На блозі R@xXx натрапив на дуже важливу тему, але з коментів побачив, що ця тема тут не форумі не обговорювалася.

Ця тема є настільки важливою, тому, незважаючи на те, що, вона не вкладається у формат мого блогу, вирішив виставити її тут.
ГЕНЕТИЧНА БОМБА: http://video.google.com/videoplay?docid=-2841636693295904885#

nice_lad  Коментар: Світ людей створений на пошуці задоволень своїх - це природно. Інша справа те, що цей світ "плоті" так би мовити.

Відповідь: Справа не в тім що світ запущений, і у тому, що ми не там і не так шукаємо кохання.

Давайте спочатку поговоримо про те, що світ є запущеним.

Народившись у світ, ми відчуваємо його абсолютно реальним - мамина сіся, татові руки - усе це реально та прекрасно. Метелик у повітрі, джміль на квітці -  захоплюють усю нашу увагу та дають відчуття справжності та реальності.

Діти є містичними істотами - у них відкриті тонкі центри бачення. Вони відчувають та бачать набагато більше, та інакше, ніж ми, дорослі - вони відчувають живу, процесуальну сторону світу.

Поки у дітей відкрите Серце, та інші тонкі центри, вони є справжніми, містичними істотами. Вони торкаються містичної, процесуальної сторони світу, тобто, сприймають його цілісним, справжнім.

Поки діти є справжніми - світ також залишається справжнім.

Але, діти живуть в оточені дорослих, у яких закрите Серце та тонкі центри бачення. Дорослі живуть з "заплющеними очима", вони перестали відчувати свою містичну природу, та забули містичну сторону світу. Переставши бачити містичну глибину світу, вони створили вигадку - теорію про матеріальний світ та повірили у неї.

Так, людина є настільки пластичною істотою, що  здатна вигадати Світ, наповнити його своєю енергією, та жити у ньому.

Так дорослі відмовилися від своєї містичної природи, перестали бути справжніми, створили несправжній, вигаданий світ, та стали у ньому жити.

І стали жити - погано.
 
Дорослі з заплющеними очима дуже занепокоєні тим, щоб їхні діти вижили у "цьому жорстокому світі", вони з усією наполегливістю намагаються передати їм свій розум - свій досвід життя у вигаданому, але вже тепер - реально існуючому світі.
Дітей, містичних істот, вони перетворюють у подібних до себе.

Тепер ви розумієте, чому нашим дітям так погано у школі?

Коли дорослі чують про те, що людина є містичною істотою, що світ є духовною реальністю: вони відкладають це на потім, щоб подумати у вільний час, а іноді - просто відкидають це.

Так, Світ Любові перетворився на "світ плоті", Світ Радості - на світ "пошуку задоволень".

Дітей, яких намагаються зробити несправжніми, вводять у несправжній світ, та примушують повірити, що вони  живуть у реальному світі
 
Озирніться навколо. Що ми бачимо? - мало Любові та забагато проблем.

У цьому світі, схожому на дурний сон, Любов знайти важко. А може і не варто її тут шукати?

Давайте обернемося до своєї містичної природи, розбудимо її, та увійдемо у  світ нашого дитинства, у світ мудреців та людей, що досягли просвітлення.

Як це зробити?

Через розкриття свого Серця.
 
Через Серце ми можемо увійти у справжню, не видуману Реальність, та жити у ній.
 
Зовнішньо, це буде виглядати непомітно. Навколишні не здогадаються - хіба що хтось помітить незвичайний блиск ваших очей, або відчує радість, що струменіє від вас.

Через розкриття Серця, увійшовши в справжній реальний світ Любові, ви, як джерело цієї Любові, знайдете своє Кохання.

Izydy (Isis)  Коментар: .. любовь ... это магия... Скажу так...
любовь сама приходит к человеку, когда он готов к восприятию её.... И
переворачивает его мир... А человек??? Он не слушает сердце.. отметает
его... а зря... оно никогда не врет.. если его услышать... Страх
потерять обычный ритм жизни .... и окунуться во что-то новое..
разрушает любовь... из-за правил и того, к чему приучили в обществе...
человек может потерять эту магию... отбросить ее... Вот это уже
страшно!!!!!!

Відповідь: Любов, це дійсно магія. Ми торкаємося цієї. магії потрохи - послухаємо музику, подивимося фільм, поговоримо з людиною, яка нам безмежно подобається.

Але решту свого життя ми можемо бути іншими - егоїстичними, прагматичними, закритими та недовірливими - такими, якими зробив нас соціум.

Коли ми є такими, ми очікуємо Любові так, нібито стоїмо у черзі за чимось, що скоро закінчиться, і нам не вистачить.

Так бажання Любові породжує Страх не знайти її, залишитися обділеними.

І коли Кохання постає перед нами, і наше Серце раптом стріпонеться назустріч, поруч вже стоїть Страх та Недовіра.

Чи послухаємося ми свого Серця?
Бо тепер ми маємо терези: на одній чаші - розмірене та розплановане життя, на другій - Любов.

Ви запитаєте, - чому терези, чому - вибір. Хіба не можна взяти обидві чаші - мати і Любов, і своє звичне життя?

Любов, це велике. Це відкритість, якої ми раніше боялися, це прийняття себе та світу, якого нам не вистачало, але найголовніше:

Любов - це зв'язок зі Світом та людьми, це струмінь, що ллється з нашого Серця на увесь Світ.

Така Любов - надто велика, щоб поміститися у тісненьке раціональне життя.

Для того, щоб знайти своє Кохання, потрібно зрозуміти дві речі:

 - ми маємо прагнути відкрити свої Серце, щоб самім стати справжніми та реальними,

 - ми повинні шукати своє Кохання не у штучно-створеній матриці, у якій усім заправляють гроші, а у справжній цілісній Реальності, до якої ми маємо прийти.

З Любов'ю. та Повагою,...

 

 

Я так разочарована в мужчинах,

Что ухожу надолго в монастырь.

Я чувствую, что в жизни всё пустое,

Мой мир меня же поглощает изнутри.

Уйду, а дверь я за собой закрою,

Захлопну так, чтоб выйти не смогла.

Во внешнем мире всё пустое

И я душой своей не чувствую иное.

Нет счастья, радости…

Есть только серость жизни для меня.

Бесчувственное сердце так опасно,

Такое сердце тихо так стучит ужасно,

Как-будто я из-под земли,

Как-будто я закопана живою.

И вот проснувшись так однажды,

Я осознала то, что важно:

Что сердце моё уже не звучит,

А тихо, так тихо молчит.

Как жаль, что пришла я к такому,

Как жаль, что живу по-иному

И вижу я мир по-другому,

И трудно меня вам понять…

  

 

 

 

 

SexyLove

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

Бесіда 2

Істинним, справжнім центром людини є Серце. У сучасної людини воно нерідко закрите. Чому?

У Серці кожної дитини палає вогник. Цей вогник є відчуттям радості, він наповнює собою руки, ноги, тіло дитини, примушуючи її бігати, стрибати - віддаватися життю та насолоджуватися ним.
Доки вогник Серця є головним у нашому тілі, світ навколо - яскравий та радісний.

Потім ми йдемо у школу, підскакуючи від радості та нетерпіння.
Перше, чого від нас вимагають вчителі - нерухомо сидіти та утримувати руки на парті. Для дитини це важка, неприродна вимога. Щоб її виконати, потрібно контролювати, стримувати вогник радості спочатку в руках, потім у грудях і нарешті, коли нам це вдається, ми
відчуваємо, що руки та Серце нібито захололи та заніміли.
Енергія Серця витісняється з рук, а Серце поступово закривається та заморожується
(щось подібне сталося з хлопчиком Кеєм у казці "Снігова королева").
З цього моменту в нашій голові запалюють новий холодний вогонь інтелектуального мислення (два на два - чотири, і далі по шкільній програмі).
Чим холодніший вогонь у голові, тим більше заморожується Серце дитини.

Тілесно-орієнтована психологія показала, що Серце дорослої людини,
як правило, заблоковане та вкрито панциром.
Ми відчуваємо це, як втрату безпосередньості переживання життя.
 Нам здається, що ми живемо не по-справжньому, а "на чернетку", що ось, нарешті, ми досягнемо чогось такого, чого дійсно бракує для повного щастя, і тільки після того ми почнемо жити повноцінно.
Панцир на Серці позначається на родинних, дружніх, ділових стосунках, як нестача любові, тепла, розуміння, негативно впливає на наше здоров’я, впливає на всі психологічні проблеми. Розглянемо це більш детально. 

В першу чергу панцир на Серці впливає на стосунки батьків і дітей.
Батьки не надають дітям належної тілесної уваги – не обіймають їх. Але, тільки через тілесний контакт можна передати дитині досвід та розуміння емоційної близькості. Діти з таких сімей мають проблеми стосунків з навколишніми. Як сказала одна жінка – моя мама ніколи не обнімала мене, а тепер я не обнімаю свою дитину.

В ділових стосунках панцир на Серці проявляється, як формальність, відстороненість та поверховість у спілкуванні. Він блокує інтуїцію людини, яка стає нездатною відчувати тонкості стосунків та передбачати їх розвиток.

Панцир погіршує емоційний стан та здоров’я людини. Нам всім знайома ситуація, коли образа чи якась неприємність захоплює всі наші думки. Ми переживаємо неприємну ситуацію, знову і знову повертаємося до неї в думках, і вже хотіли би переключитися на щось інше, але відчуття важкості в грудях знову й знову нагадує нам про це.
 
Негативні переживання застрягають у нашому тілі та породжують психосоматичні захворювання саме "завдяки" панцирю.
 
Але найбільше панцир на Серці впливає на наше особисте життя. Людина з панциром, незалежно від своєї зовнішності, завжди менш приваблива для навколишніх. Саме панциром породжені проблеми, пов’язані з пошуком близької людини. Адже наше Серце є центром близькості та кохання.

Але, найголовніше у Серці те, що воно є органом сприйняття та розуміння світу (у християнській традиції саме серце є центром духовної мудрості).
 
Коли розповідаю про відкрите Серце, мене часто запитують - як бути, якщо я відкриюсь, а мені наплюють в душу?
Не варто думати, що відкрите Серце, це така установка - відкриватися людям, довірятися всім підряд і все про себе розказувати. Відкрите Серце - це глибоке бачення та розуміння людей. Воно миттєво показує - чиста чи брудна людина перед нами.
Для того щоб Серце працювало в режимі бачення, необхідно перебувати в стані внутрішньої рівноваги.

Бажаю, Вам відкрити своє Серце,...

Ночь.
Больница.
У больничной койки на стуле спит уставшая от горя мать
На койке сын 3 года отроду.
Маленькое существо, ставшее
еще меньше от болезни терзавшей его.
Нету жизни в лице. Нету жизни в теле.
сердце бьется неуверенно и с перебоями.
Дыхания почти не слышно.
Врачи сказали что он умирает и ничем помочь нельзя.

Мать проведшая в посте и молитве уже третий день,
заснула, истощенная горем.
Спит и видит сон.

Длинный темный тунель.
А в конце тунеля яркий свет.
К которому ее неотвратимо влечет.
И она идет по этому тунелю к свету.
И вот не доходя несколько шагов до того сияния,
что то остонавливает ее и раздается голос.
- Ты уверена, что ты этого хочешь?
- Если он умрет сейчас, то попадет в рай,
так как он еще не согрешил сознательно.
- А если останется жить, то ты не знаешь,
как пойдет его жизнь и кем он станет.
- Может ему лучше умереть сейчас?
- Не думаешь ли ты, что ты лучше знаешь,
чем высшие силы, что для тебя и твоего ребенка лучше?
Мать отвечает.
- Он такой маленький, еще не видел жизни,
- зачем его лишать этого, пусть живет. Пусть наслаждается.
- Это моя кровинушка. Я незнаю, как я смогу жить, если он умрет.
- Я готова на все лишь бы он жил.
Голос помолчал немного и ответил.
- Ну что-ж я вижу тебя не отговорить, пусть будет, как ты желаешь,
- но помни, что за все последствия вина ложиться на тебя.
Она
- Я на все согласна лишь бы он выжил!

Утром сын открыл глаза и впервые за многие дни произнес
- Я хочу есть!
Врачи не смогли дать объяснений его выздоровлению.

Прошло 16 лет с той ночи в больнице.
Сын вернулся домой в наркотическом угаре
Убил спящую мать ударом молотка по голове.
Забрал все деньги, что мать копила к его 21-летию,
работая на трех работах.
Спокойно вернулся к таким же как и он.
Купил вволю наркотиков.
И умер от передозировки.

 

В среду 14 февраля в Вашингтоне должна была собраться
комиссия по влиянию  человека на климат
и опастности "Глобального Потепления"
Я ожидал их отчета.
Чуть не умер со смеха, когда они
заявили, что совещание откладывается
на неопределенное время пока не станет потеплее.
Мол из за наступивших холодов им не выйти на улицу.

 

Я в жизнь смотрю глазами мертвеца,

Что цвета – чужого мне отца.

И в жизни вижу всё, что было, будет,

Всё то, что есть за нами, всё – что человек не позабудет…

Такое в жизни видит тот,

Кто не живёт, как подземельный крот.

Кто в жизни тонет, попадая в то любви болото,*

Кто пользуется в океане скоростью водоворота,**

Лишь тот находит путь из нового любовного чужого брода!***

И часто Сердце тихо незаметно бьётся там в груди,

Когда враги тихонько шепчут вслух «умри»!

Проколотое, рваное, разбитое,

Неоднократно швами всё зашитое,

То маленькое Сердце, что в груди моей,

Глазами из Души, мужчине говорит:

«Ты просто так в меня заточенной стрелой не бей!»

И врядли кто теперь найдёт

Нетронутое место, прокол которого обоих в счастья Рая унесёт…

Но как же больно Сердцем мне любить,

Так трудно негатив любимого забыть,

Который он сказал, а может говорит,

Совсем не думая, что у меня от этих слов Душа и Сердце так болит…

 

 

P.S.       *Кто в жизни тонет, попадая в то любви болото, - ТРЯСИНА ЛЮБВИ

   **Кто пользуется в океане скоростью водоворота, - БЕЗУДЕРЖНЫЙ ГОЛОДНЫЙ СЕКС

***Лишь тот находит путь из нового любовного чужого брода! – НОВОЕ ВОЗРОЖДЕНИЕ

 

 

SexyLove

 

 

Громадное дерево растет из крошечного побега, Девятиэтажная башня рождается из кучи земли, Путешествие в тысячу миль начинается с одного шага.

( Дао Де-Цзин )

 

 

 

 

А ты родился?!

Ты живёшь?!

Ты существуешь в этом мире!

Где тебе кажется, что 2х2 будет четыре.

А будет ли оно вообще?

А может было всё уже?!

А ты в надежде ждёшь чего-то,

А может быть кого-то?!

А мир проходит в жизни нашей,

И мы встречаем ад из полной чаши,

Творенья своего.

И думаем опять кто здесь кого и как…

Желает понимать,

А может быть иметь,

Но вовсе не осознавать,

Что, делая, он так,

Что он себе лишь враг!

И вот ещё одно:

Имея сильный разум,

Тебе всё остальное в жизни

В малостях дано!!!

 

 

 

 

 

 

 

 

SexyLove

(сокращенный вариант)
Ниже хронология событий отдаления Церкви от Учения Христа и Апостолов

*Начало монашества — 285—360 г.
*Эльвирский собор, который постановил “Изволися нам, чтобы живописных изображении не было в церкви и чтобы то, что почитаемо и поклоняемо, не было изображено на стенах»” — 306 г. (Этот пунктик я не класифицирую как отступления - привел его, что бы показать, что церковь в то время понимала, что поклонение изображениям это грех.)
*Догмат о молитвах, заупокойных службах, панихидах за умерших — 310 г.
*Осуждение Церковью и уничтожение «Еретиков» Донатистов – 313 г.
*Употребление восковых свечей в служении Богу — 320 г.
*Христианская церковь признана государственной религией 311 - 324 г.
*Странствование по святым местам началось — IV в.
*Первый Вселенский (1ый Никейский) Собор. Осуждение Арианской Ереси. Они также составили первые семь членов Символа веры и зафиксировали преимущества епископов четырёх крупнейших митрополий: Римской, Александрийской, Антиохийской и Иерусалимской (6-й и 7-й каноны). - 325 г.
*Поклонение умершим святым и ангелам — 375 г.
*2-й Вселенский (1-ый Констатинорольский) Собор. завершение формирования Тринитарного догмата. Так же составили пять остальных членов Символа веры и зафиксировали преимущество Константинопольского епископа как второго по чести после Римского - "потому что город сей есть второй Рим" (3-й канон).- 381 г.
*Крещение младенцев стало обязательным —416 гг.
*Несторий, епископ Константинопольский восстал против имени “Матерь Божия” — 428г
*III-й Вселенский (I Эфесский)  собор, приняли что Божественная и человеческая природы во Христе соединены в одно Богочеловеческое Лицо (Ипостась). Поклонение Марии вошло в обычай — 431 г.
*IV-й Вселенский (Халкидонский)  собор, утвердивший наименование Девы Марии Богородицею — 451 г.
*Поклонение святым мученикам и ангелам началось — V в.
*Миропомазание было введено — V в.
*Воду начали святить — V в.
*Длинные одежды для священников — 500 г.
*Начали петь “Символ веры” и “Иже херувимы” — 518—527 гг.
*V-й Вселенский (II Константинопольский) Собор. Для того чтобы облегчить присоединение монофизитов к Православию, Собор осудил заблуждения трёх учителей ("трёх глав"), а также заблуждения Оригена. - 553г.
*VI-й Вселенский  (Трулльский Собор). Был собран для утверждения сложившегося канонического кодекса – 563г.
*Догмат о чистилище — 593 г.
*Постановление молиться Деве Марии, как Богу — 600 г.
*Римский епископ впервые именует себя папой — 607 г.
*Первый акафист был составлен — 626 г.  
*Языческий храм “Пантеон” превращен в храм Марии и всех святых — VII в.
*Целование ног папе — 709 г.
*Византийский император Лев приказал вынести из церквей Константинополя все иконы — 730 г.
*Поклонение кресту начали поощрять — 688—787 гг.
*VII-й Вселенский (II Никейский) Собор. Собор раскрыл догматическую сущность иконы и утвердил обязательность иконопочитания.  - 787 г.
*Поклонение иконам стало обязательным:
а) в католической — 787 г.
б) в православной церкви — 842 гг.
*Поклонение мощам и их расчленение на антимипсьг — 778—787 гг.
*Освящение воды щепоткой соли — 850 г.
*Причислять к лику святых начали — 880 г.
*Творить крестное знамение — 900 г.
*Крещение церковных колоколов — 965 г.
*Догмат о молитве за умерших — 978 г.
*Крещение Руси — 988 г.
*Индульгенции (прощение грехов за деньги) введены — 1016 г.
*Отпадение католической церкви от православной - 1054 г.
*Догмат пресуществления даров появился впервые — 1059 г.
*Крестовые походы начались — 1095 г.
*Литургия — 1100 г.
*Папа Паскаль постановил употреблять хлеб и вино отдельно при Причастии — 1118 г.
*Запрещено, священникам вступать в брак (окончательно) — 1122 г.
*Семь таинств впервые упоминаются вместе — 1139 г.
*Введена так наз. "священная инквизиция" по истреблению "еретиков" (в сущности невинных людей) — 1184 г.
*Молитва за умерших признана обязательной — 1210 г.
*Догмат пресуществления стал обязательным (для православной церкви) — 1215 г.
*Гласная исповедь пред священником стала обязательной — 1215—1551 гг.
*Инквизиция вошла в силу закона — 1229 г.
*Запрещение прихожанам читать Св. писание (Собор в Валенсии) — 1229 г.
*Священническое облачение установлено — XIII в.
*Четки изобретены монахом Домиником — XIII в.
*Индульгенции распространены и на души умерших — 1300 г.
*Применение просфор — 1415 г.
*Церковный собор о ереси. Сожжение еритиков в Новгороде и Москве. Запрет совместных мужских и женских монастырей.– 1504
*Начали петь: "Богородице, Дево, радуйся" — 1508 г.
*Догмат о чистилище снова вступает в силу — 1551 г.
*Апокрифы включены в канон Библии — 1546 г.
*Преданы проклятию все, противящиеся догмату об индульгенциях — 1563 г.
*Предания объявлены священными — 1564 г.
*Догмат непорочного происхождения Девы Марии — 1854 г.
*Непогрешимость папы признана догматом западной церкви — 1870 г.

Хронологические даты взяты из: The Catholic Encyclopedia, The New-Schaff-Herzog Religious Encyclopedia, Dictionary of Religious Knowledge, и других источников.