою. Дерева почали вмиватись легкими поривами весняного ранкового вітру наповнивши звуками шелесту простори сірих бетонних вулиць. Циклічний  цокіт взуття по вологому асфальту розбавив творчу ідилію природи доповнивши її тактом. Так здавалось ідучому, який за хвилину вже двічі дивився на свій наручний механічний годинник, стрілка якого йшла в унісон його крокам. Сьогодні, був саме цей ранок з «дитинства». Свіже, прохолодне ранкове повітря з запахом забуянівшого бузку обіймало його так само ніжно як у дитинстві. Це навіювало теплі спогади з юності, котрі викликали стриману «дорослу» усмішку на вустах. З посмішкою яка для себе а не для людей, герой призупинився. Ця мить наповнювала його. Вже довгий час йому ніщо так не приносило задоволення та не підносило, як сьогодні. Розмірковуючи, яку силу мають спогади та можуть  впливати та розбавляти своїми яскравими фарбами звичайні будні, він не втримавшись подивився на годинник. Перед очима пробіг сьогоднійшній робочий день, в принципі такий же як і декілька років назад і напевно декілька років потому. З далеку доносились звуки ліниво їдучих тролейбусів, які остаточно повернули героя з його «подорожі у минуле». «Такий ранок ще буде» вимовив свої перші слова після сну і попрямував на зупинку де стояли одні і ті самі люди, яких він бачить вкотре.

За роки очікування трамвая герой встиг запам'ятати більшість пасажирів, які також його упізнавали. Але далі як від сонних поглядів знайомства не заходили. Він вивчив їх манери очікування, елементи гардеробу, навіть хто приходить раніше на зупинку , а хто «добігає». І за весь час ніхто ні з ким так і не познайомився….

Далі буде....

Пост и молитва

Церковная служба была длительной, но после исповеди и причащения, как всегда, состояние необычайно приятное!
Поститься в этом году мне труднее, чем раньше, но при желании все преодолимо! Это действительно полезно как для души, так и для тела...
Всех с наступающей Пасхой! Крепкого здоровья, мира, добра и Божьей благодати!


Ще один фотохостинг закривається

Ну, що тут скажеш... Фотозвіти стають немодними. Фотки для блогу ніде зберігати. Сьогодні "порадували" закриттям io.ua (конструктор сайтів, фотохостинг). Я в розпачы. Не знаю, що робити. Переносити 7 тисяч знімків це дофіга роботи. Це по-перше. Скільки на це піде часу? А по-друге, варіантів, куди переїздити, небагато. Довіри нема ні до кого. Хостинги блог-майданчиків незручні, посилання на фотки не можна вставити на інші сайти. До інших фотохостингів довіри взагалі нема. Якось розмістив фотки на imgur, а потім їх підмінили.
Одним словом, не знаю, що робити. Блоги перетворяться на текстові пости з битими лінками на фотки.

Поки що найбільш очевидний варіант — переїздити на Youtube. Правда, старий контент не перезнімеш. Тому доведеться починати по новій.

Втішаю себе тим, що не переніс на io.ua весь архів.

"Що писали декілька років тому"

Так рідко пишу звіти, що вже нагадують (не на цьому сайті) про що я писав декілька років тому. Хоча страшно переглядати, бо раптом чогось не дорахуюся. Але фотки поки що не відвалилися. А самі звіти круті. Шкода, що нові звіти не планую. Таких довгих пауз не було навіть у кризовому 2015-му. Не знаю, як зрушиться блогерство, але знайомі з машинами нікуди не кличуть, а на громадському транспорті не хочеться їхати.

Нихоа!

А я тут мимо проходил. Дай, думаю, отложу ссыль на новое место моей активности.

Осенний ТОП

Давайте посмотрим осенний ТОП....и проводим этот 2020й..
Погнали...

Воровка


[ Читать дальше ]