[Приєднана картинка] Ексгібіціоністи-тоже люди, Сказав колись в маршрутці я у слух Й забігали презирливі очі усюди Й з’явився у повітрі неприємний дух... Неначе я сказав, що Дід Мороз існує Немовби відкриття якесь зробив Усвіті, де кожний носа свого суне Об камінь поглядів стереотипи їх розбив А що? він теж людина У нього друзі є й сім’я І не стирчить між пальців волосина Просто тут, логіка у чувака своя. Зате він –особистість, фрік, оригінал Ну й що, що любить...

Читати далі...

*** Не дивитися вниз. Обережно ступати по водах. Сотні різьблених днів і безмежжя чаклунських ночей. Повз свідомість навскіс Задихнеться прострелений подих, Прозалпований вмить перехресним наскрізним дощем. Відсахнешся, мов звір. У перкусії чорного грому Перекотиться крик у задушений немічний схлип… За маржиною з гір Повертається осінь додому. Повертаюся я із прошитих туманом колиб…

То ли это туман, то ли в белый закутана дым Тишина пепелища былого веселья и смеха И натянуты струны предчувствия ждущей беды Сон бессилия, фатум, бессмысленность, некуда ехать. Никуда не сбежать, от себя никуда не сбежишь И навечно закат, расплавляющий заревом окна напротив И среди одиночества изредка может быть лишь Твой мерцающий призрак. И этот мотив, Эта музыка с неба, а может из окон напротив.

Із дитинства все думав Я про сутність життя Хто й для чого придумав Це буття й небуття? Це безвихідне коло Тьму, яка зветься - світ, І навіщо навколо Стільки горя і бід? Та якого це біса Ми усі тут взялись? Не було тут колись нас І не буде колись. Може бог і не добрий? Стільки мук і страждань Просто так, ні до чого Стільки досвіду, знань? Це не кара ні іспит? І на наші мольби Всюдисущий пройдисвіт Десь сміється собі? Де він – бог? В чому правда? В релігійних книжках? Доки...

Читати далі...

_-_-_-_-_-___-----___-----_-----___-----___----_-_-_-_-_-_Вогнем Тебе зігріти з висоти...У подиху зловити мить реалій,Стинаючи повітряні мости,Крильми живити щастя світу й далі...---Приходити до тебе лише в снах,Будити стиха сонячним промінням...Назавжди відректи від всього зла,Позбавити нараз від самотиння...---Розвіяти сумні твої думки,Забутися у пристрасних обіймах...Слова приємні й спогади легкі..,І розписи мальовані на стінах...---20.12.08 і назавжди... 

Ганна Осадко Жити просто. Просто жити: ткати пісню, жати жито, виглядати із небес: чи колядку завіконну, чи надсадний дух озону (це залежить від сезону: Народивсь_ Воскрес). Просто жити. Жити...

Читати далі...

І.Р. Добирати слова, котрі вітер все рівно розвіє, Обривати з дерев перламутрові бризки дощу, І сміятися, так, без причини, але до плачу, Щоб по новому чорною тушшю забарвити вії, І босоніж по місту гуляти дощем досхочу. Потім жити крізь жовтень: до тебе, тобою, по тобі. Поминальна веселка в мереживі жовтих беріз. Порожнеча. Недопалок. Осінь. Андріїв узвіз. Волоцюга у вицвілій і пошматованій робі Підбирає слова, що бруківкою котяться вниз…

Ти була поруч, Я тебе обнімав. І в волосі твої Я лице своє ховав. Чи бути нам ближче, Ніж зараз ми є? Не знаю.... Та знаю, Що зараз добре мені... А тобі?? Я бачив в очах, Стада чортенят, Щасливих, веселих, І трішки сумних. І не знаю що зробити, Як підтримати тебе. Як би я тільки міг душу віддати, Щоб зробити щасливою тебе!!!!

Що посієш, те й по куриш, косячка зимою скрутиш, сядеш десь біля батареї, курнеш і прилетять до тебе феї. Або самому можна по літати і не треба на літак квиток купляти! Бо феї зроблять крила з коноплі і полетиш десь в теплі ти краї. А хоч дід мороз до тебе прийде, коноплі з мішка він вийме, скрутить косячка і з тобою пихне! Кароче кайф коли є конопля, все тобі по коліна, океани і моря, холод ожеледиця і сніг. Тільки б дід мороз з конопльою ніде не ...

Читати далі...

Ліжко і дві душі, На відстані, Лежать поодаль, Як через цілий всесвіт. Але тягнуться, Один до одного, Через перепони Через світи І зорі що душі зігрівають. І твоя долонь, Яку своєю я накрив, У вісні, не пам’ятаючи себе, Але з душою і любовю... Єдиний дотик, Створює цілий світ, Грає щастям і любовю... З тобою!!!!!!!!!!