“Капітальний суботник” від “Екогромади”

  • 27.03.17, 17:29


Прекрасну акцію організували активісти – провели “Капітальний суботник”!

Ініціатором заходу стала громадська організація “ЕкоГромада“. Приємно зазначити, що до доброї справи приєднались : сімейний банк “АРКАДА“, котрий став головним спонсором події і вже не вперше допомагає громаді в справах екології, будівельний магазин “Епіцентр”, комунальне підприємство “КП Плесо”, ТОВ «НВП Екосервіс«, ТОВ «Голден проект»,  громадські організації «ЕкоГромада”, «Salo-мандри», «Морські рибалки», «Україна.Воля.Життя», «Дарницька Громадська Варта», «Водно-спортивний комплекс “Видубичі», «Націонал-патріотичний рух України» та просто небайдужі кияни.

-Громада в цей день  провела суботники на територіях Десенки Чорторий — Деснянського та Дніпровського району, Миколайчик, Сонячне, Наталка, водоймі по вул. Закревського – розповів один з ініціаторів акції, лідер ГО «Екогромада», Валентин Рак, — Люди не чекають милості від якихось абстрактних депутатів, бо розуміють, що це їх берег, де вони відпочивають, купаються, де гуляють їх дітки. Кілька годин попрацювали на себе і всіх киян!

Пляжі в нашому місті повинні бути чистими та вільними для доступу громади, люди повинні мати змогу відпочивати біля водойм, рибалити, а не дихати отруйним повітрям біля стихійних сміттєзвалищ.

1111


333

222


5555

998

437375_2

Банк “АРКАДА” підтримав “Капітальний суботник” "НВП Екосервіс"

  • 27.03.17, 13:50

437375_7В суботу, 25 березня 2017 року, відбувся  захід під назвою “Капітальний суботник”. Громадські організації, активісти та просто небайдужі кияни не стали чекати і самотужки зробили чистішим своє місто.

Ініціатором заходу стала громадська організація “ЕкоГромада“. Приємно зазначити, що до доброї справи приєднались : сімейний банк “АРКАДА“, котрий став головним спонсором події і вже не вперше допомагає громаді в справах екології, будівельний магазин “Епіцентр”, комунальне підприємство “КП Плесо”, ТОВ «НВП Екосервіс«, ТОВ «Голден проект»,  громадські організації «ЕкоГромада”, «Salo-мандри», «Морські рибалки», «Україна.Воля.Життя», «Дарницька Громадська Варта», «Водно-спортивний комплекс “Видубичі», «Націонал-патріотичний рух України» та просто небайдужі кияни.

437375_7Небріж став першим в списку генерального прибирання, де була задіяна важка техніка  та створена нова зона відпочинку , а саме – невеликий пляж. Активісти вирівняли частину берега екскаватором та підсипали ділянку піском, після цього техніка була задіяна для прибирання будівельного сміття. Також було встановлено 10 баків для сміття.

437375_2

-Громада в цей день  провела суботники на територіях Десенки Чорторий — Деснянського та Дніпровського району, Миколайчик, Сонячне, Наталка, водоймі по вул. Закревського – розповів один з ініціаторів акції, лідер ГО «Екогромада», Валентин Рак, — Люди не чекають милості від якихось абстрактних депутатів, бо розуміють, що це їх берег, де вони відпочивають, купаються, де гуляють їх дітки. Кілька годин попрацювали на себе і всіх киян!

Пляжі в нашому місті повинні бути чистими та вільними для доступу громади, люди повинні мати змогу відпочивати біля водойм, рибалити, а не дихати отруйним повітрям біля стихійних сміттєзвалищ.

Зробимо Київ чистішим разом !!!

«Екогромада» — центр добрих справ!

  • 26.03.17, 18:39


437375_6

Активісти зібралися і почистили озера. Просто щира добра справа! Без плачу, скиглень, гнівних петицій, пікетів, листів до влади. Самі розумієте, скільки сміття після зими збирається на пляжах…

На базі громадської організації «Екогромада» створили маленький ефективний оргкомітет. Залучили активних киян, представників бізнесу. Вирішили нагальні фінансові питання, знайшли необхідну техніку, запросили мешканців мікрорайонів біля водойм…

Для доброї справи об`єдналась громада, будівельні організації (Аркада), будівельні магазини («Епіцентр) та комунальні служби. А також суб`єкти господарювання «НВП Екосервіс«, «Голден проект», комунальні служби «КП Плесо», громадські організації «ЕкоГромада«, «Salo-мандри», «Морські рибалки», «Україна.Воля.Життя»,будівельні організації «Аркада», будівельний магазин «Епіцентр» та просто небайдужі кияни…

Було прибрано 7 водойм Києва, на озеро Небріж завезли чистий пісок і створили красивий пляж. Працював екскаватор та інша важка техніка. Невелике сміття прибирали власноруч (задіяно біля 700 волонтерів), а великі смітники прибирали важкою технікою.

-Громада в цей день  провела суботники на територіях Десенки, Чорторий — Деснянського та Дніпровського району, Миколайчик, Сонячне, Наталка, водоймі по вул. Закревського.- розповів один з ініціаторів акції, лідер ГО «Екогромада» Валентин Рак, — Люди не чекають милості від якихось абстрактних депутатів, бо розуміють, що це їх берег, де вони відпочивають, купаються, де гуляють їх дітки. Кілька годин попрацювали на себе і всіх киян!

«НВП Екосервіс», «Екогромада» разом з громадськістю, комунальними службами та будівельними організаціями   ініціюють низку масштабних суботників на водоймах Києва.

Пляжі, берегова зона повинні бути чистими і впорядкованими! І головне тут — самоорганізація киян, громадянська свідомість, як не високопарно це звучить. Адже, люди, що власноруч прибирають СВІЙ берег, вже будуть слідкувати, аби не виникали стихійні звалища, щоб не били пляшки, не ламали дерева…

Можливо, такі самостійно організовані акції дуже скоро стануть звичними і регулярними. Бо це — наша країна, наше місто, наші ріки, наші береги!

Р.Тригуб, студент-волонтер

437375_2

437375_1

437375_4

437375_3

437375_5

437375_6

437375_7

437375_8

Вартові Великоанадольського лісу

  • 26.03.17, 15:35

  • А ви знаєте, хто живе в цих кам’яних бабах? – запитали нас місцеві діти.
  • Хто?
  • Душі лісу! Вони охороняють цій ліс! Ви їх тільки не будіть  і їм не  шкодьте. Розсердяться і знищать все.
  • А с кільки ж років цим бабам?
  • Ми не знаємо, мабуть років зі сто,  – хлопці розгублено переглянулися . – Це ще  граф поставив.  Вони його ліс бережуть.
  • А що за граф?
  • Ну той, що цей ліс  посадив. Він і поставив тут своїх вартових і в них живуть духи.
  • А чиї ж там духи?
  • Це дух людей, що йому допомагали цей ліс садити.

Ми стояли біля половецьких баб, а неподалік гриміла війни. До нас луною долітали звуки вибухів, а на галявинці, серед лісу, відбувається  вічний  курултй половецьких баб. Черговий  раз велетні  мудро перечікують  нові військові  перегони на українській землі, чекають змін та спокою.

Чого тільки вони не бачили за сотні років, чого тільки не пережили! Але мовчали, ховаючи свої  таємниці під  кожухом  зелено-сріблястого  лишайника.

-Бідні ви мої, бідні, – бідкається заступник директора з наукової роботи Донецького обласного краєзнавчого музею Віра Кушнір. Вона пестить скульптури тендітними пальцями, відшукуючи залишки виступів.  – Вже ні лиця, ні сережок, ні орнаменту не видно. А які вони  гарні були до реставрації!   Минулий директор дозволив  зробити реставрацію польським студентам і знищив баб – захисний шар здерли, а замість нього покрили якимось розчином. Тепер лишайник росте, а під ним з’явились каверни. Цей лишайник з’їсть цю унікальну колекцію! На жіночих постатях і гривни, і сережки, і орнамент був! Тепер майже нічого не видно, – Її тонкі пальці хутко пробігли по  кам’яній  бабі.

– Подивіться, ось залишки вусів, тут є бляшки, ніж, пояс. Це чоловіча постать.  Таких аналогів в Україні  і не знайдеш. Тут зібрано майже три десятки половецьких баб. І все  без накриття, без особливого догляду, поруч  з війною.

Ми стояли в оточені кам’яних баб біля обеліску  Віктору фон Граффу – полковнику Корпусу лісничих, першому засновнику степового лісу, сподвижнику – ліснику та професору Петровської землеробської і лісової академії.

Віктор Графф народився в Овручі у Волинській  губернії. Закінчив Санкт-Петербурзький лісовий і межовий інститут (1841). Ним було закладено перше в Російській імперії зразкове степове Великоанадольське лісництво (157 га), довівши тим самим можливість залісення степу. Організував школу лісників у Великому Анадолі, яка згодом була перетворена в лісогосподарський технікум.

Протягом 23 років (1843-1866) Віктор Єгорович займався всім степовим лісорозведенням  на півдні Росії, України і Бессарабії, вів метеорологічні і фенологічні спостереження в збудованій ним першої в Росії лісової обсерваторії в степу, заклав 18 розплідників в Біловодському кінно-заводському окрузі Харківської губернії, випробував близько 100 деревних і чагарникових порід для створення стійких лісових степових насаджень, створивши на 156 га ліс з розплідниками, розробив цілий комплекс лісотехнічних  прийомів по вирощуванню в степу лісових насаджень, підготував близько 170 сільських лісників.  На основі набутого ним  досвіду, була підготовлена «Інструкція по управлінню навчальними степовими лісництвами і взагалі про деревовирощування  в південних степових губерніях».

Віктор Графф цікавився не тільки лісництвом, але й збирав історичні артефакти. Сама він і привіз до  лісу   кам’яних  «вартових»  – половецьких баб.

Як не дивно, невеличкий будинок  Віктора  Граффа, побудований у 1852 році по типу обсерваторії при Гірничому інституті  у Санкт- Петербурзі, зберігся. Після Граффа тут проживав його послідовник лісничий М.Я.Дахнов.   З 1991 року у будинку відкрито  відділ Донецького обласного краєзнавчого музею «Великоанадольський музей лісу», який тематично поділявся на  розділи: «Етапи степового лісорозведення», «Природні умови та багатство Великоанадольського лісу», «Меморіальний комплекс», «Побут кінця ХІХ- початку ХХ ст..».

Після початку військових дій у 2014 році, музей залишився відрізаним від головного офісу. Напередодні війни всі цінні експонати були вивезені до Донецька, за несплату та борги відрізано електропостачання. Невеликий колектив відділу було кинуто на самовиживання. Музейники два роки без світла, без оплати зберегли не тільки свою колекцію, але й приміщення, підтримуючи музейне життя в активному стані.

І ось, нарешті, Донецький обласний краєзнавчий музей, завдяки наполегливості нового генерального директора Світлани Глушко, перереєстровано в м. Краматорську, самовідданим працівникам виплачена заробітна плата за два роки, підключили світло. Тепер музей чекає перезавантаження, реекспозицію і нове життя.

Не зважаючи на близькість лінії розмежування, до Великоанадольського лісу їдуть туристи. На сьогодні Великоанадольський ліс – найбільший рукотворний ліс у світі. Все, що тут росте, кожне дерево посаджено людиною. З кожним деревом пов’язана величезна праця і людське терпіння. Чотири рази суховії майже повністю знищували посадки. Вченим довго довелося шукати таке співвідношення дерев, чагарників і трав та штучних озер, при якому степовий ліс перетворилося б в єдину стійку екосистему.

Основні породи – дуб, клен, ясен, липа. Прижилися тут сосна, модрина, граб, а також екзотичні породи інших частин світу: бархат амурський, софора японська та інші. У заказнику налічується понад 600 видів рослин, з яких 37 охороняються законом. Багато дерев, які ростуть в лісі, мають вік понад 170 років. Сьогодні цей ліс – лісовий заказник, державного значення площею 2543 га. Охороняється з 1969 року, отримав статус державного заказника в 1974 році.

Для багатьох Донбас – Терра Інкогніто – земля, де йде війна. Сьогодні це наше  горе і майбутнє  України.

Але, ми хочемо показати, що Донбас – це не тільки шахти та терикони. Це  цікавий куточок України, який може відкрити  не одну таємницю української історії. Сподіваємося, ми  доведемо, що Донеччина може стати туристичною  родзинкою  України.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»

Краматорськ-с.Граффське

 

DSCN0182

DSCN0180

DSCN0179

DSCN0154

DSCN0133

DSCN0132

DSCN0130

DSCN0118

 

DSCN0114

DSCN0113

 

 

DSCN0105

DSCN0102

DSCN0101

Капітальне прибирання водойм міста важкою технікою зусиллями гро

  • 25.03.17, 02:13


   Весняні промені прогрівають землю кожного дня сильніше і мали б освітлювати чистий та охайний Київ, натомість сніг зійшов і відкрив нам весь краєвид прибережних територій.

Пляшки, склянки та багато іншого непотребу лежить на берегах водойм нашого міста, а потім все це потрапить у воду. Тож щоб цього не відбулося , а береги річок та озер дивували нас своєю красою ГО «ЕкоГромада» запрошує всіх приєднатись до цілої серії суботників у нашому місті.

   В суботу, 25-го березня 2017 року відбудеться "Капітальний суботник» ініційований громадською організацією «ЕкоГромада», що стартує на озері «Небріж».

Місце зустрічі - о 12:00 перетин вул. Софії Русової та вул.Колекторної , що біля м.Осокорки.

 На цій водоймі ми офіційно розпочнемо прибирання міста, де збереться найбільша кількість волонтерів,  відбудеться вивіз сміття важким транспортом, на пляжну зону буде завезено чистий пісок. Після  закінчення прибирання гості поласують  смачним та запашним  обідом, що приготується  на вогнищі...

  Дякуємо бізнесу та організаціям, які допомагають громаді в проведенні подібних заходів. Кошти на проведення суботників та техніку надали: банк «АРКАДА», КП «Плесо», ТОВ «Епіцентр К». Також дякуємо громадським організаціям та небайдужим киянам, що приймають участь у поліпшенні екологічного стану довкілля, а саме: ГО «Україна.Воля.Життя», «Федерація Морських Рибалок України», ГО «Водно-спортивний комплекс Видубичі», ГО «Націонал-патріотичний рух  України», ГО «Дарницька Громадська Варта», клуб сімейного дозвілля «Salo-мандри».

Також громада в цей день буде проводити суботники на територіях Десенки, Чорторий Деснянського та Дніпровського району, Миколайчик, Сонячне, Наталка, водойма по вул. Закревського. Запрошуємо усіх охочих приєднатися до нашого заходу та зробити перший крок у цьому році до покращення екологічного стану в місті разом з ГО Екогромада

Зробимо Київ чистим разом !!!

 

Акредитація змі та координація заходу :  (098)12-12-011 Тарас

«Святе сімейство» або яблуко від яблуні не далеко падає.

  • 23.03.17, 15:19


У кого що болить,

той про те й говорить.

(Українське народне прислів’я).

Як стверджують класики,  історія суспільства розвивається згідно спіралі. Всі доленосні події  мають свої причинно-наслідкові   зв’язки.  Це про глобальні події, які історики неодноразово аналізують і навіть можуть передбачити. Давно проведені вченими історичні паралелі подій, спричинених діями тих або інших так званих лідерів нашої країни або будь-якої іншої країни  світу. Жоден політик, лідер за всю історію суспільства не скористався і не використав подібні дослідження, які могли допомогти зменшити або зовсім знизити ризик наслідків  їх безглуздих або амбіційно навіжених вчинків.

А тепер давайте повернемося в ті, ще не такі далекі події, які на нашу думку, якщо би пішли по іншому шляху розвитку, то могли би знизити ризики хаосу і того безглуздя, яке відбувається зараз в Національному музеї історії України.

У 1982р. на ім’я заступника Голови Ради Міністрів України Орлик М.А. приходить «лист  без підпису». Щоб було всім зрозуміло, приводимо його повністю із оригінальною орфографією, згідно архівним матеріалам  (ЦДАВО. Ф.5116,оп.19, спр.1837, арк.66 – 69).

«Шановна тов. Орлик М.М.

Перш за все, пробачте, що турбую Вас своїм листом. Надіюсь, тільки Ви можете розібратись як слід у цій справі і зробити належні висновки. Справа така: У музеї-квартирі покійного П.Г. Тичини вул. Репіна,5 працює директором музею тов. Блюдо Оришка Дмитрівна.

ussr-posters-69   Не знаю, хто її призначив на роботу, але знаю, що це нечесна жінка, неграмотна і погана як людина. Тов. Блюдо О.Д. мала доступ до квартири П.Г.Тичини і після смерті його дружини, обікрала квартиру із своїм чоловіком – Блюдо Віктором, всі цінності привласнили собі (ще до комісії, яка там була).

Блюдо Віктор, чоловік Блюдо О.Д. у двох обкрадають бібліотеку П.Г.Тичини. Крадуть цінні книжки з бібліотеки і продають їх за дорогу ціну, гроші собі в кишеню. Як кажуть, вовк і лічене краде, ось так вони працюють.

У відділі кадрів у Блюдо О.Д. свої люди. Не знають, а може і знати не бажають. Перевірити їх не так просто. Блюдо О.Д.  цю перекупку, злодійку пора давно вигнати із музею. Їй там не місце.

Спадщина П.Г. Тичини дісталась державі після його смерті, мусить бути на пам’ять  для багатьох поколінь людей. Така як Блюдо О.Д. з брудними руками, недостойна там працювати. Блюдо О.Д. як циганка, хто їй потрібний. Задобряє, гостинці носить, все достає.

Прошу прийміть належні міри, щоб зберегти цінності музею.

З повагою Ю.М.

1982р. Київ»

26.03.1982р. цей лист був направлений Управлінням справами Ради Міністрів України до Міністерства культури України для перевірки фактів. Заступник міністра І.Т. Буланий дає вказівку Головному управлінню культури до 8.04.1982 перевірити всі факти і доповісти. Вже 15.04. 1982р. так звана перевірка була здійснена. І після радянсько-чиновничого листування п. Міністр культури С.Д.Безклубенко, який своїм наказом і призначив Блюдо І.Д. у 1979р. на посаду директора літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини, вже 20.04. 1982р. надсилає, як ви думаєте, звісно позитивний лист до Ради Міністрів України. Ситуацію «зам’яли», м’яко кажучи.

А тепер повернемося у сьогодення. Сосновська Т.В.,  донька Блюдо І.Д. багато років очолювала цей чудо-музей і судячи з стилю керівництва, вся родина відносилася  до цього закладу як до своєї трикімнатної власності.

У лютому 2016р. в Літературно-меморіальному  музеї-квартирі П.Г.Тичини була проведена перевірка, яка засвідчила серйозні порушення, які знову таки залишилися без належної уваги Міністерства культури. А чому? А тому, що все знову повторюється, бо Міністром культури був Кириленко В., який і відправив, не зрозуміло за які заслуги, п.Сосновську на таке підвищення як призначення на посаду Генерального директора Національного музею історії України.

А тепер подумайте, на що чиновники закрили очі, музейники зрозуміють. По-перше, звіряння пам’яток з дорогоцінного металу зовсім не проводилося. Остання звірка всього фонду  27324 од. була проведена у 2006р. По-друге, головний хранитель, який працював з 1995-2015р.р. не мав взагалі актів прийому-передачі колекції на своє матеріально-відповідальне  зберігання. Отак! Вони працювали і гроші отримували за свою роботу. І це ще не все. Відсутня внутрішня музейна інструкція, яку Сосновська Т. як керівник так і не зробила.-пише https://surmanova

Йдемо далі, не була взагалі заведена книга тимчасового зберігання, відповідно всі тимчасові виставки НІКОЛИ!!! не бралися на облік.  Всі музейні предмети, які надходили тимчасово до музею не обліковувалися. Скільки можна на цьому зробити махінацій? Заносимо одне, а виносимо інше. До речі, така практика застосовується особисто Сосновською і в НМІУ.

Працюючи директором трикімнатної квартири, керівник Сосновська Т. навіть не спромоглася провести елементарний ремонт у фондосховищі (загальна площа13 кв.м.) і познімати зі стін плісняву. Як зафіксувала комісія, доступ до фондосховища та експозиції взагалі неконтрольований.  Також є картини та пам’ятки, які неатрибутовані та  належно неопрацьовані. І скажіть, будь ласка, чим займався колектив під керівництвом такого керівника як Сосновська Т. Відповідь ясна – один піар, окозамилювання, приписи, брехня, ротація кадрів – все те, що вона продовжує робити в НМІУ!!!!.

А тепер саме цікаве,  що було виявлено та зафіксовано комісією: при Сосновській Т. були виготовлені копії робіт відомих художників ( 6 од.) Шовкуненко О. Сиротенко О. Глущенко М., Трохименко К. Ці копії були виконані без будь яких наказів, перелік не оговорювався на  фондово-закупівельній комісії, а ні на науково-методичній нараді. На копіях були поставлені інвентарні номери оригінальних картин  основного фонду. Комісії не були надані будь-які документи, які б фіксували перелік творів, з яких виготовлено копії, хто виготовив ці копії, на якій підставі вони виготовлялись. Жодної документації про виготовлення копій, жодної!!!.  Комісія визнала, що «це є фактично фальсифікацією, коли за оригінал видаються копії».  В подібній ситуації виникає цілком зрозуміле питання:  оригінали – це дійсно оригінали чи копії?!! Тобто, роблю те, що вважаю за потрібне – родинне підприємство. Так керівниця відноситься і до НМІУ.  Але НМІУ  – це вам не музей-квартира П.Тичини з 14 працівниками, тут люди вміють (правда далеко не всі) за себе й свою честь постояти.  Тому так багато судових процесів в Національному музеї історії України.

А що далі… Жодного висновку. А ця керівниця в НМІУ скоротила, довела до звільнень або вивела з комісій по передачі  хранителів з багаторічним стажем роботи без передачі музейних пам’яток. Жодний хранитель не здав колекції!!!! Жоден! Це може бути в Національному музеї історії України, хранителі якого зберігають не 27324 од. як в музеї-квартирі П.Тичини, а на багато більше?!!  Всі чиновники Управління культури та  Мінкультури нічого не хочуть бачити, бо призначення було заангажоване. Бачите, як все повторюється! У 1982р «лист без підпису» не розглянули, а  у 2016р. офіційна перевірка була загальмована.

А тепер йдемо далі по «історичній спіралі». Перше, що зробила Сосновська Т.В. коли прийшла керівником в Національний музей історії України, ви будите сміятися, вона вивела з структури та штатного розпису саме бібліотеку музею, яка має більш ніж сторічну історію. Бібліотека досі не працює – це таємний об’єкт. Плітки йдуть про недостачі раритетних видань. Змінюється третій завідувач. Одна комісія заходить за іншою і результатів жодних. Ви можете собі уявити скільки махінацій можна зробити!!!  Тобто родина Блюдо-Сосновських з 1982р. цікавляться старовинними  виданнями. Також згідно нового штатного розпису і нової структури в музеї такого масштабу відсутня посада головного зберігача, тобто в музеї  П.Тичини вона – є, а в НМІУ – немає. Вірніше є завідувач відділу збереження (Головний зберігач), але що це не зрозуміло? Назва посади ?? Відомо тільки «реформатору» НМІУ.

Також дуже  було дивно і страшно чути, коли новопризначений генеральний директор  підходив до вітрини тицяв пальцем і казав: «А цей хрестик наче вчора зроблений. Треба замовити експертизу», «А може  Ви майсенську порцеляну в антикварний магазин вже давно віднесли?», «А як ви доведете, що це самі ті портсигари, які передали у 2002 р.?». І це тим співробітникам, імена яких на той час навіть не знала. Або побачивши в списках викрадених із експозиції в якихось далеких 1950-тих рр. звичайну ложку запитала: «А чому ви її не підробите? В мене є знайомі майстри які,  що хочеш зроблять!» Вразила відповідь спантеличеного співробітника, якому вона це заявила: «Ви знаєте я працюю в музеї 40 років, але в мене ніколи не було ТАКИХ ЗНАЙОМИХ!!!».  А ось у пані є і як ми розуміємо дістались у «спадок» від мами…

А тепер подумайте, якщо ще є мозок, а не корупційні схеми. До якої руйнації та до якого безглуздя, «плінтуса» доведе головний музей держави ця особа маючи такий досвід.

«Тичинознавці» з Комітету порятунку музею

Журнал “Музеї України” повернуто до ефіру!

  • 22.03.17, 06:54


Сайт журналу "Музеї України" зник і повернувся! Ми знову з вами, дорогі читачі!

http://www.museum-ukraine.info/

Після хамської поведінки керівника фірми Єврохост зі Львова, що відмовився виконати елементарні вимоги редакції і передати журналістам права на управління ресурсом, сайт було взагалі незаконно вимкнено і відлучено від ефіру!

Довелося шукати інші варіанти.

Музеї України повертаються!

http://www.museum-ukraine.info/

Ресурс працює на новому хостингу, трохи змінив доменну адресу…

Ми знову з Вами!

Музеї України

Образ Путіна у народній творчості

  • 19.03.17, 13:47


Путін уже не людина – то образ! Символ, як кажуть, фалічний. Такої кількості карикатур, гумористичних плакатів, сатиричних малюнків мабуть не збирав жоден світовий політик сучасності! Є за що…

Музей плакату України при часописі “Музеї України” спробував трохи систематизувати путінську тему у народній творчості народів Європи. Вийшла ціла віртуальна виставка.

Деякі автори, в основному, закордонні, свої роботи гордо підписують, як і українці, а от більшість росіян залишаються анонімними, або ховаються за псевдонімами. Путінська “демократія” вона така – навіть за перепост перепосту у соцмережах можна загриміти кудись в Комі. А за ядучу карикатуру можуть і до Колими не довезти…

Україна має до того недопалка великі претензії. Розстріл Майдану, окупація Криму, війна на Донбасі. Кров, смерть, страх, сльози, розруха. Як і в Сирії. Як і в Грузії…

Дивує рабська покірність і тупість колись великого російського народу, який за кілька років перетворився на тупе стадо рабів, не здатних не те що на Майдан, а навіть на легальну масову акцію протесту. Невже так подіяли телевізійні зомбі-пророки?

Добре, що серед росіян ще залишилися адекватні люди, здатні хоча б на сатиру. І є мільйони тих, хто ту сатиру позитивно сприймає, мудро чекаючи звільнення РФ від диктатури мафії.

Можливо саме для них ми і підготували віртуальну виставку “Образ Путіна у народній творчості”. Всі роботи взяті з відкритого доступу в інтернеті, деякі навіть підписані авторами.

Такі підбірки найбільш наглядно поясняють суть путінізму просто через веселі картинки. Без томів філософських обгрунтувань і  вироків Гаагського трибуналу.

Нормальні люди не можуть захоплюватися чи любити Путіна. Збоченцю і вбивці місце на смітнику історії. Однак, він продовжує правити, поширюючи погибель і горе.

Сподіваємося, скоро це закінчиться. І Росія отримає адекватну владу.

А Музей плакату продовжує систематизувати реальність через картинки…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України





kluch_jjoriki_vyznannua-fill-580x380

kluch_jjoriki_eurovision_ua-fill-580x380

17361646_1404127176318464_6673118250092514279_n

17201103_1402734876457694_9155368463274999032_n

17201012_1398379396893242_4446170145520391723_n


17103766_1391469804250868_6343329177554815671_n



17022311_1387969074600941_8787883277752344144_n


16998754_1387967261267789_6527575944308455909_n





16832279_1383008498430332_7874104661142880873_n




16730665_1376378829093299_9034650538142781402_n

16730498_1374751955922653_1094173080850988576_n

16730433_1373214412743074_2250122063126053565_n




16641012_1374816342582881_643916118016827738_n

16640785_1374839819247200_8098049973404241982_n

16298699_1352320891499093_4184653794871420307_n


16142449_1349079445156571_3549425546677226177_n

16142364_1344872808910568_5664794720082740608_n

16105512_1343871312344051_7172035525338165047_n



15825915_1329417950456054_5921516988490147521_n

Шоколадний батончик та інші карикатурні тварі

  • 16.03.17, 08:54


kluch_jjoriki_za_ugolok-fill-580x380

Українцям можна телевізор не дивитися. Достатньо, аби це робив талановитий художник з Хмельницького Жора Ключник. Таке враження, що новини проходять крізь його серце, втілюючись у влучні карикатури.

Дивлячись на ці малюнки, нічого пояснювати не треба. Всім вже все зрозуміло про тупих бариг, які монополізували вищі поверхи державної влади.

І це після кривавого Майдану, вигнання (часткового) банди Я-овоча, втрати Криму і вже трирічної війни на Донбасі.

Одні воюють, інші торгують. Такими темпами переговори в Мінську триватимуть ще 20 років. Як по Придністров`ю, Карабаху, Грузії… І тотальна брехня від влади, таємні домовленості з рашистами, змова з олігархами, більшість з яких стоять на чітких антиукраїнських позиціях. Та і що взяти з Батончика, творця СДПУ (о), Партії ригів, вірного хазарина УПЦ фсб?

Який президент, така і його убога команда. Вкрасти і набрехати – їх стиль.

Все це під час війни, підвищеної світової уваги, небувалої консолідації нації, кращі сини якої пройшли АТО як добровольці і волонтери. Якось вже набридло терпіти те барижне кодло.

Особливо яскраво масова тупість Батончика і його кагалу проявилася під час блокади злочинної торгівлі з терористичними ЛДНР. Хто був у Першій лінії оборони бачив той шизофренічний сюр. Йде бій, лупить арта, героїзм-відвага. Гудок. Все затихає. Через лінію фронту велично йде перегружений товарами і вугіллям ешелон. Пройшов. Героїчна бійня поновлюється. Вбиті, поранені…

Що вже казати про побори на блок-постах, потік контрабанди у обидва боки?

Так ця гібридна війна може тривати вічно. Бо вигідно. За що гинуть кращі хлопці? За стабільність фонду Рінатки Ахметова? За розширення торгівельної мережі “Рошен” у Рашці?

Скільки терпіти презирство і порушення закону потенційного військового злочинця Авакава? Хто призначив на такі відповідальні посади кримських скотів-сепарів “хенералів” від бабла Аброськіна, Малікова (керує всією АТО, як хто не знав…)?

А як ще можна терпіти напівграмотне хазарське базарне хамло, яке керує цілим Урядом, демонструючи небачені темпи росту зубожіння народу?

Досить це терпіти! Символічні 10 патронів і конфіскація, про які давно пише легендарна Партія снайперів, миттєво позбавлять український народ страждань від глистів-паразитів. Бо безвідповідальна влада – злочинна! Глисти не наїдаються, лише ростуть.

Традиції військового часу…

Це фантастична анотація до віртуальної виставки карикатур художнього директора журналу “Музеї України” і Музею плакату Георгія Ключника. Традиційна підбірка малюнків, які ми робимо кілька років.

Ця – особливо наглядна.

Карикатурні тварі взяли владу. Час повертатися до реальності!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, куратор віртуальної виставки карикатур

kluch_jjoriki_za_ugolok-fill-580x380

kluch_jjoriki_veerne_vidklucennua-fill-580x380

kluch_jjoriki_van_damm-fill-580x380

kluch_jjoriki_v_unison-fill-580x380

kluch_jjoriki_ukravtodor-fill-580x380

kluch_jjoriki_teteruk-fill-580x380

kluch_jjoriki_superkum-fill-580x380

kluch_jjoriki_sobacha_budka-fill-580x380

kluch_jjoriki_samopomich-fill-580x380

kluch_jjoriki_show-fill-580x380

kluch_jjoriki_revnost-fill-580x380

kluch_jjoriki_pozezny_schut-fill-580x380

kluch_jjoriki_obmin-fill-580x380

kluch_jjoriki_marka_a_ahmetov-fill-580x380

kluch_jjoriki_knikyly-fill-580x380

kluch_jjoriki_karta_smittua-fill-580x380

kluch_jjoriki_gryvnia_pisdec-fill-580x380

kluch_jjoriki_goncarenko_nemporno-fill-580x380

kluch_jjoriki_fatit_kormit-fill-580x380

kluch_jjoriki_eurovision_ua-fill-580x380

kluch_jjoriki_vyznannua-fill-580x380

kluch_jjoriki_anonim-fill-580x380

kluch_jjoriki_bazar_reformy-fill-580x380


Марксисти не читають Маркса!

  • 14.03.17, 14:53

325190ffbe18fcfe213c88aee5340f72

Всі доживуть до смерті. Дехто – до старості… Ідеї, які вбили 150 мільйонів чоловік, можуть подобатися лише збоченцям-садистам. Які і можуть втілити їх у життя через масові вбивства найстрашнішими способами.

Найкраще оцінив вчення Маркса його вірний учень, диктатор і фашист Адольф Гітлер:

«Я многому научился у марксистов. И я признаю это без колебаний. Но я не учился их занудному обществоведению, историческому материализму… Я учился их методам. И в этом вся суть национал-социализма» А. Гитлер.

Маркс, Енгельс, Ленін розробили методики кривавих революцій, брутальний шлях взяття влади насильством. Сталін, Муссоліні, Гітлер, Мао, Кім Ір Сен втілили їх у життя, вдосконаливши теорію жахливою практикою.

До речі, ідеологи садистської КНДР публічно відмовилися від марксизму, замінивши його власною розробкою – ідеями Чучхе. ( Слово «чучхе» належить до категорії ханмунних слів. «Чу» означає «господар», а «чхе» — «тіло, сутність, субстанція, природа»). Фактично, Північна Корея і є вітриною перемоги марксизму над здоровим глуздом. Вища стадія розвитку…

Давайте продовжимо колективне читання унікальної книги народного художника України, філософа, незалежного історика Миколи Сядристого. Кілька коротких глав, сформованих на базі прямих цитат з робіт “класиків марксизма-ленінізма”.

Книгу Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов” можна придбати в Музеї мікромініатюри у Київській Лаврі.

Читайте, і робіть власні висновки!

МАРКС — КЛЕВЕТНИК И МЕЖДУНАРОДНЫЙ АГЕНТ ПОЛИЦИИ

 Так как скандальные статьи в редакциях всех газет и журналов принимали в первую очередь (как и в наше время. — Н. С.), Маркс, чтобы заработать деньги в виде гонораров, пишет постоянно клеветнические статьи на национальных героев разных стран: на Симона Боливара — выдающегося южноамериканского политического деятеля, одного из главных борцов за независимость испанских колоний в Южной Америке, президента Колумбийской Республики, а также на Лайоша Кошута, Джузеппе Мадзини, Гарибальди и др.

Маркс о Боливаре: «Мифотворческая сила народной фантазии во все времена проявлялась в изобретении великих людей. (Здесь Маркс словно говорит о своей славе в СССР, раздутой Лениным. — Н. С.). Паразительный пример этого рода, бесспорно (?! — Н. С.), представляет Симон Боливар» (т. 14, с. 690).

Будучи параноидальным завистником к любой чужой заслуженной славе, Маркс дает объяснение своей клевете на Боливара: «Было уж чересчур досадно читать, как этого самого трусливого, самого подлого, самого жалкого негодяя (?! — Н. С.) прославляют как Наполеона І» (т. 20, с. 220; 14.02.1858 г.).

Но Маркс здесь не говорит еще и о другой стороне своих интересов — для него самым важным было всегда, не придерживаясь принципов морали, заработать деньги. Эта самая важная тема проходит через все «Сочинения» «вождя пролетариата». Но в СССР и странах соцлагеря он считался самым выдающимся борцом за независимость и счастье всех народов мира.

Так как Маркс был агентом австрийской полиции, то он никак не мог пропустить мимо своего внимания героическую деятельность Лайоша Кошута, борца за независимость Венгрии, которая была под владычеством Австрии.

Маркс — Семере Берталану: «Если Вы можете сообщить мне дальнейшие подробности о воззваниях и интригах Кошута в Венгрии, то они придутся очень кстати и наверняка попадут в печать» (т. 9, с. 505; 6.10.1859 г.).

Маркс — Семере Берталану: «Кошут слишком отъявленный шарлатан, чтобы не пользоваться тайной симпатией со стороны продажной банды лондонских газетчиков» (т. 29, с. 500; 26.09.1854 г.). (Перед приездом Кошута в Лондон Маркс при поддержке реакционных газет собирается писать статьи против Кошута, получая за это грязные деньги. — Н. С.). И такие статьи писал.

Фридрих Энгельс, преданный поводырь и агент Маркса, поддерживая «вождя пролетариата», тоже пишет о Кошуте: «Этот Кошут — свинья и аферист неслыханный. Одним из наибольших успехов Клусса является то, что он выжил его из Америки» (т. 28, с. 90; 16.08.1851 г.). «Этот молодчик, действительно, трус (?! — Н. С.) и ничтожество (т. 28, с. 180). (Кошут ездил в Америку, чтобы там получить у венгерских эмигрантов в долг заем для организации венгерской армии в борьбе против Австрии. В США агент Маркса Клусс выступал в прессе против Кошута. — Н. С.).

Успехи неутомимого Лайоша Кошута выводят полицейского агента Карла Маркса из равновесия. Он пишет Семеру Берталану: «У меня к Вам просьба. В последнее время Кошут усиленно старается вновь завоевать утраченное влияние в Соединенных Штатах. Я намерен расстроить его маневры, и потому был бы Вам очень обязан, если бы Вы сообщили мне КАК МОЖНО СКОРЕЕ И КАК МОЖНО ОБСТОЯТЕЛЬНЕЕ О ПОСЛЕДНИХ ПРИКЛЮЧЕНИЯХ этого мнимого героя. Он был (или находится) в Париже; что он там делал? Он побывал в Турине; зачем? Быть может, Вы сможете добавить некоторые любопытные смехотворные подробности о его первом появлении в Италии во время войны 1859 года» (т. 30, с. 459; 21.08.1860 г.).

Кошут был человеком невероятной целенаправленной энергии. В период Итальянской войны против Австрии, под протекторатом которой  находилась Италия, Кошут в 1859 году организовал венгерский легион, тоже боровшийся против Австрии (т. 29, с. 611). Именно поэтому Маркс подло выясняет, почему Кошут был в итальянском городе Турине, зачем?

325190ffbe18fcfe213c88aee5340f72

Как профессиональный полицейский стукач, в этом письме Маркс убеждает Семере, что его информация нужна для того, «чтобы Кошут, так называемый представитель венгерской нации, был дезавуирован обеими сторонами» (т. 30, с. 459; 21.08.1860 г.). То есть, чтобы Кошут был лишен права действовать, потеряв поддержку как со стороны немцев, так и со стороны венгров.

Р. S. Краткая справка о Лайоше Кошуте (1802–1894): главный организатор борьбы венгерского народа за независимость во время Революции 1848–49 гг. в Венгрии; с сентября 1848 г. глава Комитета защиты родины, верховный правитель Венгрии (май—август 1849 г.). Инициатор создания (июль 1848 г.) венгерской национальной армии и Декларации независимости, объявивший о низложении австрийской династии Габсбургов (Советский энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1988, с. 642–643).

Большой интерес для Маркса представляла также деятельность национальных героев Италии, боровшихся за ее независимость против Австрии — Джузеппе Мадзини и Джузеппе Гарибальди, против которых он вместе с Энгельсом проворачивал всякие пакости, подключая для этого реакционную прессу и зарабатывая на этих скандалах деньги. Интриги и склоки были любимым занятием Маркса, который писал Энгельсу: «Пока что я при посредстве Бакунина подведу во Флоренции (где тогда жил Бакунин. — Н. С.) контрмину против господина Мадзини» (т. 31, с. 89).

Мадзини был главой временного правительства в Риме в 1849 году, в 1850 г. он — один из организаторов Центрального комитета европейской демократии. Его авторитет в Европе выводил Маркса из равновесия. Узнав, что Мадзини написал новый Манифест, Маркс сообщает Энгельсу: «Новый Манифест г-на Мадзини. Все тот же старый осел» (т. 29, с. 294; 8.10.1858 г.). Энгельс льстиво поддерживал Маркса: «Завзятый фантазер Мадзини» (т. 27, с. 305). Но Мадзини был не фантазером, а человеком действия. Он был основателем «Молодой Италии», «считал участие в освободительной борьбе религиозным долгом каждого итальянца» (Советский энциклопедический словарь, с. 743).

Правда, когда вся Европа восхищалась героизмом солдат  Гарибальди, Маркс просил Энгельса: «Не мог бы ты написать мне к среде для «Тribune» что-нибудь коротенькое о боевых действиях Гарибальда» (т. 30, с. 49). «Мне необходимо в ближайшие дни иметь что-нибудь о Гарибальди. Это единственное, чем интересуются янки» (т. 30, с. 66). И они писали. Кратко (для янки. — Н. С.) и сдержанно. Но в итоге Маркс говорил Энгельсу: «До чего жалок, то ест глуп Гарибальди» (т. 30, с. 320), «Осел Гарибальди» (т. 30, с. 137).

Мадзини в Первом Интернационале являлся соперником Маркса, который, как хитрый делок, вместо первого «Манифеста» Мадзини быстро представил «свой» Манифест, являющийся извращенным плагиатом «Манифеста» Виктора Консидерана (М. Бакунин, Избранные сочинения, том 1, Петербург, «Голос труда», 1919 г., с. 45).

Мадзини, хорошо знавший Маркса, оставил о нем следующую характеристику: «…злой дух, сердце которого полно ненависти, а не любви к человечеству, …невероятно хитер, осторожен и изворотлив. Маркс ревностно оберегает свое положение лидера партии, в отношении своих политических соперников и оппонентов он беспощаден и мстителен, он не успокаивается, пока всякое сопротивление с их стороны не будет окончательно подавлено. Основными чертами Маркса являются крайнее честолюбие и жажда власти. Несмотря на то, что он проповедует коммунистическое равенство и братство, он стремится к абсолютной власти в партии, и, как рассказывают многие, Маркс лично занимается всеми делами, приказы и распоряжения могут исходить только от него, и он не терпит никакой оппозиции».

(Маркс о себе: «Я стою с плетью в руках позади каждого и сумею заставить их работать». Из письма Маркса Вейдемейеру, т. 28, с. 413. — Н. С.).

Анализируя эти тонкие наблюдения в отношении Маркса, которые оставил Мадзини, Гэри Норт делает следующее заключение:

«В этом — вся суть марксизма: это система бюрократического контроля, которая посредством централизации всей власти сверху донизу пытается сделать лидера всевидящим и всезнающим. Так это было и с Лениным, и со Сталиным, и с Мао, и со всеми последующими коммунистическими диктаторами. Это свойственно коммунистической системе вообще».

«Фриц Раддац, «Карл Маркс», с. 66 // «Марксова религия революции», Гэри Норт, Екатеринбург, 1994 г., с. 58).

Энгельс с радостью напоминал Марксу, как агенту: «У нас есть досье на всех немецких демократических ослов, а также французских» (т. 27, с. 211; 3.04.1851 г.).

Маркс — юристу Веберу: «…наш архив, где можно найти историю всей демократической шайки, историю с помощью которой мы можем покончить с любым из них» (т. 30, с. 371; 21.02.1860 г.). (При помощи полиции. — Н. С.).

Через много лет совсем в другой стране видный украинский ученый — экономист, историк и политический деятель Михаил Туган-Барановский, словно бы поддерживая мысли Мадзини, напишет о Марксе:

«Каким глубоким контрастом является душевный облик Маркса сравнительно с обликами великих утопистов! Непобедимая любовь к людям Оуэна, рыцарское благородство Сен-Симона, вдохновенные мечты Фурье о прекрасном гармоническом строе будущего общества — все эти движущие силы идеалистического мировоззрения утопистов были чужды Марксу».

«…Чувство любви к людям было ему мало доступно».

«…Он страдал чем-то похожим на умственную слепоту».

«К своим политическим врагам Маркс был беспощаден; а врагом его было сделаться легко — для этого было достаточно не быть его последователем».

«Все полемические столкновения Маркса отличаются чрезвычайным избытком личной злобы к противнику и производят тягостное впечатление своим недостатком морального такта. Трудно указать другого такого мастера в уничтожении противника путем выражения ему самого ядовитого презрения и трудно указать другого писателя, пускавшего это орудие в ход так часто и так охотно» («К лучшему будущему», М. Туган-Барановский, М., РОССПЭН, 1996 г., с. 203).

По-своему всесторонний взгляд на деятельность и жизнь Маркса дает Гэри Норт:

«Жизнь Карла Маркса — свидетельство провала скверных идей: экономист, не умевший экономить; революционный организатор, чьи организации неизменно разваливались; секуляризованный пророк, пророчества которого не сбылись; борец за свободу и независимость, проживший всю жизнь на деньги Энгельса и не вылезавший из долгов; самозваный выразитель интересов рабочего класса, не проведший и часа своей жизни за ручным трудом; изобретатель теории о неизбежности революций в высокоразвитых индустриальных странах, которые в конце концов произошли в отсталых аграрных странах; человек, предсказывавший отмирание государства, идеи которого разожгли костер имперских амбиций».

«Довольствуясь благами, предоставляемыми этим самым буржуазным строем, в течение всей своей жизни Маркс беспощадно критиковал экономические структуры, которые давали ему возможность заниматься подобной критикой. Одним словом, Маркс провел свою жизнь яростно распиливая сук, на котором сидел».

«От марксизма не осталось ничего, кроме безудержной жажды власти. Но и этому подходит конец, по крайней мере, будем надеяться, что это действительно так» (1968 год. — Н. С.), (там же – «Марксова религия революции», Гэри Норт, с. 56).

О КРИТИЧЕСКОЙ КРИТИКЕ И СОЮЗЕ КОММУНИСТОВ

«Философы лишь различным образом объясняли мир, но дело заключается в том, чтобы изменить его» (К. Маркс, т. 42, с. 266).

Маркс, как сатанист, считал, что мировое общество создано высшей силой неправильно, и поэтому подлежит по его инициативе и программе коренному изменению. В связи с этим, будучи обыкновенным параноиком, он в заглавия своих словоблудных трудов рефлекторно вставлял слово «критика»: «К критике гегелевской философии права (1843 г.), «Святое семейство, или критика критической критики (1844 г.), «К критике политической экономии» (1859 г.), «Капитал»: критика политической экономии» (1867 г.), «Критика Готской программы» (1875 г.).

Он беспощадно и в оскорбительной форме критиковал всех, кого он лично знал, включая тех, кто оказывал ему какую-либо помощь, — материальную, психологическую, моральную. Из-за чего, в конце-концов, от него отошли все, кроме членов семьи, Енгельса и 5–6 человек, с которыми он когда-то имел общие интересы, но практически с ним уже редко встречались. И они были единственными, кто пришел на его похороны, чтобы выразить свое сочувствие членам его семьи. Его обоснованно при жизни все боялись, как склочного доносчика полиции, говорившего: «Противна чернь мне, чуждая тайн моих» (т. 29, с. 521). Причем, это выражение, взятое из поэмы Горация, он цитировал не только, например, Лассалю (т. 29, с. 450), но и поэту Фрейлиграту, который многие годы работал на Маркса, не зная, что Маркс с Энгельсом, тоже, как и всех, считали его дураком и паршивцем, что зафиксировано в большом объеме в ихней переписке (смотри главу о Фрейлиграте. — Н. С.).

Тайна, которую Маркс скрывал от «черни», была очень проста. О ней Карл Фогт писал в своей книге:

«Я открыто заявляю: всякий, кто связывается с Марксом и его товарищами в какие бы то ни было политические интриги, рано или поздно попадают в руки полиции» (т. 14, с. 421).

О марксовом «Союзе коммунистов»

К организации так называемого Союза коммунистов, великая слава которого была раздута и возвеличена по инициативе Ленина советскими идеологическими историками, Маркс не имел никакого отношения. Сначала это был Союз справедливых, организованный в 1836 году в Париже совсем другими людьми, которых Маркс уговорил поменять название этой организации на Союз коммунистов; после чего он всех, для него неугодных, из Союза выгнал, некоторые ушли сами, после того как великосветская проститутка фон Бек, личный агент Маркса, сдала кельнских коммунистов полиции. После суда Маркс объявил в 1852 году Союз распущенным, в связи с этим Энгельс писал Марксу:

«Мы не можем, стало быть, положиться ни на одного человека из всей этой банды и должны надеяться только друг на друга» (т. 28, с. 289; 21.04.1854 г.).

Такой был истинный авторитет среди коммунистов у Маркса и Энгельса, которые так блестяще провернули операцию против коммунистов. Все это, конечно, делалось не бесплатно. Ведь Маркс был всесторонним бизнесменом. Добыча денег для него была главным делом.

Советские историки описывали Союз коммунистов как мощную и стабильную организацию, вождем которой был Маркс. Но на самом деле это была, как писали авторитетные газеты Англии, «шайка праздных бродяг», состоящая из полтора десятка человек, в основном из забулдыг-алкоголиков, своеобразная секта бомжей-заговорщиков, которым Энгельс платил деньги за любую выполняемую ими работу. Вот что писал Маркс об одном из лучших из них — Петере Иманде: «Иманд сильно помешал мне в работе. Кружка пива является, собственно, единственным медиумом, при посредстве которого можно вступить в сношение с этими спиритами» (т. 29, с. 127, Маркс — Энгельсу, 15.09.1857 г.).

Все члены так называемого Союза коммунистов, подчиняясь агенту полиции, то есть Марксу, абсолютно никакого участия в революции 1848–1849 годов в Германии не принимали. И в формировании правительства в 1850 году — тем более. Об этом пишет лично Маркс в своем хитром «Обращении ЦК Союза коммунистов к членам Союза», в марте 1859 года, в будущем сильно озадачивая и затрудняя пояснение этого факта Ленину, который оправдывал свой незаконный захват власти, хотел доказать, что он продолжает реализовывать замыслы Маркса, но только не в Германии, а в России.

В итоге Ленин пишет: «Мысль Маркса состоит вот в чем: мы, немецкие социал-демократы 1850 г., не организованы, мы потерпели поражение в первый период революции, мы всецело попали на буксир буржуазии» (В. Ленин, т. 11, с. 236–237). То есть, даже лично сам Маркс перед лицом своих коммунистов-собутыльников не мог заявить, что его алкогольно-заговорщицкая секта, именуемая Союзом коммунистов, имеет хотя бы какой-нибудь авторитет в обществе, тем более равный тому, который был по приказу Ленина создан — раздут в советской идеологической и политической литературе, в первую очередь, — в интересах самого Ленина.

МАРКС – АНТИСЕМИТ

Некоторые исследователи, например, А. Яковлев в своей глубоко фундаментальной книге «Омут памяти» (М., «ВАГРИУС», 2005, с. 130), утверждает, что «Протоколы сионских мудрецов» «написаны под сильным влиянием Маркса». Многие антиеврейские высказывания Маркса Гитлер повторяет почти дословно. И заявляет: «Я не борюсь с марксизмом. Я лишь выполняю его заветы». («Говорит Гитлер. Зверь из бездны», Г. Раушнинг. М., «МИФ», 1993, с. 148).

1434439747_1953360409

Свои симпатии к расистским взглядам Маркс изложил в письме к Энгельсу от 12 сентября 1863 г.:«Самый интересный человек, с которым я здесь (в Лондоне, где Маркс прожил свыше 30 лет. — Н. С.) познакомился, — полковник Лапинский. Это безусловно самый остроумный поляк, — из всех, кого мне до сих пор довелось узнать. Симпатии его целиком на стороне немцев. Вместо национальной борьбы он признает лишь борьбу расовую. Он ненавидит всех сынов востока, причисляя к ним с одинаковой готовностью русских, турок, греков, армян и т. д.» (т. 30, с. 305).

Считая себя поклонником расистов, Энгельс даже писал, что собирается написать об этом книгу, но из-за недостатка времени и болезни не успел это сделать. В своих письмах Энгельс выступает как законченный расист бытового масштаба, но сплошь и рядом он выступает как политический расошовинист.

В своих письмах между собой Маркс и Энгельс выступают как классические расисты, например, в письмах о Лассале, но особенно в работе «К еврейскому вопросу» (К. Маркс, том 1, с. 408–413).

К. Маркс:

«Поищем тайны еврея не в его религии, — поищем тайны религии в действительном еврее. Какова мирская основа еврейства? Практическая потребность, своекорыстие. Каков мирский культ еврея? Торгашество. Кто его мирской бог? Деньги».

«Итак, мы обнаруживаем в еврействе проявление общего современного антисоциального элемента, доведенного до нынешней своей ступени историческим развитием, в котором евреи приняли, в этом дурном направлении, ревностное участие…»

«Еврей уже эмансипировал себя еврейским способом».

«Противоречие между политической властью еврея на практике и его политическими правами есть, противоречие между политикой и денежной властью вообще».

«Мало того, практическое господство еврейства над христианским миром достигло в Северной Америке своего недвусмысленного, законченного выражения в том, что сама проповедь евангелия, сан христианского вероучителя превращается в товар, что обанкротившийся купец начинает промышлять евангелием, а разбогатевший проповедник евангелия берётся за торговые махинации».

«Что являлось, само по себе, основой еврейской религии? Практическая потребность, эгоизм».

«Деньги — это ревнивый бог Израиля, пред лицом которого не должно быть никакого другого бога. Деньги низводят всех богов человека с высоты и обращают их в товар».

«Химерическая национальность еврея есть национальность купца, вообще денежного человека».

«Христианство возникло из еврейства. Оно снова превратилось в еврейство».

«Эмансипация евреев (освобождение от зависимости. — Н. С.) в её конечном значении есть эмансипация человечества от еврейства» (К. Маркс, «К еврейскому вопросу», т. 1, с. 408–412).

Гитлер говорил то же самое, что и Маркс: «Устранение еврейства — первая предпосылка для изменения всей ситуации» («Застольные разговоры Гитлера». Г. Пикер, Смоленск, РУСИЧ, 1993, с. 142).

«Достойно сожаления, что Библия была переведена на немецкий язык, и поэтому немецкий народ оказался под воздействием этого еврейского «мумбо-юмбо» (бессмысленное бормотание и т. д.) (Там же — «Застольные разговоры Гитлера», Г.Пикер, с.474).

SCY-1124-Международный-Известный-Маркс-Энгельс-Ленина-Сталин-Статуя-Бюст-Скульптура-Комплект

Гитлер, как Маркс и Ленин, был также и социальным расистом по отношению, например, к учителям, адвокатам и другим представителям общества, считая их идеологически ненадёжными и настаивал на их замене или обязательной переучёбе. И при захвате и укреплении своей власти применял методологию марксистов:

«Я многому научился у марксистов. И я признаю это без колебаний. Но я не учился их занудному обществоведению, историческому материализму… Я учился их методам. И в этом вся суть национал-социализма» А. Гитлер (Герман Раушнинг, «Говорит Гитлер. Зверь из бездны», М., «МИФ», 1993, с. 148).

«Я не просто борюсь с учением Маркса. Я еще и выполняю его заветы» А. Гитлер (там же — Герман Раушнинг, «Говорит Гитлер», с. 148).

По поводу открытого антисемитизма Маркса видный еврейский историк, погибший в нацистском концлагере, Семен Дубнов в своей книге «Новая история евреев» писал: «Маркс смешивал духовное и культурное содержание еврейства с грязью повседневности, с экономическими формами жизни группы западного еврейства — кучки банкиров, и крупных коммерсантов. Он писал лживую характеристику целой нации. В учении Маркса нет и грана этики. Подобно молодому орлу он клевал тело собственной матери» (Семен Дубнов, «Новая история евреев», с. 322–323).

Бывший глава сената города Данцига Герман Раушнинг, многократно встречавшийся с Гитлером, в своей книге о фюрере пишет в 1939 году: «Гитлер — это проявление не одного лишь пангерманизма, а всей нашей пораженной слепотой эпохи» (Г. Раушнинг, «Говорит Гитлер. Зверь из бездны», М., «МИФ», 1993 г., с. 16).

dscn0044«Марксисты всех мастей выражают озабоченность тем, что Гитлер перенял многое из того, что они сами проповедовали». Герман Раушнинг (там же — «Говорит Гитлер», с. 274).

Виднейший исследователь итальянского фашизма Эрнст Нольте отмечает, что Гитлер склонял также и Муссолини к антисемитским действиям, но не имел ожидаемого успеха. Он утверждает:

«Не может быть сомнения, что сам Муссолини считал себя марксистом». (Эрнст Нольте, «Фашизм в его эпохе», Новосибирск, «Сибирский хронограф», 2001 г., с. 168).

Кстати, Муссолини носил на цепочке медальон с изображением Маркса. В своей книге о Муссолини Эрнст Нольте пишет: «Как в его марксистский, так и в фашистский период еврейки сыграли в его жизни гораздо большую роль, чем другие женщины: это были Анжелика Балабанова и Маргарита Саффатти» (там же — с. 246). Ленин с уважением относился к Муссолини, который считал себя тоже марксистом.

В своих выступлениях Муссолини часто цитировал мысли Ленина, называя при этом его имя. Анжелика Балабанова была редактором газеты «АVANTE», которую издавал Муссолини, а в последствии по инициативе Ленина работала секретарем Коминтерна в Москве.

В своем выступлении Ленин на 4-ом Конгрессе Коминтерна 22 ноября 1922 года в Москве Ленин, обсуждая проект резолюции, говорил: «Может быть, нам окажут большие услуги, например, фашисты Италии. Может быть, это будет очень полезно» (В. Ленин, т. 45, с. 293). – кінець цитат з книги М.Сядристого.

Підготувавши кілька публікацій про книгу Миколи Сядристого, що широко розійшлися інтернетом багатьма країнами, отримавши чимало відгуків, коментарів, критики, у тому числі від комуністів, соціалістів, троцкістів та інших ліваків, я зробив вражаюче особисте відкриття – марксисти не читали робіт Маркса, Енгельса, Муссоліні, Леніна, Сталіна, Гітлера, Кім Ір Сена, Мао! Більше того, вони не розуміють суті ідеї! Є мрія – побудова комунізму. А от що таке комунізм, ніхто не знає! Це те, в чому живе Північна Корея?

Те саме можна сказати про благовірних християн, які так і не прочитали Біблію, але щиро готові померти за ідеї, які переказали їм напівграмотні попи та шизануті проповідники.

Навіженими марксистами, як і релігійними фанатиками, повинні займатися психіатри… Ми всі прекрасно знаємо, що буде, коли ці категорії збоченців захоплюють всю повноту влади у якійсь державі. Тут без всякої ліберастичної політкоректності!

Потрібні автоматичні законодавчі державні механізми утримання демократії. Про це думають ідеологи Партії снайперів.

Всі доживуть до смерті. Дехто – до старості. Інша справа, при якому суспільному ладі…

Віктор Тригуб, координатор Партії снайперів

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
77
предыдущая
следующая