Колись давно, коли було не требаШукати слів і натяків в словах,Я вміла доторкнутися до небаІ сміла мимохідь поцілувать,Коли ми не боялися мовчання,Не боронились сміхом від журби,Коли я звуком першим і останнім,Коли жила я піснею в тобі,Коли я точно знала: ми не граєм,Ми вміємо мовчати в унісон –Цей світ був раєм. Нашим спільним раєм.А день був –день. А я була – Асоль.Ще не було «можливо…» або «раптом…»,Ще не було тривог і каяття…Шкода лише:казкар поставив крапку.І стало просто казкою життя.

Маленька Тінь сиділа за столом, сумувала, бо їй здавалось, що вона нікчемна і нікому не потрібна. Час йшов, минали роки, а вона все сиділа за своїм столиком у невисокій хатинці й вважала себе пустою й чужою цьому світу... та одного дня, вона раптово відчула якісь зміни, ззовні було тихо-тихо і здавалось, що більше нема живих голосів. Вона підійшла до дверей, трошки відсунула їх, і побачила сіру пустелю, замість прекрасного квітучого саду, в якому колись жила. Тоді тінь вийшла з-за...

Читати далі...

Був хмарний зимовий день. З неба собі тихесенько падали Сніжинки, кружляючи в повітрі і нікуди не поспішаючи. Вони ніби змагалися, хто з них зробить більше віражів в повітрі, повільніше і довше буде летіти до землі, не поспішали, а відчували насолоду від повільного польоту. Смакували кожною миттю... Благо погода була спокійною і зовсім без вітру. Раптом все змінилося. Чи то з-за гір, чи то з-за лісу, чи то взагалі невідомо ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

А тиждень тому – все було не так.Лиш тиждень тому – все було не те.Хоча спочатку ворожив тат-там,А потім – там. І далі – не про те.І я, немов би в шоу «За стєклом»,Чужий – мов свій упізнавала дім.Потроху відтавала. І теплоТекло по венах – всупереч мені.І я жила. Жила – і грала роль.І танули крижинки попри біль…Тепер – пробач, мій Сніговий король,Та слово «Вічність» – залиши собі.Мені ж – казкарювання навпаки.І ворожінню криги– майже край…Це добре, що я вірила в казки.Прокинулась: «Ми разом»...

Читати далі...

День подошел к завершению и на землю спустился вечер. Тени сгустились и выпрямились. Резвый ветер устал за день гулять по полям и притих. А на горизонте красовалось заходящее Солнце, посылало последние свои лучи на уставшую за день землю и немного грустило. Грустило о том, что приходится покидать родной день, о том, что не все уголки мира удалось согреть, что приходится уступать место кромешной ночи. С другой стороны, оно ведь устало за день согревать землю, хотя ему ...

Читати далі...

На моє підвіконня золотим листочком завітала осінь... Вона повідала мені одну таємницю... Якщо ви зможете розгледіти у цьому казку, то навіть крихітний кленовий метелик із жовтавими крильцями буде дорожчим за будь-які коштовності. Це дарунок природи. [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]********************************Жили собi були собi, козенятки:Стрибали, та бiгали бiля хатки…Ось, якось вовцюган до них завiтав.Свою злую мордочку приховав…Тай каже таким жалiсним голосочком:...

Читати далі...

Вот уж который месяц, телевизор вещает что нефть всё дешевеет и дешевеет, всё бьёт и бьёт новые рекорды падения цены. Такое впечатление, что цена её уже копеек 5 ведро, а то и дешевле. И вот вновь, прям только что, по стб рассказали, что цена нефти побила очередной рекорд и упала ещё на три доллара за баррель. А я всё это слушаю-слушаю и одного никак понять не могу, когда же цены на заправках начнут падать? Нефть то поди уже дешевле грязи стоит, или может наш бензин из какой-то другой нефти...

Читати далі...

АЛИСА: Как можно победить, утратив всякую надежду?ШЛЯПНИК: Сначала ты теряешь всякую надежду, а потом всё складывается как нельзя лучше.АЛИСА: Однако надежда умирает последней.ШЛЯПНИК: Ха-ха-ха вырвись из плена собственных шаблонов. Думаешь, за пределами надежды существует лишь облом? В действительности, только лишившись последней надежды, ты можешь стать по-настоящему свободной. Тебя ничто больше не держит, тебе становится всё равно, и ты получаешь наконец возможность сосредоточиться на...

Читати далі...