Іван Франко - Пір'я

Розвіяне злими юрбами, 
Мов снігу платки з-над руїн, 
Летиш ти до хмари з вітрами, 
О, пір’я з жидівських перин. 

Мов сніг, ти летиш аж до хмари, 
Вкриваєш поля, мов килим, 
О, свідку великої кари, 
О, пір’я з жидівських перин. 

Знать, бачити горя не хочеш, 
Що ми тут в тій хвилі терпим, 
Сніжними крильцями тріпочеш, 
О, пір’я з жидівських перин. 

Як грубі мужицькії руки 
Рвуть наше добро без причин 
І нам завдають люті муки, 
О, пір’я з жидівських перин. 

Як наші хати розкидають 
Аж геть до послідніх делин, 
Як наші шинки розбивають, 
О, пір’я з жидівських перин! 

Ввесь город від краю до краю — 
Руїна одна, плач один! 
Гляди ж на тих варварів зграю, 
О, пір’я з жидівських перин! 

Гляди, що тут нашої втрати, 
Що наших тут впаде сльозин, — 
Щоб Богу це все розказати, 
О, пір’я з жидівських перин! 

Хай наші всі зважить терпіння, 
До нашого горя долин 
Хай шле нам потіхи проміння, 
О, пір’я з жидівських перин! 

Хай тямить, що люд ми ізбранний, 
Його найукоханий син, 
Годований зернами манни, 
О, пір’я з жидівських перин! 

Хай дасть нам народ цей посісти, 
Хай дасть нам помститись над ним, 
Неси, о неси ‘му ті вісті, 
О, пір’я з жидівських перин! 

1882