В первую дату Одессу
освободили от фашистов в далёком 44-м (среди освобождающих был и мой отец), во
вторую – не дали сдать агрессору и превратить в ещё одну «народную республику».
Это не только моё мнение. Так думают большинство других одесситов. Так думают и
эти люди, которых стоит сегодня процитировать.
Андрей
Лозовый, народный депутат
Украины: Ворога
витравили силою - Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, тут перемогла
Україна, тут не пропустили зраду тих, хто мріяв про "Одеську народну
республіку". Щоб ви розуміли, наскільки Москва біситься з перемоги
українського світу над русскім міром в Одесі, що навіть проплачує за кордоном
акції "памяті жертв трагєдії второго мая". Заклики до
"чєловєчності" щодо сепаратистів до болю нагадують риторику новин
російських каналів - спеціально подивився. А там, де тоді силу поміняли на
переговори з мавпами - Донецьк, Луганськ, Крим - нині мордор. Є різниця?..
Евгений Дикий, экс-доброволец Айдара: Сьогодні
третя річниця подій, які чомусь вперто називають "трагедією 2 травня
2014 року у Одесі". Місто хтось оклеїв плакатами "Одесса помнит!",
вата кучкується довкола Куликового поля і шипить "ні забудім – ні
прастім!".
Так,
будь-яка загибель людей - завжди трагедія. Навіть якщо більшість загиблих -
зрадники своєї країни та маріонетки Пуйла, як це було тоді. Зрештою, вони
далеко не найголовніші з ворогів України, а всього лише "корисні
ідіоти", використані ворожою державою як одноразові вироби. Таких
"одноразових героїв", використаних "втемну", і за великим
рахунком винних переважно у відсутності мізків та інтелекту, завжди трохи
шкода... Але коли ми говоримо про оцінки тодішніх подій, та про необхідність
прозорого розслідування тощо - в першу чергу варто згадати загальний контекст
подій. Отже, нагадаю деякі прості речі.
По-перше,
станом на 2 травня 2014 в Україні вже шла війна. Притому війна не громадянська,
як би це комусь не хотілось - Україна вже біля двох місяців була жертвою прямої
збройної агресії РФ. Вже відбувся тріумфальний кримський "референдум"
та РФ офіційно анексувала півострів, і вже стало очевидним що агресія
поширюється на материкову Україну. В цій ситуації будь-які оцінки будь-чиїх дій
мають спершу виходити саме з цього.
02.05.2014
стались НЕ "сутички громадян різних політичних поглядів" чи тим
більше не "спроба частини громадян задекларувати свою політичну позицію,
яка закінчилась трагічно". Нi.
02.05.2014 у Одесі група громадян України
у змові з групою громадян РФ спробувала насильницьким шляхом захопити контроль
над містом з метою передання міста під контроль збройних формувань іноземної
держави - агресора. В цій спробі іноземної окупації міста брали пряму участь
озброєні професійні бійці з так званої "Придністровської Республіки",
яка є повним сателітом РФ, та також добре озброєні корумповані правоохоронці з
міської міліції
Таким чином, кваліфікація дій цих осіб є
доволі простою та однозначною - вони вчинили кримінальний злочин, передбачений
статтею "Державна зрада" Кримінального кодексу України. Вони - не
"опозиція", не "сепаратисти". Вони зрадники та колаборанти
іноземних окупаційних сил, і це суто правова оцінка. В цій ситуації інша, на
щастя, набагато більш чисельна, хоч і майже неозброєна, частина населення Одеси
виступила на захист незалежності та територіальної цілосності України. Одеса
другого травня визначилась як вільне українське європейське місто. Київ не
встигав надати організовану допомогу і Одеса сама, силами міської громади
відбила напад агресорів.
Кваліфікація
всіх дій "наших" одеситів в тодішній ситуації також однозначна - це
дії, вчинені у стані крайньої необхідності з метою припинення тяжкого
кримінального злочину, та з метою виконання свого конституційного обовязку по
захисту незалежності та цілісності держави. А щодо зрадників та колаборантів,
які загинули під час спроби допомогти РФ окупувати українське місто Одесу - що
ж, їх по людськи трохи теж шкода, бо і корумповані менти, і професійні бійці з
Придністров`я вдало втікли, залишивши місцевих "корисних ідіотів"
самих розхльобувати наслідки невдалої інтервенції. Така доля всіх зрадників -
вони потрібні лише на короткий час.
Тож
юридично "жертви Куликового поля", чию пам'ять сьогодні вшановує "вата" Одеси, загинули в момент скоєння ними тяжкого кримінального
злочину. І саме це - єдина можлива вихідна точка для будь-яких оцінок тодішніх
подій.