за те, що в другий тур виборів президента вивели двох злочинців.

Тепер обирайте позу, в якій вас будуть гвалтувати у наступні роки.

Слів нема... Вірніше, вони є, але всі нецензурні.

А сегодня я возвращаюсь в Блоги I.UA, только продолжать писания буду на русском языке.
По многим причинам. Одна из которых - я ЗА предоставление в Украине русскому языку статуса государственного.
Что же касается вчерашнего дня - для меня это не праздник.
Бог миловал от работы по специальности "учитель украинского языка и литературы", которую Александр Некрот выбрал в неполных 17 лет. Ну да, когда поступал в вуз.
Кому не было 17 лет, тот не был глуп.
Кто-то в 17 умнее, кто-то глупее - тут отдельный пост можно склепать.
Я с выбором вуза и факультета огромную глупость сделал.
Слава Богу, со временем переквалифицировался.
...А что одна украинская писательница вчера в своем блоге на "Волинській правді" выдала! "Можливо, ліпше у цей день взяти до рук «Повість временних літ» Нестора-літописця (пам’ять якого вшановуємо того ж 9 листопада) і поринути у таїнство. Бо ж писемність – це таїнство :)".
Кирдык цитаты.
Источник - Літпалата №3.
Какое отношение к "калыновий мови" имеет Нестор-летописец?
Это же вообще.
Он же на древнерусском языке писал.
А, ну да. "Свидомиты", например, вообще уверены, что на территории нынешней Украины еще питекантропы были украинцами...
P.S. А сегодня, 10 ноября - День советской милиции.
Вот это для меня - праздник. Всё-таки главредом областной милицейской газеты работаю.
Правда, пить сегодня, скорее всего, не буду: некогда и особого желания нет.
Усё!

Я уже закидывал материал по украинским элитам

Теперь кидаю еще один, в его развитие, но с другой позиции, более оптимистичной, в котором предпринята позитивная обрисовка украинского проекта.

Где бы взять самому такую забористую травку....

Рожнатовський Б.М., 

  кандидат історичних наук, доцент,член ревізійної комісії Київського міського   об`єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка     нагороджений медаллю "Будівничий України"   ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка        КОДЕКС УКРАЇНЦЯ      ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ         1. Українці стали ганьбитися своєї національної належності та свого українського етнічного походження.     2. Українці не ображаються й сприймають за не злий жарт, коли їх називали як колись малоросами а тепер хохлами, а дехто взагалі думає, що він є не українцем а хохлом, особливо там, де є засилля не українців.   3. Українці не можуть і не вміють в дискусіях захистити свою націю, свою землю, свою державу.   4. Українців сприймають звичайний патріотизм, що притаманний багатьом народам як крайній націоналізмі у зв`язку з цим іноді побоюються визнавати себе патріотами.   5. Українці найбільше потерпають від нападів на свою українську незалежну державу, оскільки її недруги виставляють нашу незалежність як причину безладдя в країні.     6. Настав час нагадати українцям, хто вони, "чиїх батьків вони діти" й винести на загальний розсуд питання: чи мають вони право на гідне місце у своїй та світовій історії та перспективу свого сучасного гідного життя?           Я - українець      1. Я національно свідомий українець.      2. Я - унікальне космічне явище - бо в космосі більше такого, як я, не існує.      3. Я - планетарне явище, бо на маю своє місце під сонцем та своє географічне положення на моїй планеті.      4. Я проживаю на території, яка завжди була землею моїх предків, тому є вона моєю.      5. Я визнаю, що це моя рідна земля.     6. Я почуваю себе на своїй землі, як у себе у власній домівці, бо як відомо "у своїй хаті - своя правда".      7. Я переконаний, що мої предки нікуди з цієї землі не зникали, вони були тут вічно.      8. Я визнаю назву моєї давньоукраїнської держави - "Русь" з столицею у Києві.       9.Я не визнаю назви моєї прабатьківщини "Київська Русь", бо такої країни не існувало.      10.Я сповнений гордості за те, що моєю землею течуть води старого Дніпро-Славута, він був завжди.      11. Я гордий тим, що на Дніпрі стояв й донині стоїть стольний град Київ.      12. Я відчуваю серцем, що це моя духовна столиця.      13. Я гордий тим, що моя столиця є матір`ю всіх городів руських - цю аксіому сприймаю не тільки я.      14. Я розумію, що мій народ - це не брат деяких народів, а - батько та мати багатьох народів.      15. Я сповнений гордості за те, що мої предки вистояли, адже до них на цю землю приходили не тільки гості, та й ті не завжди з добрими намірами, але й завойовники.      16. Я горджуся тим, що багато хто з них, гостей чи завойовників, сприйняли мою культуру, звичаї та традиції, асимілювалися й з часом також стали українцями.      17. Я поважаю ті етноси, які мають, чи не мають свою прабатьківщину але в силу природної міграції чи історичних обставин опинилися на моїй землі.      18. Я схиляю голову перед тими, хто незалежно від своєї національної належності, проживаючи на моїй землі, визнає мене українцем, мої традиції та звичаї й дбає про мою Батьківщину, як про свою рідну.      19. Я визнаю свій етнос - як однорідний позасвідомий стан людського організму.      20. Я гордий тим, що мій етнос, який сформувався ще в сиву давнину, доріс через лихоліття до найвищої стадії існування людства - нації.      21. Я гордий тим, що моя нація дала назву моїй державі.      22. Я належу до української держави яка має назву - Україна.      23. Я проживаю в українській унітарній державі й за своїм станом у своїй державі не поступаюсь німцям, полякам, французам і іншим, які також дали назву своїм державам за назвою своїх національностей.      24. Я належу до титульної нації, адже на титульній сторінці мого "Основного закону - Конституції України" викарбувано ім`я держави, яка носить ім`я моєї нації.      25. Я знаю, що назву "Україна" моя земля отримала ще за часів давньоукраїнської держави - Русі, про що згадується у давньоукраїнських літописах.      26. Я визнаю расу як загально ант ропо-біологічну різновидність. людства.      27. Я поважаю людей кожної раси та національності.      28. Я, як українець, належу до спільної європеоїдної раси.      29. Я належу до індоєвропейської мовної сім`ї        31. Я, як українець, за своїм мовним походженням належу до слов`янських мов і їх східно- слов`янської гілки, де моя мова мала місіонерський характер        32. Я належу до української етнічної нації й поняття «нація» розумію як духовно-біологічно-соціальну спільноту людей, що бере походження від мого етносу, який сформувався в доісторичні часи.       33. Я розумію, що найбільшою ознакою моєї належності до української етнічної нації є мова.      34. Я люблю свою мову, бо вона найкраща у світі.      35. Я гордий тим, що моя мова не вмерла і через лихоліття розвивалась разом з моєю нацією.      36. Я поважаю інші мови і горджуся тим, що знаю не тільки свою, українську, але й інші мови.      37. Я - багатомовний, і саме через це знаю та поважаю інші нації і причетний до культури цих народів.        38. Я не визнаю двомовності в нашій державі, бо це не двомовність, а прикрита одномовність але не для моєї мови. Державна мова в моїй унітарній українській державі повинна бути одна а для розвитку інших мов повинно бути створене законодавче поле.      39. Я розумію, що багато моїх побратимів-українців проживають на своїх етнічних землях за межами моєї Батьківщини.     40. Я не претендую на повернення цих земель в лоно України, бо це суперечить Конституції моєї держави.      41. Я знаю, що у світі розсіяно багато моїх земляків.      42. Я хочу допомогти розвиватися їм, як українцям, духовно та матеріально.      43. Я не хочу, що б їх там зневажали та кривдили і щоб вони були там ізгоями.      44. Я запрошую повернутися до лона своєї Батьківщини всіх українців, що опинилися за її межами.      45. Я не заперечую, щоб українці у інших землях дбали про добробут тих держав, де вони проживають постійно, бо від добробуту тих держав залежить також їх достаток.      46. Я хотів би лише одного, щоб ті українці не забували, "чиїх батьків вони діти".      47. Я не хочу їхати до чужих земель на заробітки і своєю працею збагачувати інші народи та держави.      48. Я все повинен зробити, щоб у моїй державі українцям жилося так же гарно як у інших державах живеться корінним націям.      49. Я ціную Свободу і незалежність своєї Батьківщини, яка дісталась мені без краплини крові та навіть поту.      50. Я схиляю голову, вшановуючи пам`ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини.        51. Я захоплююсь сміливістю та відчайдушністю, з якою герої йшли на боротьбу за долю своєї Батьківщини.        52. Я розумію, що ціною свого життя вони пробуджували і підтримували національну свідомість українців.      53. Я хочу й маю право знати свою правдиву історію, якою б вона не була, без замовчувань, приховувань, перекручень та фальсифікації.        54. Я підтримую кожну теорію походження свого етносу, якою б фантастичною вона не здавалась, і відмовлюсь від неї лише тоді, коли наукою буде доказано, що вона не має право на існування.      55. Я хочу, що б у широкому розумінні історії мого етносу та держави не залишалося білих плям, адже ними ніхто й ніколи серйозно не займався.     56. Я віруюча і богобоязна людина.      57. Я виконую 10 заповідей Закону Божого.      58. Я боюсь зігришити у своєму земному житті.      59. Я християнин за своїм релігійним віруванням.      60. Я, як християни, належу до української церкви східного обряду.      61. Я мав з початку свого існування свою національну церкву та написані давньоукраїнською книжною мовою Біблію та богослужбові книги.        62. Я за створення в Помісної української християнської церкви, для діяльності якої створені передумови, адже Київський патріархат має богослужбові книги українською мовою.      63. Я поважаю інші релігії та конфесії, що діють в Україні.      64. Я маю свої українські національні традиції, які передавалися від покоління до покоління.       65. Я маю звичаї мого народу, якими я відрізняюсь від інших народів.      66. Я маю свої обряди, завдяки яким звичаї та традиції набувають національних ознак.      67. Я сповідую моральні цінності мого народу, які формувалися віками та знайшли перше узагальнення у "Повчанні дітям" Володимира Мономаха.      68. Я хочу жити в законослухняній державі, признаю звичаєве право, як основу законодавства моєї держави, що сягає сивої давнини й було зведено у першу збірку писаних законів, яка отримала назву " Найдавніша правда" або "Правда Ярослава".      71. Я хочу жити в українській національній державі.        72. Я прагну до створення справді вільної, справді незалежної, справді соборної, справді суверенної, справді національної держави і визнаю це як національну ідею мого народу.      73. Я не тільки творю національну ідею але й буду боротися за її здійснення.        74. Я бачу мою державу справді незалежною у творені та захисті своїх національних інтересів.     75. Я бачу свою Україну справді соборну, яка вже існує у зібраних до купи українських землях.      76. Я буду боротися за те, щоб ніхто й ніколи більше не роз`єднав мою Батьківщину.      77. Я не поділяю Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона - єдина.      78. Я за українську Україну, для мене Україна - понад усе.      79. Я маю право називати себе українським націоналістом бо я люблю свою Батьківщину Україну, свій народ та інші народи і нації, що проживають на моїй землі.      80. Я підтримую гасло "Україна для українців", а для кого ж ще?        81. Я вважаю українцями й інші нації і народності, хто тут проживає й дбає про добробут нашої унікальної держави.      82. Я впевнений, що тільки я, в першу чергу, повинен дбати про свою Україну.      83. Я повинен для досягнення своєї мети - побудови дійсно вільної, незалежної, соборної, суверенної держави маю   відновити нашу колишню славу.      84. Я повинен не допускати ледарювання.      85. Я повинен відмовитись від суцільного свята, що руйнує й деградує мою націю.      86. Я повинен відновити навички працьовитої людини.      87. Я хочу невпинно працювати для блага мого народу.     88. Я хочу святкувати тільки великі релігійні, традиційні, календарні та державні свята і значні події у моїй державі.      89. Я, задля досягнення національної ідеї, повинен відмовитись від шкідливих звичок: пияцтва, куріння, наркотиків, моральної розпусти та ін., що руйнують не тільки мою душу але й тіло.      90. Я повинен відновити свою любов до своєї землі загалом а також до конкретної ділянки, щоб вона додавала до столу мені та моїй рідні екологічно чисті продукти. Це є запорука фізичного здоров`я нації.      91. Я повинен відновити славу бережливого, хазяйновитого господаря.      92. Я зобов`язаний відродити присутню моїм предкам гостинність.      93. Я зобов`язаний відродити історичну пам`ять про свій родовід.      94. Я повинен дбати про продовження свого роду.     95. Я потерпаю від того, що в моїй українській державі частина влади є корумпована а значить не українською.      96. Я повинен зробити все, щоб у майбутньому влада у моїй державі завжди була українською.        97. Я переконаний, що не всі українці ще дбають про свою державу.      98. Я знаю що дехто з українців належить до українців, про яких сказав Великий Кобзар, що вони "гірше ляха Україну розпинають".      99. Я готовий повторити, якщо треба долю мільйонів українців, які боролися за Україну.       100. Я пишаюся тим, що Я українець, що Я живу у цій. Богом нам даній прекрасній землі.            Я переконаний, що коли я стану свідомим українцем і повністю виконаю 100 заповідей Кодексу Українця, тоді Україна досягне своєї національної ідеї - бути справді незалежною, справді вільною, справді суверенною, справді соборною, справді національною державою з якою будуть рахуватися, як з рівною далекі та і близькі сусіди., яка буде спроможна забезпечить гідне життя всьому українському народові.      Слава Україні!                        Примітки:        Розглянуто і схвалено 19 лютого 2009 року науковою секцією Міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян" у присутності Президента земляцтва депутата Верховної Ради Жебровського Павла Івановича, Віце-президента земляцтва Бачинського Анатолія Михайловича, Координатора Ради патріотичних організацій Пилипчика Валентина Леонідовича та членів земляцтва Варварича Антона Миколайовича, Приходько Юрія Івановича (м. Київ, вул. Смілянська, 11, офіс 57, тел.. 243-69-05, 520-11-70).         Оприлюднено 21 лютого 2009 року в м. Житомирі на звітно-виборних зборах молодіжної секції Міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян" та прийнято одноголосно як керівництво до дії       Автор залишає за собою право особисто робити правки, вносити зміни, доповнювати та уточнювати деякі положення Кодексу Українця за рекомендаціями державних та громадських організацій.  

1. Отношение к правде.

Современный россиянин считает непреркаемой истиной то, что говорится в Кремле. Путин скажет, что Украина тырит газ, и все россияне, словно, зачарованные погружаются в уверенность, что это действительно так.

Современный украинец, наученный всеми годами своей независимости не верить никому, прекрасно понимает, что не столько газ, сколько деньги за него тырят всякие присосавшиеся к трубе ловкачи независимо от паспортов.

2. Лицемерие.

Современный россиянин не считает зазорным публичные издевательские шутки по отношению к украинскому народу. Как это было, например, с темой избавления от украинского произношения "г" с помощью орального секса на одном из телеканалов. Для россиянина это не повод для обиды. При этом россияне не стесняются устроить обструкцию и бойкот за слова "Раша гудбай" исполнителю из Украины. Если бы эти слова спел исполнитель из Англии, никто бы в России и не шелохнулся и не назвал бы обидой. Но не в случае с гражданином Украины.

В отличие от россиян, украинцы предпочитают лицемерить внутри своей страны. Они вообще относятся к России лучше, чем россияне к Украине, и это подтверждает статистика. А вот внутри Украины - за милую душу. Особенно преуспели в лицемерии политики. Хотя и российские тоже не дадут себя за палец укусить в этом деле, но в украинском политикуме уровень лицемерия на порядок выше.

3. Отношение к правителям.

Россияне - заложники царизма. Даже революция не способна изменить мышление низов и верхов. Переворот происходит, а схема управления остается. Российский народ - заложник идеи "сильной руки", заложник веры в мудрого и справедливого батюшку-царя, заложник иллюзии в продвинутость и могущество своего государства. Поэтому россияне готовы терпеть любые тяготы, ворча на царское окружение и готовое раздавиться на Ходынке за царские монетки...

Украинцы, в отличие от россиян, приверженцы гетьманства. Даже президенты в Украине психологически подчинены синдрому гетьманства, который характерен двуполярностью и тягой к различным геополитическим центрам Европы и Азии. Именно поэтому украинцы вполне способны сплотиться и вышвырнуть неугодного правителя и терпеть нового до тех, пор пока тот не потеряет кредит доверия. Именно поэтому в Укриане случаются Майданы, а не Ходынки.

4. Отношение к охранке.

Россияне любят свою охранку и готовы позволить ей делать с собой что угодно. В случае трагедий, как это было, например, на Дубровке, ненавидят охранку только родственники погибших. Все остальные россияне считают убийцами зрителей "Норд-Оста" чеченцев, хотя те не пускали отравляющий газ в зрительный зал. Поэтому охранке легко удается смещать акценты и направлять народный российский гнев даже и на невиновных. Когда российский офицер изнасиловал чеченскую девушку, большинство россиян сочли это вполне естественным актом мести за беды, доставленные террористами россиянам. Если же русскую девушку изнасилует чеченец, всенародному возмущению не будет предела.

К счастью для Украины современные чекисты не настолько совокупились с властью, чтобы вести себя так же, как это делают их российские коллеги. Синдром гетьманства заставляет украинскую охранку колебаться из стороны в сторону, однако, колебания эти медленные, тягучие, и охранка не успевае перестроиться так быстро, чтобы вкупе с гетьманом стать ужасом для народа. Поэтому украинцы или не любят ее, или относятся к ней индифферентно, в отличие от мазохизма россиян.

5. Политкорректность.

В большинстве своем россияне куда менее политкорректны своих украинских братьев. Лидеры не стесняются в выражениях, их отношение к соседям слепо подхватывают недалекие, но по-собачьи верные власти моськи, которым просто хочется на кого-то погавкать, а тут вожди и вектор указывают. Поэтому на украинцев со стороны России льются, а особенно это заметно в интернете по количеству нецензурщины, грязь и оскорбления.

Украинцы, в том же большинстве своем, желают жить с соседями в мире и дружбе. И даже на откровенно хамские выпады в свою сторону пытаются отвечать россиянам мудро и взвешенно. Отдельные случаи хамства с украинской стороны нужно рассматривать в комплексе с тем, откуда финансируются организации, такими делами занимающиеся. Чаще всего эти средства идут опять же со стороны Москвы для поддержания иллюзии ненависти украинского народа к России.

6. Отношение к собственной нищете.

Не секрет, что оба народа за время социализма обнищали настолько, что технологически отстали от развитого мира на несколько десятилетий. Украинцы воспринимают это уже нормально и готовы констатировать факт. Россияне же изо всех сил будут доказывать, какая у них мудрая и богатая умами нация, выискивать неубедительную аргументацию и радоваться тому, что у них много нефти. Но факт есть факт: россияне и украинцы покупают машины иностранного производства, творят на компьютерах иностранного производсства, даже пищевая промышленность обеих стран давно уже работает на иностранных технологиях.

7. Отношение к спиртному.

У россиян алкоголиков на 10 000 населения намного больше, чем в Украине.

8. Культурные тенднции.

Россияне активно импортируют глобальную культуру и подстраивают под нее свое культурное производство. Обычно оно отличается выпендрежем и очень сильным внимание к нетрадиционной сексуальной оринетации.

Украинцы, помимо натиска культуры глобальной, поступающей прямо с Запада, ничуть не гнушаются импортировать ту же культуру, только адаптированную в к своим условиям россиянами. Поэтому у украинцев выбор шире, но за счет этой широты выбора сильно страдает развитие собственно украинской культуры.

9. Отношение к салу.

Украинцы просто любят сало. Россияне же сало ненавидят, но уколоть украинцев за их любовь к сему продукту не преминут при любой возможности.

10. Отношение к сексу.

В России секса нет, как и не было в советские времена. В России - трахание. Россияне не нашли более возвышенного слова, чем это, для выражения апофеоза любви.

В украинском языке есть прекрасный глагол "кохатися", являющися прямым продолжением от слова "кохати". Увы, Россия вместе со своим псевдокультурным нашествием импортирует трахание в Украину. Что, в принципе, также можно считать агрессией пошлости со стороны соседней державы.

***

А какие еще отличия увидели вы?

Однажды, в июльскую жаркую пору,
Пошёл за грибами, чего чёрт понёс?
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И, шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок
В больших сапогах, в пиджачишке старинном,
В уродливой шапке... Жара! Дурачок?
— Здорово, приятель!— "Ты куришь?.. Спасибо!"
— Полпачки захапал, ну ладно, смолчу!
Откуда дровишки?— "Дык с лесу, вестимо;
Намедни украл, вот домой отвожу".
(Вдали матерился изящно лесник...)
— А что, у тебя-то хозяйство какое?
"Хозяйство такое- изба да нужник
Семья? Дык с лошадкой нас двое..."
— Так вон оно что! А не скучно вам часом?
"Так с нашей-то жизнью, ну ты, блин, сказал...
Лесник, су.а близко!" — вдруг крикнул он басом,
Рванул под уздцы и бегом побежал.
На эту картину так солнце светило,
Вот с матом за ним и лесник проскакал,
Как будто всё это уже раньше было,
Как будто б в Некрасова век я попал!
Ворует народ, его "слуги" поболе,
Ну им "с высока" разрешенье дано...
Кругом нищета, разоренье до боли...
Да разве то жизнь? Извините- гав.о!

Гном Котя и Николай Некрасов

Совершенно сенсационными результатами
завершилось исследование, проводимое группой профессоров Колумбийского
Университета (США). Группа исследователей, в состав которой входили
антропологи, психологи, математики и представители других научных
кругов, проводила исследования интеллектуальных способностей групп
людей, которые разделялись по национальному признаку. С помощью тестов,
математических и лингвистических задач, упражнений на память и других
методов определялись способности человека в нескольких категориях.
Учёные по специальной шкале оценивали возможность человека
воспринимать, запоминать и анализировать различные виды информации,
после чего сводили эти данные в специальные таблицы и с помощью
компьютера получали итоговые данные.


Результаты удивили в первую очередь самих учёных. С огромным
отрывом на первом месте оказались представители украинской нации, за
которыми шли немцы, итальянцы, китайцы и японцы. Первую десятку
замыкали русские, а вот американцы, как это ни печально, оказались лишь
двадцать седьмыми.


Профессор Дж. Шишман рассказывает: «Разного рода способности мы
оценивали с помощью специальных единиц – условных баллов. И даже на
этом этапе было видно, что у каждой нации результаты весьма ощутимо
отличаются. Например, в способности организовывать мысли и
упорядочивать данные не было равных немцам – их результаты были близки
к стопроцентному показателю, но они же существенно отставали от других
наций в креативности и способности импровизации. Если же брать
усреднённый балл, то показатели украинской нации составляют около 75
процентов, в то время, как немцы, следующие за ними набрали 62. Это
удивительно!».