Може ти голос забутих предтеч, Може ознака мого божевілля, Музо! Віддай-но загострений меч, Буде у мене зі словом весілля. Стану із ним лікувати сліпих, Стану трусити роки та епохи, Стану рубати пустих та дурних, Може і сам зрозумію щось трохи. Чуєш, як в небі голосить сурма, Янгол читає невидимий треби? Музо! Дай меч, бо у мене нема Більш сподівань ні на кого, крім тебе.[Приєднана картинка]

Бывает, что глаза не плачут, Но море слёз бурлит внутри… Что же я для мира значу, Если мой мир – это только ты? Ты – единственный на свете белом, Единственный, кого люблю. Я жизнь свою отдать готова, стать мышкой серой, Но лишь тебе и только одному… Да я плачу, если больно, Мне слёзы не под силу удержать, Но они чисты, поверь мне Я очень сильно боюсь тебя потерять… Твои же слёзы – золотые, Они – души знак о любви, Они дороже всех сокровищ в мире Бесценны для меня они… Но не хочу ...

Читати далі...

Ми житимемо, нам настачить сил На небеса, на води, на дороги, У світі ще не створено чорнил, Якими нам заплачуть некрологи. І ти не плач – у сліз немає дна, Хоча у них втопилося півсвіту, Узимку краще чується весна, Яку іще ніхто не зміг спинити.[Приєднана картинка]

Не хочеться любити – не люби, Не хочеш стін – знайди ключам роботу, Іди туди, де сиві голуби У душу заглядати стануть всоте. Де вічність з неба дивиться німа, Трава остання інієм багата, І знайде там любов тебе сама, І хліба дасть тобі і тим, крилатим. Фото – відбракована обкладинка першої книги[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Праведных нет, никогда и не будет, Не обольщайте себя и других,Всё заметет январская стужа,Боль и обиды, и зависть чужих.Каждого путь, где мы прячём ошибки,Путь, где мы жаждем и ищем любовь,Твой ли тот путь извилисто-зыбкий,Кто ты? дарящий? иль ждущий даров?Мы позабыли истинность чувства, В доме заброшенном мёрзнет мораль,Как-то порою немыслимо грустно...И благородство искренне жаль.Вот с молотка летит бескорыстие,В Красную книгу внесли доброту,В рамке на стенке доверье...

Читати далі...

Коли життя покінчить Із негодою, Що забирає душі І тіла, Ми візьмем репарації Свободою, Свободою від сірості І зла.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Зачем же ты, милая, так изменилась?Зачем потушила улыбку в глазах?Зачем же ты в горестях вся растворилась?Зачем утопаешь в соленых слезах?К чему все страданья и горькие речи?К чему ворошить что минуло давно?К чему зажигать давно погасшие свечи?К чему искать то, что листвой занесло?Ты знаешь, печаль в этом мире не вечна,Ты сможешь найти понимание в нем!Ты будешь дышать, ведь мечта безгранична!Любить и сгорать вечной страсти огнем!

Чомусь ні радість, ні печаль Не йдуть у хвору душу. І очі - лід. І нерви - сталь. Все витримати мушу! Іду "на ви"! Й мої слова - Гартовані, мов криця. Геть з серця сонячні дива! Мені ніщо не сниться! Затерла ніч, затерла день В єдиний колір - чорний... Всі жмутки віршів і пісень В тугий сувій загорну - І кину геть, в глуху пітьму, В глибоку чорну яму... Я оголошую війну - Ось від сьогодні прямо! - Своїй душі, своїм очам, І жестам, й рухам, й слову. Ударить болем...

Читати далі...

***Я забываю иногда, зачем живу,Зачем я радуюсь или страдаю,И мне так нелегко тогда понять,К чему стремлюсь я и чего желаю.Я все пытаюсь для себя понять И осознать - зачем нам чувства, страсти,Когда все может разум одолеть Холодной мыслью - и в твоей все власти.Да, разум может победить все страсти,И так, наверно, даже легче жить.Но лишь от сердца мы желаем счастья,И только сердцем можно полюбить,И только сердцем можно ненавидеть,Хоть говорят, что это страшный грех...По воле чувств могу я и...

Читати далі...

Ліс оголивсь. Йому не соромно, І не бентежиться йому, Земне й небесне знову порівно У осінь дивиться німу. Холодний день зітхає втомлено, І там, де снів стоїть стіна, Порожнім полем ходять спомини І літа губиться луна. [Приєднана картинка]