Журнал "Перець" №1  2011

- Скажите, вы перешли из БЮТа в ПР по политическим убеждениям или за деньги?!

 
- Конечно по убеждениям! Разве полмиллиона долларов для депутата ВРУ это деньги?!



А это- об узаконенности "тушек":

Депутат Луганского горсовета Роман Ландик, сын народного депутата-регионала Владимира Ландика, подрался с девушкой в одном из ресторанов Луганска.

ЧИ Є ЗАКОН В ЦІЙ КРАЇНІ?!

Лист-звернення!

Звертаюся до Вас, з надією, що зможете мені допомогти. Мене звати Ольга Олександрівна Лисенко.

3 квітня 2008 року, о 23.15 на перехресті Столичного шосе та проспекту Наука (Голосіївський район) сталася страшна аварія, в якій загинула моя єдина 28-річна донька Людмила Лисенко.

За кермом дорогого "Лексусу-GS-350", який врізався на великій швидкості у два автомобілі – "Шевроле Лачетті" та "ЗАЗ-Дэу", був 23-річний Савицький Валентин Валентинович, син народного депутата IV скликання, а нині глави Центру Державного земельного кадастру Савицького Валентина Вікторовича.

Савицький В.В. порушив правила дорожнього руху, проігнорувавши інспектора ДАЇ (регулювальника), який показав жест, що дозволив водіям з проспекту Науки починати рух. В цей час, коли два автомобілі виїхали вже на перехрестя, яке дуже добре освітлено, їх раптом наздогнав сильний боковий удар. Від отриманих тілесних пошкоджень Людмила Лисенко загинула на місці пригоди, водія "Шевроле" було госпіталізовано у тяжкому стані до лікарні (у нього черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудної клітини), а пасажира "ЗАЗ-ДЕУ" – госпіталізовано з травмою челюсті.

В. В. Савицький був у нетверезому стані, без водійських прав, після аварії залишив місце трагедії.

Така страшна біда! Але той жах, який я побачила, коли приїхала забирати свою донечку, не бажаю пережити нікому. Її голівонька була розбита, все тіло було поламане...

Мені 62 роки, я все життя пропрацювала у сільській школі вчителем англійської мови (40 років), виховувала дітей – порядних, чесних, як моя донечка. Живу за законами людськими і Божими. Займаюся домашнім господарством у Черкаській області, в селі Пальчик. Виховала і викохала донечку, дала їй дві вищі освіти – філологічну та юридичну, вона працювала головним спеціалістом ДП "Український інститут промислової власності" м. Києва, була перспективним фахівцем, у колективі її любили, поважали і шанували, але ж це не головне, вона була Золотою ДИТИНОЮ і ЛЮДИНОЮ – доброю, чесною, порядною, відповідальною, раділа кожному дню, поважала людей і допомагала батькам. Вона мріяла стати гарною дружиною, зразковою матір’ю, висококваліфікованим юристом... Це була наша надія, допомога у старості, а тепер ми залишились самі, через те, що в одну мить син народного депутата її вбив, проігнорувавши всі правила і всі рухи регулювальника, маючи впевненість – батько його врятує і його не покарають! У нас немає зв’язків у вищих інстанціях, але ж має бути СПРАВЕДЛИВІСТЬ! І так писати у мене є всі підстави.

Вкотре син високопоставленого чиновника залишиться невинним і непокараним. На наступний день після трагедії В. В. Савицького положили до приватної лікарні "Борис" задля приховування його від проведення слідчих дій з послідуючим арештом, а на сьогодні його взагалі вивезли за кордон.

Мені від цих людей нічого не потрібно, хоча вони і прощення не попросили, не подзвонили, зате роблять все можливе, щоб вплинути на хід слідства.

На сьогодні я залишилась сам на сам зі своїм горем, дитини мені ніхто не поверне, але ж МАЄ БУТИ СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПО ЗАКОНУ. Я пишу цього листа від безнадійності, мене спонукають близькі до таких кроків, тому що, як виявляється, справа може бути просто закрита, а черговий син колишнього нардепа залишиться невинним.

Нам, простим людям, до яких, як виявляється, ставляться, наче до речей, вище поставлені чиновники, залишається сподіватися тільки на засоби масової інформації, які допомагають розібратися і спонукають нашу владу до законних дій!

Я не втрачаю надії, знаю, читала неодноразово у вашій газеті, що ВИ не байдужі до біди людей, особливо, коли це стосується беззаконня і несправедливості, звертаюся до вас, як мати, серце якої розривається від горя - втрати ДИТИНИ! ДОПОМОЖІТЬ через сторінки своєї газети звернутися до Прем’єр-міністра України пані Юлії Тимошенко та Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка допомогти добитися справедливості і законних дій щодо В.В. Савицького.

Благаю ВАШУ ГАЗЕТУ не залишитися байдужою до моєї біди.

З повагою та надією мати загиблої Ольга Олександрівна.

Один депутат - коммунист "направил запрос премьер-министру с просьбой проверить целесообразность сотрудничества Первого национального телеканала с Савиком Шустером и его программами. Царьков утверждает, что к нему массово обращаются граждане и просят не допустить сотрудничества единственного официального телеканала с коммерческим проектом не гражданина Украины Савелия Шустера."

В принципе, это его право, его пиар-ход или еще Бог весть чего, если бы.......не "массовое обращение граждан". Смотрела сегодня программу, слушала Царькова . Воинствующее политиканство, всепоглощающее чванство, вера в свою неповторимость с неким налетом невежества (историю нужно знать, хотя бы на уровне средней школы)..Такое впечатление от депутата.Но при чем здесь одесситы?
Одессит- особый тип мышления , замешанный на природном чувстве юмора , вековой мудрости десятков поколений и природном уме людей.И жить в Одессе.не значит быть одесситом.Царьков- убедительный пример, подтверждающий правильность такой мысли.
И просто возмутительно , когда весьма сомнительные умозаключения подтверждается огульными  ссылками на столь уважаемый город и горожан.
Такой -себе доморощенный одесский наполеончик борец за.....А сам-то знает за что????

          Влада підняла ціни на все. Спочатку на газ(незаконно, шахрайські), а потім, паровозом, і на все інше.
          Одна тітка, не в змозі за все це платити, вирішила накласти на себе руки.
          Один дядько критикував злодійську владу, і вона кинула його у в'язницю на багато років.
          І тітка і дядько не змогли захистити себе, захистити свої інтереси.
          І тут цій тітці, перед тим. як повіситися, та цьому дядькові, який вже на нарах, одночасно прийшла в голову думка, - О! В мене ж є своя людина в парламенті, депутат, за якого я голосував. Піду ка я до нього, можливо він мені допоможе. Та ні, зобов'язаний допомогти, я ж за нього голосував(ла)!
          Тітка пішла до депутата. Від дядька до депутата пішов його син, оскільки батько вже сидить у в'язниці.
          Прийшли.
          Драсте-драсте.
          Хто, шо, з якого питання?
          Тітка і син дядька розповіли депутату про свої біди та поневіряння.
          Допоможіть, депутате!
          А я вас знаю, каже депутат. Ви вимагали зняти недоторканість з депутатів?
          Так, відповідають, але ж ми....
          Так, так, як всі...розумію.. , каже депутат.Ну і ось, недоторканість з депутатів зняли. І з мене зняли. Тепер я такий же як ви, беззахисний. І якщо я буду вам допомагати, якщо я піду проти влади, то вона також кине мене у в'язницю. Ви цього хотіли? "Як всі" кажете? А своя голова у вас є на плечах? Якщо всі барани, то і ви вирішили бути баранами? Як я тепер можу вам допомогти? Навіть якщо я суперпринциповий, і полізу на рожен проти влади, то вона запроторить мене, як і вашого батька, за грати. А ваші проблеми все рівно залишаться невирішені. Так що, я тепер щось на кшталт меблів. Я є, а толку від мене нема. 
          Фсе. 
          Тітка повісилася, дядько досі хлібає баланду на зоні.

          Мабуть зрозуміло до чого я це написав?
          Так, це стосовно істерії щодо зняття депутатської недоторканості.
          Тим, хто тупо підспівує всім цим закликам(і зверніть увагу, вони лунають найбільш гучно та безперервно саме від всіх Президентів, від влади), про зняття депутатської недоторканості, я хочу сказати, ви що повні недоумки? Ви що, не розумієте. що окрім того, що ви самі не можете себе захистити, так ви ще хочете позбавити недоторканості депутатів, які поки що мають цю можливість, мають можливість публічно говорити про корупцію влади, про знущання над людьми. А як в них не буде недоторканості, то і вони замовкнуть.
          Так, зараз багато депутатів самі є корупціонерами та крадіями. 
           Але це вже не до них питання, це до вас питання. Це ж ви таких обираєте. Це ж ви голосуєте за партію регіонів, за БПП, на Народний фронт. І парадокс, голосуєте, знаючи, що вони бандюки та корупціонери! Що вони будуть вас гнобити по повній програмі. І все рівно, як оті пацюки, йдете за пафосними, велемовними аріями, які грає на своїй флейті Порошенко і К°. Пам'ятаєте, що сталося з тими пацюками? Хоча, може і ви варті того, щоб вас втопили?
          То ж спочатку навчиться голосувати, навчиться не купляться на владну брехню, що ллється з зомбоящика, навчиться приймати свої, власні рішення, а не відробляти отриману на виборах гречку, ну а потім і вирішуйте, чи варто вам вимагати позбавлення недоторканості депутатів, які залишилися зараз єдиними, до кого ви ще можете звернутися за допомогою, і які що можуть вам допомогти.
          А якщо не навчитеся, то ще раз перечитайте першу половину цього допису. Це про вас. Майбутніх тіток і дядьок.