Ти не залишишся зі мною,
Ця ніч належить не мені...
Самотність в темному сувої
Гортає зваблені пісні.

І на розтрощених цимбалах
Вона нестямно виграє...
Пробач – я знову не вгадала,
Що в цьому болю не моє.

Я так хотіла побувати
У світі справджених поем,
Там, де зима у білих шатах
Кришталь до снігу додає.

Де поле – аж до небокраю -
Заткане в атласні світи...
Та буде інша ніч, і знаєш –
Я вже не дам тобі піти.

Наталка Шевченко (Очкур)

Когда взорвется сердце от невзгод И смысл приобретут воспоминанья, Вдруг рухнет очумевший небосвод Перед дорогой нашей к расставанью И эхом нашим станет тишина, Прощальный крик застынет спазмом в горле. Скажу: "Мне, чтобы жить, любовь нужна, А чтоб дышать - нужна, пожалуй, воля". У каждого из нас есть свой причал, К нему ведет одна дорога жизни. Любовь - начало всех земных начал И продолженье всякой доброй мысли. Когда взорвется сердце от невзгод И смысл приобретут воспоминанья, Скажу ему: "Не наступил черед Все мерить на прощенье и прощанья".

То зимы ждала, То прихода мая. Все спешила жить, Мне все было мало. Я любила свет, Я любила звезды. От любви горячей Пряталась в морозы. За разменный грош Счастье покупала. И святую ложь Правдой называла. Я спешила жить, Я любить спешила. Лучше слыть, чем быть - Так давно решила. Я свою черту Провела однажды. Ниже не смогу, Выше мне не важно

У листях кольору ґітари
волосся панни повіває.
Файтон по променю злітає
на соняшник біля паркану.

"Старі" в брунатих шатах нишкнуть,
стоять невдало тихой купой.
Проте "сиро`там" присмерк любий:
у жовтуватом небі свищуть.

Біля ріки перуть кобіти.
Білизна висить, ся хвилює.
Дівча мале, що мені любе
проходить мороком як привід.

Із неба кволого в болото
горобча зграя сипонула.
До вуст ві сні хлібину тулить
голодна змалеча істота.

переклад з німецької Терджимана Киримли

Біліє мерзлий переліг.
Непевне небо одиноке.
Кружляють круки колом-боком.
Мисливий потайки заліг.

Мовчанка в ґрунті тут живе.
З віконець хатніх блима вогник.
Десь їде віз- бовванить дзвоник.
І місяць, страшненький, пливе.

Дикунська кров стиха струмить.
До ринв злетілися ворони.
І очерет стукоче, жовтий...
Ідуть. А ринва аж димить.

переклад з німецької Терджимана Киримли

Віршик не мій, але прикольний :)

Для женщины в жизни немногое надо:
Чтоб в сумочке были духи и помада,
Брасматик и тени, чтоб взгляд был разящий,
На пальце в кольце бриллиант настоящий.
Нарядов немного Зачем задаваться?
Чтоб за год не больше трех раз повторяться.
Чтоб кофе в постель с круасаном хрустящим,
Любви как в кино, только чтоб настоящей.
Работать чтоб с часу, ведь утром так спиться,
А в два по домам, чтоб по ходу скупиться.
Ведь шоппинг для женщин полезен безмерно
Системе центральной, моментами нервной.
В квартире достаток, под цвет глаз машина
Но главное умный, достойный мужчина.
Который подарит помаду и тени,
Кольцо с бриллиантом, привстав на колени.
Пригонит машину, обставит квартиру,
В любви фору даст даже Ричарду Гиру.
А если таких еще нету на свете,
То пусть хоть подарит тюльпанов букетик,
А все остальное мужскими руками
Тихонько доделают женщины сами



ще віршів

Біль наче крихітний психопат
Знову тортури. Кидок назад
в табір депресії і ганьби.
В камері суму - жахіть стовпи.

Там моя муза на ланцюгах.
Скована, схована всюди страх.
Тоскно. Від болю заїжджає дах.

Хоч порятунок в моїх руках,
але начхати на спокій свій.

Жертва нездатна до справжніх дій.
Я загубила себе давно
в нетрях, де злоби дурне вино
ллється, збиває з усіх доріг.

Заздрощів демони - на поріг
Жіжи мерзенної повний рот.
Ось я - страшнючий бридкий урод.

Ненависть до себе немов змія.
Отруйна потвора. Стрибаю я
вниз з хмарочоса своїх невдач
Я маю крила? Чи я палач?

Вже другий рік лютує пандемія,

У кожного свої думки і почуття,

У кожного своя неврастенія,

Прийдешнього фіналу відчуття.

Емоції все більше імпульсивні,

Занепокоєність, тривога, сум'яття.

Навколо всі пасивно-агресивні,

Реальності проблем несприйняття.

Роздратування, втома, потрясіння,

пригніченість, апатія, нудьга...

Коли вже до нас прийде розуміння,

Щоб розірвати цього ланцюга?

                          

     20.04.2021                     Олександр Чалий