Ще недавно були ми разом, І в душі розквітала весна, Ще недавно була я твоєю, а сьогодні для тебе чужа... Ще недавно з тобою летіли В небеса ми,як вільні птахи, А сьогодні мені сказав ти, Що в нас різні з тобою шляхи... Пам"ятають ще губи твої поцілунки, Пам"ятаю я рук твоїх ніжне тепло, Мені без тебе холодно і сумно, І не забуде серце того,що було. Знов темна ніч своїми зорями чарує, І може,з іншою сьогодні ти, Я про одне тебе благаю: ТИ НЕ ПРИХОДЬ ЩОНОЧІ В...

Читати далі...

Не залишай мене одну,не залишай! Прошу тебе,мене не відпускай! Не віддавай мене холодним вітрам, Я лиш тобі усе життя своє віддам! Чому ти йдеш?Чому мене ти покидаєш? &nbsp...

Читати далі...

Мы в дерьме копаемся.. Ищем жизнь . В грязь лицом мы привыкли падать Вон стервятников стая над нами кружит, нас считая за гниль и падаль. Но мы все улыбаемся. Видим свет. Пускай руки в говне по локти. И собачий лай примем мы за “Привет” Им пожмем холодные когти.. [Приєднана картинка] Моя знайома. Саме це фото спонукало до написання вірша. =)

[Приєднана картинка] Я б хотіла пташкою у небі стати, Й полетіти в синю далечінь. Де немає смутку і печалі, Ні розчарувань і ні терпінь. Суджено у світ людиною родитись, &nbsp...

Читати далі...

Я давно не читаю віршів - Трохи болісно, трохи нудно.Кожне слово мені гірчить,На душі стає трохи паскудно.Певно десь у комірках душіНазбирала я в кутиках болю - І не викинуть, не пригріть,Не пустить зі сльозами на волю.Він там бродить по-трохи, гниє,Я комірок щосил уникаю - Не читаю зовсім віршів,Та й своїх давно не складаю. 15.09.2016 К. Кусок

Ми хочем тиші, хочем храмів. Ми хочем музики й садів. А всі залежимо від хамів, від хрунів, хряків і вождів. Ми всі залежимо від хамів! Від їхніх кланів і сваволь. У нас немає наших храмів, у нас немає наших доль. Нас убиває їхній атом. А їх все більше, їх орда. Ми що не виборем, то втратим, і в цьому вся наша біда.

[Приєднана картинка] * * * * Все застигло в мовчанні. У німому листі. У поемі чекання. Там слова непрості... Їх нема на папері. Їх не каже ніхто. Там зачинені двері і замків, мабуть, сто. Там незіграні ноти непочутих пісень. Тихий вечір суботи в понеділковий день. Там загублені мрії світанкових хвилин. Безнадійні надії спорожнілих вітрин. Запізнілі зізнання... Безпорадні думки. Знову зустріч... Прощання. У нікуди дзвінки...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ночь бесстыже крадёт мои розы,Ночь срезает их тихо во тьме,Пьет росу словно, горькие слёзы,Чтобы я не хлебнул их во сне.Чтобы море, где тонут надежды,Душу волнами вновь теребя,Сквозь броню и слои из одежды,Мне напомнило снова тебя.© William van Warg

Я вертаюсь знов і знову,У ті часи, коли щасливо жив.За своїм дитинством веселковим,Чомусь я дуже затужив Той час до себе горне,У бідне, але дороге село.Те світле почуття - не чорне,І все що рідне серцеві було Сниться ставок, кругом городи,У ставку смарагдова водаІ земля, що дала мені вроду,І де гуляла юність золота Бачу у сні зелене літо,Сінокіс і солов"їний спів,І річку сонечком зігріту,І дівчину, що там зустрів. Краю мій,все знаєш ти про менеПригадай мені літа - оті,Що пробігли ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я ищу твои строки в опавших листах,Белым инеем слёз полотна безнадёги,Меня вновь пожирают тревога и страх,Заплетая восьмёрками пухлые ноги.Я забыл своё имя и паспортный стол,Кто-то снова украл все мои документы,Стекла битых дверей заменили мне пол,Я хирург, что не верит в свои инструменты.Божий промысел ясен, как темная ночь,Кто-то бьёт сапогом дрессируя собакуКто-то рос над собою и вырастил дочь,Кто-то пьяный затеял на улице драку.Кто-то ищет себя под обломками лиц,Кто-то...

Читати далі...