__________________ 1. _______________ Мені тринадцятий минало, я заробляв на хліб і сало: на біржі газом торгував. Я бела света не видал: одни компьютеры, бумажки, биржевики як таракашки орут, торопятся, снуют, Вкраїну німцю продают. А там, де рідное село хатини сором замело... Другой такой страні не знаю где раком ходит человек. Весь день пахать за чебурек молодший Буш усіх заставил, панов, ментов везде наставил. ...аж бачу: Юлия, вона здорова як сама Весна: коса...

Читати далі...

Перед свайбою жених завітав до хати І майбутній тещі він став таке казати: — Завтра підемо у загс я і ваша Таня, І тому у мене є ось які бажання. Я бажаю всіх своїх друзів запросити. Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити. Я бажаю, щоб аж два баяністи грали, А не скрипочка якась чи старі цимбали. — Поклонився і пішов повагом із хати. — Вередливий твій жених, — крутить носом мати. — Щось ти вибрала не те… — Мамо! — каже Таня. — Хай бажає, це ж його воля вже остання. &nbsp...

Читати далі...

Я ищу утешения в снах, Ухожу за границу в тот край, Где сливаются в рифмы слова, Где ни слез, ни улыбок не жаль. Где на крыльях любви в небеса Птицей вольной невольно лететь, Где разбиты мечты, как вода Утекут сквозь года, чтоб вновь петь. Где обиды, с улыбкой в слезах, Понимающим взглядом одарят, Где в века ни сквозь тьму, ни в шторма Одиноким твой брег не оставят. [Приєднана картинка] т.е.с. 24,08,09

[Приєднана картинка] В душі моїй – несказані слова, Вона під ними часто знемагає, І тільки ніч безмовна правду знає, Яка то сила, вперта і жива. Вона в мені – як дивовижний світ, Що бавиться небесними вогнями, Змагається з холодними вітрами І тихим болем опадає з віт. [Приєднана картинка] Вертаюсь сто разів у світ п’янкої тиші, Бо інші всі світи до гіркоти чужі. Тут істина життя, тут пам’ять пише вірші, Тут грають почуття на клавішах душі. Вертаюсь сто разів в...

Читати далі...

Лиш не насмійся! Не насмійся... З моїх незграбних слів. Краплинами життя просійся В печаль забутих снів. Пролийся паводдю у душу, Прорвися спалахом зорі... Я мертвий день поволі зрушу - І підпалю! Нехай згорить Печаль із вчора, сум із завтра, Безглуздя рухів і думок... Й, можливо, варто... справді - варто Зробить тобі назустріч крок.

Ух! Ух!... Вже іде, Літо краде Легкий осінній дух... Ночі - німі. В холоді тиша. Спеку залишу На поталу зимі. Вже поглядає Здибленим оком Сум. Й ненароком З-за слів виглядає. ...З-за слів. Й із змочалених снів... ...Крадуться сум і дух осінній, І вже немає квітів синіх, А лише жовті та рябі... Я осінь - залишу собі.

Поезія - це злет душі, Хвилини щастя і печалі, Легкі сонети, пасторалі... Й одне бажання - залишить По собі слід - бодай найменший... Плететься вірш - уже не вперше, Снується думка, слово зріє, І вкотре розказать посмію Про те, що знову я - люблю! Про те, що знову я не сплю, Що серцем знову я болію... Що голос знову мій німіє, І лише слово на папері Вершить узори й акварелі... Про те, що голос мій не скаже - Поезія усім розкаже...

Торкаюсь самоти. І недоторканість цілую. Плекаю мить - де я, де ти... За усміхом сумую. Ти - це лиш ряд малих речей, Які в фетиш звела я несвідомо. І дні з тобою - сховано в музей, А дні без тебе - геть із серця й з дому! І пам'ять знов вбира І розворот плечей, І стрімкість кроку, І сяйво тих очей... І знов на роки-строки Сховаю образ вистражданий цей У розчерку зболілого пера, У розмаїтті слів, де кожне - гра...

Сьогодні - любиш ти - кого? Сьогодні - серденька твого Чия рука торкнеться? А пам'ять - лиш займеться - і гасне... В передчутті прекраснім Вседайної свободи. Всесяйної!.... Що згодом переросте - в твою лиш - пам'ять... І серце знов запалять Чиїсь хвилини І пекучі дні... А я... - лежу на дні тих спогадів твоїх, які зовеш ти - гріх! Які звучать: табу! Шукаєш ти рабу Отих бажань твоїх, Обіймів молодих, Цілунків у хмелю І слів легких "люблю..." А далі...

Читати далі...

Не спокушаю. Лиш - мовчу. Лише - зітхаю тихо серцем. На себе - накричу - в собі. Ні слова - це тобі... Не стану я лихою, І підступною, І злою... Лиш постану Назавжди тихо Пам'яттю твоєю... Зітреться лихо Ущент з журбою, щезне біль. Розтане маревом в тобі Цей час - для мене - незабутній! Не стане нас... Лиш я в спокуті Ячіти буду до світанку. Й весняним тихим ранком Піду за обрій в небуття, В моє схолоджене життя...