хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «лавра»

Царь - туман. Конец семестра .

   ЦСЯ я сдам я думаю . может и на 5 . но на твердую тройку  прочту и пойму точно.  А  о соборах , храмах и  ересях , некоторые из которых (ересей) мне лично очень нравятся,  да еще с датами и  тогдашними ФИО? Утешает , что почти все там происходило от РХ +- 300 лет .  По ходу тоже сдам .  А вот в облачениях запутаюсь  , особенно в богослужебных книгах.  И Новый Завет еще . Новый Завет читает девушка\. не пококетничаешь - полный тупик .  Из 4-х предметов сдам два . 50% усвояемости .   надо было тортик купить все-таки . почти 300грн с другой стороны.  А ведь я его заслужила - такой туман, и темно , машины залегли на ночевки. Дальний свет включила - стена света перед глазами  - отражается от стены тумана , так и ехала на ближнем фары в пол. Зато спокойно . Хорошо, когда знаешь , что все будет хорошо , тогда хоть и  туман  и гололед,  а не страшно.   

Шта или Про издевательства над детьми .

  Я и сейчас пришепетываю, а в детстве шепелявила на всю катушку :
- Как твоя фамилия , девочка?
-Фсзшоло
-Как?
Меня до слез всегда было сложно довести , а уж такой пустяк как тупорылый взрослый ...  После пятого повтора   уже до всех доходило , что ребенок букву С  выговаривает только в комплексе .
   Но это чужие незнакомые тетки и дядьки , им простительно.  То ли дело  родной отец  со сродники ( бычки лет по 30-35 на то время)  ,  те и слезу вышибали у юной блондинки .  Папа  здешних называл алэшныкы , потому что на Днепропетровщине слова алэ не говорили , но говорили но.  И шо.  Хоть шо говорят  везде.  А меня научили читать в 4 года , и написано  що . Щ конечно не С , но (алэ) .  
  Церковно - славянская ШТА не что иное как Щ .   Читая ее , вспоминаю деревянные игрушки ,  агромаднейшие днепропетровские паляницы,  кудрявых красавцев- блондинов  папу (он красивее даже дяди Вити ) , дядю Ваню  , дядю Алешу  и их вечную дразнилку  А хиба фсчщшё ? 
      

Як у 1992 році московські рейдери у рясах захоплювали лавру.


Києво-Печерська Лавра як чоловічий монастир за часів Радянської влади двічі припиняла свою діяльність. Перший раз монастир закрили у 1930 році, одночасно пройшов погром і по Києво-Печерському заповіднику (створеному у 1926 році), керівництво якого було репресовано. Тоді ченці і науковці заповідника були по один бік барикад, вони протистояли владі. Як не дивно, але відновилися богослужіння під час німецької окупації у 1941 року. Вже вдруге комуністична влада закрила Лавру на початку 1960-х. Духовну семінарію розігнали. Значна кількість ченців перейшла працювати в музеї на території заповідника на різні посади, навіть прості господарські, аби тільки залишитись у Лаврі. І тільки 1988 року з нагоди святкування 1000-річчя Хрещення Русі діяльність монастиря було відновлено.

З розвалом Союзу в Україні створюються українські православні церкви. З часом - у 1992 році - одна з найбільших православних святинь України потрапляє до УПЦ Московського патріархату. Чому так склалося?

Єпископ Євстратій (Зоря), Речник Української православної церкви Київського патріархату:
--- У 1992 році митрополит Філарет був священноархімандритом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У нього досі зберігаються всі оригінали документів про передачу у користування корпусів Києво-Печерської лаври у 1988 році (на той час в Україні існувала лише одна православна церква – Авт.). І корпус митрополичий у Лаврі – це була його офіційна резиденція. Після Харківського собору УПЦ (організованим КДБ), де був обраний предстоятелем митрополит Володимир, за розпорядженнями Івана Салія (тодішній голова Київської міської держадміністрації – Авт.) охоронців резиденції митрополита Філарета було викинуто. Насправді, це було захопленням Лаври з боку Московського патріархату. Це був бунт проти митрополита Філарета як проти священноархімандрита Лаври. Я думаю, не Іван Салій приймав це рішення, його приймали вище, але він був посередником-виконавцем, і він дав розпорядження надіслати ОМОН, який став на захист Московського патріархату, а прихильників митрополита Філарета звідти вигнали.
Якби влада Кравчука тоді не стала на сторону Московського патріархату, то Лавра залишилася б за митрополитом Філаретом і належала б Київському патріархату.

Дмитро Степовик, доктор філософії, мистецтвознавства, богослов’я:
--- 1988 року за клопотанням тодішнього керівника київської митрополії Блаженнішого митрополита Філарета (Денисенка) тодішня влада у зв’язку з 1000-літтям Хрещення Русі дозволила відновити монастирське життя у Лаврі. І це, звичайно, було українське православне життя. Хоча тодішня митрополія перебувала у зв’язках із Москвою, але йшлося вже про відродження справжньої української незалежної церкви. І це закінчилося у 1990-му році у червні місяці проголошенням незалежної церкви Київського Патріархату і обранням Мстислава Скрипника Патріархом.
Спочатку співіснували дві церкви, між ними був діалог, який закінчився об’єднанням у червні 1992 року Української православної церкви на чолі з Патріархом митрополитом Філаретом з українською автокефальною православною церквою Патріарха Мстислава. Утворилася єдина УПЦ КП. Тож в Лаврі було українське монастирське православне життя, до вторгнення з Москви у 1992 році під залякуванням тодішнього президента Єльцина – “перекроем краник”. Тоді Кравчук здався під тиском деяких міністрів, голови СБУ і т.д. і вирішив їх пустити, мовляв, хай церковники самі розбираються. Якби вони знали, чим це все закінчиться, вони б цього необачного кроку не зробили. Тож 1992 року тодішнє політичне керівництво України пустило цілий поїзд московських попів до Києва, багато з них були на службі РФ і вони рейдерськими методами захопили Лавру, Покровський жіночий монастир і Флорівський жіночий монастир на Подолі, багато церков. Вони провели у Харкові церковний псевдособор, без згоди і без присутності тодішнього керівника української православної церкви Філарета, усунули його від влади і поставили свого ставленика, митрополита Володимира Сабодана, досить старенького і хворого. І з того часу у Лаврі запанував Московський Патріархат і сьогодні вони приймають лютого ненависника України Кирила, який має при собі кілька сотень особистої охорони. Він навіть говорить не як духовний пастор, а як залякуючий лідер, якого наставили політики в Москві: “Раскольники, присоединяйтесь к кораблю спасения”. І його колючий погляд, і його оточення – це відродження порядків, які існували навіть не за Брежнєва, а за Сталіна.
Відомо, як Кирило був введений у РПЦ. Коли він ставав єпископом у 1976 році, то одним з тих, хто висвячував його, був нинішній Патріарх Київський Філарет, який йому сказав: “Ви не по божому благословенню стали єпископом, а по настоюванню влади і КДБ”. І тому Кирило до цього часу його ненавидить.
Мене дивує наша влада, яка схиляється і влаштовує відвертому неприятелеві України майже царський прийом. Була у нас державний секретар США, все пройшло тихо, приїхала-поїхала. А тут ледь не квіти йому під ноги кидають. Це рабський синдром з боку нашої влади перед Москвою і такі дії викликають неприязнь і огиду з боку українського народу.

Людмила Филипович, доктор філософських наук, професор, заввідділом релігійних процесів в Україні Інституту філософії НАНУ:
--- 1992 року з Москви були завезені представники силових структур, які під виглядом монахів захопили Лавру. Московська челядь на соборі у Харкові утворили УПЦ МП, яка почала існувати як автономна, але ця автономність тільки на словах, а насправді РПЦ.


Віддати Києво-печерську Лавру до УПЦ КП

Києво-печерська Лавра стала одним з перших монастирів, побудованих в Київській Русі. 
Перший монастир був побудований в 1061 році, а упродовж подальших століть територія Києво-печерської лаври збільшувалася за рахунок нових будівель.
Через механізм релігії Росія намагається нав'язати власну мову, культуру, звичаї, тим самим проводячи політику русифікації України і сьогодні.


Лаврська сотня звільнених музейників


Комітет порятунку Нацзаповідника у Лаврі продовжує свою роботу! Нарешті Майдан переміг і можна розпочати процес очищення держави від ставлеників голубої влади, які цілеспрямовано нищать національну святиню світового рівня - Лавру!

З наших джерел у Мінкульті, ми отримали копію листа, яку захисники Заповідника власноруч вручили новому Міністру культури Є.Нищуку. Представники колективу коротко розповіли про правовий нігілізм кількох директорів, внаслідок чого, без роботи брутально залишили понад сто досвідчених музейників! Просто Лаврська сотня звільнених! Чимало потерпілих повернулися за рішенням суду, отримавши чималенькі компенсації. Однак, нинішня адміністрація розгорнула проти них справжній терор! Звільнення з жахливими порушеннями закону продовжуються! Цю ганьбу Міністерство повинне негайно припинити, звільнивши вірних Януковича і його кліки, та призначивши патріотичних професіоналів!

Ми розуміємо заклопотаність Міністра, який доручив вивчення ситуації Першому заступнику Л.Островській-Лютій. Однак, у нас склалося враження, що ця пані, що багато років вірно служила спонсору Януковича Р.Ахметову, більше зацікавлена керуванням фінансових потоків Мінкульту, ніж встановленням істини. Ми не розуміємо, як така заплямована співпрацею з злочинним режимом діячка могла очолити процес національного культурного відродження? Самі почитайте її "трудовий шлях"! Жодного дня роботи у системі Мінкульту, немає реального державного керівного досвіду! Людина абсолютно не розуміє проблем і завдань музеїв! Як і Мінкульту взагалі! Якщо найближчими днями ця пані, як і Мінкульт в цілому, не розберуться у ситуації в Лаврі, не звільнять корупційну керівну трійцю Заповідника, колектив залишає право на публічні акції протесту проти некомпетентності Міністра і його Першого заступника. Скандальну ганьбу довкола духовної святині - Лаври, відданої на відкуп торгашам слід негайно закінчувати!

Островська – Люта Олеся Богданівна

Перший заступник Міністра

Народження

5 серпня 1978 року місто Львів

Освіта

у 2000 році закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Культурологія»

Вільно володіє польською, англійською мовами



Трудова діяльність

З 1998 до 1999 року – офіс-менеджер Міжнародного фонду «Відродження»

З 2003 року – помічник директора Благодійного фонду «Центр сучасного мистецтва» м. Київ

З 2007 року – менеджер ТОВ «Піллар ПР», м. Київ

З 2008 року – керівник проектів та програм Благодійного фонду «Розвиток України»
19 березня 2014 року призначена на посаду Першого заступника міністра культури Розпорядженням КМУ №220-р
http://nbnews.com.ua/ru/blogs/117804/

 

Текст листа: Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику не потрібні потрясіння, а потрібний звичайний робочий ритм, щоб зберігати, вивчати та популяризувати культурні та духовні надбання української нації. На превеликий жаль, останні 4 роки, у зв’язку із направленням фінансових потоків у сферу культури та необхідністю їх перерозподілу між владними «кланами», в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику було змінено кількох генеральних директорів та їх заступників. Не лояльний до тодішньої влади генеральний директор Кролевець С.П. у 2010 році був змінений шляхом не законного звільнення більш лояльними Громовою М.Е., а потім Лісничою В.М. та Михайлиною Л.П.

З кожною зміною керівництва, останнє першочерговим завданням бачило звільнення працівників. Це зруйнувало колектив Заповідника та, на нашу думку, підривало його фінансову стабільність. Під виглядом реорганізації Заповідника було звільнено більше сотні кваліфікованих працівників, які, в переважній більшості, мали стажу роботи в Заповіднику від 10 до 40 років. Так, у 2011 році, коли генеральним директором стала Громова М.Е., " одна частина наукових співробітників та екскурсоводів були звільнені, а іншій частині під тиском та умовляннями змінили умови праці та перевели на строкові трудові договори, примусивши написати відповідні заяви. При цьому працівники втратили можливість отримати матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки, а також можливість оскаржити такі дії до суду (адже працівники власноручно писали заяви на переведення). Пізніше, коли на зміну Громовій М.Е. прийшли інші керівники, без будь-яких пояснень та розгляду кандидатур, звільняли працівників, при цьому приймаючи на посади інших працівників на умовах безстрокових трудових договорів (часто таких, що не мають підходящої кваліфікації у сфері культури). Всі звернення працівників щодо зловживань з боку керівництва Заповідника до Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та до Міністрів культури (спочатку до Кулиняка, а потім і до Новохатька) з проханням звернути увагу на ситуацію та припинити подібну практику звільнень працівників отримували формальні відписки: «Звертатися до суду».

Працівників, які звертаються до суду для захисту своїх трудових прав, керівництво (адміністрація) Заповідника намагається «відговорити» від цього. Натякаючи та прямо говорячи, що ці справи будь-якою ціною і у будь-якому випадку будуть вирішені судом на користь Заповідника.

Звернення працівників до правоохоронних органів, зокрема до прокуратури, та до контролюючих адміністративних органів завершувалось перевірками, які проводили «свої» і не знаходили порушень, а там де порушення були очевидними - підроблювалися та пере підписувалися «потрібні» документи (прикладом фальшування документів може бути судова справа Крохи Т.Д.). З працівниками, які, писали такі звернення або який підозрювали, що вони писали ці звернення, «розправлялися». Зокрема, заступники генерального директора та керівники структурних підрозділів - відділу кадрів, юридичного відділу викликали «на допит», погрожували звільненням та відповідальністю, позбавленням премій, примушували писати заяви на звільнення або ж просто «стравлювали» людей, які не витримуючи тиску - йшли добровільно. Особливо страшно, що допомагають в руйнації колективу і деякі члени цього колективу, отримуючи власні зиски - або гарантію «недоторканості» або ж різного роду грошові «підкупи». Так, само призначена в.о. голови профспілки Каневська О.О., будь-які рішення щодо звільнень адміністрації заповідника «підстраховує» протоколами засідання профспілки.

Після скандального звільнення кардіолога пані Лісничої В.М. з посади генерального директора Заповідника та призначення на цю посаду Михайлини Л.П., фактичне керівництво у Заповіднику здійснює його заступник - Панченко В.В. Генеральний директор Михайлина Л.П. нічого не вирішує і не бажає вирішити та навести лад у Заповіднику, оскільки практично самоусунувся від керівництва, займається лише своєю творчою та науковою діяльністю. Його заступники, на нашу думку, не гідні займати керівні посади у будь-яких закладах культури, а тим більше у Заповіднику, що має національний статус, адже не мають уявлення про управління у музейній сфері та мають заплямовану» репутацію. Так, перший заступник генерального директора Заповідника Панченко В.В. не має відповідної освіти (закінчив, за нашими даними, Уманський аграрний навчальний заклад заочно), за заступником генерального директора з фінансово-економічних питань Стиренко Л.М. шириться «слава» як про ту, що розробляла потрібні «фінансові схеми» у бюджетних установах (наприклад, у Міністерстві освіти) і продовжує це робити у Заповіднику. Зокрема, у колі співробітників Заповідника поширюються розмови про те, що роботи з реставрації пам’яток архітектури виконуються фірмою, де-факто першого заступника генерального директора Заповідника

Панченка В.В. з величезними «відкатами» та групою осіб, які не мають спеціальної підготовки реставраторів (кажуть, що 42 млн гривень, які були виділені державою для реставрації об’єктів архітертури, 29 мільйонів були освоєні особисто ГІанченком В.В.); що 2% від квитків, які оплачують туристи йдуть до кишень керівництва заповідника; що з підприємців, які здійснюють торгівлю сувенірною продукцією на

території заповідника щомісячно вимагають плати за можливість продовжувати цю діяльність; про «мертві душі», які входять до штату працівників, яким нараховується заробітна плата, премії, але яких ніхто ніколи не бачив. Останнє особливо цинічно і несправедливо виглядає в очах співробітників, яких приводом «скорочення» звільняли і казали, що немає вільних посад.

Генеральний директор Михайлина Л.П. байдуже спостерігає над самоуправством Панченка В.В. та інших своїх заступників. Вони ж своє нахабство не прикривали ба, навпа ки, хизувалися зв’язками з Льовочкіним, потім з Клюєвим. Щоб пустити кінці у воду та «очиститися» від цих зв’язків, у лютому, коли заповідник був закритий для відвідувачів, кілька днів працівників не допускали до робочих місць. Окремі ж працівники адміністрації заповідника здійснили «чистку» - частина документів з бухгалтерії та архіву була спалена. Тепер думаємо, що не допускали для того, щоб вони не стали очевидцями.

Може здатися, що ображені працівники бажають розправи над кривдниками. Але, як відомо, немає диму без вогню. А щоб підтвердити чи спростувати окремі наші підозри слід провести незалежний аудит діяльності заповідника хоча б за останні 2 роки, при цьому на час її проведення слід тимчасово відсторонивши усіх керівників заповідника та керівників структурних підрозділів від виконання їх обов’язків. Інакше аудит не дасть об’єктивних даних.

Маємо надію, що в цей непростий і відповідальний для українського суспільства час, справедливість буде відновлена. Просимо ще раз перевірити діяльність керівництва Заповідника. Відомо, що тепер воно шукає підтримки в особі нового керівництва держави, і зокрема, Міністерства культури, а може вже й знайшло.

Рятуймо музей разом.

Співробітники. Підписи.

Просимо незалежні засоби масової інформації поширити це звернення і донести його до нового керівництва Держави!

Підготовлено до друку Комітетом порятунку Нацзаповідника.








Новость для тех, кто хочет пойти в Лавру.

http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=196

С 1 мая вход на территорию Киево-Печерской лавры существенно подорожал

II Международная фотовыставка "Агапит Печерский"

II Международная фотовыставка «Агапит Печерский. За единство и дружбу!»

19 февраля 2012 г. одновременно в 4 странах стартует II Международная фотовыставка «Агапит Печерский. За единство и дружбу!». Эта выставка уже прошла в 7 городах разных стран (Чехия, Словакия, Германия, Македония, Россия, Украина) и оставила после себя много позитивных, теплых и добрых отзывов. Выставка «Агапит Печерский. За единство и дружбу!» начинается в 12:00 в Киеве (Украина) и Минске (Беларусь), а в 14:00 Кишинёв (Молдова), Ижевск (Россия). Подробнее о фотовыставке: http://lagoda.org/ru/projects/photo-exhibitions, http://www.youtube.com/watch?v=THMxizdb9WY&feature=player_embedded

Вход свободный

II Международная фотовыставка «Агапит Печерский. За единство и дружбу!» - уникальная возможность познакомиться с объектом всемирного историко-культурного наследия ЮНЕСКО – Киево-Печерской Лаврой, которая находится в столице Украины, городе Киеве. Это не просто архитектурный ансамбль, который привлекает внимание людей со всего мира, но и объект, хранящий многие тайны прошлого, духовное наследие Киевской Руси.

Вы узнаете об исторической личности Агапита Печерского – первого лекаря Киевской Руси, чудотворные мощи которого по сей день хранятся в Ближних пещерах Киево-Печерской Лавры. Ведь уже тысячу лет люди приходят в это место к Святому вне зависимости от национальности, социального статуса за целительной помощью от разных недугов, как телесных, так и душевных.

Это встреча с миром настоящего искусства, на которой будут представлены материалы выставки уникальной картины «Агапит Печерский» кисти художницы, популярной писательницы Анастасии Новых, состоявшейся 16 января 2011 года в знаменитом, старинном особняке в центре Киева. Портрет «Агапит Печерский» удивительным образом объединил людей, разных возрастов, социального положения и даже вероисповедания.

В программе открытия фотовыставки состоится удивительный рассказ о символе Женского начала и о его значении в современном мире, о пересечении реалий прошлого и настоящего.

Фотовыставка ознакомит гостей с лучшими работами участников Международного фотоконкурса «Агапэ» на тему доброты и человечности – вечными ценностями этого мира. Программа открытия будет наполнена необычными сюрпризами и потрясающими видеоматериалами, среди которых социальные ролики нового формата, принявшие участие в I Международном конкурсе социальных роликов «ДоброТы», а также видео-презентация молодёжного театра «Лагода» с необычной постановкой «Притча о Совести».

II Международная фотовыставка «Агапит Печерский. За единство и дружбу!» с 12 февраля 2012 г. откроет свою гостеприимную дверь в таких городах и странах: Прага (Чехия), Братислава, Банска Быстрица (Словакия), Берлин (Германия), Скопье (Македония), Кишинёв (Молдова), Минск (Беларусь), Москва, Ижевск (Россия); Киев, Львов, Харьков, Полтава (Украина).

Международная общественная организация «Лагода» (г. Киев, Украина), Издательский дом «Лотос» (г. Киев, Украина), Издательский дом «Ибис» (г. Прага, Чехия), Всеукраинская газета «Пантелеймон-целитель», приглашают всех желающих посетить этот незабываемый праздник культуры и искусства, который подарит каждому участнику частичку своей доброты.

Более подробную информацию, а также расписание фотовыставок Вы найдёте на странице: http://lagoda.org/ru/projects/photo-exhibitions

Хитрые московские попы: дерибан Почаевской лавры

В Тернопольской области священники Украинской православной церкви Московского патриархата проводят сбор подписей за приватизацию Почаевской лавры, вводя в заблуждение верующих.

Об этом во время сегодняшнего пленарного заседания заявил депутат горсовета, председатель фракции «Нашей Украины» Петр Мандзий.

«Священники Московского патриархата во время проповеди говорят верующим, что якобы националисты хотят закрыть Почаевскую лавру, сделать из нее архитектурный памятник, после чего там прекратят богослужение. А затем предлагают людям подписываться против запрещения богослужений в Лавре. Тогда как сверху на документе, который подписывали люди, написано «Сбор подписей за приватизацию Почаевской Свято-Успенской лавры», – рассказал Мандзий.

По его данным, такие факты зафиксированы в Кременецком районе, в частности в селах Крыжи, Ледыхов, Бережцы.

Мандзий призвал присутствующего на сессии представителя прокуратуры провести проверку по данным фактам, а представителей СМИ – растолковать населению ситуацию, чтобы не допустить обмана жителей области.