хочу сюди!
 

Natalia

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «білий вірш»

Осінь.

Багрянцем вкриваються клени,

Жовтим полум"ям займаються берези,

У червоні шати увібрався дикий виноград,

Міддю відливає вбрання дубів,

Жовтогарячою строкатістю красується горобина,

У сарі місячного кольору вдяглися тендітні тополі -

Всі приготувалися до осінньго балу...

Закружляють у танку,

Захмеліють від жовтневих  п’янощів,bokali

Поскидають своє чудове вбрання

і заснуть... до весни...sleepy

Чи зможу я душу віддати!!!?!?!?!

Ти була поруч,
Я тебе обнімав.
І в волосі твої
Я лице своє ховав.
Чи бути нам ближче,
Ніж зараз ми є?
Не знаю....
Та знаю,
Що зараз добре мені...
А тобі??
Я бачив в очах,
Стада чортенят,
Щасливих, веселих,
І трішки сумних.
І не знаю що зробити,
Як підтримати тебе.
Як би я тільки міг душу віддати,
Щоб зробити щасливою тебе!!!!

Сум......

М’який, ранковий світанок,
Коли сонечко сяє у вікнах
І веселкою грає роса в траві,
Я згадую твоє лице:
Твої очі і твою посмішку,
Твоє волосся і вуста...
Коли ж сідає сонечко за обрій,
А я сиджу на березі ріки
І бачу синь неба і води,
Коли наливаються вони теплими,
Ніжними фарбами заходу -
Жовтим, червоним
І особливо рудим -
Я згадую твої почуття,
Твою доброту і ніжність і любов...
І лиш в ночі я розумію,
Як не вистачає мені тебе......

Думки в дощ. (Експериментик).

Дощ.

Немов сльози.

Покриває обличчя землі.                                                                                            

Осінь.

Хустинкою жовтих листочків

Їх витирає.

Юність. Мою сивина покриває. Старість. Далеко ще, Але вже шкутильгає. Вітер. На озері човен гойдає. Думки. Мої десь по хмаринках  блукають. Все безупинно весну шукають. Вечір Настав – свічки запалають. Й все знову стане затишним. Ніщо не може засмутити Серце романтика. P.S. Щоб не шукати весну, Вона повинна жити в наших серцях. А дощ лише змиває бруд із землі. Як душ змиває її з нашого тіла.

Весна і кохання.

І весь світ мені не чути,
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!


Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Очікування.

Чекаю,

Мрію,

Страждаю.

Марю,

Жадаю,

Кохаю.

Злітаю

У думці

До неба.

Падаю.

Відроджуюсь

У твоїх

Обіймах.

Вірю:

Щастя

Прямує

До мого

Порогу.

Життя на руїнах

Занурююсь

у твої,

незрозумілого кольору 

очі.

Шукаючи у них

ніжність,

спіткаюсь об злість...

Лечу

на крилах фантазії -

розбиваюсь

об скелі

реальності.

Навіщо стільки

тривалості

у наших незустрічах,

і така швидкоплинність

у поглядах.

Так нестерпно жити

на руїнах

мрій.

.........

Біла ковдра
І зорей не видно
І прорізає туман
Лиш світ ліхтарів
І трава зеленіша
І дерева яскраві
Коли їх підсвічують
Все ті ж ліхтарі
А навколо все тихо
І людей вже немає
І в будинках навколо
Вже світло горить
Та думки вже далеко,
В просторі-часі,
Вони біля тої
Кому я серце віддав
І здається в тумані
Пролітає образ її.....

Та скінчається ніч
Спадає туман
Прокидається місто
І приємно мені
Бо знаю я
Існує вона,
Що посміхається десь,
Пам’ятає мене.


Цей вірш я написав думаючи про одну дівчину і він посвячується їй!!!!!!

Бажання.

- Навіщо?

- Навіщо що?

- Зустрічі без розмов?..

- Можна говорити серцем.

- Зустрічі без доторків?..

- Торкнутись можна поглядом...

- Без поцілунків?

- Проте, з посмішками...

- Без здійснення мрій?

- Мрія - то майбутнє...

- У цьому сенс?

- Сенс у бажанні, яке є головною

рушійною силою життя:

ти бажаєш чогось - ти живеш.

Кольори життя!!!!!!

Якого кольору небо,
А зорі що сяють в ночі
І сонце яскраве і ніжне,
В теплі весняні дні??
А ж кольори особливі,
Що змінюють наше життя,
Що поряд і разом із нами,
Залишаться на довге життя.
Це ніч випускного -
Теплого літнього дня,
Коли життя просте безтурботне,
А позаду відрізок життя.
Це сонця промінчик,
Що з за горизонne проб’ється,
В літньому лагері,
Після ночі без сну...
Чи просто кольори під настрій,
Ти х самих вікон в ночі,
Чи трави на світанку,
Чи водиці грози....
А є колір кохання,
Радості, суму і сліз,
Чи колір бажання,
Чи насолоди утіх.
Не знаю, не памятаю,
Можливо нема,
Та є, я точно знаю,
Без кольорів яскраве життя!!!!


Просто задумався, помріяв, згадав.... мене чомусь ностальгія хапає і тягне до себе, хочу рік назад!!! ))))
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна