W.W.Norton & Co.
New York
London
1985.

Я посвящаю эту книгу тем украинским крестьянам, которые
были умышленно доведены до голодной смерти во время голода 1932-1933 годов.
К сожалению, невозможно в полной мере описать и донести Их невыносимые страдания.

«Души миллионов убиенных стучатся в сердце и обращаются к живым»

ВСТУПЛЕНИЕ АВТОРА.

Политика принудительной коллективизации, введённая в конце 1929 года, призывала всех крестьян к вступлению в колхозы, что крепко привязывало крестьянство к коллективному хозяйству подобно крепостной зависимости, прекратившей своё существование более 70 лет назад. Колхозы были созданы, но не без сопротивления со стороны крестьянства. Крестьяне усиленно противостояли коллективизации. Они держались за свои земельные участки и свою собственность, составлявших смысл всего их существования, и эта борьба стала вопросом жизни и смерти. Но, не имея оружия, неорганизованные, при отсутствии лидеров, крестьяне не могли противостоять государственной военной силе. Они были безжалостно подавлены. Их деревни подверглись разрушениям и обезлюдили. Население вымирало миллионами. Одни были сосланы в концентрационные лагеря или изгнаны из родных мест в богом забытые северные регионы, другие «просто» безвозвратно исчезли. Тем, кому удалось уцелеть, пришлось, сжав зубы, всё-таки вступить в колхозы, чтобы спасти себя и свои семьи. Так завершилась эта битва: крестьяне понесли поражение, а коммунисты одержали победу. Таким образом, всего за несколько лет навсегда оказался погубленным традиционный уклад деревенской жизни.
Голод вспыхнул в Казахстане, на Кубани и в районах, прилегающих к Дону. Но эти воспоминания рассказывают исключительно о голоде на Украине в 1932-1933 годах.
Некоторые считают, что голод на Украине оказался результатом коллективизации. Есть сторонники идеи искусственного провоцирования голода с целью загнать крестьян в колхозы. Наконец, существует мнение, что голод по своей сути стал проявлением геноцида, то есть тщательно выношенного плана по ликвидации украинского народа как нации.
Анализ причин голода выходит за рамки этой книги. Этим должны заняться специалисты. Тем не менее, я полностью убеждён, что этот голод имел политическую и национальную, или вернее, антинациональную основу. Я считаю, что между голодом и политикой национальности существовала прямая связь, особенно на Украине.
Эта книга имеет длинную историю. Первые 24 главы были написаны до 1953 года. Тридцать лет спустя, достигнув семидесятилетнего возраста, многое познав и став более критичным, я решил завершить свой труд и вынести его на суд читателей. Всё это время я находился под впечатлением величайшей человеческой трагедии, непонятой и непознанной ещё многими. Надеюсь, что мне удалось раскрыть суть рассматриваемых событий и сделать правильные выводы.
В истории человечества нет описания подобного преступления по уничтожению целого народа с помощью голода, тем более таким хладнокровным способом. Я обратился к исторической науке на предмет голода в различные эпохи, чтобы сделать сравнение с событиями на Украине. Мне пришлось ознакомиться с историей голода, вызванном неурожаем картофеля в Ирландии в середине XIX века, и трагедиями в Китае и Индии, когда периодически в результате возникавшего голода уносились жизни миллионов людей. Все эти бедствия происходили по естественным причинам, не подвластных воле человека. Это оказывалось результатом неурожаев из-за плохих погодных условий или нашествия растительных вредителей. Так, в Ирландии голод развился из-за неурожая картофеля, являвшегося основным продуктом питания этой страны, а голодные годы в Китае или Индии были обусловлены засухами или перенаселением в определённых районах.
Но голод на Украине в 1932-1933 годах стал голодом политическим. По словам Малкольма Маггериджа, ставшего свидетелем этого голода, «Это было целенаправленным созданием бюрократического мозга». В действительности, это оказалось геноцидным голодом, применённым руководством коммунистического государства с целью подчинения украинских крестьян.
Голод 1932-1933 годов в Советском Союзе целиком игнорированное, умалённое, неверно истолкованное и искажённое событие. Даже в наши дни советская историческая наука отрицает существование этого факта.
В этой книге я рассказал, что происходило в моей родной деревне между 1929 и 1933 годами. Всё, о чём я говорю, имело место в действительности. Хотя запись разговоров и выступлений не воспроизведена дословно, но они точно отражают, что было сказано в конкретных условиях. Я привожу их по памяти.
Некоторые читатели могут усомниться, как мне удалось восстановить столько событий в деталях, спустя много лет. На самом деле, в этом нет ничего удивительного. Прежде всего, невозможно изгладить из памяти травму и трагедию своей жизни, как не старайся. Во-вторых, нельзя забыть подробности борьбы за собственное выживание. Это было время, когда всё население Украины жило от одной компании, проводимой государством, до следующей, от одного выступления вождя до другого, от одной партийной резолюции до другого, от одного государственного указа до другого, и, наконец, от одного колхозного или заводского собрания до следующего. Я не могу всего этого забыть. Подробности и даты, приведённые в книге, были тщательно сверены с советскими газетами того времени.
Моим читателям я должен пояснить, что Мирон Долот – это мой псевдоним, под которым я публикую свои статьи и книги в США, Германии и Швейцарии.

Предисловие переводчика.

Теперь, по прошествии 70 лет со времён Голодомора, конкретные виновные пытаются взвалить всю вину на Сталина. Однако доподлинно известно, что за Голодомор отвечают те же самые люди, которые сделали и революцию в 1917 году – это был международный организованный иудаизм. 99.9% старых большевиков были людьми одной определённой национальности – евреями, независимо какими, русскими, украинскими, литовскими, латышскими, польскими, немецким или вообще американскими. Существует справочник, который называется «Who’s Who in American Jewry” , «Кто есть кто в Американском еврействе». В этом справочнике на странице 556, Лев (Лейба) Троцкий, указывается как американский еврей и гражданин имеющий американский паспорт. В этом же справочнике, на странице 673, министр иностранных дел СССР Максим Литвинов указывается как американский еврей, имеющий настоящую фамилию Финкельштейн, при этом товарищ министр почти не разговаривал по-русски. И таких должностных лиц, не разговаривающих по-русски, не говоря уже об украинском, было тогда очень много, их всех выдавали за «прибалтов».
Конкретным лицом, который по указанию международного иудаизма развернул операцию «Голодомор», был Лазарь Моисеевич Каганович, теневой диктатор СССР. Правой рукой Кагановича, который осуществлял Голодомор конкретно на Украине, был Мендель Маркович Хатаевич, член ЦК ВКПб и Второй Секретарь ВКПб на Украине, который непосредственно отвечал за уничтожение населения Украины. Необходимо отметить, что задачей «каганистов» было именно физическое истребление населения Украины и юга России, а не проведение некой «коллективизации». Об этом говорит и книга, где показано, что начали «каганисты» Голодомор под лозунгом коллективизации, а когда всех коллективизировали, то продолжили Голодомор под предлогом обеспечения заготовок зерна. В настоящее время, после развала СССР, их преемники тоже проводят голод на Украине, но уже под лозунгом приватизации и демократизации. Им лозунги безразличны, им важно только чтобы процесс уничтожения шёл в максимальном режиме.

Сталину, занятому отражением постоянных атак троцкистов, было неизвестно состояние дел на юге России и Украине, троцкисты держали его в абсолютном неведении и поворачивали всю информацию с ног на голову. Однако когда до Сталина начали доходить некоторые слухи, то в марте 1930 года он издал знаменитое постановление о перегибах. По ходу книги вы увидите, что это постановление приостановило процесс массового убийства крестьян. Без этого постановления Сталина, выжить бы не удалось никому ещё в 1930 году, «каганисты» не ждали голода, они тотально конфисковывали имеющиеся продукты у населения, практика – неизвестная в мировой истории даже на оккупированных в войну территориях. Через 10 лет даже немецкие оккупанты не делали этого на той же Украине. Именно Сталин расстрелял Хатаевича в 1937 году, когда смог добраться до людей, сотворивших геноцид в России и на Украине. Голодомор на Украине, Кубани и Поволжье являлся всего лишь продолжением такого же Голодомора, устроенного теми же, но тогда ещё относительно молодыми большевиками, в 1917-1922 годах. Почему такая не любовь к югу России?
Существует негласное указание международного иудаизма освободить Юг России и Украины для предполагаемого там будущего хазарского государства, поскольку евреи разновидности ашкенази, в отличие от сефардов, считают своей исторической родиной именно Юг России и Украины и бывший хазарский хаганат. Особенное внимание отводится полуострову Крым, из которого коренное население было вообще насильно выселено в то же самое время, и с той же целью, теми же самыми людьми. Только Отечественная война и необходимость защиты своих завоеваний от немцев сбила все карты «каганистов» и остановило попытку создания хазарского хаганата на Украине и юге России ещё в те годы. Однако превращение Украины и юга России в другую Палестину началось, и в настоящее время, после развала СССР, вспыхнуло с новой силой.
Необходимо смотреть шире и видеть, что международный иудаизм в то время осуществлял попытки массового геноцида не только на Украине и юге России, но и в других странах. Десять лет, как закончилась массовая, грандиозная и беспорядочная резня населения царской России. Затем были незаконченные попытки в Германии и Венгрии. Однако в 20е годы массовый геноцид удался в Мексике. В З0е годы массовый геноцид удался в Испании. Предполагались перевороты под названием мировой пролетарской революции в Германии и Америке. Однако в СССР, под надёжным прикрытием центрального иудейского бюрократического аппарата, «каганистам» удалось почти полностью осуществить уничтожение гражданского населения Украины и юга России. При этом, уничтожение украинцев свалили на «москалей», а уничтожение русских свалили на Сталина. По ходу книги вы увидите, что все уполномоченные, проводившими геноцид в жизнь, были людьми одной определённой национальности. Революция в России была классовой только со стороны истребляемых, но со стороны истребителей, революция была сугубо национальной. Эти лица, которые уничтожают всех и вся, никогда не делают этого под истинными лозунгами, но только всегда прикрываясь благом всего человечества в целом, или благом самих же уничтожаемых. Кроме этого, они умело используют других для исполнения своих целей. В книге, например, отмечается, что все солдаты, участвующие в операциях, были из Средней Азии. Война в Ираке и Афганистане тоже совершается этой же самой международной мафией, чужими руками и под лозунгами блага самих же уничтожаемых – это типичный подчерк этой интернациональной, космополитической мафии – организованного иудаизма.

ГЛАВА 1.

Як на мій погляд цікава стаття Петра Мірчука про взаємовідносини українців і євреїв(жидів).Написана давно але актуальна і донині по- моєму.

Насамперед, вважаю конечним уточнити термін "націоналісти" і "нацисти", що їх умисно мішають і утотожнюють вороги націоналізму, особливо ж більшовицькі агітатори. Уточнення конечне, особливо в питанні міжнаціональних взаємин.

В цьому аспекті - націоналісти вважають, що кожна нація має однакове, Богом дане право бути вільною у своїй власній державі на території заселеній даною нацією; ніяка нація не має права панувати над другою, брати другу в "опіку" чи загарбувати територію другої нації в цілому чи частину; всі нації повинні співпрацювати на добровільній базі, респектуючи завжди повну суверенність кожної іншої нації.

"Нацисти" ділять нації на дві, дуже нерівні групи: одну становить їхня власна нація як Богом, чи "Провидінням" вибрана нація "іберменшів", чи "дітей Божих", а друга - всі інші народи, створені "унтерменшами", щоб бути слугами нації "іберменшів". Згідно з цим, "нацисти" захоплюють території інших націй і перетворюють їх у свої колонії. Нацистами були німці-гітлерівці (від них пішла назва). Такими самими нацистами є "червоні" і "білі" москалі, що захоплюють чужі території як "старший брат", щоб перетворювати їх у московські колонії. Такими нацистами є й ті жиди, які вважають жидівський нарід єдиними "дітьми Божими", а всіх інших "гоями", сотвореними, щоб їм служити і то без слова спротиву. Пригадку, що жидівська нація є рівна з усіми іншими і має такі самі права й обов'язки, як усі інші, жидівські нацисти вважають образою жидів і гістерично пятнують це як "антисемітизм" і "накликування до жидівських погромів".

Німецькі нацисти вибрали собі були за спеціяльний обєкт своєї гістеричної кампанії знеславлювання жидів, жидівські нацисти - українців.

Усі жиди, так в Ізраїлю, як і поза Ізраїлем, діляться на націоналістів і нацистів. Це відноситься й до жидівських соціялістів і жидівських комуністів. Кожний жидівський соціяліст бореться за свою партійну програму - в самостійнім Ізраїлю. Для кожного жидівського соціяліста є абсурдом думати про якусь єдину, неділиму соціялістичну Палестину вкупі з арабами Палестини, Йорданії, й частини Сирії. В відношенню до інших народів жидівські соціялісти або націоналісти, або нацисти. Це саме й з жидівськими комуністами: Вони розуміють комунізм як соціяльну систему, яка повинна існувати в самостійній ізраїльській державі, а в відношенню до інших народів для них комунізм є засобом ідейно-морального обеззброювання нежидів. Думку, що жиди повинні дійсно перетопитися в один комуністичний "совєтський" народ під керівництвом "старшого, русского брата", кожний ізраїльський комуніст вважає божевіллям політичного "мішігене".

В Ізраїлю й поза Ізраїлем я мав нагоду зустрічатися й дискутувати з жидами всіх політичних відтіней. Я ствердив, що вплив жидівського нацизму надзвичайно сильний тому, що він коріниться в релігії. Але, здоровий жидівський націоналізм кріпшає, число жидівських патріотів, що відкидають жидівський нацизм як смертельно небезпечний для самого жидівського народу більшає. Вони усвідомлюють собі, що Ізраїль як держава чи як нація не може ніяк ставати проти цілого світу, бо зникне з лиця землі так, як зникли німецькі нацисти. Щоб існувати, Ізраїль мусить мати добросусідські взаємини з іншими народами, а це можливе тільки на базі здорового націоналізму, тобто визнання рівности Ізраїля й жидівської нації в правах і обов'язках з кожною іншою нацією.

В Україні, а головно в совєтських тюрмах і концлагерах жидівські націоналісти співпрацюють з українськими націоналістами. Жидівські нацисти співпрацюють з московськими окупантами проти українців.

Становище жидівських нацистів в питанні українсько-жидівських взаємин дуже ясно, чітко й відкрито зясоване в "листі до української інтелігенції" ізраїльського громадянина, що виїхав з України, Олександра Воловика, тому подаємо текст того листа повністю. (Факт, що автор цього листа, людина з вищою освітою, що родилася й жила в Україні, володіє перфектно російською мовою, але не володіє українською, має особливу вимову).

Відкритий лист Українській Інтелігенції на Заході

Декілька причин примусило мене написати цей лист. Наперед всього, статті і виступи д-ра Мірчука, а також деякі другі публікації в українській пресі за межами України, в яких так чи інакше зачіплюється тема еврейсько-українських відносин. Друга причина носить більш особистий характер - рів під Вінницею, заповнений останками близьких мені по крові й імені людей.

Я не беру на себе сміливість вислідувати стан відношень між двома нашими народами в ході історичних подій. Лиш тільки позволю собі висказати ряд думок, які зовсім не вичерпують теми еврейсько-українських відносин.

Мені кажеться, що основною причиною, з'ясовуючою НЕМОЖЛИВІСТЬ установлення нових і добрих відносин між двома нашими народами, являється боязнь або небажання, чи нерозуміння українцями необхідності признати історичну правду - вина народа українського перед народом еврейським. Вся історія відношень двох народів - це історія геноциду, погромів, переслідування, ненависти одного - великого українського народу - до другого маленького еврейського народу. Я особливо виділяю кількісне відношення, бо мені представляється принципіяльно важливим різність двух типів націоналізму: націоналізму народу кількісно більшого по відношенню до народу меншого, і націоналізму народу малого повідношенню до народу великого. Щоб бути зрозумілим українцями, позволю собі це становище з'ясувати на прикладі відношень двох других народів: російського, великого і українського, меншого. В цих відносинах націоналізм український з'ясован і справедливий, націоналізм російський - несправедливий і агресивний. Теж саме буде справедливе, якщо ми скажемо про націоналізм український по відношенню до евреїв - він несправедлив і агресивний.

Ця аргументація тим більш вірна, мені кажеться, якщо українці зрозуміють ще один довід: Більшість еврейського народу сьогодні не дуже знайома з народом українським і для більшості евреїв сьогодні проблеми відносин двох народів невідомі і незрозумілі. Це вірно як по відношенню до евреїв Ізраілю, так і до евреїв США - а це дві самі великі громади сучасного світу.

Сьогодні правильні взаємовідносини двох народів важливі українцям, по меншій мірі як і евреям. Зрозуміти необхідність дружби і співпраці евреї можуть сьогодні тільки на підставі чіткого вияснення відношення українців до свого минулого.

Аналогія, як всяка аналогія, не повний доказ, але істину все таки прояснює. Позволю собі тут привести аналогію з народом німецьким:

Сьогодні молодий німець, народившийся після 1945 року і таким чином, якбито, не несе відповідальності за минуле, може прочитати звіт про це минуле в своїх шкільних підручниках, може побачити фотографію свого канцлера на колінах перед пам'ятником вбитим евреям. Він може прочитати заяву свого уряду про вину німецького народу перед народом еврейським. Може безпосередньо побувати на історичних місцях злочинного минулого, вроді: Бухенвальда, Равенсбрюка і др. Він кінцево, може прочитати всякі фашистівські видумки, додумки про те, що нічого не було, що евреї самі винні в своєму зничтожуванні, що самого зничтожування не було... Але ясне одне: Цвіт Німеччини, її розум, її совість, накінець її керівництво на стороні історичної правди.

До жалю, зовсім друге положення в кругах української інтелігенції на Заході. Ви - цвіт і розум, Ви - совість і керівництво народу, мені кажеться, не стоїте на чіткій і вірній позиції. Я вже не раз говорю про д-ра Мірчука, деклярації якого підозріло напоминають заяви махрових фашистів. І в других публікаціях бачу безперервні потуги зрівняти "рахунок". Доказати недоказуєме - "вину" народа еврейського перед народом українським. Припоминається все: корчмарі-евреї, чекісти-евреї, комуністи-евреї. Так наче не було: корчмарів-українців, чекістів-українців, комуністів-українців. Нібито не може подібною "аргументацією" з'ясувати сьогодні народ російський угнітання народу українського. Ще би! А хто в політб'юро, хто всі ці: Щербицькі, Черненкі, Кириленки... І другі "товариші", які не виговорюють російської літери "Г"? Хто складає кістяк партійного апарату, або офіцерського корпусу і особливо: єфрейторсько-сержантсько-прапорський склад радянської армії? А КГБ - що. Цвігун був татарином? А Семичасний? Да, що, там пани казати?!

Тільки ця аргументація не витримує ніякої критики: ні в випадку евреїв, ні в випадку українців. Бо основним там було не національне, а ідеологічне.

І ні разу за всю історію евреї не притісняли українців, тому що вони УКРАЇНЦІ. До жалю, зворотнього доказати неможливо.

Я - ізраільтянин, педагог, поет. Живу в Ієрусалимі. Являюся членом Товариства еврейсько-українських звязків. Товариство поки некількісне. І, боюсь, що таким залишиться, якщо сторона українська буде робити вигляд, що "нічого не було".

Але положення, я вірю, може змінитися, якщо український народ зрозуміє накінець, що кров не змивається кров'ю, а СЛЬОЗОЮ СПІВСТРАЖДАННЯ І ПОКАЯННЯ.

І тоді на ВІЛЬНІЙ УКРАЇНІ ми вмісті розшукаємо на Вінницькій землі той рів і напишемо над могилами наші УКРАЇНСЬКО-ЕВРЕЙСЬКІ ІМЕНА, і тим сами вернемо Історії ІСТОРІЮ.

Із повагою і надією Олександр Воловик.

Іерусалим, Ізраіль.

Переклав з російської мови - Я.Менакір.

З поданого листа Олександра Воловика виходить зовсім ясно, що він вважає жидів такими, як німецькі наці вважали німців: Сотвореними для панування над іншими, усюди у світі з такими правами, як "свята корова" в Індії. Він так дослівно й пише: "Ні разу за всю історію євреї не притісняли українців". А якщо хтось з українців відважився сказати, що дійсність, на жаль, надто далека від такого твердження п.Олександра Воловика, то такий українець "махровий антисеміт" і повинен негайно впасти на коліна перед жидами й прохати прощення за страшний злочин проти "святої корови". Воловик вперто ігнорує факт, що йдеться весь час не про поведінку українців супроти жидів в Ізраїлю, але про поведінку жидів як гостей на чужій, українській землі супроти українців, споконвічних власників тієї землі. Кожний об'єктивний жидівський дослідник цього питання признає, що та поведінка була весь час жалюгідна, на службі польських і московських окупантів України: дошкульний економічний визиск закріпощених українських селян, коршми, лихва, глум над релігією торгуванням українськими церквами, здирання усякого роду данини для польського пана з додатками для себе, злобний насміх з українських кріпаків, підслуховування в коршмі, що говорять про польських панів і про жидів українські кріпаки на підпитку і доношення на "бунтарів", яких польські посіпаки тортурували й на паль саджали. А в найновіші часи - неймовірно велика кількість "українських" жидів на провідних і керівних постах у компартії, в ЧеКа, ГПУ, НКВД, КГБ, червоній міліції на службі большевицької Москви, яка руками згаданих формацій безоглядного терору вимордувала більше українців, аніж гітлерівська Німеччина жидів. Невже воловик, людина з вищою освітою, що родилася й виросла в Україні, ніколи про все те не чув, не читав, не бачив? Чи навпаки, все те знає дуже добре, але вважає як жид, що так мало бути, бо жиди з благословення їхнього Єгови можуть робити з українцями що хотять і українці мають слухняно все сприймати, а як спалахнуть бунтом, то мають негайно впасти перед жидами на коліна й прохати прощення на взір жартівливої пісні "Прости мені, моя мила, що ти мене била"?

Нахабна вимога Воловика, щоб українці впали перед жидами на коліна й просили прощення безгранично обурлива й провокативна. Отака, власне, настанова жидівських нацистів перетворює найщирішого приятеля жидів в антисеміта і пхає до немилої жидам реакції.

Порівнювання відношення московських наїзників до українців із відношенням українців до жидів чудацьке. Москва окупувала Україну й поневолює український нарід; це ніякий "націоналізм більшого народу", а варварський імперіялізм, що заслуговує на засуд усім культурним світом. Українці поневолені, ведуть священну визвольну боротьбу. Яке ж тут може бути порівняння цього із питанням жидів в Україні? Чи Україна це жидівська земля, а українці захопили ту жидівську країну й поневолюють жидів на їхній землі? Здоровий жидівський націоналізм змагав завжди до відновлення жидівської держави в Палестині. Чи ж українські націоналісти, або хто небудь із українців колинебудь противився тому? Навпаки, всі жидівські об'єктивні історики признають, що всі жидівські політичні і релігійні рухи й ідеології найсвобідніше розвивалися в Україні. Чи, може, Воловик думає, що Україна це жидівська земля і жидівський "націоналізм малого народу" змагав усе до прогнання українців з України, а український "націоналізм великого народу" до того не допускав?

У звязку з дуже міцними впливами жидівського нацизму на всіх жидів з отакою настановою до українців мимоволі насувається питання: То чи є глузд пробувати ладнати приязні звязки українців з жидами? Чи не є це зайва, "Сизифова" праця?

Відповідь на це питання дає майже незмінна заввага Воловика в його листі: Велика більшість жидів і в Ізраїлю, і в діяспорі, не знає історії України. Значить - не знає правди про жидівсько-українські відносини на українській землі від найдавніших часів по сьогодні і - сприймає за правду протиукраїнську, злобну, сперту на фальшуванню й перекручуванню правди пропаганду жидівських нацистів. На нас, українцях, лежить обов'язок показати щирим жидівським патріотам правду про минуле українського народу з окремим розділом жидівсько-українських взаємин і цим розкрити гидоту й забріханість україножерів. Перед дійсними жидівськими націоналістами, а перш за все - перед всіми іншими чужинцями, перед якими жидівські нацисти оплюгавлюють українців і так наставляють їх проти українського народу і його змагань.

Важке це завдання?

Очевидно! Але тут я пригадую глибоке поучення одного старенького жида, приятеля українців. На мою заввагу, що боротьба українців за визволення важка, бо ми маємо багато ворогів, він відповів: "Я знаю історію й положення українців. Це правда, що вас не люблять москалі, поляки, мадяри, румуни, загал жидів. Але вас люблять литовці, білоруси, хтось з німців, французів, інших. А хто в світі любить жидів? Ніхто! А ми це знаємо і - вперто йдемо вперед, ліктями розпихаючи тих, що нас спиняють. А як хтось зловить нас за руки, ми всі разом кричимо на весь світ: "Ловіть антисемітів! Бийте антисемітів, бо вони ось громлять жидів!" І нам дорога звільняється. А що робите ви, українці? Як лиш побачите перешкоди перед собою - звертаєте і плачете: "Ой, яка гірка наша доля! Ніхто нам помогти не хоче!" Отак ви ні кроку вперед не підете".

У нашому змагу в обороні правди і чести українського народу ми мусимо бути мужні, тверді, незламні.

Народні депутати від ВО «Свобода» Олег Тягнибок та Ігор Мірошниченко потрапили в десятку антисемітів світу. Рейтинг осіб, які мають антисемітську  позицію, склав Центр Симона Візенталя. Українські депутати посіли в рейтингу 5 місце.
Попереду українців у рейтингу - лідери єгипетської ісламської партії «Брати мусульмани», на другому місці - Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад з прихильниками. Третє посів бразильський карикатурист, автор карикатур на Беньяміна Нетаньяху під час операції в секторі Газа. Четверте місце в списку антисемітів посіли європейські футбольні фанати.

Також в десятку антисемітів світу потрапили грецькі націоналісти з партії «Золотий світанок», представники правих партій в Угорщині, а також впливові німці, Норвежці та американці.

У список антисемітів потрапили ті, хто ЖИДІВ називає ЖИДАМИ.Але сама назва нації жидів на всіх мовах звучить майже ОДНАКОВО, звідки випливає, що це слово ДУ-У-У-У-Уже давнЄ!

Назва жидів німецькою – "jude", польською – "zyd", чеською – "zyd", болгорською – "жид", італійською "giudeo", латинською "judaeus". Тобто, латиною, це просто назва ЮДЕЇ . Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Жид (все про походження слова ЖИД).  Термін "юдеї" почав використовуватися в Європі в часи Середньовіччя, заснований на латинському варіанті імені Юдеї, народ Юди. Тобто "жид" це трохи змінена самоназва семітського народу і нічого образливого в ній немає, хіба що з цим словом трохи перегукується російський прикметник "жадний" і відповідно "жидами" називають скупих людей. Це дійсно може стосуватися цього "богообраного" народу, бо в своїй більшості на нашій землі вони займалися торгівлею, банківською справою і такиим іншим. А простий народ як скаже так і зав’яже. 

Крім вищезазначеного хочу зауважити, що жиди всіх, хто їх називає ЖИДАМИ відносять то до одних, то до інших "ЧОРНИХ СПИСКІВ".

Пропоную НАШУ УКРАЇНСЬКУ ДЕСЯТКУ антисемітів!

1) Іван Котляревський.

ЕНЕЇДА

Повзуть швейцарці черв'яками,Голландці квакають в багні,Чухонці лазять мурав'ями,Пізнаєш жида там в свині. Індиком ходить там гішпанець, Кротом же лазить португалець, Звіркує шведин вовком там, Датчанин добре жеребцює, ...

Тут всякії були пронози,Перекупки і шмаровози,Жиди, міняйли, шинкарі.І ті, що фиги-миги возять,Що в боклагах гарячий носять,Там всі пеклися крамарі.

2) Тарас Шевченко.

ГАЙДАМАКИ

…Розбрелись конфедерати 
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні;
Розбрелися та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами,
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами топили...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.

РОЗРИТА МОГИЛА
…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі…

«ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ…»
…Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю Україну.
Спи ж, повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть, гетьмани…

3) Іван  Франко.

НЕ ПОРА
Не пора, не пора, не пора
Москалеві, ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, –
Нам пора для України жить!
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров,
І любити жида, що наш люд обдира, –
Для України наша любов!

"Без сумніву, еміграція часткова, повільна та з розмислом зорганізована самими жидами мусить бути пожадана для нашої суспільності як вентіль обезпеки, що зменшив би в краю напір жидівського елементу, а для жидів як творіння кадрів будучої національної самостійності. Як така вона напевно може числити на симпатію та поміч нашої суспільності..."

"Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демократів, то за спиною кожної з них я побачив хитрий писок жида."

4) Леся Українка

Ізраеліти в Єгипті. Моісей

"По жидівських легендах видно, що жиди бували в Єгипті не раз, ходили туди за хлібом, коли в Палестині був голод"

"Жиди вийшли з Єгипту з Моісеєм на чолі і перед виходом обікрали єгиптян."

5) Панас Мирний

Хіба ревуть воли, як ясла повні

Чіпка зиркнув на товариство очима, поблід на виду. 
— Ви на мене, братця, як я бачу, гніваєтесь, — сам себе здержуючи, обізвався він до товаришів. — Так треба було. От вам і все! Жидюзі я не продав ні за які гроші, а товаришеві — так віддав. 
— А ми ж у тебе що, — каже Лушня, попустивши поводи серцеві. — Хіба вже ми й не товариші?. Чому ж ти нам не віддав? Ми б самі його продали. 
— Жидові? 
— Та там би побачили — кому.

6) Іван  Нечуй-Левицький

Микола Джеря

"До кінця свого життя Джеря йшов проти панів та жидів: так вони багато нашкодили йому і скривдили його, занапастивши вік."

6) Марко Вовчок 

Інститутка

"Хутко перебігли до міста; наче межи комашню впали. Ідуть і їдуть, продають, купують. Люди, пани, москалі, перекупки. А жиди довгополі, куди не глянеш, усюди вони, наче тії хрущі, шершавіють."

Три долi

"... Звiсно, як тi жиди живуть довговiчнi: посивi?, побiлi?, пожовкне та й тодi ще живе, - аж лихо!" 

7) Михайло Коцюбинский

Ціпов'яз

"Мордко, склавши руки на череві, пустив млинка великими пальцями і підвів вирлоокі баньки на стелю. Він щось думав. 
— Так, пане хазяїн, — озвався, врешті жид, — як я пишу в суд, то беру карбованця, як пишу до мирового, то дев’ять злотих, а як до царя, то хіба багато буде — синю? 
— Гм… а менше не буде? 
— Ні! 
— Ей, бійся бога, спусти хоч трохи… 
— Не можу!"

"Чи я тобі жид, чи я тобі банок який, що йдеш до мене по гроші? - кричав роздратований Роман, а усякі думки так і літали по його голові, попереджаючи ..."

8) Олександр Олесь

І ти продався їм, Тичино…

І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде, 
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде —
 Він сам розіпне на хресті.

9) Іван Карпенко-Карий 

Сава Чалий

Грива. А що ти тут побачив?
Медвідь. Тілько лапцардак зостався.
Грива. Жидівський?!
Медвідь. Еге... У цій корчмі жид-орандар сидів немилосердний. Тілько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір; а у дворі за жидом тягнуть, як за братом, бо він всі переправи, всі попаси держав і мито брав... Обдирав людей на панську і свою користь.

10) Григорій  Квітка-Основ'яненко

От тобі й скарб

"– Добре, пане Юдуне! – сказав Хома; а далі йшли, йшли, отХома і питається:

– Чи ви, бува, не з жидів, пане Юдуне?

– А по чім ти відгадуєш?

– Та так щось, що ви на речах збиваєтесь на жидівство. (Бо йправда, що сей Юдун дзидзикав, мов справжній жид.)"

"Отут-то і причина! Що було Маслякові не догадатись,що який се жид, що їсть ковбасу і поросятину? Коли ж сеє усе їсть, так він вжене жид, а певно чорт; та чорт і через роги, і через хвіст, і через руки, ічерез ноги, і через імення, і через ковбасу, і через порося, і через усе, черезусе, чорт та й чорт."

Друзі!  Доповніть цей список у коментарях цитатами Видатних Українців, якщо маєте бажання! 

Заздалегідь вдячна Вам! 

Ефір «Шустер-live» від 30 вересня завдяки неабияким старанням ведучого явив собою яскравий приклад перетворення українського телебачення, зокрема його Першого Національного (!) каналу, на антинаціональний, українофобський рупор.

Протягом передачі шустерівські вуста настирливо й безапеляційно, вимагаючи вибачень, звинувачували нас, українців як націю, у жахливих злочинах проти людства і людяності, яких ми не скоювали. Такі закиди українці, які самі мільйонами ставали безневинними жертвами організованих і планомірно здійснюваних злодійств, що були спрямовані на знищення українства та української ідентичності, чули з державного телеканалу своєї країни від земшарної людини, яка колобком котиться цілим світом, зупиняючись там, де можна добре заробити.

«Чи мають українці вибачитися перед євреями за участь в Голокості?» - саме так звучало запитання, винесене Шустером на голосування студійної аудиторії. Судячи з постановки фрази, сама участь українців в Голокості вже виступає доконаним фактом, який не підлягає сумнівам. Питання лише в тім, чи повинні вибачатися?

Оце так… Ти диви, який «шустрий»! Ще один «цадик» знайшовся! А ти хто взагалі такий, щоб докоряти не комусь персонально, а цілій нації!? Може десь міжнародний трибунал над українцями, на зразок Нюрнбергського, відбувся, де нас як останніх гітлерівців у гнобителі євреїв записали, а ми про це ще не знаємо?

І як в того Шустера язик повернувся вимовити таке кощунство?! А якщо вже повернувся, то цій темі мала б бути присвячена ціла програма за участю науковців, фахівців, дослідників, експертів в галузі історії, а не далеких від глибинної суті питання політиків, які досі, ніби печерні люди, знаходяться під впливом нав’язаних радянською пропагандою стереотипів та таких самих журналістів.

От тоді, після завершення змістовної дискусії, яка б всебічно висвітлила винесену для обговорення тему українсько-єврейських відносин, можна було б ставити на голосування  питання щодо вибачень. Впевнений, що саме для такого його формулювання не лишилося б найменших підстав. А можливо, з’явилося б інше – хто перед ким має вибачатися?

В даному ж випадку, як це сталося в ефірі 30 вересня, така постановка питання виглядає відвертою маніпуляцією, яка переслідує мету нав’язати українцям комплекс провини, зробити їх винними невідомо в чому та ще й змусити вибачитися.

За що? За те, що вони воювали з фашизмом і зазнали найбільших зпоміж народів СРСР втрат? Причому, боролися як в лавах радянської армії так і УПА! За те, що серед воїнів-повстанців було чимало єврейських лікарів, які добровільно йшли в націоналістичне підпілля, аби помститися Гітлеру за своїх кровних братів? За те, що українці так само як і євреї піддавалися тортурам й помирали в концтаборах? За те, що українці наражаючи на смертельну загрозу цілі свої сім’ї, знаходили мужність приховувати в себе євреїв, за що потім і були оголошені праведниками? Зокрема, як це робила родина Шухевичів.

Чи може нам вибачатися за Бабин Яр, де українців розстрілювали разом з євреями, росіянами, циганами та представниками інших національностей? За те, що українці  разом з ними йшли на смерть? За те, що в Бабиному Яру було знищено сотні підпільників ОУН, в тому числі - представників творчої інтелігенції, квіту нації? За те, що українці ніколи не чинили безсовісно й бездоказово приписуваних їм антиукраїнською більшовицькою владою погромів і тим більше розстрілів єврейського населення?

А якщо ж хтось і траплявся з українським прізвищем серед тих, хто розстрілював мирне населення, то це ще не дає жодних підстав звинувачувати в Голокості цілу націю! Випадки колабораціонізму мали місце повсюдно. В цьому плані не є виключенням жоден європейський народ. Бо в сім’ї, як то кажуть, не без виродка. Такі знаходилися у всіх. До того ж, українські виродки стріляли не лише в євреїв, а й в своїх – українців. Адже їх не наймали навмисно для того, аби цілеспрямовано нищити тільки якусь одну націю.

Зажадати вибачень за такі випадки від цілої нації – все одно що, припустимо, вимагати в англійців покаятися перед усім світом за їхнього Джека-різника. Так, не всі українці – ангели. І серед них є злочинці, душогуби, масові вбивці, маніяки. Їх вистачало у всі часи. Так що, може і за них почати каятися перед усім світом? А як щодо таких самих злодіїв інших національностей, в інших країнах?

Та повернімося до ефіру. Досить показовою і характерною стала реакція Шустера на спробу «свободівця» Андрія Іллєнка заступитися за свій народ. Щойно той подав голос, як Шустер озвіріло накинувся на нього, мовляв, знову ця «Свобода» зараз буде щось заперечувати. У «цадика» стався справжній спалах роздратування. І не пригадаєш, коли останнього разу він був настільки нестримним і щиросердним у своєму гніві. Мабуть кровушка заграла? Та, що вимагає вибачень незрозуміло за що.

Неадекватність поведінки Савіка підсилюється ще й тим, що це була реакція ведучого програми на прохання про репліку запрошеного до студії. Причому, Іллєнко весь час до цього моменту мовчав і брав слово вперше. То навіщо ж тоді його було запрошувати? Щоб продемонструвати ненависть до гостя, зумовлену самою лише його спробою приєднатися до дискусії? Ну і Шустер. Звідки ж і чому в нього така ненависть до представника української патріотичної сили?

«Свободівець», відвоювавши право репліки, почав аргументовано доводити некоректність постановки питання про вибачення українців перед євреями. Іллєнко ніяк не міг второпати за що він має вибачатися, якщо його дід воював з фашистською Німеччиною? То в чому і перед ким полягає дідівська провина? Така сама історія і в мільйонів інших сімей. Яку кривду українці завдали євреям своєю героїчною боротьбою з гітлеризмом? 

Оригінальним чином на це відреагував інший учасник передачі – Євген Червоненко. Він сказав, що його дід теж воював і здобув чимало нагород. А ще навів відомі йому приклади змішаних українсько-єврейських шлюбів та таких самих розстрілів під час війни, коли німці розстрілювали українців та євреїв разом. Ну, то що він цим хотів сказати? Хіба це не підтвердження відсутності в українців провини перед євреями? Чи і тут українці мали б вибачатися... що їх постріляли поряд?

Свої «5 копійок» вставив і, сказати б, національно-патріотичний олігарх Петро Порошенко. Опонуючи  Іллєнку, він розмахував книгою Анатолія Кузнецова про Бабин Яр, перевиданою коштом одного з топ-менеджерів концерна «Рошен». Виходить, і наш «солодкий знак якості» теж вважає українців злочинцями перед євреями? Несподіваний кульбіт. Власник П'ятого не дивиться передачі, в тому числі науково-пізнавальні, просвітницькі на історичну тематику, свого ж каналу? Чи може причина такої позиції - та сама, що і в студійного «цадика»?                

Впродовж дискусії Андрій Іллєнко акцентував, що чекістська легенда про нібито причетність до розстрілу євреїв в Бабиному Яру українських націоналістів з Буковинського куреню повністю спростована дослідженнями історика Віталія Нахамановича.

Науковець, філософ Мирослав Попович поділився власними дитячими спогадами про війну та впродовж теми  доречності принесення українцями вибачень запропонував наступний приклад: якщо під час участі в програмі у Шустера, пограбують домівку когось з присутніх в студії, то хіба мав би в такому випадку приносити свої вибачення ведучий Савік Шустер?

Належну відсіч антиукраїнським закидам дав і присутній в студії Дмитро Корчинський. Висловивши євреям свої співчуття з приводу жахливої трагедії Голокосту та Бабиного Яру зокрема, лідер «Братства» пригадав, що цього року правильніше було б відзначати не сімдесяти а вісімдесятиліття масових розстрілів, розпочатих у тому самому місці ще в тридцяті роки. Щоправда, як він зауважив, тоді  розстрілювали в основному українців.

Також він навів приклади вірного служіння гітлерівському Вермахту самих євреїв, коли деякі дослужувалися аж до залізних хрестів. «Чи вибачилися євреї за Голокост перед євреями?»– поставив запитання Дмитро Корчинський.

Згадав він і єврейських керівників більшовицької партії та слідчих-енкаведистів, що організовували в Україні Голодомор. То чи не час євреям вибачитися перед українцями за голодний геноцид, а державі Ізраїль - офіційно визнати Голодомор геноцидом, так само як Україна визнає геноцидом Голокост?

Таке ж побажання (щодо визнання Голодомору геноцидом) адресували ізраїльській владі екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко та перший президент України Леонід Кравчук. Останній до речі, нагадав, що будучи головою Верховної Ради України та президентом вже приносив єврейському народу від імені українського співчуття та вибачення.

То що ж від нас, українців, ще хотіти? Ніколи переслідування євреїв не було складовою державної ідеології чи політики.  Натомість, чимало євреїв брали участь в національно-визвольних змаганнях українців під час Другої світової війни, розв’язаної однаково тоталітарними і людиноненависницькими режимами Гітлера і Сталіна.

То за що і замість кого мають вибачатися нещасні але не скорені українці, які як ніхто інші доклалися до перемоги над фашизмом і боротьби з московським комунно-більшовизмом?

Після подібних голослівних, нічим не вмотивованих та у вищому ступені  цинічних, образливих, зневажливих до національних почуттів, хамських висловів ведучого, у країнах з розвинутим громадянським суспільством біля будівлі телекомпанії, в ефірі якої стався б цей ганебний випадок, вже б за декілька годин зібрався багатотисячний натовп з вимогою негайного вибачення ведучого та його пожиттєвого відсторонення від ефіру. А керівництво каналу наввипередки взялося б каятися перед людьми за недостойний інцидент і кадрову помилку.

Дуже шкода, що це не про нас і перед Першим Національним ніхто не вийде і не проскандує «Шустер, забирайся геть!». Так і будемо цього «цадика» терпіти допоки він сам не звалить,  підшукавши собі місце в якійсь іншій країні для кращого заробітку.

В Умані, куди зі всього світу на могилу свого духовного наставника ребе Нахмана, як той заповідав, з'їжджаються, кожного року вселенський срач влаштовують; в Дніпропетровську найбільший в світі (!) єврейський центр "Менора" будують; ледь не всіма телеканалами в Україні володіють, не кажучи вже про "заводи, газети, пароходи"; наш Голодомор геноцидом не визнають, а за свій Голокост в українців ще й вибачень вимагають.

То за що ж нам таке "щастя" на рідній землі і коли воно врешті-решт закінчиться?

Олексій Мазур