хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «вірші»

Там, де мене вже сьогодні нема,

навіяно  віршем  поетеси:  http://blog.i.ua/community/53/1142837/#p2


Там, де мене вже сьогодні нема, 
Учні вже вчаться зовсім незнайомії,
Там, де мене вже сьогодні нема
Вчителі пропагують програми но`віЇ


Там, де мене вже сьодні нема, 
Море Каховськеє плеще заплавами,
Там, де коли і колись нездарма
Будні новітнії збудять програмами


В буднях новітніх замріяних мрій
Хочеться вірить, що все теє збудеться
Колосом ниви, врожаєм рясним
Знаю також, що все те не забудеться !

Спогади про дитинство

Навіяно  трохи  сумним  віршем  поетеси:

Я  не нездужаю нівроку,
А  серце плаче та болить,
Вже  не  дитина-лежебока --
В  люстерко  панночка  гляди`ть

Напої  пью я не дитячі,
Стакан порожній. Заметіль
Хотілось  глянуть знов  ув очі

Дитині малій моїх мрій...

Валентина Інклюд: поезії зі збірки "Скарбничка душі"

Скарбничка душі

 

Є в кожного в душі скарбничка

І в кожного – вона своя,

Лежать в тій скриньці таємничій

Якесь число, чиєсь ім’я,

 

Напівзабуті сни і мрії,

Колючі реп’яшки образ,

Далекі вогники надії,

Уривки голосів і фраз,

 

Близьких людей ясні усмішки,

Розчарувань найперших біль,

Красива пісня, гарна книжка,

Улюблений з дитинства фільм...

 

І скільки б ми скарбів не мали –

Коштовних, срібних, золотих –

Та скринька, що в душі сховалась,

Є найціннішою із них.

                                                    Інклюд  Валентина


Що значить бути людиною


Що значить "бути людиною"?

Це іншим в біді помагати,

Завжди берегти Батьківщину

І матір свою шанувати;


 Це лиш правду мати за кредо,

Серце щире і совість мати,

Прожити життя не ледарем -

Для правди й добра працювати;


Буть другом у щастя годину

І в горі людей не забути.

Щоб справжньою бути людиною,

Треба просто людяним бути. 

                                                           Інклюд  Валентина


Як не ти, то хто?


Дуже часто за буднями власної реальності

Не бачим трагедій земного суспільства,

Де з почестями ховають залишки моральності

І проводять коронацію насильства,

Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище, 

Екосистема старанно ламається – 

Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше

Мріємо: „Все саме якось владнається”

 

Приспів:

На мить зупинись, схаменись, озирнись:

Що навколо тебе відбувається?

Активний процес – не прогрес, а регрес

В спільноті людській спостерігається:

Продажність,підлість, втрачається гідність,

Втрачається щирість людських взаємин.

Зупини цей потоп! Як не ти, то хто

Кине краплю світла в суцільну темінь?

 

Не обмежуйся лише констатацією факту,

Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:

Такою позицією не де-юре – де-факто

Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;

Помилково вважати, що життя посеред зграї –

Це присуд довічно по-вовчому вити.

Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:

Настане день – й посміхнуться у відповідь.


Приспів. 

                                                                Інклюд  Валентина


Шануймо

 Шануймо,  поважаймо рідну  мову,

І мами  ніжну пісню  колискову.

Дзвінкі  шануймо співи  солов’їні,

Вклоняймося  тополі і  калині.

Шануймо  землю цю,  її  природу,

Шануймо   звичаї свого  народу,

Шануймо,  поки  є що  шанувати.

Культуру  дуже легко  занедбати.

Та  важко її  буде  відродити,

Ще  важче, друзі,  новую  створити.

                                                                Інклюд  Валентина


Розмова з осінню


Ну, привіт, моя давня подруго:

Рік минув – ми знову зустрілися.

Прожити цей рік було подвигом...

Я змогла. Але я стомилася

 

І прийшла до тебе здорожена,

Щоб надихатись твого спокою,

Щоб наслухатись заворожено

Пісні мудрої і глибокої;

 

Сестро-Осене, я прошу одне:

У своєму багрянці-золоті

Розчини мене, обігрій мене,

Перед тим, як віддати холоду.

                                                            Інклюд  Валентина

придумаю тебе.12


я придумаю тебе різним. 
якогось трохи дивного, з дурними снами. 
із зеленими очима, у білій футболці 
і сильними руками. 

ти будеш жахливим художником 
час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою. 
поміж тим 
я знатиму що ти любиш 
холодний чай з молоком 
півтори ложки цукру 
два шматочки лимону. 

видкидатимеш у смітник мою косметику 
постараюсь не злитись на це  

я придумаю тебе різним 
поміж тим 
ти приходь, який є.

Осіннє..

Хай буде холодною осінь.
Ми йтимемо пліч-о-пліч.
Між хмар, зорепадів і сосен.

Ти тільки мене поклич..

Хай буде нелегко в дорозі.
Ми зможемо все пройти.
І буде холодною осінь.

Ти тільки мене знайди..




Поєднання

Завжди літають
разом
ворона  і  сорока
але радості
чи  горю
ніхто
не  знає
строку


Білий  тигр
і синій  Дракон
Завжди
З'являются
разом
тому  важко  зрозуміти
де  Лихо
а  де  добрі  вісті

Знахар і бідняк.

Прийшов  до  знахара  бідняк. Просив:  «Нашли  ману  на  ката! Народ  наш  ніби  неборак  - Народу  горе  і  розплата.» І  каже  знахар  бідняку, Що  кат  правитель  кровопивця, Він  віри  люду  п`є  ріку. Оце  і  вся  влада  у  вбивці. Є  люд  що  вірив  в  нього  так, Що  люду  треба  зжити  досвід. Не  можу  я  тобі  бідняк Прибрати  віру  -  це  не  послід.   Коли  зневіриться  народ У  те  в  що  вірить  та  у  дії, То  скине  ката  у  болото І  знову  заживем  в  надії!

Пушкин Александр Сергеевич. Стихи.

Простишь ли мне ревнивые мечты... 
Простишь ли мне ревнивые мечты,
Моей любви безумное волненье?
Ты мне верна: зачем же любишь ты
Всегда пугать мое воображенье?
Окружена поклонников толпой,
Зачем для всех казаться хочешь милой,
И всех дарит надеждою пустой
Твой чудный взор, то нежный, то унылый?
Мной овладев, мне разум омрачив,
Уверена в любви моей несчастной,
Не видишь ты, когда, в толпе их страстной,
Беседы чужд, один и молчалив,
Терзаюсь я досадой одинокой;
Ни слова мне, ни взгляда... Друг жестокий!
Хочу ль бежать,- с боязнью и мольбой
Твои глаза не следуют за мной.
Заводит ли красавица другая
Двусмысленный со мною разговор,-
Спокойна ты; веселый твой укор
Меня мертвит, любви не выражая.
Скажи еще: соперник вечный мой,
Наедине застав меня с тобой,
Зачем тебя приветствует лукаво?..
Что ж он тебе? Скажи, какое право
Имеет он бледнеть и ревновать?..
В нескромный час меж вечера и света,
Без матери, одна, полуодета,
Зачем его должна ты принимать?..
Но я любим... Наедине со мною
Ты так нежна! Лобзания твои
Так пламенны! Слова твоей любви
Так искренно полны твоей душою!
Тебе смешны мучения мои;
Но я любим, тебя я понимаю.
Мой милый друг, не мучь меня, молю:
Не знаешь ты, как сильно я люблю,
Не знаешь ты, как тяжко я страдаю.

Я вас любил 
Я вас любил: любовь еще, быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам бог любимой быть другим.

Высоцкая Ольга. Стихи.

Я зубы стисну, губы закушу…  
Я зубы стисну, губы закушу,
Я затаю в груди дыханье,
Но я любви твоей не попрошу,
Как нищий просит подаянья.  

Любовь - она бывает разной
Любовь - она бывает разной  
Любовь - она бывает разной.
Бывает отблеском на льду.
Бывает болью неотвязной,
Бывает яблоней в цвету.
Бывает вихрем и полетом.
Бывает цепью и тюрьмой...
Мы ей покоем, и работой,
И жизнью жертвуем самой!
Но есть еще любовь такая,
Что незаметно подойдет
И, поднимая, помогая,
Тебя сквозь годы поведет
И будет до последних дней
Душой и совестью твоей. 

Разлука  
Говорят, что разлука лечит,
Что любую любовь сотрёт,
А душа, чтоб ей стало легче,
Быстро новую обретёт.

Это глупо, это неверно,
Это просто внушённый бред!
Представляешь, как это скверно,
Что тебя в моей жизни нет.

И другому не буду рада,
Понимаю я это давно –
Видно сердце другое надо,
Чтоб другого любило оно.