[Приєднана картинка] Золотою свічею Любові Хай Господь серця ваші засвітить. Хай предвічне живе Його Слово Шлях до щастя вам зможе відкрити. Простягніть один Одному руки, Помоліться за тих, хто поруч. Хай не буде між вами розлуки, Ні непрИязні, ані роздору. Хай в серцях ваших мир запанує, В сім’ях – злагода і розуміння. Хай Господь ваші просьби почує, Віри й сил вам додасть у терпіннях. Та у клопотах передсвяткових Непотрібно про те забувати, Що Господь –...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли два серця б”ються в унісон, Одні бажання дві душі єднають, Хтось, може, скаже, що це вигадки чи сон. А люди “сни” такі коханням називають. На небесах вінчаються серця, На землю Божу благодать стягаючи. Як в материнську ласку огортається дитя, Так душі ніжаться, коханням наповняючись. Одним шляхОм вони підУть у майбуття. ВЕстиме їх любові вірний Ангел. ЛИш під Його опіку віддадуть життя, Коли кохання скріплять вірності словами. А у країні...

Читати далі...

[Приєднана картинка] З Новим Роком, моЯ Україно! Я молитву за Тебе до Бога приношу. У намисті країн Ти духовна перлина, Терпеливості й віри для Тебе я прошу. Хто не любить Тебе й зневажає – І за тих хочу я помолитись. Бо вони ж в примітивності свОїй не знають, Що у власній ненАвисті зможуть втопитись. Я тобі, Україно, сьогодні бажаю І надалі в серцях наших сонцем світити. І нехай ворогів Твоїх лють роздирає, А ми будем Тебе іще більше любити! І...

Читати далі...

Я без тебе як тінь… Опівночі сковзну по обличчі ледве тьмяних зірок, які вкрали усмішку твою, загублюсь серед них під акорди самотності звичні і нап’юсь тишини, що без тебе зірки в небі п’ють. Я без тебе – свіча, догораюча в попелі віри, безнадійно сліпа, що хворіє чеканням очей, і нехай в почуттях біль снується мереживом сірим, та молитвою мрій береже її ангел ночей. Я без тебе як сон, що на ранок ніхто не згадає, обіймаю крильми і цілую повіки бажань, і мрійливіше сну цього в...

Читати далі...

Світ у морі гріхів потопає, Захлинаючись гнівом і заздрістю. А сваволі людськІй кінця-краю немає, Нема в дУшах любові і радості. Кому служить цей світ і на кого чекає В час рішучий на зламі історії? Вже й подобу своЮ поступово втрачає, Нових ідолів собі створює. Пів-планети – прихильники Армагедону. На пророцтвах кишені збагачують. Хоч самі навіть й гадки не мають у тому, Що так пристрасно передбачують. Хтось приходу Антихриста щиро чекає, І до страху...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли ступила я уперше на перон Ранковим снігом вкритого вокзалу, Забилось серце з ритмом міста в унісон. В цю мить воно назАвжди з ним з’єдналось. Від того часу проминуло вже 7 літ, А я щоразу нових зустрічей чекаю. Для мене, Києве, ти мов живий магніт, І я до тебе знову й знову повертаюсь. Люблю Карпати, і, звичайно ж, рідний Львів. І ця любов невпинно серце зігріває. Та блиск вечірніх київських вогнів Його новим натхненням наповняє. &nbsp...

Читати далі...

Не прислухайся до холодних нот. Вони німі. Вони жорстокі й грізні І не тому, що це грудневий лот Зимового аукціону пісні. По струнах їхніх кров розлук тече, Терзає болем й так самотню душу. Не слухай їх. Хай снігом на плече Вони летять, а ти їх струшуй, струшуй… Візьми струну із переливів дум, Що я плела мереживом барвистим. У них життя із веселкових струн Нанизаних на сонячне намисто Відчуй мелодію сріблястих снів, Дзеркально чисті подихи надії Й мою любов, що не така як...

Читати далі...

Твої запорошені вії і ледве усміхнені губи без жодного зілля уміють мене приворожувать згубно. Торкнуться зірниці волосся, сковзне по обличчі долоня, – і все попливло, понеслося мов дика шалена погоня. Твої ледь примружені очі і трішки замріяний погляд запалюють зорі щоночі із кожною мрією поряд. Притихне задумано вітер, задивиться нічка зірчаста як я із сніжиночок-літер складатиму «Ти моє щастя»…

Похмурий день. Ні проблиску надії, холодний щем і спалені мости… Екрани снів від пустоти німіють, з байдужих фраз чекання не сплести… Жалючий крик пронизливих мелодій, що вже давно став тінню почуттів, проплаче знов: «та ж вистачить пародій на сни, а на кохання поготів!..» Поглине сум думок нестримну зграю, до всіх бажань загублені ключі, забутий шлях до вкраденого раю, в театрі мрій – ми тільки глядачі… Емоцій вир калюжею назветься,– нема стремлінь, ні прагнень терезів...

Читати далі...

Нічого зайвого немає, Лише два кольори одні, Що прапор їх в собі єднає На шовковистім полотні. Дві смуги, злиті воєдино, Глибокий зміст в собі несуть, Вони є символом країни, І в цьому їх найвища суть. Одна зі смуг – то колір неба, Його безмежная блакить, На нього глянути лиш треба – І в височінь душа летить. Під ним і дихається легше, Й серце прискорює биття, І б’ється так, немов уперше Відчуло у собі життя. То материнські очі ніжні, Що...

Читати далі...