Рядочки.Під шум дощу і тріск вінілу,На хвилях FM діапазону,Крізь світло фар нічних автомобілів,В твоє місто приходить осінь.А я не подружився з ним ще й досі.Цікаво як ти там? Як у тебе справи?Жаль що ти так і не дізналася,Який я є насправді...Місто Л, але не місто Лева,А життя і далі течеПо артеріям і венам.Це місто нас ніколи разом не побачить,Та й не важливо це.Лише осінь все зрозуміє і пробачить.З неба краплі, з дерева листочки.Давно забув, та все ж лови!Для тебе ці рядочки!

[Приєднана картинка]Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Cкоро осінь в короткому плащі,Постукає в мої двері і я впущу її в свої вірші.В свій дім, в свою кімнату,Вона принесе з собою вина і кораблик плану.Ми сядемо біля вікна,Під шум дощу і тріск вінілів,її парфюм із листя клену і зів'ялих квітів.Листопад її волосся, зводить з розуму мене.Вона наль'є пів келиха вина. Свій короткий плащ зніме.І пригорнеться до мене, так ніжно й тихо,Неначе боячись накликати лихо.Почне розповідати про себе, про подругу погоду,Про те як ...

Читати далі...

Ми всі такі різні,В той же час такі однакові.Хтось вірить лише в себе,А хтось вірить в казкиІ шукає квітку Папороті.В когось все peace татоА когось біда наккрилаІ подає сигнали SOS,Та нема нікому до того діла!Хтось сімейний вже давно,Малюки в візочку.Везе мама первістка синочка,А татко меншу дочку.А хтось роками в бетонному гетто,Чотири стіни і точка!На висоті сьомого поверху,Багатоповерхівки оболочка!Життя це не книжка і далеко не кіно,Він засинає з думкою про неїІ це походу вже давно.Та в неї ...

Читати далі...

ПриснисьЗвичайні дні, сірі будні.З тобою стали б казкові, не забутні.Була б ти поруч, було б все інакше,Але зараз я один і пишу цей текст без фальшіТебе нема! Наснись мені хоча би в снах,Де ти сидиш, така ніжна, на моїх руках,Дивишся мені просто в очі,А я в твоїх назавжди потонути хочу!Де ми в двох і нема нікого на цілім світі!На світанку теплом своїм тебе зігріти!Але зараз я один і вже лягаю спати.Будь ласка наснись мені сьогодні,Щоб не наснились жахи![Приєднана картинка]

Ви бачили, а може чулиЯк в цих краях, у наших же гуцулівКороль будує собі рай Все золото чужої йому країниВсі діаманти і дорогоцінняВін тягне й тягне, ще й сина підозвав А скільки там є охорониВже скоро бідне гайворонняБез дозволу не пустять до гнізда Отаке отам життя... В той час як у Карпатах кипить роботаНа тому заробляє копійки голотаКороль ще дужче вірить у своє життя Він мову рідну вивчив, і двійко мудрих слівЗдається трішки похудів, Престол каліками в столиці...

Читати далі...

Пробило мальоха. Ну шось от таке от....Ми всі такі різні,В той же час такі однакові.Хтось вірить лише в себе,А хтось вірить в казкиІ шукає квітку Папороті.В когось все peace татоА когось біда наккрилаІ подає сигнали SOS,Та нема нікому до того діла!Хтось сімейний вже давно,Малюки в візочку.Везе мама первістка синочка,А татко меншу дочку.А хтось роками в бетонному гетто,Чотири стіни і точка!На висоті сьомого поверху,Багатоповерхівки оболочка!Життя це не книжка і далеко не кіно,Він засинає з...

Читати далі...

За життя автора, совіцького поета Давида Самойлова - (фронтовика, ветерана війни) - цей вірш не друкувався, хоча публічно був прочитаний ним на вечорі в МДУ в 1946-му.ДАВИД САМОЙЛОВБАНДИТКАЯ вел расстреливать бандитку.Она пощады не просила.Смотрела гордо и сердито.Платок от боли закусила.Потом сказала: «Слушай, хлопец,Я все равно от пули сгину.Дай перед тем, как будешь хлопать,Дай поглядеть на Украину.На Украине кони скачутПод стягом с именем Бандеры.На Украине ружья прячут,На Украине ищут...

Читати далі...

У нас есть всё, чтоб счастье испытать: Рассвет, закат, и время помечтать, Любовь, улыбка сына, шум листвы… Я счастлива от этого, а вы? Вдохните воздух глубже, а потом, Прочувствуйте, наполнен он дождём. Сейчас в душе такой же аромат, Как будто капли по цветам скользят… Вглядитесь в красоту полёта птиц… На небе нет таможни и границ, Поэтому не страшно им летать И на рассвете песни напевать… Мы сами создаём себе в уме Границы, словно камеры в тюрьме… Боимся наговоров, перемен И сердце отдаём...

Читати далі...

Перманентний стан абсолютного незнання.Краще сірий, аніж безодня блакиті.Біганина вулиць. Ідеш кудись навмання.Пошук затишку задля єдиної миті.Щось своє. Щось таке, як на палець кільце.І по сходах рядків спускаєшся у підсвідомість.І розгублений погляд помічає сенсв слові, літері, &nbsp...

Читати далі...