хочу сюди!
 

Людмила

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-57 років

Замітки з міткою «туризм»

Вулкан Старуня- єдиний діючий грязьовий вулкан на Україні

В Івано-Франківській області в селі Старуня Богородчанського району в 1977 році після землетрусу в Румунії (в горах Вранча) прокинувся грязьовий вулкан Старуня.



Він став геологічною пам’яткою природи і поки єдиний діючий не тільки в Карпатському регіоні, але і у всьому світі. Його виникнення викликане розробкою озокеритних і нафтових родовищ. Перші кратери з’явилися діаметром близько 50 м.



Зараз вулкан дихає через десятки маленьких менш активних міні-кратерів, а на рельєфі нагадує звичайну брудну пляму. Через 8 кратерів і 13 мікрократерів він виділяє воду, газ, глинисту пульпу, нафту та її складові.  Детальніше тут

Частушки у костра

НЕОБХОДИМОЕ ПРЕДИСЛОВИЕ.

Когда я был намного моложе,
то очень любил завеяться
на пару дней на природу
в компании друзей.
Традиционными были простенькие частушки у костра.
Всё, что случилось за день,
просто добрые шутки друг над другом
становилось темой для них.
Выглядели они примерно так:




Витя улей притащил
Из тайги без спроса,
Кокон ножиком разбил,
А оттуда осы!

Ой, ты, мама, осы полетели,
Это ж надо мёдику поели!
Ой, вы, ножки, резвы, выручайте!
Все, кто может, в реченьку ныряйте!

Таня воду в ручейке

Набирала в кружку.
На соседнем бережке
Квакнула лягушка.

Ой, ты, мама, это ж сколько визгу,

В этих нежных женских организмах!
Хватит квакать, вредная лягушка,
Плачет Таня, утонула кружка.

Это кто же прозевал

Кашу- пригорела?..
Нынче Катя кашевар,
Знать влюбилась дева.

Ой, ты, мама, кто это влюбился?
Соль в заварку кинуть умудрился?
Это Катя, милая девчушка.
Вот те, Катя, чая полна кружка!

Обнялись у костерка
Игорёк с подружкой.
Взгляд "плывёт" у паренька,
Как чаинка в кружке...

Ой, ты, мама, я хочу жениться,

Дайте только в город возвратиться,
На природе воздух всем полезный,
Где ни троньте, всюду я "железный"
!

Написано на конкурс:
"Песня у костра" 
Тм Гуси-Лебеди
http://www.stihi.ru/2012/09/20/4837


© Copyright: Гном Котя, 2012
Свидетельство о публикации №11209220379

Чортова скеля: дім легенд і загадка історії

В один із чудових сонячних вихідних днів ми з чоловіком вирішили з’їздити кудись на природу. Вибір випав на Чортові скелі: по-перше, недалеко, а по-друге, сама назва місцевості приваблювала своєю таємничістю і містикою. Окрім того, Чортові скелі є одним з найулюбленіших місць відпочинку у Львівській області. Зацікавив нас і той факт, що Чортові скелі є найвищою точкою в околицях Львова (близько 414 м над рівнем моря).
Дістатися до них можна по-різному: від дороги Львів-Винники, від Глинянського тракту, від Лисинич, чи від Винник. Головне — підніматися весь час догори, а лісові стежки виведуть до скелі.
З цих воріт починається дорога до Чортових скель.

[ Читати далі ]

Палац у Качанівці


Маєток Харитоненків і Тарновських у Качанівці - єдиний в Україні, який уцілів у комплексі, попри війни та революції. Палац розташований за 170 кілометрів від Києва на романтичному схилі, який із двох боків омивають мальовничі ставки і перебудований на замовлення родини меценатів Тарновських.



До палацу веде центральна алея, з іншого боку якої споруджена єдина у Східній Європі церква Георгія Хозевіта і єдина родинна усипальниця Тарновських.
Тарновські захоплювалися українськими старожитностями і Качанівка вважалася українським Парнасом - центром, куди з'їжджалися митці: тут часто гостював Микола Гоголь, Михайло Глінка, Михайло Врубель, Ілля Рєпін, Лев Жемчужников. Детальніше тут


Харків

Світлини з моєї 2х денної поїздки в Харків. Дорога в ремонті і закінчать вони ще не скоро, як завжди зловив скол. Харків місто "совок", хоча це моя не перша зустріч з цім містом, за 5 років, або більше коли я там був останній раз, нічого не змінілось. Хоча звісно недивлячись що Харків сіре місто є багато цікавих місць яки варто побачити.

Луцьк. вул. Лесі Українки

Луцьк. вул. Лесі Українки Надзвичайно цікава в архітектурному та історичному плані пішохідна вулиця Луцька – вулиця Лесі Українки. Тягнеться вулиця Лесі Українки від майдану Братський Міст та виходить до Театрального майдану. Довжина вулиці близько 730 м.

Вулиця зародилася ще в епоху середньовіччя, наприкинці 18 ст. почалася її інтенсивна розбудова, з 19 ст. була головною, а в 1980-х рр. стала пішохідною.В різні історичні епохи вулиця та місцевість довкола мала різні назви – Пречистенська, Олицька, Дубнівська, Шосова, Імператора Миколи ІІ, Головна, Ягеллонська, Сталіна, Радянська. Сучасну назву вулиця отримала на початку 1990-х рр.

Вулиця Лесі Українки зберігає чимало будинків різних епох та стилів. Старіші будівлі містяться у нижній частині вулиці біля Старого міста, новіші — у верхній поруч із Театральним майданом.

Будинок Кронштейнів, 1890 – 1894 рр. Нині тут розміщується Медичний коледж (вул. Лесі Українки, №2).

Найстаріший будинок на вулиці, зведений у цегляному стилі. Пам’ятка архітектури початку 19 ст. (вул. Лесі Українки, №5). Будинок з прикладом декору 19-20 ст. (вул. Лесі Українки, №13). За невеличким сквериком можна побачити будівлі колишнього монастиря тринітаріїв (вул. Сенаторки Левчанівської (до 2007 р. вул. Медведєва), №4)

Луцьк. вул. Лесі Українки повний опис, старі світлини

Луцьк. Театральний майдан

Театральний майдан центральна площа Луцька, розташована на перетині семи вулиць: Винниченка, Лесі Українки, Градного узвозу, проспекту Волі, Словацького, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького. Саме тут відбуваються головні громадські, розважальні та культурні заходи.Пагорб, на якому нині розташований Театральний майдан свого часу носив назву Градна гора і був заселений здавна, проте не входив до складу міста, а був його північною околицею.В 15-16 ст. на Градній горі був побудований перший католицький храм в цій місцевості костел Святого Хреста, розташували який на колишніх землях православного монастиря Святого Василя, а з 1643 р. подарований Агнешкою (Пашинською) Станішевською ордену бернардинів разом з шпиталем для вбогих та камяницею. На цих землях вони заснували монастир. Навколо комплексу були збудовані господарські приміщення, сад.

На цвинтарі, що був основним місцем поховання луцьких католиків, наприкінці 1640-х рр. була збудована каплиця Скорботного Христа. У 1803 р. у зв’язку з розширенням міста цвинтар перенесли в інше місце.

У 1720-х р. був збудований новий мурований монастир з системою підземних ходів. Креслення майбутньої споруди було виконане у формі підкови з двома вежами. В 1737 р. заклали новий костел, який у плані мав форму троянди, однак цей проект не сподобався капітулі, тому було наказано розібрати його фундаменти.

Затверджено було новий проект архітектора Павла Гіжицького, члена ордену єзуїтів. Будівництво храму тривало в 1754 – 1789 рр. Освячення нового костелу відбулося у 1792 р. Мурований костел у стилі пізнього бароко мав 9 мурованих вівтарів.

Крокуючи проспектом можна побачити своєрідний архітектурний комплекс споруд університету та будинків-близнюків. Проект виконаний у 1950-х рр. архітекторами Ю. Бородіним, В. Бабій, К. Юровською та І. Рейтер. Будівлі зведені у стилі сталінського ампіру. Проект оформлення майдану виконав у 1956—1957 рр. архітектор Р. Метельницький.

Волинський Національний університет імені Лесі Українки (проспект Волі, №13).

Повний опис Театральний майдан та проспект Волі, старі світлини

Вишнівець. Палац Вишнівецьких (Байда)

Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів.Повний опис Вишнівця

У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир.

Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563) – представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу Запорізькою Січчю.

В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (? – 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події, сьогодні є окрасою Московського історичного музею.

Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.

Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та освячено новий дерев’яний хрест.

З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в основному вивезені до Росії.

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.

Богато світлин Вишнівця, старі, фото схеми

Что посмотреть в Киеве?


Осень – самое время для какой-нибудь не очень далёкой поездки.  В один из своих выходных мы и решили отправиться в столицу. Киев очень красивый и большой город. Нам с женой приходилось бывать там много раз и нам этот город очень нравится.  Раньше  мы отправлялись туда по делам, новсегда хотелось увидеть чуть больше. Приняв решение окончательно, мы взялись составлять маршрут. Конечно же, можно заказать экскурсию, посетить некоторые церкви, Киево-Печерскую Лавру, Андреевский спуск. Но нам хотелось посмотреть наулицы Киева самим, хотелось получить от путешествия множество положительных эмоций и почувствовать энергетику Киева. Мы планировали пройти по тем местам,где нам было бы интересно, и пытались втиснуть в один день как можно больше достопримечательностей, и маршрут прикидывали чуть ли не по минутам. Гулять поулицам этого замечательного города не стоит в костюме и на каблуках, поэтому мы одели футболки, джинсы и кроссовки. И вот мы в поезде, в предвкушении новых впечатлений. Билеты мы купили за две недели до отправления,  на фирменный поезд  № 63/64 Харьков-Киев «Оберіг», так что бархатные  сиденья синего цвета с мягкими спинками,стеклопакеты, кондиционер, биотуалет и другие блага цивилизации нам былиобеспечены (140 грн/человека).

Приехали рано утром.

Вокзал – не самое красивое место Киева, Харьковский Южный вокзалмне больше нравится, но обращаю внимание, как удобно у них сделан зал ожидания.Он находится прямо над путями, и в окно видно прибывающие поезда. Первым деломмы сдали свои вещи в камеру хранения (15 грн /место) сели в метро и отправилисьдо станции «Арсенальная». Нас удивили архаичные жетоны и кассы с кассирами иочередями. В то же время восхищались возрастом Киевского метрополитена иглубиной залегания станций. По пути нас приятно удивили ЖК-мониторы подпотолками старых вагонов, где крутят прикольные ролики вперемешку с рекламой иобъявлениями о станциях.…

1 Родина-мать

Осмотр достопримечательностей начали с мемориальногокомплекса. Это место мы нашли легко. От станции «Арсенальной» идти довольнодалеко, так что мы подъехали на троллейбусе до Лавры, а там уже пешком, доБрамы. И вот тут, на высоком правом берегу Днепра, перед нами раскинулась обширная архитектурно-пластическая композиция мемориального комплекса. Статуя Родины-Материвходит в четверку самых высоких статуй мира: 102 метра от уровня земли. Площадьперед зданием музея может вместить 30 тысяч человек. Здесь можно посмотреть,довольно таки интересную выставку боевой техники и вооружений. А так же отсюдаоткрывается очень красивый вид на покрытый туманом Днепр.


2 Печерский ландшафтный парк

Вернувшись немного назад и вправо, попадаем на территорию Печерского ландшафтного парка (вход 25 грн), здесь располагается постояннодействующая городская выставка цветов. Это отрада для глаз и непревзойденнаяатмосфера праздника. Здесь чувствуется вдохновение и покой…


3 Киево-Печерская лавра

С хорошими мыслями и в приподнятом настроении направляемся ккомплексу построек Киево-Печерской лавры. Ну, а там: огромная территория, 13 храмов, видовая площадка, пещеры. У центрального входа (20 грн.), можно заказать экскурсию. А мы решили самостоятельно погулять по территории. Чтобы попасть в пещеры, где покоятся мощи богатыря, св. Ильи Муромца и чудотворные останки праведников, ориентировались на указатели. Вход в пещеры бесплатный, только необходимо купить свечу (2грн), женщины могут бесплатно взять на прокат юбку и платок. На территории Лавры есть трапезная (обед 20-30 грн). Нам было очень интересно. Бытует мнение, что, пройдя по пещерам, человек очищается истановится легче на душе.

4 Парк Славы

Пройдя немного пешком, оказались в Парке Славы. Он включает Мемориал Вечной Славы с памятником на могиле Неизвестного солдата, Мемориал памяти жертв голодомора на Украине. Здесь, за гигантской стелой, возле которой горит Вечный огонь, находится смотровая площадка, с которой открывается потрясающая панорама Киева. Мы увидели буйство красок киевской палитры: золотые купола Лавры в сочетании с изумрудной зеленью листвы, голубая лента Днепра, ослепительная лазурь неба… Новостройки Левобережья вдали – будто кукольные домики, и поезд метро, словно детская железная дорога, пересекает игрушечный мост…



5 Мариинский парк

Далее пройдя чуть левее и вверх, попадаем на угол Мариинского парка. Он красивый и ухоженный. Мы встречаем много людей, видимо киевляне здесь очень любят гулять. Мариинский парк – весьма романтичное место. Пройдя его насквозь, мы увидели Мариинский дворец, тот самый, на фоне которого Президент Украины поздравляет соотечественников с Новым годом. Правда он сейчас на реставрации и обнесён забором, но нам всё-таки удалось его посмотреть. Он великолепен. Левее его – купол Верховной Рады. Раду тоже обнесли забором, но уже с другой целью, наверное просто боятся народа.. Рядом с Верховной Радой мы увидели полукруглое здание – Кабинет Министров Украины. К этому времени мы уже немного устали, новсё же не поленились и прошли к обрыву: со смотровой площадки открывается отличный вид на Днепр. 


6 Музей воды

Вернувшись в парк и обойдя стадион, пройдя по знаменитому мосту влюблённых, мы оказались в Крещатом парке. Здесь, в старой водонапорной башне,  расположен музей воды. Думаю,будет достаточно просто перечислить увиденное:  

чучела гигантских крыс, живущих в канализационных коллекторах; 

самый большой в Украине работающий унитаз; 

гигантские мыльные пузыри; 

большие ручные золотые карпы (их можно гладить).



7 Обед

Ещё несколько минут – и мы на главной улице города – Крещатике. Мы легко нашли Майдан Независимости, но поняли, что уже устали и проголодались. И тут увидели по левую сторону кафе «Два гуся». Здесь нас приятно удивили обилием выбора (борщ, солянка, уха, окрошка, вареники, пельмени, котлеты, отбивные, блинчики, сырники и другие вкусности), размерами порций, и демократичностью цен (40-50 грн с человека за обед). Как же хорошо прогуляться пешком по Крещатику и  Майдану Независимости. Вокруг красивые дома, магазины, рестораны, люди гуляют. На выходные дни и праздники автомобильное движение на Крещатике перекрывают, и он превращается в огромную пешеходную улицу. Мы уже изрядно устали, поэтому дальше воспользовались метро.



8 Речная прогулка

 Переехали на станцию «Поштова площа».  Отсюда попадаем на Речной вокзал и покупаем билеты на речную экскурсию. По дороге к причалу мы увидели храм Св. Николая Чудотворца, стоящий прямо на воде. Катер идет вдоль набережной до памятника Родины Матери и обратно и нам открывается прекрасная панорама утопающего в зелени красивого города. Погода нас радует тёплым солнышкоми чистым осенним воздухом. Вернувшись с часовой прогулки, нам удалось посмотретьна фуникулёр, который  находился наремонте, и нам снова пришлось воспользоваться метрополитеном, едем до станции«Золотые Ворота».


9 «Золотые Ворота»

Это часть древней оборонительной системы Киева. Им около 1000 лет. Золотые ворота были главным въездом в Киев. Это удивительное творение древне - русских зодчих, мощная боевая башня с возвышавшейся над нею церковью Благовещения, вызывало восторг современников и навевало ужас на врагов своей неприступностью. Выходя со станции метро мы увидели современную реконструкцию Золотых ворот, восстановленных по сохранившимся картинам, но нам сказали, что остатки настоящей стены находятся внутри. Мы  зашли в музей (15грн с человека), и смогли прикоснуться к стене, построенной в 11 веке, ознакомились с картой древнего Киева и узнали, как Золотые Ворота выглядели до реставрации, поднялись на самый верх в церковь, а оттуд авышли на обзорную площадку. Затем  обошлиих и осмотрели снаружи. По обе стороны есть скверы. В левом сквере стоит памятник Ярославу Мудрому. 

Также в том же сквере есть бронзовый кот, заглаженный до блеска киевлянами и туристами. Если загадать желание, затем одной рукой взяться за хвост, а другой за уши и одновременно потереть, то желание обязательно сбудется. Он установлен на честь настоящего кота.  Его звали Панюша. Он раньше жил в ресторане Пантагрюэль. Но однажды там случился пожар и Пантюша угорел... Печальная история...  На деньги ресторана и друзей поставили Пантюше памятник. А Панюша в благодарность исполняет желания...

Домой.

До поезда нам оставалось совсем немного. Но мы решили неупустить даже последние минуты, и пошли пешком на Майдан. Ой, чуть не забыли купить сувениры. Цены оказались просто заоблачные. Да и тематика предлагаемых товаров сомнительная – лапти и матрешки никакого отношения к киевским сувенирам не имеют. Мы купили сувениры на вокзале,  магнит с изображением города, и металлический звоночек - колокольчик  с надписью «Киев» и несколькими изображениями увиденных нами достопримечательностей города. На этом наша прогулка по одному из старейших городов мира окончена. Мы прониклись неповторимой энергетикой Киева и набрались впечатлений на всю осень.  Мы увидели то, что мы все называем собственно Киевом, что составляет его глубинную суть и вековую славу.


День Большой Гребли

Запилил на ЛИРУ очередной пост о морском походе на байдорафтах вдоль ЮБК: http://www.liveinternet.ru/users/strannik-52/post237459484/

 

Фот в посте много! Берегите трафикsmile