Наблюдения из жизни

*

Влюбленный рыцарь и подруга

*

Каждый приемник думает, что это он сам говорит. 

 *

 *

 *

Скидала осінь золоті одежі 

І обертались в камінь леви біля вежі

Зелені клени, ясножовті липи

Прощання з літом. Чорнобривців смолоскипи.

Жовтогарячий жовтень грів долоні

Вогонь жоржин палав та не палив

І хто, скажіть, дозволив цю агонію 

Хто чорнобривцям голови схилив?!

Кричать дерева: ми ще не готові!

І я не вірю в сніг, що навкруги

Вогонь і лід зустрілись так раптово

І кожен знищив іншого, залишивши навколо

багато-пребагато холодної води

***

Я забываю иногда, зачем живу,

Зачем я радуюсь или страдаю,

И мне так нелегко тогда понять,

К чему стремлюсь я и чего желаю.

Я все пытаюсь для себя понять 

И осознать - зачем нам чувства, страсти,

Когда все может разум одолеть 

Холодной мыслью - и в твоей все власти.

Да, разум может победить все страсти,

И так, наверно, даже легче жить.

Но лишь от сердца мы желаем счастья,

И только сердцем можно полюбить,

И только сердцем можно ненавидеть,

Хоть говорят, что это страшный грех...

По воле чувств могу я и обидеть.

Но я ж не ангел, я лишь человек

***

Яке прекрасне, чисте, високе синє небо

І зовсім не важливо: з тобою чи без тебе

І ці пробуджені зі сну,квітуючі дерева

Шепочуть тихо про весну, хоч я іду без тебе

З моїх очей ще сум не зник, знов думаю про тебе

Душа моя твоїй - двійник, напевно, так і треба  - 

Страждати, сердитись, втекти, пробачити нарешті

ВІд тебе зможу я піти, без мене не помреш ти

І знов кохання спалахне - на мить або до смерті

А Сонце! Мерехтить вогнем в небесній круговерті