А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи...

Читати далі...

Серед 5 найбільших українських олігархів українців немає. Про це наголосив лідер УНП Юрій Костенко під час прес-конференції в Івано-Франківську. Проте юридично, каже нардеп, всі вони українці. Нині українська влада - це колосальний бізнес. Тому, каже Юрій Костенко, говорити про український бюджет, який складає 50 мільярдів доларів, - це смішно. Щонайменше 100 мільярдів осідає в кишенях наших владних мужів, переконаний лідер УНП. Антиукраїнський потенціал у 2006 році був найбільшим, бо...

Читати далі...

«Українська народна партія висуває кандидатом на посаду Президента України свого лідера Юрія КОСТЕНКА – безкомпромісного захисника національних пріоритетів, особистість, незаплямовану жодним корупційним скандалом», а також «пропонує країні ідею ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ – як єдиний можливий шлях виходу з кризи», - наголошується в заяві XI позачергового з’їзду УНП. «Сутність ідеї Економічного Націоналізму – «Роби українське! Купуй українське! Захищай українське!», - йдеться в заяві УНП. Як...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Давно не вносила цитат із "Записок самашедшего..." Передозування емоційної правди не дозволяє прочитати одним махом. Дійсно читаю серцем, бо не можу проаналізувати етимологію болю. Внутрішнього, тихого, склизького, який змією оплутує серце. Моє українське серце. Хоча кров в мені й російська і білоруська і польська (за свідченням родичів). І УКРАЇНСЬКА на відміну&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Звернення до кандидатів на пост президента України: Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока, Юрія Костенка.Шановні добродії! Звертаюся до Вас як до кандидатів у президенти від українського національно-демократичного спектра політики. Решта кандидатів ще не досягли української сутності, для них Україна – це лише територіально-економічний простір. Тому духовно-культурні та національні надбання українського народу, наша мова, наша героїчно-трагічна історія для них не є вищими...

Читати далі...

Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого.

Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали...

Читати далі...

Передмова: І неповторність кожної хвилини шукає шлях від болю до перлини... Не говори печальними очима те, що не можуть вимовить слова. Так виникає ніжність самочинна. Так виникає тиша грозова. Чи ти мій сон, чи ти моя уява, чи просто чорна магія чола... Яка між нами райдуга стояла! Яка між нами прірва пролягла! Я не скажу і в пам'яті - коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись.

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

В дні, прожиті печально і просто, Все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем Я чекала тебе з доріг. Забарився, прийшов нескоро. Марнувала я дні в жалю. І в недобру для серця пору Я сказала комусь: – Люблю. Хтось підносив мене до неба, Я вдихала його, голубе... І не мріяла вже про тебе, Щоби цим не образить тебе. А буває – спинюсь на місці, Простягаю руки без слів, Ніби жду чудесної вісті З невідомих нікому країв... Є для серця така покута...

Читати далі...