Філософія Молодості від Костянтина Стасюка

  • 09.04.21, 19:52


Відомий цілитель, рекордсмен, філософ Костянтин Стасюк розмірковує про сенс життя.

Феномен стабільності молодості організму Людини Існує!

Крізь віка людство намагалося зрозуміти істини Творця досконалості організму людини.

Тисячі геніальних людей різних епох і цивілізацій починаючи з фараонів намагалися знайти так званий еліксир молодості.

 Тибет, Гімалаї, шляхи пошуків Реріха, Блаватска, Гітлер, Сталін, Мао і решта – всім хотілося довго жити. Але, не судилося.

-Доброта и лише вона спроможна бути чільником досягнення мети усвідомлення своєї суті! – переконаний Костянтин Стасюк

Нова Січ

Погрожували розправою працівникам КП «Благоустрій»

  • 08.04.21, 18:03
Зухвалі погрози нечистих на руку ділків не зупинять нас на шляху до очищення міста від незаконної торгівлі!
Кілька тижнів тому злочинці порізали шини комунального транспорту. Погрожували розправою працівникам КП «Благоустрій». А вже зараз йдуть у домівки до робітників комунальних підприємств, залишаючи там запальні суміші і обливаючи паркан бензином!
Бандити бояться, що втратять прибутки від своїх брудних справ і зважуються на кримінальні злочини!
Але, я запевняю: вам це просто так не зійде з рук!
Працюйте законно. Не тероризуйте звичайних продавців на ринках, вимагаючи з них кошти для кишень злочинців! Наповнюйте краще бюджет міста!
Ми налаштовані рішуче❗️
Цілеспрямовано ведемо боротьбу за наведення порядку в місті та створення чесних і прозорих правил для ведення бізнесу.
Ми за те, щоб кияни купували перевірені продукти та не жили в антисанітарії і бруді!
Впевнений, що правоохоронні органи швидко знайдуть злочинців та притягнуть їх до суворої відповідальності.
Друзі, а ще я впевнений, що погрози і залякування – гарний маркер того, що ми на вірному шляху з наведення ладу у місті.
Владислав Трубіцин

Ми та наші сім’ї почали отримувати офіційні погрози.
Сьогодні під дверима будинку керівника комунального підприємства лишили пляшки з «коктейлем Молотова» та запискою з погрозами.
Як ви знаєте, ми наводимо у місті лад із тимчасовими спорудами. Планомірно проводимо зачистку міста від незаконних МАФів, виконали повний аудит ТС у столиці, зробили прозорим проведення торгів на пересувну торгівлю.
Також, ми почали прибирати великі локації тимчасових споруд, що розміщені самовільно, без документів.
Залякувати точно нас не вийде.
Ми і надалі продовжимо робити свою справу!

на Південьмаші ще ракети залишилися, луноход у Переяславі

  • 07.04.21, 18:37

У старовинній дерев’яній церкві Нацзаповідника Переяслав діє Музей космосу.  І там стоїть луноход. Це, до речі, не копія! ОРИГІНАЛ! Після іспитів,відібрали той, що полетів. Цей залишився.

Фундатор музею М.Сікорський виловив його на Далекому Сході, після виставки в Японії. Свого часу ми робили спецвипуск журналу Музеї України, часто спілкувалися з Михайлом Івановичем Сікорським. Чомусь мені запам’яталося, що він постійно дивувався інтересу китайців, корейців, японців до Музею космосу.
Якось за чаркою чаю навіть натякнув, що пропонували за той луноход будь-які гроші. Замість нього просто привезуть точну копію. З Японії хотіли купити атлас світу 1500 року – сума не важлива… Дід навіть слухати про те не хотів…
Минув добрий десяток років. Герой України давно помер. А Китай доставив на Місяць власний лунохід – Нефритовий заєць.

Можу лише поаплодувати офіцерам розвідки КНР! Адже, вони вирахували всі потрібні експонати в Переяславі, Житомирському музеї космонавтики. Перефотографували, переміряли, явно привезли до нас і в Росію своїх інженерів. Взяли за основу радянські розробки та реалізували свою космічну програму!
Саме тому вони хотіли викупити, дійсно за будь-яку ціну, вже готовий апарат, модернізувати його і запустити! Уявляєте економію коштів! Переговори були десь п’ятнадцять років тому!
Могла повторитися схема з авіаносцем Варяг… До речі, ті, хто продав те технічне диво як металобрухт, є реальним зрадником, правда таваріщ Кінах і К?
Уявляєте, як скотилася Україна до феодального рівня, і як піднявся феодальний недавно Китай! Треба почати розстріли бидлоеліти… І конфіскацію…
Ну, і трохи про Музей з моєї старої статті. Поїдьте. Порадійте за КНР… Поки він є…

Повідомляємо офіційну сенсацію – діє єдиний у світі музей космосу в приміщенні дерев‘яної церкви! В Україні! На території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у місті Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Коли про це дізнаються іноземці, випитують де це, і мало не всім посольством чи фірмою вирушають до Переяслава. Такого унікального музею дійсно немає у світі!


 

В семидесятих роках минулого століття, в СРСР був космічний бум. Мало не щомісяця здійснювалися запуски космічних апаратів, відбувалися сміливі експедиції до інших планет, космонавти були народними героями, а слово луноход без перекладів увійшло в мови кількох країн…

У 1977 році науковий колектив музею у Переяславі, під керівництвом Михайла Сікорського, здійснив черговий науковий подвиг – врятували В‘юнищанську дерев‘яну церкву 1833 року. Нині це пам‘ятка архітектури, а в часи активного освоєння космосу, такі об‘єкти нещадно знищували… Цю – врятували. Як ми розуміємо, щоб не дратувати тодішніх комуністичних вождів, вирішили розгорнути експозицію про космічні перемоги СРСР. Тоді Михайла Івановича часто дорікали за захоплення українською старовиною, а особливо, церквами. Роки для українців, були дуже складними…



Отож, у 1979 році, за ініціативи академіка А.Ішлінського та доктора С.Малашенка, при підтримці АН УРСР, АН СРСР, Центру підготовки космонавтів, музей і створили. Просто у приміщенні церкви! Поєднали старовину і прогрес.

Унікальними експонатами музею є макет автоматичного апарату «Луноход-1», крісло-ложемент з космічного корабля «Союз», спусковий апарат, скафандр і парашют Юрія Гагаріна, комплекс обчислювальної техніки «Мінськ-1», діючий макет космодрому Байконур.

Працівникам заповідника вдалося відтворити робочий кабінет академіка С.П.Корольова, коли він

навчався в Києві, одного із співавторів першого супутника Землі академіка А.Ішлінського.



У музеї експонуються прилади, які використовували в космічних апаратах, на орбітальній станції «Салют», двигун Р-219, індикатор навігаційний, оригінал ракети «Янтар», портрети вчених, всіх радянських космонавтів, які побували в космосі, скафандр, парашют Поповича, фотостенди, присвячені спільним польотам.

До речі, один з скафандрів, разом з екіпажем пережив драматичну історію. Був невдалий запуск, відмова у стиковці на орбіті, аварійне повернення. Корабель зійшов з курсу і космонавти приземлилися у дикому районі, прямо в болото. Рятувальники прибули лише через 36 годин. Аби не скафандри, космонавти просто загинули б… От один з тих скафандрів, з слідами болотного бруду, скромно стоїть у церкві у Переяславі. В експозиції за

склом. Враховуючи слабкий рівень освітлення і специфіку зйомки, численні фотографи просто пропускають цей



унікальний експонат. Наш більд-редактор, використовуючи власну методику і можливості нової апаратури «Нікон», зробив якісні знімки. Більше того, лише для журналу «Музеї України», були відкриті деякі вітрини і ми змогли сфотографувати колись дуже секретне космічне обладнання, а зараз дуже цінні технічні експонати.

Коли будете в музеї, не поспішайте! Придивіться уважно – побачите чимало цікавого. Враження від цієї експозиції дуже сильні.

Ще раз підкреслю – музей такого рівня сприйняття і драматизму історії створення, єдиний у світі! Раджу почитати книги про творця заповідника, Героя України Михайла Сікорського… Там багато пишеться про ті роки…

Я не розумію, чому ми, маючи таких фахівців, готові виробництва, технології, досвід, не розвиваємося?

Адже, космос – то мільярди! Лише кілька країн вміють будувати ракети! І авіаносці. І…

То хто заважає?

Є ще тема стратегічної ядерної зброї, яку ми так бездарно профукали. І безліч пригод за участю провідних розвідок світу, які буквально табунами ганяли по нашим ракетним базам.

А значення єдиного у світі Музею ракетних військ у Первомайську взагалі можуть зрозуміти одиниці.

Адже, подібні комплекси в Росії і досі на чергуванні, реально можуть знищити планету…

Чомусь сумно.

Єдине, що залишається – відвідувати музеї, аби зрозуміти, як великий народ щодня сповзає у якусь первісно-общинну прірву.

Але, думайте про приємне!

Наприклад, про луноход Нефритовий заєць! У тому є якийсь прихований прикол…

В принципі, на Південьмаші ще якісь ракети залишилися, луноход стоїть у Переяславі…

Спробуємо?

Віктор Тригуб

На проспекті Героїв Сталінграду – чергове самовільне захоплення

  • 06.04.21, 12:30
На проспекті Героїв Сталінграду – чергове самовільне захоплення приміщення.
На горищі будинку 64/56 ведуться будівельні роботи без належних дозвільних документів та підтвердження права власності на це приміщення.
На технічних поверхах вже виросли громіздкі конструкції, через які по стінах будинку поширились тріщини.
Також забудовник хоче подовжити ліфтову шахту на два поверхи вверх.
Мешканці стурбовані та налякані, адже будівельні роботи створюють реальну загрозу для будинку та людей.
Владислав Трубіцин взяв ситуацію під свій контроль та звернувся до відповідних служб міста.
Він наполягає провести всі необхідні перевірки та припинити будівельне свавілля на головах людей.

-До мене звернулись стурбовані мешканці будинку на Героїв Сталінграда 64/56 з проханням допомогти.

Беру під контроль, звертаюсь до відповідних служб для проведення перевірки.
Зухвалого “будівельника” потрібно зупинити!- заявив депутат Київради Владислав Трубіцин
Чекаємо реальних дій міської влади!

Фашисти: Крим наш 1941-42. Рашисти – 2014-2021…

  • 02.04.21, 04:13


Унікальний нагородний шеврон Третього Рейху виник на маленькому аукціоні в Америці.

Історія банальна. Помер чоловік, чий батько був офіцером американських спецслужб, служив у Німеччині в 1945 році. Розповідав, що спільно з англійцями, брав участь в арешті кількох відомих нацистів.

Під час однієї з акцій, під час обшуку, зняв з парадного мундира якогось генерала металевий шеврон і взяв як сувенір. Син зберігав речі батька до своєї смерті. Онуки вирішили продати.

Через кількох посередників, шеврон дійшов до людей, які розуміють реальну вартість подібних речей.

Генерал-фельдмаршал Фріц Еріх фон Манштейн. Виходить, саме з його форми зняли той нагородний шеврон Кримський щит (Krimschild)!?

Після вивчення, версія з Манштейном підтвердилася! Саме цей знак особисто вручав фюрер. Спеціальне замовлення: виготовлений з срібла, накладеного на металеву пластину. Верхня частина позолочена.

Сумнівів вже нема!

У 1942 році, після захоплення Кримського півострова, Гітлер підписав розпорядження про заснування відзнаки «Кримський щит».

Орієнтовно було випущено від 100 до 300 тис. відзнак. Зокрема, два позолочені нарукавні щити для Манштейна і румунського маршала Антонеску (Його відзначили і Золотим Кримським щитом).

Кримський щит, як і всі «нарукавні щити» Вермахту, носили до уніформи на лівому плечі.

Довкола групи армій “Південь” і 11 армії Вермахту і досі існує багато легенд. Там чимало історичних загадок…

В їх тилах активно працювало кілька спецгруп Аненербе…

Якісь випробування нових технологій були під час штурму Севастополя… Ми писали про поховання есесівців з випиляними трикутниками на лобі. Навіть записали свідчення…

Відео з Сергієм Розпашнюком миттєво набрало рекордну кількість переглядів. Тема цікавить!

І досі секретно…

Чомусь вразили історичні паралелі.

Фашисти: Крим наш! 1941-42. Рашисти: 2014-…

Просто фотографія шеврону.

А який історичний пласт!

Тож, Крим – це Україна!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Виставили дві автентичні Київські гривни

  • 29.03.21, 03:37

Аукціон в США став сенсаційним для України. Виставили дві автентичні Київські гривни ХІ століття.

Українці давно на них полювали, як і росіяни, що чомусь щиро вважають Київську Русь… основою Російської імперії. Сперечатися з ними – марна справа…

Однак, цього разу Україна перемогла! Гривні опинилися в державницьких українських руках!

Якимось чином гривні потрапили до колекції графа Толстого, де і зберігалися у прекрасних умовах.

Під час Громадянської війни, колекція опинилася в Криму, де нею особисто опікувався генерал Денікін. Саме з його обозом, 1920 року, скарби прибули до Парижу.

Врешті, колекцію переправили до США, де вона благополучно пережила всі війни ХХ століття.

Далі все просто. Помер останній хранитель, а нащадки вирішили позбутися “мотлоху”, виторгувавши якийсь долар.

Цілісну колекцію розпродали маленькими частинами і окремими лотами. Тож духоборці-толстовці зазнали великої втрати…

Українців, відповідно, цікавили Київські гривні. 167 грам, срібло, з графіті (написи голкою). Таких в українських музеях практично нема…

Неатрибутовані трапляються на форумах чорних копачів, однак, ніяких гарантій там немає, що зрозуміло.

Маємо дві дуже рідкісні гривни з легальної колекції високого рівня, законно вивезених під час війни з території України.

-Лоти мають всі необхідні документи, пройшли експертизу, внесені в бази даних аукціону! – розповів власник гривен, колекціонер української старовини, патріот України, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, – Торги були досить жорсткими, нам протистояли москвичі та якісь донецькі зрадники. Ми все тримаємо під контролем! Україна перемогла!

Особисто я радий, що українці отримали гарні фото гривень, дехто ще й побачив їх по скайпу… Що далі?

Знову морок приватних колекцій на чужині, чергові аукціони, і врешті, наші гривні опиняться в вітринах понтових броньованих дач під Москвою?

Чомусь подумалося про Музей грошей Національного банку України. Оригінальні гривні могли б стати окрасою колекції…

Це мрії.

Нам залишаються фотографії…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Де альбом Гітлера?

  • 26.03.21, 12:15

Ця пригода почалася 2009 року. Вражаючі факти, розслідування, резонанс і… ще більше питань і загадок.

Можливо, крізь десятиліття, варто ще раз повернутися до пошуків?

Сенсація вже відбулася. Легенда оформлена. А карколомне міжнародне розслідування продовжується. Загадкова група поки що невідомих колекціонерів з непоганим бюджетом, пішла слідами альбому акварелей, намальованих самим Адольфом Гітлером. Вже фігурують Німеччина, Ізраїль, США, Канада. За сценарієм повинен виникнути російський слід. І він виник.

Наша команда вже не може сприймати цю історію без усмішки. Реаліті-шоу витримане у наших класичних фірмових тонах. Моментально приєдналися десятки людей, пішли публікації. Якщо не збавити темп, то альбом Гітлера дійсно знайдуть за кілька днів. І що далі? Скандал і суди… Хоча, численним читачам дуже подобаються подібні сюжети. Отож, можна сказати, на вимогу громадськості, продовжимо.

Тут явно не все так просто. Чомусь постійно виникає таємнича постать останнього Голови КДБ УРСР і першого директора ФСБ РФ генерала Миколи Голушка. Саме він першим, ще в радянські часи, засвітив роботу на розвідку відомого українського художника Миколи Глущенка. Не називаючи прізвища. Потім жменю деталей підкинула прес-служба Служби Зовнішньої розвідки України. Вони і виділили історію з альбомом Гітлера, подарованим Ріббентропом Глущенку у 1940 році. Той альбом дивився сам Сталін і його політбюро. На початку 90-х, альбом зник. Але, про нього чомусь всі пам’ятають! Чому?

У грудні 2009 року, до Києва несподівано прибуває генерал ФСБ Голушко. На презентації власної книги знову згадує альбом Гітлера. Пише про нього у спогадах. Зрозуміло, журнал “Музеї України” не може залишитися осторонь такої цікавезної справи. Даємо кілька публікацій, що мають потужний резонанс. Починаємо пошук.

І за кілька днів влітаємо в епіцентр сенсації з віднайденою в баварських Альпах картини зловісного Доктора Смерть Йозефа Менгеле, який, виявляється, теж, як і Фюрер, малював! Більше того, виходимо на слід інших картин Менгеле, які він створив у маленьких гірських містечках Німеччини до 1949 року, видаючи себе за відомого художника Фрідріха Менгеле! Розслідування проводить наш представник в Європі Микола Кайзер. Він з подивом констатує факт появи в Альпах дивної групи колекціонерів, яких чомусь дуже цікавлять картини 1945-49 років! Полюють на Менгеле!

Ми підозрюємо, що то збірна команда колишніх офіцерів КДБ з Києва і Москви, які нині торгують антикваріатом. Хоча, можуть бути і інші версії… Поки що, шукають не там. Хоча, ніхто не знає точного маршруту пересування Менгеле. Все може бути…

Під час тих пригод, Микола Кайзер знайомиться з молодим німцем, онуком колишнього офіцера СС, що нещодавно помер. У садибі діда, в одному невеликому високогірному поселенні, вони відкривають таємний бункер, забитий документами і речами Третього Рейху. Днями знайшли ще один тайник, про який говорити ще рано… Тут пішла окрема тема у стилі голлівудських блокбастерів.

Приблизно у цей же час, Шевченківський районний суд Києва, виносить знакове рішення про передачу онуці художника Миколи Глущенка – Ларисі, що мешкає у США, картин діда, які зберігаються у Державному архіві-музеї. Співробітники музею готують апеляцію.

Ми зрозуміли, що команда мисливців за альбомом Гітлера повинна якось проявитися. І не помилилися. Дочекалися швидше, ніж сподівалися. Газета “Комсомольская правда”, під дахом якої, у свій час, працювало чимало радянських розвідників, теж, виявляється, почала розшук альбому! Катерина Каменська публікує великий матеріал “Картины Глущенко, учившего рисовать Гитлера, хотят отсудить у Украины”. Газета знову повертається до давно описаних історій, чомусь не виділивши головної сенсації. Ось вона дослівно –

“Комсомолка” нашла человека, который держал в руках альбом с акварелями Гитлера, которые фюрер подарил Глущенко. Профессор академии художеств Украины Михаил Александрович Криволапов, в послевоенные годы работавший начальником управления изобразительных искусств и главным экспертом Минкульта УССР, часто общался с Глущенко по работе, позже они стали приятелями.

  • Видите этот пейзаж? Мне его Николай Петрович подарил на 40-летие. Он был гениальным художником, остроумным и очень обаятельным человеком, – вспоминает профессор Криволапов.
  • Николай Петрович что-нибудь рассказывал о своей разведдеятельности?
  • Нет, что вы! Даже когда мы устраивали застолье, ни разу не проговорился. Кремень-человек был.
  • Говорят, у него уроки рисования брал даже Гитлер…
  • Сначала они оба учились у одного австрийского профессора Ашбе. Вполне вероятно, Николая Петровича Гитлеру тот же профессор и порекомендовал…

Кстати, после смерти Николая его жена – Марья Давыдовна – попросила меня сохранить альбом акварелей Гитлера. Помню, когда я взял его – он просто жег мне руки! От этих акварелей исходила какая-то зловещая энергетика!

Альбом был небольшой, размером с книгу. Там было более 30 рисунков – в основном наброски архитектурных элементов, мосты разные. Чувствовалось, что автор любит монументальные вещи.

Я побежал к министру культуры Алексею Романовскому: “Что делать с этим альбомом?” В итоге его отдали секретарю ЦК по идеологии Александру Капто. А его тогда собирались переводить в Москву. Он и забрал альбом. А что дальше с акварелями случилось – неизвестно.

Пропавший альбом с акварелями Гитлера оценивается в несколько миллионов долларов. Все зависит от того, будут продавать по одной штуке или весь альбом целиком.

http://kp.ua/daily/260210/216890/

Знайомтеся з новими персонажами легенди – професор Михайло Криволапов, міністр культури УРСР О.Романовський. І на сьогодні головна дійова особа – секретар ЦК КПУ з ідеології Олександр Капто. Його тоді хотіли перевести до Москви. Саме Капто, за версією Криволапова забрав альбом…

Катерина Каменська явно чогось не знає, або не говорить! Не міг СЕКРЕТАР ЦК та ще й з ідеології (!) заникати альбом Гітлера (!), який йому ПЕРЕЛЯКАНО віддав міністр культури! Криволапов чесно говорить – Я ПОБЕЖАЛ к министру!!! Якщо поритися в архівах КДБ, то там можливо, буде з десяток доносів на тих, хто той альбом тримав у руках, чи просто бачив… Можливо, хтось намагається переконати нас, що Капто повіз альбом Гітлера до Москви, в ЦК КПСС? Такого тоді просто не могло бути. Сумнівно, що альбом нині в Москві.

На початку 90-х, альбом Гітлера був у Києві! Є люди, які його бачили. Був посередник. Фігурує колекціонер. Можливо, хтось виготовив копію. І може, не одну. Була публікація у якомусь журналі. Фотографії. Зачекаємо нових результатів від К.Каменської. Можливо і ми оприлюднемо деякі свідчення деяких людей…

Наводка: Олександра Семеновича Капто можна знайти тут – http://www.ispr.ru/STRUCT/direc/kapto.html Продовжуйте!

Мене особисто дуже цікавить позиція Лариси Глущенко. Якщо альбом Гітлера, який законно належав її діду, знайдуть, вона відразу подасть позов до суду про його повернення їй! І швидше за все, суд виграє. Тільки тоді альбом можна буде легально продати. А коштує він дійсно мільйони. Головне тут, не вляпатися у підробку.

Нам, журналістам, брати участь у подібних розслідуваннях, просто цікаво. Отримуємо велике професійне задоволення. Інші отримають гроші. Великі…

Кожному своє…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

2010

На фото – мал.А.Гітлера

Продовження розслідування 2010 року:

Пропавший альбом с акварелями Гитлера оценивается в несколько миллионов долларов. Все зависит от того, будут продавать по одной штуке или весь альбом целиком. – заявил “Комсомольской правде” Профессор академии художеств Украины Михаил Александрович Криволапов, в послевоенные годы работавший начальником управления изобразительных искусств и главным экспертом Минкульта УССР, часто общался с Глущенко по работе, позже они стали приятелями”.

Пізніше цю версію підтвердив і легендарний майстер мікромініатюри Микола Сядристий. Він теж приятелював з Глущенком, бачив альбом і впевнений, що його забрав Капто.

Чесно кажучи, люди, причетні до пошуків, які згуртувалися довкола часопису “Музеї України”, не повірили у версію, що О.С.Капто, будучи секретарем ЦК КПУ з ідеології, міг привласнити альбом фюрера. Часи були дуже суворими. За таке могли не те що звільнити з посади, а й посадити. До того ж, Капто якраз їхав до Москви на ще більшу посаду.

Олександр Семенович нині працює у одному московському інституті. Більше місяця ми намагалися його зловити у телефонному режимі. Так і не змогли поговорити особисто.

Нарешті його секретар Катерина Фурцева, передала коротку відповідь. “Я здав альбом Гітлера!”. І все. Де здав? У Москві чи Києві? Кому?

-Можливо, в органи… – припустила секретар.

Дуже сумнівно, щоб секретар ЦК відвіз альбом до Москви. Столичні товариші не зрозуміли б…

Залишається два варіанти.

Альбом Гітлера просто списали в архів ЦК КПУ. Що для Капто було найпростіше.

Або відіслали до КДБ УРСР, де теж, ймовірно, списали до відомчого архіву.

У будь-якому разі, альбом знаходиться у державній власності. Такі речі не викидаються. Хіба, хтось міг поцупити з партійного архіву після 1991 року. Однак, у це не дуже віриться.

Як ми зрозуміли, публікація якихось малюнків у 90-х, була з альбому В.Винниченка, якого теж вчив малювати Глущенко, а не з альбому Гітлера. Той альбом вивчав професор Федченко. Повернув родині художника. Де він нині – невідомо. Хоча то теж велика цінність.

І прохання до істориків, які мають доступ до архівів ЦК КПУ і КДБ – СБУ. Спробуйте пошукати сліди альбому Гітлера серед документів! Теоретично, він десь там…

Коментар з 2021 року, Київ:

Час летить… Судячи з усього, альбом Гітлера і досі лежить у якійсь секретній частині архіву СБУ чи ЦК КПУ. Куди простих істориків не пускають. Якби його викрали, наші антикварні бариги відразу виставили б такий цінний лот на якийсь міжнародний аукціон. Засвітка…

Інша справа, якби до розшуків реально б долучилися іудейські олігархи-колекціонери з великими бюджетами. Купили б пару офіцерів СБУ з потрібними допусками. Тихо б винесли альбом з фондів, зробили б якісну “музейну” підробку…

У цьому випадку, альбом у якійсь приватній колекції в Києві. Або вже гарно таємно перепроданий у Москву. Або в… Ізраїль…

У будь-якому разі якісь сліди в архівах будуть.

Може хтось з молодих амбітних істориків пошукає? Реальна справа!

Десь тут: Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України).

Статус державного архіву та сучасну профілізацію партархів отримав з проголошенням незалежності України в 1991 році. Указом Президії Верховної Ради України від 27 серпня 1991 р. документи Архіву ЦК КПУ були передані в підпорядкування Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України (нині Державна архівна служба України). 25 жовтня 1991 р. постановою Кабінету Міністрів України на базі колишнього архіву ЦК КПУ було створено Центральний державний архів громадських об’єднань України.

Або Архів СБУ.

Редакція направила запити. Відповіді опублікуємо.

секретные концлагеря НКВД СССР

  • 18.03.21, 21:08

Известный исследователь, писатель Владимир Бровко, энергично включился в резонансное расследование о тайных расстрелах польских граждан периода 1939-41 годов в концлагерях НКВД. Журнал “Музеи Украины”, организовавший масштабные поиски улик сталинских преступлений в Украине, очень быстро разыскал следы 6000 репресированых молдаван, румын, 6000 граждан стран Балтии, польских военнопленных.

Наше внимание привлекли секретные концлагеря НКВД СССР в Старобельске, Путивле и Козельщине.

-К сожалению, в путинской России практически наглухо закрыты все архивы НКВД-КГБ! – говорит Владимир Петрович Бровко, бывший сотрудник Генпрокуратуры Украины, ныне пенсионер и член редколлегии журнала “Музеи Украины”. – Документов очень мало, но они есть! Предлагаю вспомнить историю пребывания польских офицеров в Старобельском лагере, этапирование 3891 человек в Харьков, где их в 1940 году расстреляли. Я нашел списки жертв и наградные списки их убийц – сотрудников НКВД. Это дело не имеет срока давности. Народы должны знать!

Ознакомимся   с историей  создания и функционирования  в 1940 г. Харьковского областного управления  НКВД СССР. Несколько фактов из электронной книги Владимира Бровка “Куда нас везут”, опубликованной на нескольких сайтах.

А это, надо нам затем,  чтобы  понять куда  привезли польских военнопленных из Старобельского лагеря и что тут, в самом центре г. Харькова с ними  происходило в период с марта по  май 1940 года.

Это еще важно, потому что вследствие того место убийства и место захоронения убитых польских  военнослужащих ( т.е. сокрытия  следов  совершенного преступления),  как бы разорваны и во времени и в пространстве. – подчеркивает В.П.Бровко.

Так же нам важно получить ответ на вопрос:

«Какое из подразделений Харьковского УНКВД осуществило в апреле – мае 1940 г. расстрел более чем 3750  польских военнопленных?».

А найдя эти, тщательно скрываемые под завесой «государственной секретности»  уже  не существующего государства  СССР,  данные и собрав  все частицы разрозненной информации  в одну картину, на конец   вытащить на «свет Божий»  всех этих  «пролетарских   рыцарей плаща и кинжала» или как их любовно называла советская  пропаганда  «людей с чистыми руками, горячим сердцем и холодной головой».

Но, вначале небольшой экскурс  в историю  процесса  этапирования  польских военнопленных  из Старобельского лагеря, в здание внутренней тюрьмы  Харьковского УНКВД.

Документ №1

НАЧАЛЬНИК ГТУ НКВД СССР –

Комиссар Госуд. Безопасности 3 ранга

(МИЛЬШТЕЙН)

“27” апреля 1940 года.

СПРАВКА о количестве полученных списков из Управления НКВД СССР по делам  о военнопленных на отправку военнопленных из Старобельского лагеря за время с 3 апреля по “10” мая 1940 г.

№№ списков    От какого числа   На сколько человек   Примечания

  1.   б/в 3.1 у. 1940 г.                98
  2. 06/2 ” _ ” 100
  3. 06/3 ” _ ” 100
  4. б/н ” _ ” 83

ИТОГО 3891

Теперь данные о том кого этапировали в г.Харьков!

Документ №2

Список №1

 офицеров, интернированных в Старобельском лагере   Старобельск

 

Адамчик Ян,   Адамчик Сдислав,   Адамецки Стефан,  Адамски Генриг,   Адамски Збигнев,   Адамус Владислав,   Адессман Зигмунт,  Адлер Й.   Альбиньски ,… Альбиньски Вельгельм Александрович, …   Александрович Антони   Алинськи, .. Альтерман Давид,  Альтман Ежи,   Анчиц Владислав   Андросевич, …   Андрошевски ,…   Андрошкевич …   Анджеевски Витольд,   Анджеёвски Бронислав,   Ангерер Збигнев,   Анел Антони  Анисфелд Маркус  Анкевич ,…   Анляуф Стефан, Леон Антоневич, Ян Станислав Антоневич,  Ян  Антоневич ,Зигмун  Апанович, Амврозий  Аркушевски, Лешек   Арнеккер, Эдвард Эмиль,  Артке Казимир, Мариан  Арванити, Владимир  Ашенберг Владимир  Атласс, Здислав  Аужецк,и Анатоль   Аужецки, Витольд  Автушецки, Казимир  Бабински, Алойзы  Бачковски, Лешек   Бачиньски Здислав,  Бадович Станислав,   Бар Зигмунд,   Байер Виктор, Тадеуш  Баюр , Станислав  Бакиновски,  Януш  Бальцеровски Антони   Бальцевич,  Бронислав  Баложински, Ян  Банась Валенты,   Бандровски Станислав,   Бандруски Вацлав,   Баннет Мечислав,   Баньковски Генрик,   Баньковски Ян,  Баньковски Лешек,   Баньковски Вацлав,   Баньковски Здислав,   Баран Ян,   Баран Юзеф,   Баранцевич Леонар   Бараняк,…   Барановски Казимир,   Барановски Мариан,   Барановски Владислав,   Барчевски Юзеф,   Барея Вацлав   Баргельски, Ян   Барнец, Збигнев,   Барович, Павел   Барски,  Мариан   Баршчевски , Франчишек   Бартетски, Феликс   Бартик, Юзеф Мариан,    Бартницки Зигмунт,   Бартосевич Адам,   Бартосик Бронислав,   Бартынски Бронислав,    Барвич Веслав,   Барвич Збигнев,   Башняк Казимир,   Бата Мечислав   Батор Ян   Баторчак Владислав   Баторски Веслав   Батожиньски Ян   Бауэр Леон,   Бауман Альфред   Бауэр, …   Базылевски Рышард, Кристиан   Боунк, Алойзы   Бонковски-Якса Ежи,   Бэк Рудольф,   Бэчкович Мечислав,   Беднарски Франчишек,   Белчински Тадэуш

 

Документ №3

Список №2

 

Белдовски Казимир,  Бэм Войцех   Бэн Арон   Бэндарович Винценты   Бэндлевич Ян   Бэндковски Станислав   Бэрдило Иван   Бэрэнцвейг Давид   Береза Владислав Фелекс   Березовски Юзеф   Березовски Казимир   Березовски Владислав   Бережьницки Кароль Бронислав Антони   Берг Леопольд   Бергер Ян Мечислав   Берлянд Й.   Бернатэк Юлиан   Бешек Казимир   Беселяк Альфонс   Бэсгэ Роман   Боус Войцех   Бялицки Станислав   Бялоскруски …   Бялозорски Эдвард   Бялы Лешек   Бялы Тадэуш   Бялы Вл.   Бид Францишек   Бегус Ян   Беляев Алексы   Беляевски Вацлав   Беляк Юзеф   Беляк Станислав   Белян Леон   Белец Юзеф   Белецки …   Белецкиеон Роман   Белецики Витольд   Белень Мечислав   Белевич Антони   Белевич Витольд   Белюх …   Белонь Константин   Беньковски Людвик   Беньковски Эдвард   Беньковски Генрик   Беньковски Владислав   Бернадски Витольд   Бернатовски …   Бежиньски Адольф   Бесядэцки Ян   Бешчад Казимир   Бигоцки Ян   Билят Оскар   Бильчиньски Владислав Тытус   Беллевич Леон   Билиньски …   Бинэншток Альфрэд   Биньковски Генрик   Биньковски Казимир   Беренцвайг …  Биттнэр Зигмунт  Бляк Владислав   Блянкштайн-Савицки …   Блятт Александр   Блихарски Тадэуш   Блихевич Ян   Блих Ханак Фелекс   Блёх Людвик   Блёх  Блюменфэлд Зигмунт   Блашчик Леон   Блаткевич Кароль   Блажеевски Казимир   Блажевски Роман  Блажевски Вацлав  Блох Теодор Эмиль   Блоцки Юзеф   Блоньски …   Блоньски Збигнев  Бобер Бонифаци Тадэуш   Бобрович Чеслав   Бох …   Бохеньски Роман Казимир   Бок Рышард   Бочек Антони   Бочек Шчепан   Бодытко Юзеф   Боэшэ Казимир   Богашевич Казимир   Богданович Антони   Богуцки Феликс   Богуславски Казимир   Богушевски Казимир   Бох …   Богданович де Орошены Ян   Богданович Тадэуш   Бохэр …   Бояковски Клеменс   Боярски Антони Эразм   Боярунец Лонгин   Бок Тадэуш   Боксэр Эдвард   Бокшчанин Ян   Бондарович Винценты   Боник Стэфан   Бониковски Станислав   Боньчак Бронислав   Боньковски …   Борэк Ежи   Борковски …   Борковски Александр   Бороневски Ян Боронь Ян   Боровец Бронислав   Боровец Станислав   Боровек Болислав   Боровски Юзеф   Боровски-Кечик Франчишек Ксавэры   Борысевич Петр   Борзобогаты Фабиан

 

Документ №4

Список №3

Божеминьски Мечислав  Босак-Паковски Зенон  Босак-Паковски …   Боэм Эдвард   Брандт Саломон  Браун Ян   Брелау Леон  Бревка Ян Анджей   Брилейно Александр  Брох Маурыцы  Брочиловски Антони   Брода Кароль   Бродницки Антони   Бродзицки Мечислав   Бродзиковски Тадэуш Броневски Ежи  Бронековски Ежи  Брожек Франчишек   Брожина Ежи   Брузиньски Станислав   Брыда Ян   Брыгель Юзеф   Брык Ян   Брыкчиньски Станислав   Брыла Юзеф   Брысевич Александр   Бжехффа Юзеф   Брыш Болеслав   Бжехффа Роберт   Бжезиньски Станислав   Бжезиньски Станислав Казимир   Бжежаньски Ян  Бжеско Рох   Бжозовски Алойзы   Бжозовски Юзеф   Бжозовски Мечислав   Бжозовски Здислав   Бжуховски …   Бжихачек Владислав   Буховец Ян   Буховецкий Ян Стефан   Бучко Станислав   Бучковски Мариан   Бучковски Станислав   Бучиньски Болеслав   Бучиньски Мариан   Бучиньски Здислав   Будкевич Станислав   Будны Генрик   Будревич Вацлав   Буджинськи Ян   Буджинськи Адам   Буджинськи Витольд   Бугайски Ежи   Буяльски Ежи   Буяльски Мариан   Буйницки Элиаш Юлиуш   Букетиньски Владислав   Буковецки …   Буковски … Буковски …   Буковски Болеслав   Буковски Тадеуш Буляга Юзеф  Булат Юзеф   Бурчик Рышард Бургер Михал   Бурнатович Казимеж Максимилан   Бурса Леонард   Бурски Антолий   Бурски Францишек   Бурштын Якуб   Борило Казимеш   Бурыш Роман   Бушчинськи Болеслав   Бушидло Адам Бут Винценты   Буткевич Ярослав   Бычковски Эдмун Быдлиньски …   Быдлиньски Юзеф  Быдлиньски Стефан   Быльчиньски Болеслав   Быра Ян   Былло Виктор   Быстшоновски …   Бзуровски Давид   Цацковски Мечислав   Цагашик Станислав  Цалевски Вацлав   Цебуля Зигмунт   Цегельски Ежи   Цеглински Мечислав   Цеглински Зигмунт   Цейнгут …   Целиньски Вацлав   Цетнеровски Юлиан   Хахамович (Хановски ?) Мариан   Хамски Павел   Ханац-Блох Феликс   Харитонович Тадеуш   Хашковски Тадуеш   Хондзиньски …   Хондзиньски Бронислав   Хэлхловски Болеслав   Хэлхловски Луциан   Хелминьски Ежи   Херхель Михал   Хенчиньски Томаш   Хлопик Адам   Хмель Кароль   Хмелевски Богдагн   Хмелевски Ежи Хмелевски Казимеж   Хмелевски Мариа  Хмелевски Мечислав   Хмелик Винценты   Хмура Францишек   Хмура Юзеф   Хмура Юзеф   Ходан …   Ходкевич Станислав   Ходоровски …   Ходзько – Зайко Ян   Хойнацки Рышард   Хойнацки Теодор   Холоциньски Мацей   Холодецки Витольд   Хоминьски Казимеш   Хонич …   Хоронжи …   Хотинецки Ян   Хованец Зигмунт   Хованьски Франчишек   Храневич Михал   Храп Ян   Хрин Тадеуш   Цростовски Генрик   Хрупек Тадеуш   Хрушчевски Роман   Хрыстовски Люциан   Хшановски Якоб   Хшановски Ян   Хшановски Януш   Хшановски Константы   Хучелевски Юзеф   Худоба Анджей   Худы Юзеф   Худзяк Тадеуш   Худзиньски Михал   Хылевски Ян Владислав   Хват А.   Хведковски Кароль   Хилка Феликс   Ценьжиньски Теодор   Цихецки Станислав   Цихоцки …   Цихооки Ян   Циховски Ян   Циховски Ян   Цемневски Генрик   Цепелевски Владислав Цэрняк Эдвард   Цэрняк Ян   Цыган Франтишек   Цыган Юзеф   Цылько Ирэниуш  Цымерман Генрик  Цынкутис Эдвард   Цыпер … Цыпрык Станислав  Цыпрыс Станислав   Цывиньски Альфонс   Цывиньски Кароль  Чачор Кароль  Чая Леон  Чайковски Валдислав  Чайковски Зенон  Чапевски Францишек   Чапевски Станислав  Чарнецки …  Чарнецки …  Чарнецки Януш  Чарнецки Юзеф   Чарноцки Болеслав   Чарноцки Тадеуш  Чарнота Адольф   Чарножил Мариан   Чех Бронислав   Чех Ян   Чех Юзеф   Чех Казимеж   Чеховски Антони   Чехот Станислав   Чечот …   Чечотт Игнацы   Чеконьски Казимеж   Чеконьски Тадеуш   Чемчайда Юзеф   Черемски Чеслав   Черемски Станислав   Черняк Эдвард   Чернецки …   Чернецки …   Черневски Александр   Черски Войцех Червенка Юзеф   Червиньски Юзеф   Червиньски Роман Мечислав Червиньски Станислав   Чешейко -Сохацкий Тадеуш  Чмыр Мирон Эмануэль   Чубак Феликс  Чуляк …  Чупрына Станислав   Чурай Францишек Генрик   Чирек Станислав   Чижевич Мечисла  Чижевич … Чвертняк …  Чвирко -Годыцки Людвик

 

Документ №5

 Список №3

Дабиньски Збигнев   Дадэй Казимеж Владислав   Дайковски Зигмунт   Дамм Адам   Данилевич … Данкевич Вацлав  Дарновски …  Даровски -Верыхо Тадеуш  Дашевски Тадеуш Дашиньски Феликс  Датамель Марцин  Даукша Стефан  Давид Станислав Давидовски Генрик  Домбчак Владислав  Домбровицки Тадеуш  Домбровски Ян Зигмунт   Домбровски Ежи  Домбровски Кароль  Домбровски Мечислав  Домбровски Ромуальд   Домбровски Станислав   Домбровски Стефан  Домбровски Тадеуш   Домбровски Теофил   Домбровски Витослав   Домбровски Збигнев   Делиньски Юзеф   Дембицки Станислав   Дембицки Стефан   Дембиньски Болеслав  Дембиньски Юзеф   Дембиньски Леон  Дембовски Ежи   Демецки Вацлав   Деновски Юзеф   Де Обырн Людвик   Дергиман …   Дервиньски Антони  Дешберг Казимеж  Дембицки Станислав   Дембиньски Леон  Дембски Яцек   Денэр Ям  Дитрих Эдварт   Диллениус Кароль   Дистенфелд Изаак   Длуски Казимеж   Длужневски Антони Станислав   Дмытрак Александр   Добош Станислав  Добошиньски …   Добровольски Эдвард Михал   Добжаньски Богдан  Добжаньски Кароль Добжиньски Михал Вацлав Долиньски Мечислав Доленга – Мазовецки Тадеуш Домановски Паулин Домарадзки Казимеж Збигнев Доменцки Ян   Домицевич Леон  Донецки Витольд  Дорош Станислав Доспиль Юзеф  Досталь Антони (Адольф?)  Драбарек Теодор  Дранган Феликс   Драевич Казимеж   Дратва Мечислав   Дражба …   Дронг …   Драйфюэр Хуберт Кароль   Дпрохоцки Зигмунт   Дронет Станислав   Дротлев Станислав   Дрозд Анджей   Дроздович…   Дроздовски Владислав   Дрождзяк …   Друцки -Любецки Константы   Друсь Мечислав   Дризель Мечислав   Джевицки Владислав   Дубец Антони   Дубиньски …   Дучко Казимеж   Дучиминьски Ян   Дучиньски Юлиан Ян   Дудэк Францишек   Дудзец Казимеж   Дунин Зуховски Влодзимеж   Дунин – Маркевич Ян   Душински Зенон   Дудкевич Феликс   Дудкевич Зигмунт   Дуваль Вацлав   Дворски …   Дворски Мариан Леопольд   Дворски Михал   Двожиньски Тадеуш   Дыбачевски Петр   Дыбчиньски Адам   Дыбка Чеслав   Дыдух Генрик   Дыя Юзеф   Дымовски Станислав   Дзядош …   Дзядуль Леопольд   Дзядульски Здислав   Дзякевич Казимеж   Дзедзиц Теодор   Дзедзицки Адам   Дзедзина Адольф Мечислав   Дзеконьски Станислав   Дзень Эдвард   Держановски Генрик   Дзержбицки -Старжа …   Дзежговски Тадеуш Францишек  Дзезяковски Генрик   Дзюбиньски …  Дзюжиньски Станислав  Дзусь Мечислав  Дзонковски Ежи Павел  Айфтер Бронислав   Айсен Роман   Эйчун Юзэ  Экснер Доменик   Элерт …   Элиасиньски Эугениуш   Эмилианович Александр   Энглерт Станислав   Энглишер Александр   Эрардт …   Этиэнн Тадеуш   Эуленфелд Витольд

Эверт Людвик   Эверт Мичислав   Эйхлер Хиполит   Эйсмонт Адам  Эйсмонт Мечислав

Фабер Стефан   Фабяньски Стефан   Файгэ Герард   Фалецки Чеслав   Фаленьски Павел

Фалиминьски Адам   Фаль Ян   Фонфэрэк Леон   Фэхтнэр Эдвард   Файнэр Леонард   Феля Роман   Фелль Леон   Фэлльман Вацлав   Фэрнебок …   Фэрстнэр Эдвард   Фялковски Казимеж   Фидаль Ежи   Фецько Винценты   Фидлер Ян   Фидлер Мечислав Генрик   Фигашевски Станислав   Фиялковски …   Фиялковски Болеслав Антоний   Фиелэк …   Филяр Владислав   Филяс Станислав   Филипчук Мечислав   Филипович Ян   Филипович Тадеуш Юстин   Филль Влодзимеж  Филеда Францишек Федуренко Шимон   Фелка Юзэф   Фирлей Ян   Фишаут Юзэф   Фютак Вацлав   Физатко Винценты   Флях Збигнев   Флятау Францишек Юзэф   Флешар Адам   Флигер Теодор   Флераньски …  Флюдерски Люциан  Фогельбаум Якуб  Форыст …   Фокс Теодор   Франэк Кароль   Франке Альфрэд   Фронцкевич Феликс   Фронцковяк Игнацы   Фрэлек Францишек   Фрэнхович Францишек   Фрэнкель Ежи   Фрэнкель Вацлав   Фрэнцель Станислав Лешек   Фройд-Красицки Миколай   Фрэйман Мартин   Фрэнхович Феликс   Фрияв Хиляры   Фриц Ян   Фронк Эдвард   Фридманович -Познаньски …   Фридрихович Юзэф   Фрыга Зигмунт   Фрыят Хиполит   Фришчин Винценты   Фухс …   Фуксевич Михал   Фурман Ян   Фусецки Тадеуш

Документ №6

Список №4

Габриэль Людвик   Гацки Зигмунт Александр Габрись Ян Рудольф  Гондоля …   Гадомски Богдан   Гадомски Тадеуш   Гайда Зигмунт   Гайда …   Гаевски …   Гайка Кароль   Галимски Константы   Галиновски Здислав   Галиньски Тадеуш   Галюс Рудольф   ГаллюсВладислав   Галасиньски …   Галчиньски Феликс   Галецки Чеслав   Галецки Владислав   Галкевич Викториан Болеслав  Гарбовски Ян  Гарчиньски …   Гарлицки Тадеуш   Гарлиньски Ярослав   Гаугуш Ян   Гауль Александр   Гавдзик Зигмунт   Гавля Чеслав   Гавроньски Францишек   Гавроньски Ксаверы   Гондоля …   Годзикевич Збигнев   Гонсер Ян   Гонсеровски Тадеуш Юзэф   ГонсеровскиТеодор   Гонсеровски Веслав   Гонсеровски Владислав   Гонсовски Ян   Гедрых Вранцишек   Гайслер Хиполит  Гайштор Густав   Генея Збигнев   Герман Збигнев   Геронис де Либушин Юзеф Эугениуш   Герстель Чеслав   Геренович Мариан   Гетлинг …   Гейштор Зигмунт   Гембица …   Гибасевич Ян   Гибиньски Хиполит   Гейштор Густав   Герль Виль.   Герайсюк Борис   Герич Станислав Лехослав  Гигель-Мелехович Юзэф   Гилиньски …   Гиллерн Бронислав   Гинсберг Пинкас   Гинтрович …   Глиницки Зигмунт   Глишчиньски Генрик Глюза Павел Глоговский Антони  Гловацки …   Гловиньски Цыприан   Гловиньски Зигмунт Глуховски Антони  Глуховски Тадеуш   Глушковски Стефан Генрик Гнатовски Александр  Гневиньски Владислав  Гнилка Збигнев   Гнет Петр   Гоцковски Ян   Годлевски Альбин   Годлевски Болеслав   Годлевски Людвик   Годлевски Мариан   Годзишевски Петр   Гоэбль Францишек   Гоголевски Казимеж   Гольч Мариуш   Гольде Ян   Гольдман Стефан   Голэндзиновски …   Голиньски Францишек   Голиньски Станислав Виктор  Голомб Владислав   Голембевски Юзэф  Голэмбевски Станислав   Голэмбевски Томаш   Голэмбевски Збигнев   Гондэк …   Горчиньски Шимон   Горчиньски Тадеуш   Горэцки Станислав   Горски Юзэф Конрад   Горывода Юзэф   Гожэх (Гожах.?) Люциан   Гожэховски Витольд   Гожэховски Влодзимеж Госенецки Зигмунт   Госткевич Игнацы   Гостомски Ян   Губовски Тадеуш   Гурак Чеслав   Гуральчик …   Гурэцки …   Гурэцки Францишек   Гуркевич Ежи   Гурски Лех Лешек   Гурски Тадеуш   Гурски Вацлав   Грабовски Станислав   Грабовски Тадеуш   Грабовски Витольд   Грабски Казимеж Станислав   Грабски Казтмеж   Грабски Стефан   Грачик Тадеуш   Граф Януш   Грегорович Александр  Греля Владислав   Гриссвальд Роман   Гриссбах Францишек   Грохольски Феликс   Грохольски Ян   Грохольски Владислав  Гроховальски Владислав  Гроховски Антони   Гроховски Стефан   Гродзецки Янош Юзеф   Гродзицки …   Гродзицки Мариан   Гродзки …   Гродзки Владислав   Громан Тадеуш   Грондальски Станислав   Гроновски Игнацы   Гроссек Станислав   Груби Болеслав  Груби Францишек  Грубнер Генрих  Грунер Юлиан   Грушчиньски Станислав   Грашецки Станислав  Груцшечка Игнацы   Грыгалевич Эдвард   Грылёвски Владислав   Грынвасер Юзеф   Грынвасер Генрих   Гжегорчик Владислав   Гжегожевски …   Гжеляк Казимеж   Гжиб Юзеф   Гжибовски Роман   Гуцфа Витольд   Гудашевски Станислав   Гулаковски Феликс   Гумулка Ян   Гурвик Францишек   Гусман Брунон Францишек   Густав …   Густек Ян Антони   Гушчик Генрик  Гушевски …   Гутка Зибнев   Гутковски …   Гутковски Антони   Гутовски Бронислав   Гутовски Тадеуш   Гуттетер Тадеуш   Гоинтнер Мариан   Гвоздебски Владислав   Хаас …   Хаберко Адам   Хаберлинг Адам Чеслав   Хаблиньски Тадеуш Мариан   Хабура-Желеховски Казимеж Францишек Станислав   Хадала Кароль   Хадек …   Хагмаер Болеслав Аджей   Хан Элгениуж   Хайдук …   Хайдук Павел   Халлер Станислав   Хальски Эугениуш   Хавльски Стефан Тадеуш  Халюх Бенедикт   Халко   Хамерман …   Хампель Якуб   Ханинчак Влодзимеж   Ханельт Ян  Хантке Густав  Харды Мечислав   Хармата Станислав  Хаукэ – Босак Кароль Станислав   Хавалевич Тадеуш.

 

-Фактически, это и есть “расстрельные списки” польских граждан! Все установленные фамилии  погибших в застенках Харьковского УНКВД  мною перечислены выше. – заявил В.Бровко.

Теперь, давайте откроем   газету «Правда» за 27 апреля 1940 года, и посмотрим, как же «Родина» отметила своих «героев-чекистов», успешно  «разгрузивших»  лагеря  от 14 700  польских солдат и офицеров.

А там, на трех страницах, напечатан Указ Президиума Верховного Совета СССР «О награждении орденами, и медалями работников НКВД».

Награждено:

— Орденом Ленина – 15 сотрудников

— Орденом «Красное Знамя» –   34 сотрудника

— Орденом «Красная Звезда» –  126 сотрудников

— Орденом «Знак Почета» –      204 сотрудника

— Медалью «За отвагу» ~        321 сотрудник

— Медалью «За трудовую доблесть» — 54 сотрудника

Всего 754 сотрудника

Из них, конечно, все  члены  «большой  расстрельной тройки»,  их кураторы и все помощники!

— заместитель наркома внутренних дел, комиссар государственной безопасности 3-го ранга Кобулов Б.Х. — орденом «Красное Знамя»;

— первый заместитель наркома внутренних дел, комиссар государственной безопасности 3-го ранга Меркулов В.Н. – орденом Ленина;

— начальник 1-го спецотдела НКВД СССР, майор государственной безопасности Баштаков Л.Ф — орденом «Красная Звезда»;

— заместитель наркома внутренних дел, комдив Чернышов В.В. – орденом Красная Звезда.

— начальник управления НКВД СССР по делам о военнопленных майор государственной безопасности Сопруненко П.К. – орденом «Знак Почета».

— начальник Особого отдела Главного управления государственной безопасности 3-го ранга Бочков Виктор Михойлович – орденом Ленина.

Верные помощники и заместители Бочкова В.М.:

—  Заместитель начальника Особого отдела Главного управления государственной безопасности, майор государственной безопасности Беляков Александр Михайлович – орденом «Красная Звезда»;

—  Заместитель начальника Особого отдела Главного управления государственной безопасности, майор государственной безопасности Осетров Николай Александрович — орденом «Красная Звезда».

Не были обойдены так сказать «национальные в смысле украинские кадры НКВД» которые принимали активное участие в «разгрузке» лагерей смерти.

—  Заместитель народного комиссара государственной безопасности 3-го ранга Серов Иван Александрович – орденом Ленина;

—  Заместитель народного комиссара внутренних дел УССР, капитана государственной безопасности; — Гофринский Николай Дмитриевич — орденом «Красное Знамя».

— Начальник Главного транспортного управления НКВД СССР, комиссар госбезопасности 3-го ранга Мильштейн В.Н. – орденом «Красное Знамя»

— Начальник комендантского отдела НКВД СССР, майор государственной безопасности Блохин В.М. – орденом «Красное Знамя».

—  Харьковской области, майор государственной безопасности Сафонов П.С. – орденом «Красной Звезды».

Впоследствии, 26 октября 1940 года Берией был подписан секретный приказ о награждении 53 сотрудников НКВД, наиболее активных участников расстрела военнопленных польских офицеров и денежной премией.

      Конвейер смерти Харьковского УНКВД состоял из трех этапов:

  1. Спецлагерь НКВД в Старобельске — Железнодорожная станция, город Харьков (Сортировочная).
  2. Железнодорожная станция, город Харьков (Сортировочная) — Областное управление УНКВД по Харьковской области.
  3. Областное управление УНКВД по Харьковской области — Лесопарк, 6 квартал.

Железнодорожными вагонами, привозили обреченных польских военных в Харьков. От железнодорожного вокзала специально оборудованными грузовиками доставляли в подвалы областного управления УНКВД – место казни.

Отсюда трупы польских офицеров отвозили к месту захоронения – 6 квартал Лесопарка.

Массовые расстрелы польских офицеров в подвалах Харьковского УНКВД начались 5 апреля 1940 года, в этот страшный день было расстреляно – 195 человек.

Документ №7

СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО

Заместителю народного комиссара внутренних дел Союза ССР

Комиссару Государственной Безопасности 3 ранга

тов. Меркулову

ПОЛИТДОНЕСЕНИЕ

С  5-го по 9-е апреля с.г. в гор. Харьков из Старобельского лагеря отправлено 923 человека, из них:

Генералов — 2

Полковников — 25

Подполковников — 42

Майоров — 40

Капитанов — 298

Других офицеров — 516

14 апреля 1940 года докладывали своему «куратору», что в Харьков отправлено (подчеркнуто автором) 923 польских офицера.

И маховик массовых убийств заработал:

6 апреля 1940 г — расстреляно 200 человек,

7  апреля 1940 г — расстреляно 195 человек,

8  апреля 1940 г — расстреляно 170 человек,

9  апреля 1940 г — расстреляно 163 человека.

10 апреля 1940 г — расстреляно 200 человек,

11 апреля 1940 г — расстреляно 170 человек,

12 апреля 1940 г — расстреляно 164 человек,

13 апреля 1940 г — расстреляно 130 человек,

14 апреля 1940 г — расстреляно 130 человек,

15 апреля 1940 г — расстреляно 107 человек.

Рекордными днями были 16, 17, 24 апреля — в день расстреливали по 260 человек!

То есть получается 10 человек в час, если палачи работали круглые сутки, но они хотя и работали без выходных, но только по ночам.

То есть имели в распоряжении 7 часов то и получается  что на «кровавом конвейере»  было по 37 человека за 1 час!

Вот это настоящие « стахановцы»! Как таких героев не наградить!

«Мы не управлялись работать, спали всего по три часа» — жаловался на «тяжелую непосильную работу» в своих показаниях Главной военной прокуратуре старший по корпусу внутренней тюрьмы НКВД Сыромятников М.Ф.

Закончили расстреливать 12 мая 1940 года.

Технология расстрелов была отработана до мелочей.

Из камер, где находились привезенные польские офицеры выводили по одному человеку и вели в отдельную комнату.

Там сверяли все анкетные данные фамилия, имя, отчество, год рождения.

После этой процедуры на обреченного надевали наручники и вели в специально оборудованную камеру для расстрелов.

Заводили приговоренного в другую камеру где и  производили выстрел из пистолета в затылок.

 

Так оборвалась жизнь 3 900 польских офицеров.

         Руководили расстрелами специально присланные из Москвы работники комендантского отдела НКВД СССР.

-Хоть и через 80 лет, виртуально, публично встретились списки зверски убитых жертв – польских офицеров и их палачей – садистов НКВД, щедро награжденных тоталитарным сталинским режимом. – сказал Владимир Бровко. – Возможно, справедливость востановлена. Знаем правду. Через журнал “Музеи Украины” передадим этот материал Послу Республики Польша и официальным органам. Это важно для нас…

Расследование продолжается…

Подготовил В.Тригуб.

Президенту Польщі пану Анджею Дуді

Послу Польщі в Україні Бартошу Яну Ціхоцькому

Шановне товариство!

Журнал “Музеї України” засвідчує свою повагу, бажаємо успіхів!

Десять років триває наше журналістське розслідування діяльності концтаборів НКВД СССР в Путивлі, Козельщині, Старобільську, де утримувалися і помирали польські військовополонені у 1939-41 роках.

На жаль, відсутній доступ до архівів Росії, хоча досліднику, члену редколегії журналу Володимиру Бровку, вдалося знайти документи про етапування польських офіцерів з Старобільського табору до УНКВД Харкова, де вони у 1940 році були розстріляні. Ми не знаємо, які прізвища загиблих є у Польщі, тому оприлюднюємо цей список і офіційно передаємо його Польщі.

Також оприлюднюємо список катів НКВД, нагороджених Сталіним за розстріл поляків…

Сподіваємося, це допоможе відновити справедливість і історичну правду.

 

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Іван Макар: Бан Укрпошти

  • 17.03.21, 17:38
Івано-Франківська дирекція Укрпошти відмовила в поширенні моїх передвиборчих листівок у 87 виборчому окрузі! Але свого рішення так і не надали. Просто, відмовилися приймати вже віддруковані листівки.
Усно пояснили, що я закликаю до повалення існуючого ладу, хоча до моєї програми в ЦВК при реєстрації жодних претензій не було.
Фактично, мене таким чином зняли з виборів, оскільки в час пандемії, коли Івано-Франківщина в червоній зоні, проведення мною передвиборчої кампанії є неможливим!
Напевно тому, що в телепрограмі суспільного регіонального телеканалу «Карпати» 15.03.2021 я у своєму виступі добряче покритикував і Порошенка з компанією, і лідерів Свободи, прямо називаючи їхні діяння державною зрадою, а їх самих назвав легендованими під українських патріотів кремлівськими агентами такими ж, як були свого часу легендовані під бійців УПА загони НКВД!
Такого собі навіть в радянські часи на виборах 1990р. власті собі не дозволяли! Тоді мою програму, яка єдина зі всіх програм тодішніх кандидатів містила вимогу до проголошення Незалежної України, без проблем і зареєстрували, і надрукували, і поширили поштою.
До такого свавілля дійшли, відчуваючи свою безкарність. То тільки здається, що у нас владу має Президент Зеленський, а, насправді, влада належить промосковській мафії, яка в Україні продовжує спокійно діяти і управлятися Порошенком!
Прошу пост максимально поширити!
Спогади з АТО…
Іван Макар став кандидатом у депутати…
Франківщина.
Чомусь згадалося, як у 2015 ми “загриміли” у фронтове Щастя… Бат “Айдар”…
Там я зрозумів, що Макар не боїться смерті. Реально.
Я – боюсь. І про це постійно пишу. Але, життя вносить корективи…
Тому ми спершу поперли на простріляну снайперами площу перед ТЕС. Сфоткатися. Десантура наша, за укріпленнями, голоси зірвала, махали, аби ми здиміли, а їм не довелося виносити наші трупи…
У снайперів ЛНР тоді був обід…
Це був просто абзац…
Потім ми вже вдвох, на джипері, поїхали кататися Щастям…
Іван якось неперевершено носив автомат АКМСУ 5,45… Як дитину…
Нам на другому році в армії їх видали… Я б так не зміг…
Супермаркет, накритий Градом…
Якесь циганча-попрошайка… Танк Т-64 під парканом ТЕС… Древній БРДМ на базі… Побиті кулями стіни…
То одна з найтривожніших і найвіддаленіших позицій АТО…
Тоді познайомилися з нинішнім мером Конотопу Артемом Семенихіним… 92 бригада. Поїхали на каву, потім пересіклися в Северодонецьку… Класно було…
Потім офіцерська апщага. Зустрів земляка з Моспіно… 
Ми, волонтери, були кілька днів пару раз. Вони воювали.
А Укрпошті – ганьба!
Крім порушення Закону, це ще підла неповага до ветерана АТО-ООС, народного депутата Першого скликання…
Сумно, що до цього звикли…
Віктор Тригуб, журналіст, волонтер зони АТО 2014-19 роки

Битва за Волинський скансен

  • 14.03.21, 23:47
П’ятого березня 2021 року для Інтернет-видання «Перший» голова Волинської обласної ради Григорій Недопад дав інтерв’ю жірналістці Олені Лівіцькій, у якому сказав: «Дуже не люблю, коли мене дурять».
Далі він уже глобально зосередився на проблемі музею-скансен, де взявши калькулятор почав рахувати, які «мільйони» музей заробляє.
Цитуємо з першоджерела: «Усе, що стосується музею, я гарно проаналізував. Ми неодноразово слухали пана Олександра. Ті слова і ті речі, які є насправді, не збігаються. То – «найбільш відвідуваний музей в Україні», каже він. 90 тисяч відвідувачів має, за його словами. Беремо калькулятор… Будемо опиратися на просту математику: 90 тисяч множимо 15 (хай квиток у середньому коштує 15 гривень), виходить один мільйон 350 тисяч гривень. Він просив з бюджету 900 тисяч. Віднімаємо 900, маємо – 450 тисяч. Де вони? На що пішли? Як пішли? Де 450 тисяч? Вже не враховуючи вареники, суми, які беруться за весілля і різні зйомки. Тут є багато але», – каже Григорій Недопад.
Ось так. Коротко і ясно з допомогою калькулятора Голова пролив «світло» на «приховані схеми» музею, який заробляє ще й на «варениках, весіллях і різних зйомках»…
У своєму монолозі, посилаючись на мене, директора музею, він твердо говорить, що за моїми словами музей відвідує аж 90 тисяч людей щороку!..
Ова-а! Де я таке казав? Де я про таке писав ні мені, ні йому невідомо. Нікому. Тому що я такого не казав і не міг казати, бо такої кількості відвідувачів у Волинському музею-скансен не було ніколи!
А тепер і ми візьмемо калькулятор. Беремо ті 90 тисяч чоловік і ділимо на 365 днів, які маємо у році. Отримуємо – 246 відвідувачів щодня! А це десять екскурсій, включаючи вихідні і святкові дні. Хто їх може провести, коли уже три роки у музею скорочені і екскурсоводи, і науковці?
Дев’яносто тисяч відвідувачів в рік не має навіть наш провідний краєзнавчий музей. Разом зі всіма своїми філіалами ВКМ до пандемії коронавірусу COVID-19 відвідувало 70-80 тисяч. А Музей-скансен 9-11 тисяч!
Розкриваю точну арифметику. Квиток у скансен коштує 20 грн. дитячий, 30 грн. – дорослий. Інваліди, сироти, учасники АТО – безкоштовно. Отже, порахуйте з калькулятором, чи без нього, то виходить: 150-180 тисяч гривень у рік. Які мільйони, які 450 тисяч гривень про які запитує Голова : «Де вони? На що пішли? Як пішли? Де 450 тисяч?».
Ви не любите, коли вас «дурять», а я не люблю, коли брешуть, та ще й високопосадовці. Отже, ХТО вас «дурить», шукайте серед СВОЇХ радників-підрадників, яких у вас в обласній раді вистачає з головою, для яких повідкривали нові і відновили старі посади.
Чому вони не читають наші звіти, які музей подає щороку і в обласне управління культури ОДА, і у ВКМ, і в обласну раду і навіть у статистику? Чому не включають навіть логічне мислення, а живуть і працюють за емоціями і «по-понятіям»?
Таким чином, голова Волинської обласної ради Григорій Недопад виклав недостовірну неправдиву інформацію щодо мене і мій колектив, який я очолюю протягом багатьох десятків років, чим порушив мої немайнові права на честь та гідність і ділову репутацію.
Статею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України, фізична особа, має право на повагу до честі і гідності.
Відповідно до п.1 постанови Верхновного Суду України від 27 лютого 2007 року №1 «Про судову практику у справах по захисту честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи», відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу неправдиву інформацію, та таку, що ганьбить її честь та гідність і ділову репутацію.
Частиною 4 ст.32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також права вимагати на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації
Згідно положень ст. 277 ЦК України та роз’яснень, які містяться в п.19 Постанови №1, фізична особа, особистості немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування такої інформації.
Згідно з п.15 Постанови №1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову в суді.
Зважаючи на вищезазначене, інформація викладена паном Недопадом Григорієм, щодо директора Музею, про приховування, нібито, «450 тисяч гривень», має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення мною вимог чинного законодавства України та посадових інструкцій та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики, тощо та такою, що на моє переконання, порушує мої немайнові права на честь, гідність і ділову репутацію.
Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення голови обласної ради до мене, що в свою чергу впливає на зниження цінності моєї особи – приниження моєї гідності. Я 45 роки віддав свого повноцінного життя музейній справі, з них – 40 років Музею історії сільського господарства Волині-скансен. Є засновником і автором експозиції, лауреатом Республіканської премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України, письменником і публіцистом.
А поширенням брехливої інформації пана Недопада створили негативну соціальну оцінку моєї особи в очах оточуючих, порушивши мою честь. Мої професійні здібності, моя честь і гідність були поставлені під сумнів відвідувачами, керівництвом управління культури ОДА, громадськістю Волині і України.
Так, після вказаної заяви Недопада Григорія, проти музею і мене тривають постійні плітки, які почалися з того дня, 5 березня ц.р. Це принижує мій професійний авторитет та загальну оцінку моїх якостей, як добропорядної людини і відданого працівника музейної справи!
Зважаючи на все вищевикладене, вважаю, що поширенням недостовірної інформації щодо, нібито, привласнення 450 тисяч гривень, грубого порушення чинного законодавства по відношенню до охоронюваних Законом прав та інтересів працівників Музею, голова облради завдав шкоди майновим і немайновим інтересам Музею та працівників, зокрема, порушивши мою честь, гідність і ділову репутацію. Внаслідок окреслених порушень моїх прав, в поряду статті 23 Цивільного кодексу України, я маю право на відшкодування і моральної шкоди.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 32.03.95р. «Про судову практику в справах по відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» приниження честі та гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій саме по собі є моральною шкодою.
Водночас, звертаю увагу, що відповідно до п.3 Постанови №1 вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить жертві наклепу.
Вказана недостовірна інформація нанесла Музею як моральних так і матеріальних збитків, а саме:
-Музей позбавили фінансової підтримки;
-Спеціалісти-музеєзнавці, які працювали в музеї понад 10 років змушені були розрахуватись і ставати на біржу, шукати іншої роботи;
Зважаючи на все вищевикладене, відповідно до ст.ст.270, 277 Цивільного кодексу України, Постанови Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди керуючись ст.ст.3, 10, 119 Цивільно-процесуального кодексу України
ПРОШУ НЕДОПАДА ГРИГОРІЯ ВІКТОРОВИЧА
визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації СЕРЕДЮКА ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА , директора музею та весь його невеликий колектив.
Інформацію поширену Недопадом Григорієм Вікторовичем у своєму інтерв’ю поширену 05 березня 2021 року у репортажі Олени Лівіцької, є грубим порушенням чинного законодавства по відношенню до охоронюваних законом прав та інтересів працівників Музею і директора особисто та вибачитись перед колективом і директором Музею та відшкодувати моральної та фізичної шкоди в сумі 1350000,00 гривень.
В разі невиконання наших законних вимог, залишаємо за собою право звернутися у квітні 2021 року з позовом до СУДУ.

Олександр Середюк,

директор музею-скансен,

засновник і автор експозиції,

доктор філософії,

письменник і публіцист,

член Національної спілки краєзнавців України

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
112
предыдущая
следующая