У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

   

Изгой Большой мир тоже может быть тесным. Но даже в этой тесноте найдётся место для изгнанника.    Так и произошло с ...Ий... Не имея физического тела он изо всех сил стремился к материальному миру, но здесь ему было в этом отказано.    И он летел прочь, летел обгоняя свет, фотоны и излучения....       Этот сгусток протоплазмы и пыли его как нельзя устраивал. Особенно в его положении...     Семь дней на созидание. А потом он заполнил собой этот созданный маленький и ещё бездушный мирок...     И он ожил....   Гоги Джонс

Вигнанець Великий світ теж може бути тісним. Але навіть у тісняві знайдеться місце для вигнанця.    Так і сталося з ... Йото ... Не маючи фізичного тіла він щосили прагнув до матеріального світу, але й в цьому йому було відмовлено.   І він летів геть, летів обганяючи світло, фотони і випромінювання ....       Цей згусток протоплазми і пилу його як найкраще влаштовував. Особливо в його стані ...     Сім днів на сотворіння. А після того він заповнив собою цей створений маленький, але ще бездушний світ ...     І він ожив ....     Тарас Ядко

всем спасибо за правки моих ошибок

Центр еврейских исследований так называемого "Еврейского форума" Украины подготовил обзор проявлений антисемитизма в Украине за апрель-май 2011 года (интересно, когда в Украине начнутся обзоры проявлений антиукраинизма?).

Сотрудники Центра (какого? моссадовского?) зафиксировали несколько случаев вандализма на местах массовых расстрелов евреев в годы войны, еврейских кладбищах, неонацистские и антисемитские граффити на стенах синагог, мемориалах и жилых домов, новые антисемитские издания в Украине (следует заметить, что евреи всегда пишут о неких "местах массовых расстрелов евреев", но никогда не пишут "места массового захоронения евреев" - потому что таких на Украине не найдено - ни в Бабином Яре, ни в Днепропетровске и т.д. так и  не нашли трупов евреев)

Так недавно в Сумах здание еврейского дома, где находится еврейская община, благотворительный центр и воскресная школа было вновь осквернено. До этого здание подвергалось актам вандализма и каждый раз милиция не находила виновных. Это происходило в канун еврейских праздников, ночью. (Я могу поспорить, что евреи сами рисовали там традиционную свастику и надпись "Смерть жидам", кое-где их ловили на этом, а Сумах еще не поймали - пусть местное МВД лучше присмотрится к тем кто вопит об антисемитизме).

По мнению председателя Областной еврейской общины Александра Горона эти провокации не просто проявление антисемитизма и проявление неприязни к евреям – это спланированная акция, направленная на разжигание антиеврейских настроений и постоянный поиск врага в украинском обществе. (Чем бы Горан занимался, если бы не антисемитизм? А так можно денежку выбить из Израиля, видно что председатель при деле)

В Западной Украине, во Львовской области, неизвестные надругались над памятником жертвам Холокоста в поселке Великие Мосты. Памятник был разрисован белой краской и оставлена надпись "Смерть жидам!", а на тыльной стороне памятника нарисовали свастику и на брусчатке тризуб. (Точно все сходится - краска, надпись и свастика). Памятник в поселке, где давно уже нет евреев, был сооружен в 2006 году на деньги граждан Израиля. Здесь в 1941 году были расстреляны 200 евреев местечка, среди которых было много детей. (Возможно это был погром, которые прокатились Западной Украиной в 1941 г. как месть за ужасы жидобольшевизма).

Милицейские чиновники заявили, что виновники пока не найдены (надо им подсказать где искать). Председатель поселкового Совета Великих Мостов Ярослав Ройко заверил, что памятник будет восстановлен в ближайшее время.

Накануне Дня Победы Львовская областная организация ветеранов Украины и Антифашистский комитет Львовщины обратились с заявлением к президенту Украины с просьбой найти виновных и через МИД Украины извиниться перед гражданами Израиля за глумление над памятью жертв фашизма. (А граждане Израиля тут при чем? Интересная оговорка...)

За последнее время были залиты краской и мемориальные знаки в столице Украины. Киевские антисемиты замарали белой краской лицо Шолом-Алейхема и барельеф памятной доски премьер-министра Израиля Голды Меир. (Евреям централизовано белую краску выдают?). Несмотря на обращения активистов еврейских организаций Киева, местные власти очень долго уклонялись от решения, чтобы привести в порядок еврейские памятники Киева. (Правильно, пусть кто красит - тот и приводит в порядок! А то только жалуются! Тряпки в руки загребущие, ведра - и пусть драит "община"! Или из Центра команды не было? Еще одно доказательство что они сами и разрисовали!)

Еще одна юдофобская книга появилась на прилавках киевских книжных магазинов. В книжном супермаркете, в подземном переходе на площади Славы, в ста метрах от Парка Славы и могилы неизвестного солдата, свободно продается книга Дария Светлого "Мировая московско-еврейская проблема и освободительный национализм", изданная в Тернополе, в издательстве "Мандрівець". В предисловии к книге Герой Украины Левко Лукьяненко пишет: "… на фоне обнищания населения, мгновенное превращение группы евреев в миллионеров, захват ими средств массовой информации, непомерное проникновение их в исполнительные органы государственной власти вызывает всеобщее возмущение народа…" (Спасибо за аннотацию, видно дельная книга - обязательно почитаем!)

Автор книги Д. Светлый пишет: "Все больший перекос в сторону юдонацизма, еврейского фашизма и открытого сатанизма состоялся… от Торы к Талмуду, от Талмуда до Кабалы "Зогара", от последней Таньи до сионистских произведений Гесса, Герцля, Гинцберга (Ахад Гаама) и других". (Все правильно, перекос состоялся!) 

Центр еврейских исследований ЕФУ подготовил материалы для Экспертного Совета Межведомственной комиссии по борьбе с проявлениями ксенофобии, расизма и антисемитизма (что это за орган такой?? А с проявлениями антиукраинизма он не борется?).

Пещерным антисемитизмом времен "борьбы с еврейскими буржуазными националистами и безработными космополитами" веет из другого опуса современных коммунистов А.Комнацкого и Г.Ситкарева под названием "Научная теория вашего будущего – социализма", напечатанного издательством "Мединформ". (Это реакция "гоев" на пещерный антиукраинизм и расистские книги типа Талмуд, Шулхан-Арух)

В книге приводятся цитаты из антисемитских изданий 70-80х годов, которые регулярно издавались "Политиздатом" в массовых тиражах с критикой еврейства и сионизма (Да, ЦК КПСС последовательно боролось с талмудистами и сионистами - выпускала много литературы по еврейским аничеловеческим учениям). К сожалению, такие книги в Украине по-прежнему находят благодарных читателей, порождают в головах молодого поколения ростки антисемитизма и ксенофобии. (Нет, товарищи евреи, вы сами своими учениями, антиукраинизмом  и наглостью порождаете ростки).

Центр еврейских исследований Еврейского форума Украины благодарит активистов еврейских организаций за информационные материалы, присланные из городов Украины, и будет продолжать отслеживать любые проявления антисемитизма, расизма и ксенофобии в Украине. (значит будут и дальше свастики малевать на своих синагогах).

Пам'ятайте. На наших сайтах працюють російські тролі - це відібрані з покидьків і навчені в ідеологічних російських центрах професіонали, що працюють як зомбі не звертаючи уваги на правду або почуття людей. Вони виконують чітко поставлені ідеологічні диверсії проти України. Цілодобово відпрацьовують державні гроші.
 
Покірливі слухняні російські тварі прийшли на землю України щоб зробити нашу країну російської губернією.
 
Їх завдання заважати нормальному спілкуванню людей, нацькувати Схід і Захід, нести ворожнечу і послаблювати Україну. Тоді країна стає економічно і політично малозначима.
У хід йдуть численні коментарі під різними ніками з нісенітницею і паскудством яке відволікає, насадження багаторазово лишніх абсурдних думок, руйнування конструктивних спілкувань.
 
Росіяни тролі - наші помічники. Якщо взялися когось або щось поносити, то це щось треба підтримувати. Цього вони бояться. Вони відпрацьовують завдання - послабити або завалити. Вони точно визначають лідерів у країні, яких ми повинні підтримати. Навпаки своєю опікою і постійною підтримкою точно вказують на ворожих російських прислужників і на свої загарбницькі істинно російські цінності.
Мета Росії - ослаблення і окупація України, мета України - незалежність і вільний розвиток кожного.

Депутати від Партії регіонів у Луганській обласній раді ініціюють завтра, 11 травня, проведення позачергової сесії у зв`язку з подіями у Львові 9 травня - про це вчора на прес-конференції повідомив голова фракції Партії регіонів у Луганській облраді Олександр АРАПОВ.

За його словами, на позачерговій сесії депутати розглянуть заяву, яку буде направлено Президенту України, Кабінету міністрів, у прокуратуру у зв`язку з діями ВО «Свобода» 9 травня у Львові. Заява міститиме пункт про те, щоб притягти до кримінальної відповідальності всіх призвідників, організаторів, учасників непорядків, що сталися у Львові 9 травня.

«Ми різко засуджуємо провокації націоналістичних сил, які відбулися у Львові 9 травня 2011 року. Ухвалено рішення скликати позачергову сесію Луганської обласної ради 11 травня 2011 року о 14.00. Ми знаємо, що 12 травня 2011 року відбудеться сесія у Львівській обласній раді. Ми хочемо попередити наших колег, щоб вони не велися на провокації, які відбулися в місті. У нас одна країна, ми всі її любимо», - заявив О.АРАПОВ.

За словами голови фракції ПР, позачергові сесії з цього ж питання пройдуть не лише в Луганську й у Львові, але й у центральних і східних областях. Він вважає, що заява прес-служби МВС України з приводу того, що співробітники міліції не допустили грубих порушень правопорядку, була зроблена, щоб не розпалювати протидію між Сходом і Заходом України.

«Я не думаю, що Львів, Львівська область і вся Західна Україна думає саме так, як ось ці молоді люди», - підсумував О.АРАПОВ.

Він також повідомив, що депутати Луганської облради хочуть, щоб на законодавчому рівні було заборонено діяльність ВО «Свобода», як організації, що сприяє розпалюванню міжнаціональної ворожнечі.

-------------------------------

Звертаю вашу увагу, що сесія у Луганську буде обговорювати не стрімке зростання тарифів у сфері ЖКГ (як тут не згадати власника підприємства "Луганськвода" віце-прем"єра Тіхонова"), не зростання цін на харчі, не безробіття, не соціальний захист населення, а чомусь провокацію тієї ж партії регіонів у Львові. Хоча, зрозуміло чому - це сплановане відволікання уваги людей від безпорадності влади, від корупції, від пограбування власного народу.

На сайті відомого українофоба та україножера О.Бузини знайшов дуже цікавий пасаж, в якому ця недорозвинута істота обурюється, що Антону Денікіну приклеюють імідж гонителя української культури. Звичайно, це тупе лисе створіння не згадує, що за Денікіна, який категорично не визнавав української нації і якого історики називають фашистом і вершителем геноциду українського народу, книги й газети українською мовою не лише не видавалися, але й вилучалися всюди і знищувалися, спалювалися, часто разом із приміщеннями й людьми, де ці книги й часописи були виявлені. Усі вивіски українською мовою були знищені. Школи українською мовою викладання ліквідовані, наукові, заклади, Академія наук – закриті. Всюди були зняті і знищені портрети Тараса Шевченка, його бюст у Києві денікінці скинули. Звичайно, такі люди є кумірами в бузиноподібних істот, і вони з радістю скрізь наводять цитату із «Зверненні головнокомандувача збройними силами Півдня Росії генерала А. Денікіна до населення Малоросії», яке було опублікувало в українофобській газкті «Киевлянин» у 1919 р:

«Оставляя государственным языком на всем пространстве России язык русский, считаю совершенно не допустимым и запрещаю преследование малорусского народного языка. Каждый может говорить в местных учреждениях, земских, присутственных местах — по-малорусски. Частные школы, содержимые на частные средства, могут вести преподавание на каком угодно языке… Равным образом не будет никаких ограничений в отношении малорусского языка в печати».

Ці маніпулятори від історії як завжди вирвали фразу з контексту та перекрутили її. Надаю повний текст звернення (переклад мій):

«До стародавнього Києва, "матері міст руських", наближаються полки в нестримному прагненні повернути російському народу втрачену ним єдність, ту єдність, без якої великий російський народ, знесилений і роздроблений, втрачаючи молоді покоління в братовбивчих міжусобицях, не в силах був би відстояти свою незалежність, - ту єдність, без якої невтолиме повне і правильне господарське життя, коли Північ і Південь, Схід і Захід великої держави у вільному обміні несуть один одному все, чим багатий кожен край, кожна область, без якого не утворилася б могутня російська мова, в рівній частці зіткана зусиллями Києва, Москви і Петрограда. Бажаючи знесилити російську державу перш ніж оголосити йому війну, німці задовго до 1914 року прагнули зруйнувати викувану у важкій боротьбі єдність російського племені.

З цією метою ними підтримувався і роздувався на півдні Росії рух, який поставив собі за мету відділення від Росії її дев'яти південних губерній під ім'ям "Української Держави". Прагнення відторгнути від Росії Малоросійську гілку російського народу не зупинене і понині. Колишні ставленики німців - Петлюра і його соратники, які поклали початок розчленування Росії, продовжують і тепер здійснювати свою злу справу: створення самостійної "Української Держави" і боротьбу проти відродження Єдиної Росії. Проте, від ізменческого руху, спрямованого на поділ Росії, необхідно абсолютно відкидати діяльність, навіюванню любов'ю до рідного краю, до його особливостей, місцевої старовини і місцевої народної мови. Зважаючи на це в основу улаштування областей Півдня Росії і буде покладено початок самоврядування та децентралізації при неодмінній повазі до життєвих особливостей місцевого побуту.

Оголошую державною мовою на всьому просторі Росії російську мову, але вважаю абсолютно недопустимим і забороняю переслідування малоросійської мови. Кожен може говорити в місцевих установах, земствах, суспільних місцях і в суді малоросійською. Місцеві школи, що утримуються на приватні кошти, можуть вести викладання на будь якій мові. У державних школах ... можуть бути впроваджені уроки малоросійської народної мови... Рівним чином не буде жодних обмежень відносно малоросійської мови у пресі»

Звичайно, ця заява, як водиться в росіян, супроводжувалась погромами українських культурних установ і шкіл, масовими репресіями української інтелігенції. Денікінці започаткували на окупованих територіях України, не лише «зачистки», знищення, всіх «неугодних», але й створення таборів смерті, жорстоких денікінських «застінків», де катували до смерті «малоросів», комуністів, жидів і всіх неугодних страшному денікінському режимові. Все це робилося заради головної ідеї - "єдиної та неподільної Росії".

Цей вислів взяли на озброєння інші російські політики фашистського спрямування, зокрема Сталін у доповіді на XII з'їзді ВКП(б) цитував царського генерала Денікіна "...бродять бажання влаштувати в мирному порядку те, чого не вдалося влаштувати Денікіну, тобто створити так звану єдину і неподільну". Під час покладення квітів до могили одного з катів українського народу Антона Денікіна, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін також наголосив на словах Денікіна про те, що він «ніколи не ділив Росію і вважав недопустимим доводити країну до розчленування».

Пам'ятайте звідкі пішла ідея про "єдину та неподільну Росію" і звертайте увагу на тих, хто цитує Денікіна. Скоріше за все це українофоби і фашисти.

Героїв України українофоби називають “зрадниками”... Причиною цього явища є намагання обґрунтувати крадіжку в українського народу його країни, землі, ресурсів, історії...
Людей, котрі виступають проти всього українського, проти української державності, самовизначення української нації, називають «українофобами», проте в жодному українському словнику немає визначення, що таке «українофобія». Тому ми попросили істориків, політологів і просто авторитетних людей висловити своє розуміння цього поняття.
Чому так важливо мати чітке формулювання?
Скажімо, у 2005 році президент США Джордж Буш підписав "Закон про облік актів глобального антисемітизму". Цей закон зобов`язує американський Держдепартамент переслідувати по всьому світу (!) тих, хто буде звинувачений за 14 пунктами цього закону.
На відміну від американських колег, наші законодавці не дали визначення українофобії і не сформували переліку вчинків і переконань, які є українофобськими чи антиукраїнськими.
Одне слово, чітке визначення цього поняття допоможе, якщо не нашим законодавцям, то простим громадянам, адекватно оцінювати й бачити українофобів.

Олександр Палій, історик, кандидат політичних наук:
ЩИРЕ БАЖАННЯ УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІЇ ЗЛА
Українофобія – це спроба поставити під сумнів право України та українського народу на існування. Власне, українофобія відрізняється від інших національних фобій, яких, на жаль, повно у світі, переважно своєю інтенсивністю. Українофобія у більшості випадків – це не просте «насміхання» над нашою нацією, а щире бажання їй зла.
Взаємне обзивання одне одного «гансами», «жабурятниками» в Європі є лише відблиском глибини тих емоцій, які мають українофоби до України. Звичне для відносин між багатьма націями негативне ставлення до її “стереотипних” представників, збиткування над національними характерами в нашому випадку – лише тло національної антиукраїнської фобії, а не її основа.
Український народ є дуже відкритий для приходьків та іноземців, і це я вважаю нашою доброю рисою. У нас завжди добре ставилися до чужинців, особливо якщо вони демонстрували повагу у відповідь.
Як правило, причиною ксенофобій є відчуття «чужого», який виглядає незрозумілим і тому небезпечним та ворожим.
У випадку українофобії усе всім зрозуміло.
Просто в нас хочуть забрати нашу країну, перетворити наш народ на перегній для панування інших народів і режимів. Україна і наш народ ставляться під сумнів як джерело самостійної цінності. Саме з такої точки зору героїв України українофоби називають “зрадниками”. Хоча українці нікому нічого не винні, крім України. Називати Івана Мазепу зрадником – все одно, що вважати Штірліца зрадником Німеччини.
Особливо огидна українофобія з боку тих, кому Україна дала все і без якої вони б ніколи нічого не досягли. Узявши все з України, такі українофоби її ще й ненавидять. Як кажуть, важко пробачити того, до кого ти проявив несправедливість.
Урешті-решт причиною українофобії є намір обґрунтувати крадіжку в українського народу його країни, землі, ресурсів та історії.
Ідеалом українофобів є територія України з її ресурсами, землею, але без живих українців, і навіть без назви. Власне, на це й працюють українофоби, у тому числі при владі. Це слід розуміти дуже чітко й не мати жодних ілюзій.

Дмитро Корчинський, публіцист:
УКРАЇНОФОБИ – ПРЕДСТАВНИКИ ТИХ НАЦІЙ, ЩО ФОРМУВАЛИСЯ З НАМИ НА ОДНІЙ ТЕРИТОРІЇ
Українофобія – це нелюбов і зневага до українців, зумовлена тим, що останні двісті-триста років на території України відбувався націогенез одразу п’яти націй: української, російської, польської, єврейської і кримськотатарської.
Коли нація переживає інтенсивний період націогенезу, вона, безумовно, по-перше, шукає собі ворогів, не любить усіх інших. І само собою зрозуміло, що всі ці нації, які формувалися поряд одна з одною, не мають великих взаємних сентиментів. Між націями, які жили на одній території, спільне проживання забезпечувалося розподілом праці та соціальних функцій. Поляки натурально панували, місцеві росіяни натурально були чиновниками, євреї шинкували й збирали лихварський відсоток, а українці працювали. Відповідно, ставлення до українців було, ну, часом не як до зовсім зручних, але загалом як до мирних. Тому українофобія дещо відрізняється від інших фобій…
До українців ставлення – як до людей, котрі раптом почали творити свою державність, чогось прагнуть. Усі хочуть мати роботящих українців, які не становлять проблем. Це все одно, як би ви зайшли у свій улюблений курятник взяти пару знесених яєць, і бачите, що кури починають поводитися як гірські орли. Безумовно, ви на них ображаєтеся, починаєте ненавидіти. Бо те, що ти можеш пробачити орлу, у крайньому разі вороні, то зовсім не готовий пробачати курці. Від курки ти просто хочеш яєць. От саме так виглядає українофобія. Тобто, звісно, нас по-іншому не люблять, ніж, скажімо, не люблять євреїв.
Українофобами найчастіше і є представники тих націй, що формувалися з нами на одній території.
Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу.
Тобто українофоби – це люди, які не готові визнати всю велич нашої всесвітньо історичної місії.

Ігор Лосєв, філософ:
АГРЕСИВНЕ НЕСПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українофобія – агресивне несприйняття української нації, української мови й культури та історії, вороже ставлення до всіх виявів української національно-культурної самобутності. ЦК ксенофобія, національна нетерпимість, спрямована на українців.
Хто такі українофоби? Тут список може бути довгий, починаючи з XVI століття, а то й раніше – з певних діячів Речі Посполитої. Потім – ціла купа діячів Російської імперії, Радянського союзу, сучасної Російської Федерації, а також у самій сучасній Україні.
Неприязнь до українців викликана тим самим, що й до євреїв, вірменів, арабів, німців, японців… Зазвичай, це етнічні підстави, скажімо, людина вважає, що українці завинили перед етносом, до якого вона сама належить.
Українофобія буває і серед самих етнічних українців. Це здебільшого люди, котрі не ототожнюють себе з українським народом, з Україною, а почуваються, так би мовити, солдатами Російської імперії, захисниками інтересів колишнього Радянського Союзу.
Причини можуть бути різні. Для того, аби зненавидіти ближнього, причин багато не треба.

Мирослав Попович, директор Інститут філософії НАН:
ЯКЩО ТИ НЕНАВИДИШ ШЕВЧЕНКА, ТО ЦЕ ТЕЖ УКРАЇНОФОБІЯ
Українофобія – вороже ставлення до України і українства.
Наприклад, якщо людина ненавидить Шевченка через те, що Шевченко був українець чи український поет, то це теж є прояв українофобії.
 
 
В’ячеслав Брюховецький, почесний президент Києво-Могилянської академії:
ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ РІЗНОВИД КСЕНОФОБІЇ
Українофобія – агресивно ірраціональний різновид ксенофобії, коли стверджується, ніби українці не є самобутньою нацією, а частиною іншої нації.
 
Олександр Ройтбурд, художник:
УКРАЇНОФОБІЯ ПІДЖИВЛЮЄТЬСЯ В РАМКАХ ВЕЛИКИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ПРОЕКТІВ
Українофобія – боязнь, ненависть до всього українського, для яких неприйнятне існування України, неприйнятна ідея того, що українці – це окремий народ, яких дратує сам факт, що хтось вважає себе українцем.
Будь-яка фобія виникає через негативні стереотипи, прив’язані до певної нації. Наприклад, кажуть, що всі українці якісь не такі: жеруть лише сало, жадні, запроданці, антисеміти, хитрі… Зрозуміло, що у ХХІ столітті це просто дикість ними керуватися, але все одно вони є. Сьогодні вони підживлюються і розпалюються в рамках великих геополітичних проектів.
Але не слід розглядати критику українців як українофобію. Мене, наприклад, так само не влаштовують стереотипи в такому собі українофільському середовищі. Виступаючи проти якихось «священних корів» українського націоналізму, я, однак, себе не вважаю українофобом. Я часто не сприймаю архаїчної сільської культури. Я просто прибічник її модернізації. І те, що я прихильник модернізації української культури і заперечую якісь стереотипи, котрі гальмують цю модернізацію, не робить мене українофобом.
Хоча, може, в очах якихось прихильників такого офігенного і сакрального підходу навіть я українофоб.

Євген Сверстюк, дисидент, письменник:
УКРАЇНОФОБІЯ – ЯВИЩЕ ПОЛІТИЧНЕ
Фобія належать до невротичних станів, до відхилень від психічної норми, але часом вона є, скажімо, формою етнічної свідомості. Наприклад, народи, які відокремлені від інших, бояться чужинців, - це називається ксенофобія, така форма хворобливого самозахисту. Українофобія, може, того самого порядку, що й антисемітизм, тільки антисемітизм – явище світове, а українофобія – явище більш політичне і здебільшого характерне для людей, що проживають в Україні і не сприймають її. Можна сказати, що це форма великодержавної агресії, яка кваліфікувалася раніше в політичній літературі як великодержавне хамство й насильство щодо тих народів, котрі складають кореневу більшість. Наприклад, українофобія – в Україні, білорусофобія – у Білорусі… Це є форма такої некультурної зверхності.
Отже, українофобія в Україні – явище позакультурне й параноїдальне, бо воно протистоїть громадянській нормі, прийнятій в усьому світі, коли чужий поважає народ, серед якого живе.
Українофобія і антиукраїнізм – поняття близькі, але українофобія все-таки буде більше психічним пунктиком (про що б людина не говорила, усе зводитиме до цього пунктика). Антиукраїнізм – це більш концептуальне поняття і зводиться до політики. Є імперська антиукраїнська політика, у якій той пунктик узаконений як концепція.
Приклади українофобів… Їх можна назбирати цілі кошики, наприклад, «рускій мір» в Україні на різних рівнях: на клерикальному чи політичному.
***
Наш читач Олексій Токар, який, запропонував цю тему для висвітлення на веб-сторінці УНІАН, визначає українофобію, користуючись визначенням антисемітизму, даного у Вікіпедії:
Українофобія — соціальне явище, одна з форм національної нетерпимості, ідеологія ворожого і нетолерантного ставлення до українців як до етнічної групи, упереджене і негативне уявлення про них, злісна ворожість до українців як народу, до їх національних прагнень, їх культури, мови, або до України як держави. Ненависть до українців проявляється у різних формах: у приниженні національної честі та гідності українців або образі їх почуттів, заподіянні ганьби, у переслідуванні, насильстві, завданні збитків особистості, нарузі над історичними та культурними реліквіями, нагнітанні ворожнечі та неприязні, у використанні образливих етнонімів, у приписуванні українцям негативних рис, у запереченні українцям права на існування як окремого етносу, у проведенні антиукраїнської діяльності, що полягає у вчиненні дій, спрямованих на поневолення українців, їх дискримінацію за ознакою належності до українського народу або частини населення України в економічній, політичній, освітній і культурній сферах. Антиукраїнська діяльність може проявлятися в поширенні матеріалів із завідомо неправдивими вигадками про українців, обмеженні щодо користування й навчання рідною мовою, забороні відзначення національних свят тощо. У ході історії українофобія як ідеологія та політика мала різні прояви – від свідомо неправдивих звинувачень і всякого роду дискримінації (позбавлення українців громадянських та інших прав) до асиміляції і геноциду. Українофобія є одним з різновидів ксенофобії.

http://www.unian.net/ukr/news/news-427608.html

У середині 90-их Москві вийшли дві книги, які україносвідомі читачі просто не могли оминути своєю увагою. Це відома монографія Ніколая Ульянова “Происхождение украинского сепаратизма” (М.: “ИНДРИК”, 1996; репринт 1966) та укладена Міхаілом Смоліним збірка “Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола” (М., 1998; додаток до журналу “Москва”, серія: “Пути русского имперского сознания”). Книжок, присвячених українській проблематиці, в Росії виходить надзвичайно мало, набагато менше, ніж книжок з російської тематики в Україні. Тому кожна з них привертає увагу до себе хоча б одним фактом свого існування… [ розгорнути ]

ugraina.org/monographics/1992.html