Зважаючи на події, які трапилися вчора, а також трактування цих подій Державною податковою службою я хочу дати кілька коментарів з приводу справи, порушеної проти мого чоловіка Олександра Омельчука.

Дуже хочеться вірити нашим доблесним податківцям, які запевняють, що у їх діях не було жодної політичної мотивації, але тоді б хотілося почути пояснення кількох фактів.

По-перше, чому постанова про проведення обшуку в офісному приміщенні, датована 29 жовтня, на наступний робочий день після виборів до Верховної Ради України?

По-друге, чому сам обшук проводився аж на 15 день після підписання постанови і дивним чином співпав не лише з остаточним оголошенням результатів виборів, а й з моїм запланованим візитом до Одеси?

Про дзвінок з приватного номера (я не беру дзвінки з невідомих номерів, ще мій батько навчив цього не робити, особливо у статусі опозиційного політика, але кілька моїх знайомих користуються такою функцією, і я дивом підняла слухавку) і пропозицію "вирішити питання шляхом політичних переговорів" у податківців питатися немає змісту – вони напевно про це нічого не чули, бо "рішали" сидять у куди вищих кабінетах. При цьому, я впевнена, що цілями таких "рішал" є не тільки я, а й інші, як діючі, так і лише майбутні опозиційні народні депутати.

Не буду характеризувати дії "правоохоронців", бо їх брутальну поведінку не лише відносно співробітників "Фенікс-Капітал", а й щодо журналістів зафіксовано камерами. Хочу лише ще раз подякувати як журналістам, так і всім, хто висловив підтримку, а особливо Андрію Парубію, завдяки діям якого нам таки вдалося отримати копію постанови на 4(!) годину проведення "слідчих дій". Перед тим її не показали ні співробітникам, у яких виривали телефони і яких клали обличчям на підлогу, ні журналістам, ні міліціонерам, яких викликала охорона офісного центру і які не наважилися зайти в офіс, заблокований невідомими, хоч ті обіцяли "заходи сюда, я все тебе покажу".

Звісно, Андрій прекрасно розумів, які саме "слідчі дії" відбуваються стосовно мого чоловіка, бо й сам перебував під подібним тиском у травні 2010 року - саме тоді за фальшивими звинуваченнями було заарештовано сестру Андрія, на якого намагалися чинити тиск, зважаючи на його позицію щодо Харківських угод і його активну діяльність у залі Верховної Ради.

Тепер дещо про підстави відкриття кримінальної справи щодо мого чоловіка. Не вдаючись у специфічні економічні терміни, спробую пояснити, що йому інкримінують.

Він займається інвестиціями, а саме: отримує гроші від клієнтів і вкладає їх у цінні папери, прогнозуючи, що ці папери подорожчають і кінцевий власник - той, в чиїх інтересах він діяв, заробить на цьому гроші, а він отримує відсоток за вміння прогнозувати ринок.

Аналогічно кожен з нас може вкласти гроші у банк на депозит і спробувати заробити відсотки не лише на сумі вкладу, а й на тому, що валюта, у якій він зробив вклад, стане дорожчою.

А тепер уявіть, що ваш банк змушений сплатити податок на прибуток з вашого депозиту, тобто з грошей, які він залучив на зберігання. Так от, зараз податківці намагаються довести, що платити податки треба не з суми прибутку, а з тих грошей, які моєму чоловікові було надано клієнтами для розміщення. При цьому така вимога незаконна. Інакше у нас банки мали б сплачувати з кожного депозиту, залученого від населення, податок на прибуток. Уявляєте, який відсоток ви б отримували по такому депозиту? Ви б ще були винні банку та державі за те, що надали свої кошти на зберігання. Нонсенс? Як виявилося ні – гірка реальність.

Хотілося б ще розповісти вам багато чого цікавого про те, що відбувалося не лише вчора, а й у відносно недалекому минулому. Але зараз проти мого чоловіка і його співробітників провадяться слідчі дії.

На даний момент головним завданням для мене є те, щоб працівники "Фенікс-Капіталу" не постраждали лише через те, що працюють з чоловіком опозиціонерки. Бо за що переслідують Олександра, зрозуміти ще можна, але щоб прес влади, мета якого чітка і зрозуміла – 300 багнетів для Януковича у новому парламенті – роздушив їх, ні я, ні мої колеги допустити не можемо.

Тому найближчим часом не чекайте від мене нових коментарів, я їх обов’язково надам одразу ж, коли мені дозволять адвокати співробітників мого чоловіка.          

А тепер кілька порад для опозиційних депутатів, як діючих, так і майбутніх:

1. Не сподівайтеся, що з цією владою можна домовлятися. Для них ви - лише власник картки, яка, на їх думку, має голосувати за помахом руки Чечетова. Все решта вони у розрахунок не беруть. Тому при найменшому тиску повідомляйте вільну пресу - на щастя, ми ще можемо користуватися цим чи не єдиним залишком громадянських свобод у режимі Януковича. 

2. Всім родичам, рідним, знайомим мають бути відомі не лише ваші номери, а й номери інших ваших колег, які за вашої відсутності могли б допомогти. Як показує практика, на родичів тиснуть за фізичної відсутності народних обранців чи їх географічній віддаленості.

3. Завжди майте у телефоні кілька номерів опозиційних журналістів. Не бійтеся давати їм максимально правдиву інформацію, бо лише це відрізняє нас від представників влади.

4. Будьте мужніми. Бо люди, які обирали нас з вами, потребують нашого захисту більше, ніж ми самі. А механізмів у них суттєво менше, ніж у нас.

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/14/6977473/

Після рішень ЦВК за суботу–неділю можна вважати, що парламентські вибори в Україні завершилися. Принаймні та їх фаза, що відбулася у 2012 році. Відповідно до рішення більшості членів Центрвиборчкому, які діють у руслі партії влади та уряду, «ложка дьогтю не може зіпсувати бочку меду», тобто «незначні» помарки і фальсифікації — переважно на користь кількох кандидатів–мажоритарників — не дають підстав вважати ці вибори брудними, нечесними й нелегітимними.

Але в опозиції, у середовищі спостерігачів від громадських організацій та з–за кордону вважають: як не можна бути «трошки вагітним», так не можна вважати чесними вибори, на яких украдено перемогу в кандидатів принаймні в 10—13 округах. А способів фальсифікації, що вплинули на результати волевиявлення громадян тією чи іншою мірою, виявлено взагалі безліч. За застосування більшості з них у нормальних, демократичних країнах зловмисники, відповідно до законодавства, мали б бути притягнуті до кримінальної відповідальності. У нас же замовники фальсифікацій проходять у парламент, виконавці — отримують щедру винагороду, а спостерігачів у багатьох випадках виганяли з дільниць.

Якими були способи фальшування на цих виборах — спробувала узагальнити «УМ», звернувшись до даних моніторингу громадської мережі «Опора», Комітету виборців України, незалежних експертів та деяких політичних партій.

Найбільше про технологію «карусель» у день виборів сповіщали з Донеччини, зі «спальних» районів Києва, міст Боярка та Ірпінь Києво–Святошинського округу. Виборцям пропонувалося за грошову винагороду віддати голоси за якусь із партій та котрогось із кандидатів, надати докази такого голосування, зафіксувавши свій бюлетень після заповнення, або вкинути вже заповнений бюлетень.

Типові ознаки «каруселі»: скупчення біля дільниці людей, які постійно передають один одному папери (бюлетені) чи теки з паперами, рахують гроші. Під час найбільших проявів «каруселі» йдеться про підвезення продажних виборців на автобусах.

Суть цієї технології — винесення виборцями чистих бюлетенів за межі дільниці в обмін на «правильно заповнені» й отримання за це платні. Такі випадки зафіксовано опозицією в більшості округів Києва. Хоча багатьох учасників «ручайка» спостерігачі віддавали в руки міліції, та не реагувала на злочинний прояв підтасовки ви­борів.

За цією технологію найчастіше відбувається неособисте голосування виборців або голосування на чужих дільницях чи навіть округах, що заборонено законом.

Так, виборці Івано–Франківської області та деяких інших регіонів повідомляли «Опорі» про те, що особи, котрі представлялися членами ДВК, ходили по домівках виборців і просили віддати запрошення на голосування тих членів сім’ї, які перебувають за кордоном. Далі складається список з осіб, які стовідсотково не братимуть участі у голосуванні, — замість них «свої люди» мають проголосувати «так, як треба». У день виборів цим «своїм людям» мають безперешкодно видати бюлетені ті члени ДВК, які мають специфічні візуальні ознаки — светр певного кольору, хустинку, брошку чи щось подібне, за чим їх можна розпізнати. Відповідно до цього може створюватися й група «лівих» виборців із домовленими аксесуарами. Спостерігачі не можуть зафіксувати факт голосування на дільниці сторонніх людей, бо зовні все відбувається так, ніби це мешканці саме цього району.

А в селищі Бужанка Іваничівського району Волинської області головою виборчої комісії № 070161 було призначено сліпу людину (інвалід першої групи по зору).

Члени ДВК, відповідальні за проведення голосування за межами приміщення для голосування (тобто «на дому») і виїжджають із переносною виборчою скринькою до хворих виборців, насправді до них не їдуть, натомість заповнюють бюлетені та вкидають їх у ці скриньки на власний смак. Досить поширена практика в тих регіонах, де члени виїзної групи ДВК заангажовані однією політичною силою. Технологія дуже дієва, адже цього разу майже 5% виборців зголосилися голосувати «на дому» — за новим законом відповідні списки легко формувалися на підставі фіктивних заяв із липовими «лікарняними».

Прийшовши на дільницю, дехто з виборців був здивований, що розминувся зі скринькою для голосування — вона начебто виїхала до нього до дому, але там її ніхто так і не побачив. «Жодних розслідувань щодо підробки «лікарняних» заяв з боку виборців не було, — зауважує Ольга Айвазовська з мережі «Опора».

У списку виборців завжди є особи, які традиційно не беруть участі в голосуванні. Цим користуються деякі нечесні члени комісії. Вони видають бюлетені своїм співучасникам, і ті по декілька разів підходять та отримують бюлетені за «мертвих душ». Таке порушення досить легко виявити, якщо порівнювати прізвище виборця у паспорті і прізвище, навпроти якого виборець ставить підпис про отримання бюлетеня. Але далеко не завжди у складі ДВК є пильна непідкупна людина, яка б просигналізувала про злочинну змову своїх колег. Власне, у багатьох випадках ДВК й формувалися із квот «технічних» партій на кшталт «Союзу анархістів», Морської чи «Братства», аби в них був консенсус щодо фальсифікацій. Так, динаміка голосування на багатьох дільницях Донбасу надвечір 28 жовтня показала, що було використано бюлетені тих людей, які зовсім не збиралися йти на вибори.

На дільниці №121071 у 25–му окрузі Дніпропетровська пачку бюлетенів в урну вкинула сама член ДВК, про що свідчить відео з офіційної камери спостереження. Власне, це чи не єдиний випадок, коли ініційовані Партією регіонів веб–камери на дільницях виконали свою місію щодо забезпечення «прозорості» ­виборів.

Також на всій території України реєструвалися випадки внесення до списків виборців тих осіб, які ніколи не проживали за певними адресами. Так, аналізуючи списки, активісти руху «Спільна справа» виявили в одній із квартир на вулиці Політехнічній, 46/1 у Києві аж 37 зареєстрованих виборців.

Масові проблеми були на виборчих дільницях, що розташовувались у медичних закладах. На пацієнтів чинився тиск, створювались різноманітні перешкоди для їх волевиявлення, наприклад, до комісії привозили менше бюлетенів, ніж було зареєстровано виборців (як у Вінницькому обласному тубдиспансері). На багатьох лікарняних дільницях результати голосування різко відрізняються від загальної картини по округу — звісно, на користь провладного кандидата чи партії.

За даними активістів проекту «Майдан–Моніторинг», представники виборчих комісій підписували порожні бюлетені до закінчення голосування; люди після голосування підходили до намету, де отримували продукти.

Сім дільниць у Київському районі Одеси мусили тимчасово припинити роботу через знайдені в кабінках ручки зі зникаючим чорнилом. В опозиції кажуть, що до моменту виявлення ручок на цих дільницях встигли проголосувати щонайменше 10% ­виборців.

Водночас ще в кількох округах ішлося про порожні бюлетені із притиском–значком на місці певної партії чи кандидата — там чорнило теж вочевидь зникало. В деяких випадках, очевидно, такий бюлетень можна встигнути позначити на користь іншого кандидата.

Довгий ніготь зі спеціальною насадкою, що пише, або перстень із такими самими графічними властивостями, — ось поширений у багатьох регіонах спосіб для впливу на бюлетені заангажованими членами ДВК. Здебільшого йдеться про псування бюлетенів — коли член дільничної комісії бере його до рук (під час підрахунку або перерахунку) і непомітно для спостерігачів ставить позначку навпроти будь–якого іншого кандидата чи партії. А якщо в бюлетені позначки стоять біля двох кандидатів — він за законом недійсний.

Іноді заангажовані зловмисники навіть не заморочувалися з нігтями–каблучками, а просто псували ручкою (чи навіть рвали!) бюлетені в той час, коли цього не бачили спостерігачі. До такої технології неодноразово вдавалися провладні мажоритарники у найбільш «гарячих» округах.

З огляду на свою політичну заангажованість, ЦВК не підтримала постанову про неможливість встановлення результатів виборів у 14–му окрузі, де провладний кандидат Жеребнюк обігнав БЮТівця Мельничука вже після підрахунку 100% бюлетенів. Хоча член Центрвиборчкому Юлія Швець сигналізувала: зіпсовано аж 2301 бюлетень, насправді відданий за кандидата від «Батьківщини» Івана Мельничука. За результатами перерахунку по дільницях було класифіковано як зіпсовані від 12 до 24% (!) бюлетенів. Хіба це не ознака фальсифікації? Але грошовитий ставленик ПР Віктор Жеребнюк уже має депутатську недоторканність. І це — лише один приклад виборчої сваволі «Регіонів» за цією технологією.

Утім найбільш кричущі фальсифікації відбувалися не в день голосування, а під час підрахунку голосів за мажоритарників. «Гарячі точки» утворилися там, де опозиційні кандидати несподівано випередили ставлеників влади.

«В ОВК приймаються всі протоколи, за якими виграє Олесь Довгий. Інші протоколи відправляють на доопрацювання. А на доопрацюванні з ними щось відбувається. Просто на сходах окружкому виймають бюлетені, а на сайті ЦВК створюється тенденція, що перемагає Довгий», — бив на сполох Віктор Чумак, кандидат від «УДАРу» в окрузі 214. У деяких округах — зокрема у Губського на Черкащині, у Пилипишина — штучні черги, за затягування в ОВК таки призвели до того, що справжніх переможців — опозиціонерів — відправили на перевибори.

На більшості «проблемних» мажоритарних округів кількість неврахованих, зокрема зіпсованих, бюлетенів є більшою, ніж розрив між основними претендентами.

На ОВК №94 iз центром в Обухові провладна Тетяна Засуха пішла в лобову атаку — через суд, і той визнав недійсним голосування по 27 дільницях, на яких переміг БЮТівець Віктор Романюк. Викреслення 32 737 голосів дало перемогу «регіоналці». І на якій підставі? Заангажований суд визнав, ніби на відповідні ДВК справді не допустили спостерігачів від Партії регіонів (а про таку дискримінацію постфактум заявили підставні люди). І це — про дільничні комісії. Із самого початку створені з перевагою симпатиків ПР?

Схожу «судову» схему, але із фіктивними свідченнями про нібито неправильне транспортування урн, застосували й на окрузі 194, відібравши перемогу в БЮТівця Миколи Булатецького. А він насправді обіграв людину олігарха Фірташа Валентину Жуковську аж на 12 тисяч голосів!

На ОВК 11, де перемогу віддали провладному Олександру Домбровському, не врахували понад 6 тисяч бюлетенів, 3050 з яких були зіпсовані.

Понад 5,5 тисячі бюлетенів зіпсовано на ОВК 182 у Херсоні, де різниця між висуванцем ПР Володимиром Сальдо та представником «Батьківщини» Олексієм Урсуленком становить лише 934 голоси.

На ОВК 71, де переміг брат Віктора Балоги Павло, не враховано 4526 голосів, голосування на одній дільниці визнано недійсним. Різниця між Балогою та його опонентом «регіоналом» Степаном Деркачем — 217 голосів.

На ОВК 223 у Києві загалом не враховано 4348 бюлетенів, а різниця між Пилипишиним та «свободівцем» Левченком становить 442 голоси.

В ОВК 90 у Білій Церкві, де переміг провладний Віталій Чудновський, зіпсовано 2028 бюлетенів — при тому, що відрив Чудновського від «свободівця» Олександра Марченка усього 322 голоси.

На скандальному 132–му окрузі у Первомайську кількість неврахованих бюлетенів — 2245, і це при тому, що різниця між результатами представника влади і опозиції — 232 голоси.

За два дні до виборів мережа «Опора» поширила аудіозапис, підпільно зроблений під час навчання членів ДВК від Партії регіонів на Волині. «Майстер–клас» відбувався у селищі Турійськ. Інструктор із «Регіонів» Олег Володимирович та депутат Волинської облради від ПР, начальник управління внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Волинської ОДА Андрій Мельник навчали поведінці під час підрахунку: «Берете ви­борчий бюлетень. Дивитесь: номер двадцять. Поклали в стопочку Партії регіонів. Знову берете бюлетень: номер двадцять. Кладете в стопочку Партії регіонів. Третій бюлетень — номер двадцять. В Партію регіонів. Четвертий бюлетень: номер дев’ятнадцять. Поклали його в стопочку за номер двадцять. Може людина фізично помилитися? Може! Закон не передбачає відповідальності. За технічну помилку ніхто ніякої відповідальності не несе».

І про ймовірне викриття за такими заняттями: «Якщо спостерігач чи навіть народний депутат, який до вас приїде, починає качати свої права і погрожувати вам якоюсь відповідальністю — ви можете більшістю ухвалити рішення про видалення з залу цієї особи, бо вона заважає вам працювати. Більшість проголосувала — і правоохоронець має цю особу вивести. Нам задають питання: а якщо правоохоронець не захоче? Дзвоните Юрію Максимовичу (керівник районної організації ПР), він дзвонить Олександру Башкаленку (голова обласної організації ПР, перший заступник голови Волинської ОДА) — і за дві хвилини правоохоронець буде виконувати рішення».

Як сигналізували опозиційні сили, в деяких округах для фальсифікації було достатньо мати свою людину на чолі ДВК та за комп’ютером, який передавав дані у Центрвиборчком. Так, за допомогою «Беркута» було вилучено бюлетені та внесено оновлені дані на сервер на користь «регіонала» у Первомайську. Так само комп’ютерники допомогли із циферками й Губському на Черкащині.

http://umoloda.kiev.ua/number/2175/180/77460/