Дааа, были времена.
- 23.06.24, 19:17
- Курилка
Можно было в гастрономе вместо чекушки се парабелум купить...или маузер 
Щас не то. Нитоша не продадут, а ещё и в буцигарню посадить могут. 
7
хочу сюди!
-
-
39 років, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-48 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Можно было в гастрономе вместо чекушки се парабелум купить...или маузер Щас не то. Нитоша не продадут, а ещё и в буцигарню посадить могут. 
хороший кацап - вічнодохлий кацап! (с) відео дня
- 23.06.24, 13:04
Миколаєвські морпіхи показали як знищили штурмовий загін кацапофашистів.
Бійці 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла
Білинського розгромили штурмовий загін російських окупантів на
Харківському напрямку.
Слава Україні!
10
"А в ето врємя Бонапарт пєрєходил граніцу" (с)
- 22.06.24, 18:05
Влітку 1812 року віійська імперської Франціі перейшли кордон імперської Россіі.
Враховуючи невиконання тильзітської угоди про обмеження торгівлі з Британією, а також россійські табори з концентрацією військ для нападу на Герцогство Варшавське на чолі з Ю.Понятовським, союзником Наполена.
Метою вторгнення було примусити царя підписати новий договір з обмеженням можливостей Россіі.
Французі зіткнулись з небаченним цинизмом царизму. По перше россіяни кидали обози з пораненими та хворими солдатами з метою уповільнити просування наполеонівської арміі. Треба додати, що на відміну від Франціі, у россіян гостро не вистачало ліків та лікарів.
Справа не тількі у пораненнях у зіткненнях у Вітебську та Смоленську.
Була епідемія дізентиріі в россійській армии на початку бойвих дій. Хворих та поранених французи розмістили серед кинутих на призволяще кріпаків-селян. Треба дадати, що на початку війни селян пограбувала власна армія через реквізиціі.
А потім ще й власні пани при евакуаціі свого майна, вивозили, що встигали. Так що не правда, що наполеоніське військо "разоріло смолєнскую дорогу". "Всьо украдєно до нас". Забезпечення військ Бонапарта йшло з Європи.
Восени 1812го почавсь не голод, але просто нестача харчів в Смоленській та Вітебській губерніях. Кинуті на призволяще, та обкрадені своїми ж панами селяни почали обкрадати та робити набіги на французькі обози разом з розбійницьки зграї, хоча російськи та радянські історики це продають як ріст партизанського руху.
До партизанщини у селян не було ані організаціі, ані бажання, ані часу.
Французи реквізиціями не переймались. По перше блукати по геть некомфортній та незнайомій місцевості бажання теж не було. І вони знали що після россійської "евакуаціі" нічого нема.
Було россійке ополчєніє. Міщанське, про яке мені мало відомо.
А було селянське з кріпаків. Тобто уряд, так би мовити брав в борг селян на потреби арміі. Але переважно не в якості військових, а як допоміжну силу. Носити поранених та загиблих на допомогу шпиталям.
Працювати на кухні, вантажниками, допомагати будувати редути, возити гармати. Їх зазвичай не озброювали. А в рази втрати чи каліцтва, поміщику платили компенсацію по ринковій вартості кріпака.
Звісно якісного робітника хазяїва намагались не віддавати. А "менш якісного", будь ласка беріть вже. І навіть мріяли отримати за нього компенсацію.
(Кажуть більшість россійських жінок мріють отримати компенсацію за загиблого чоловіка, краще ніж алкаша терпіти).
Наполеон йшов до Москви, не тому що це "серце Россіі", як йому приписують лєтопісци-пропагандисти. А тому що туди йшла россійська армія, за якою він весь час марно бігав.
Як би відступ був в напрямку Петербурга (до речі на той час це столиця), то "серце" зненацька опинилось би у Пітері.
В жовтні 1812го Наполеон після перерви зненацька продовжив наступ. Спочатку напад франзьких драгунів на россійські козачі підрозділи Платова у Тарутині. Россійські донські козаки розбіглись та втекли. Потім бійка у Малоярославці, яка закінчилась як Бородіно (до речі після Бородіно россіяни кинули свій табір з пораненими, так що "русскіє своїх бросают"). Російська армія спробувавши ворога "на слабо", почала відступати на Калугу.
Бонапарт не міг далі розтягувати коммунікаціі. Логістику моли обірвати будь де. Головне завдання не було виконане. Довелось відходити.
Протягом відступу россійська армія один раз відважилась на бій у ріки Березіна. Де армія Чічагова яка отримала невдачі від підрозділів поляків Понятовського. Хоч сам Понятовський загинув у тому бою. Польська частина війск Наполеона билась взагалі найзавзятіше, а скаржилась найменше. Так полякам бажалось бути герцогством Варшавським, аніж россійською провінцією.
Крім поразки на Березині Чичагов став відомим і тим, що накатав скаргу на Кутузова царю на тему коррупціі у війську, яку кришував Кутузов. Але коли цар зібрав слідчу коміссію, Кутузов зненацька помер. Офіційно застудився, а неофіційно, його заколов військовий найманець-вбивця на замовлення коррупціонерів як занадто небезпечного свідка...
Статистика тієї війни з різних джерел значно відрізняється. А джерел чимало.
Участників походу на Москву коливається від 600тис до 150 тисяч. Перевірити вкрай складно.
Навряд 600. На той час то гігантська орда для походу, яку утримувати та озброювати вкрай важко для казни і недоцільно. Інша річ, якщо Наполеон значну кількість військ держав задля оккупаціі та на заході на випадок висадки англійців, а не для походу на рашку.
Порахували мабуть всю армію Бонапарта.
Найбільш вірогідно у поході приймало участь 300 тисяч і не більше. Сили супротивників були майже рівні.
Окрема статистика по військовополоненим. Россіян опинившихся у полоні нарахували не менш 8 тисяч. Їх відправили працювати на французькі судоверфі. З них близько 2 тисяч повернулись. Це були офіцери-дворяни, та ті рядові військові, у яких були сім"ї. Інші не побажали повертатись. бо зарплатню, що їм платили здавалась їм казковим багатством порівняно з россійською.
Дезертирів рашкиної арміі нарахували не менш 40 тисяч судячі з кількості об"яв на розшук. Як на территоріі рашки, так і у Польщі і у Пруссіі та особливо Франціі.
По матеріалам радіо "Культура" (Россія), та "Радіо Франс Інтернасьональ"
5
А. и Б. Стругацкие «Пикник на обочине» (цитаты)
- 22.06.24, 13:00
[ А всё-таки чёрт бы вас подрал, сказал он пришельцам. Не могли устроить свой пикник в другом месте. На Луне, например… Или на Марсе. Такая же вы равнодушная дрянь, как и все, хоть и научились свёртывать пространство. Пикник, видите ли, устроили. Пикник… Надо было менять всё. Не одну жизнь и не две жизни, не одну судьбу и не две судьбы, каждый винтик этого подлого здешнего смрадного мира надо было менять… ]
„СЧАСТЬЕ ДЛЯ ВСЕХ, ДАРОМ, И ПУСТЬ НИКТО НЕ УЙДЁТ ОБИЖЕННЫЙ!“
Дон Румата и Золотая Шара
Как Вы думаете, Шар таки исполнит желание Рэда Шухарта?
„СЧАСТЬЕ ДЛЯ ВСЕХ, ДАРОМ, И ПУСТЬ НИКТО НЕ УЙДЁТ ОБИЖЕННЫЙ!“
Дон Румата и Золотая Шара
Как Вы думаете, Шар таки исполнит желание Рэда Шухарта?
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
7
Наша любимая
- 22.06.24, 00:26
- ИНТЕРЕСНО
Гречка, как и положено любимым, очень капризная культура. Ей не нужна сильная жара, не нужна и излишняя сырость – растения просто сгниют на корню. Ещё больше вредят ветра.
Гречка требует особо жирных чернозёмов, которые сами по себе являются богатством: она настолько требовательна к питательным веществам, что высасывает из почвы почти всё. Так что после гречки земле нужен отдых.
Но и это ещё не всё!
Настоящая причина, почему в Европе не распространена гречка заключается в другом: эта культура не реагирует на удобрения.
Если пшеницу хорошо подкормить удобрениями, она даст урожай в разы больший. А на гречку удобрения не действуют вообще. Она как давала один вес, так и будет давать, хоть залей всё поле по колено, только землю сожжешь.
Плюс гречиху нельзя защищать пестицидами и гербицидами – она от них дохнет быстрее, чем сорняки. Генная инженерия, которая считается в Европе панацеей для сельского хозяйства, тоже ничего не может сделать с ней — гречиха невосприимчива к добавлению сторонних геномов. Её нельзя сделать устойчивой к пестицидам, нельзя защитить от жары, влаги, ветра, паразитов. Изменённые сорта просто не всходят!
А какой геморрой её собирать… комбайн нужен специальный, скорость должна быть намного выше, чем при сборе пшеницы, ведь у гречихи нет колоса, механизмы сложнее.
Обработка — ещё тот аттракцион. Она требует стольких операций, что пшеница по сравнению с гречкой просто дар богов: сушка, досушка, ворошение, аэрация, прожарка.
В общем получается так, что греча совершенно не подходит для интенсивного земледелия в Европе. Поэтому, её и не выращивают – она просто не по карману европейскому сельскому хозяйству. Ни один житель Европы не будет покупать гречневую крупу по цене в 7-8 раз выше пшеницы.
Поэтому у нас уникальная ситуация: мы едим то, что Европе просто не по карману. И как ее такую душевную и честную не любить!
12
