Люблю Дніпропетровськ. Не була 7 місяців, а як наче цілу вічність... По прибутті поїзду була ладна цілувати рідну землю.
Все їхала і думала: як же там площа Леніна без ідола? Виявляється, її нема. Зовсім. Є площа Героїв Майдану.
На жаль, фото не зробила, бо в п'ятницю ранком дощ не припинявся, а парасолю я не брала.
Далі приємно вразив перший трамвайчик, що досі коштує півтори гривні. А ще кава - смачна кава латте 300 мл з великого професійного апарату за 8 грн в центрі міста. В Києві таких цін не було навіть рік тому.
А ось по пр. Правди їде гуманітарка жителям Донбасу від того, хто збурив народ, а тепер втік. І відкупається. Бу-га-га. Справжній "чоловічий" вчинок. Я нарахувала 18 машин.
А ось це бандерівський замочок на якійсь комірчині 3 дитячої лікарні біля реанімаційного відділення
У повітрі відчуття близькості лінії фронту: достатньо військової техніки, приватних авто явно з зони бойових дій, всіляко-різних військових та міліціянтів.
І ще встигли з кумою випити по 20 крапель шампанського на честь ДН
Шампанське з салом та шпротами - ми такі гурманки)))
І, звісно, мій красивий креативний букет
![](http://os1.i.ua/3/1/12976309_5d50dc2a.jpg)
От поїхала з Дніпропетровщини - і дуже хочеться назад....
І малеча каже, що була би щаслива повернутися...
Може, ну його - той Київ? Удома і стіни допомагають.