хочу сюди!
-
-
48 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Трохи позитиву
- 08.11.22, 10:06
Пісня давняшня і майбуть неактуальна на сьогодні, але прикольна.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
4
Век живи - век учись
- 08.11.22, 09:55
Каждый прожитый день - чему то учит. В школе нас заставляли на дом читать какое либо произведение , был учебник отдельный от Правонаписания -Чтение. На следующий урок прочитанное надо кратко пересказать.
Павел Рубинов ,, Все простое -правда ,,
Повествование о немолодом еврее на ближнем востоке.жил с семьей, полный дом добра , все его любили . Город был неплох, соседи отличные . Но человек не был по настоящему счастливым.от путников которые проходили с караваном верблюдов он узнавал о прекрасных местах.которые были там за пустыней.у него зародилась мечта - уйти туда в эти прекрасные места. Приготовил мешки С Водой, мешочек с сыром и лепешками и ночью покинул свой дом .за городскими воротами встретила его мрачная каменистая пустыня. Весь день он шел , а когда наступила ночь , расположился под открытым небом завернувшись одеялом . Для того чтобы не сбиться с пути и знать в какую сторону идти завтра , этот человек лег головой точно в направлении завтрашнего движения .ночью он много ворочался и в конце концов его голова оказалась в точности в том направлении откуда он пришел .
Утром путник встал , подкрепился и тронулся в путь. Весь день шел и к исходу дня появился прекрасный город.усталый человек бродил по улицам ,чрезвычайно похожим на прежние улицы и вдруг он нашел очень похожую улицу на ту на которой он жил в покинутом им городе.Потом нашел дом , до боли похожий . В этом доме встретил женщину и детей , очень похожими на его жену и его детей., От которых он ушел. И он был принят в этот дом и остался там.
Жил он там счастливо … и вообщем был счастлив
Но всю жизнь тосковал по родине …
Павел Рубинов ,, Все простое -правда ,,
Повествование о немолодом еврее на ближнем востоке.жил с семьей, полный дом добра , все его любили . Город был неплох, соседи отличные . Но человек не был по настоящему счастливым.от путников которые проходили с караваном верблюдов он узнавал о прекрасных местах.которые были там за пустыней.у него зародилась мечта - уйти туда в эти прекрасные места. Приготовил мешки С Водой, мешочек с сыром и лепешками и ночью покинул свой дом .за городскими воротами встретила его мрачная каменистая пустыня. Весь день он шел , а когда наступила ночь , расположился под открытым небом завернувшись одеялом . Для того чтобы не сбиться с пути и знать в какую сторону идти завтра , этот человек лег головой точно в направлении завтрашнего движения .ночью он много ворочался и в конце концов его голова оказалась в точности в том направлении откуда он пришел .
Утром путник встал , подкрепился и тронулся в путь. Весь день шел и к исходу дня появился прекрасный город.усталый человек бродил по улицам ,чрезвычайно похожим на прежние улицы и вдруг он нашел очень похожую улицу на ту на которой он жил в покинутом им городе.Потом нашел дом , до боли похожий . В этом доме встретил женщину и детей , очень похожими на его жену и его детей., От которых он ушел. И он был принят в этот дом и остался там.
Жил он там счастливо … и вообщем был счастлив
Но всю жизнь тосковал по родине …
7
Пірникоза велика...
- 08.11.22, 08:50
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
8
День народження
- 08.11.22, 01:29
Вчора, 7 листопада, був день народження однієї високоосвіченої, інтелігентної та напрочуд обдарованої людини. Цей дядько чудово грав на роялі (особливо, як писали його друзі, любив Шопена) та читав в оригіналі німецьких та французьких філософів. Він отримав від більшовиків 4-й в історії орден Бойового червоного знамені та звільнив від денікінців Маріуполь. Він перемагав війська, значно більші числом від тих, які мав під своєю командою, бо став винахідником перших в історії сил швидкого реагування.
Більшовики його зрадили, причому не лише на полі бою, а й в історичному розрізі: по-перше, підчистили документи, аби його орден ніде не "світився", а по-друге - вже після смерті нацькували на нього цілу кодлу савєцкіх пісатєлєй і поетов, які перетворили його образ на образ бандюка-невігласа, вбивці та, як сказали би сьогодні, тітушка. В цьому взяли участь такі гіганти, як Алєксєй Толстой, Сєргєй Єсєнін та Константін Паустовскій - всі вони обсирали цю людину, як тільки могли, так що наступні покоління уявляли собі цю постать лише з їх белебні, яка увійшла до шкільних програм.
Ну, ви вже зрозуміли, про кого йдеться.
Дід Панас ©
15
«Красная ночь»
- 07.11.22, 22:33
Он горит во мне звоном стекла,
Устьем рек чужеродного тела,
Я хватаюсь опять неумело,
За чужие остатки тепла.
Выжигают меня изнутри,
Сны планет что не будут открыты,
Где, покинув родные орбиты,
Они тушат теперь фонари.
Черный день или красная ночь?
Куда лампы пропали из окон?
Я укутаюсь в хлопковый кокон,
И позволю себе превозмочь.
Чьи-то крылья коснулись лица,
Мне опять это всё просто сниться?
Что мне делать? Кому помолиться?
Почему на губах вкус свинца?
Он бежит в моей жидкой крови,
По сосудам, впадающим в пекло,
До чего же всё выглядит блекло,
Как душою сейчас не криви.
Горечь сотен поспевших рябин,
Делит кожу на чёрные метки,
Разрывается тень грудной клетки,
Без каких-либо явных причин.
Крики старых панельных домов,
Ветер сыплет в оглохшие уши,
В них потрескались плиты и души,
От написанных маркером слов.
За стеною мне слышался рай,
Но оттуда сегодня ни звука,
Только тихое эхо от стука,
Что обратно зовёт в тёплый май.
© William van Warg (фото и текст)
1
Локі та любовна магія
- 07.11.22, 22:07
Я закликаю Темного Бога,
Бога з надр смертної твердині!
Вийди до порогу святого палацу
І назви своє таємне Ім'я!
Ворогів смертю скованих душі
Тобі віддаю в дар, Локі,
Нехай буде страшна твоя чорна їм кара!
Нехай задихнуться в люті всі боги!
Кимось вважається, що Локі та любовна магія ніяк
між собою не можуть бути пов'язані. Однак насправді ми бачимо протилежне –
інакше Сігюн не страждала б поруч із прив'язаним у печері Локі до самого
Рагнарока, і до того ж Локі – геній зі створення ілюзій.
Може здатися, що руна Teiwaz тут зайва, але такий тип мансега найчастіше створювався для покарання, тобто він був покликаний вчинити справедливий суд. І тоді застосування цієї руни цілком виправдане. Закляття будується так, щоб ці руни – всі або деякі з них – були присутні у тексті закляття. Щоб ускладнити розшифровку тексту, Імена цих рун маскували алегоріями або натяками на них. Отже – руна Raido має на увазі статевий акт; Kenaz - як руна творчості та руйнування посилює хід процесу, що твориться закляттям; Naudh - не тільки моторошну необхідність, а й недоступність предмета; Sowulo – вічний вогонь, що спалює волю; Teiwaz - закликає до справедливої відплати і Ehwaz - найпотужніша руна, що застосовується магами для трансформації та усунення перешкод для дії закляття. У закляттях, звернених на чоловіка, основною буде руна Mannaz, у звернених на жінку - Bercana. Звернення до Локі знаходиться вище, воно чудово підходить для покликання Локі Фарбаудовича допомогти у святій помсті.
0
Так виглядає щастя...)))
- 07.11.22, 19:08
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
9
Ave Maria (частина 2)
- 07.11.22, 18:07
Не менш цікава історія сталася з іншою мелодією, що вперше побачила світ на грамплатівці «Лютнева музика XVI-XVII століть» — канцоною Франческо Канови да Мілано, першою частиною сюїти для лютні «Канцона і танець»:
Франческо Канова да Мілано — був відомим італійським лютнярем доби Ренесансу, одним з найвидатніших європейських композиторів XVI століття. Але річ у тім, що перелік творів да Мілано був внесений до ватиканських протоколів і згодом оприлюднений. Його музику виконували по всій Європі, а сучасники називали да Мілано «il divino Francesco» (в перекладі з італійської — «божественный Франческо»). Отож як не шукали фахові музикознавці, але нічого бодай віддалено схожого на канцону в творчості Франческо Канови да Мілано відшукати так і не змогли. Єдине прийнятне пояснення полягало в тому, що сюїта для лютні «Канцона і танець» — це така сама музична містифікація Володимира Вавілова, як і «Ave Maria».
Щоправда, всесвітньої слави канцона не зажила… Однак на неї чекала інша, також по-своєму незвичайна доля. З часом радянський поет, перекладач і філософ Анрі Волохонський (1936-2017 роки) написав на цю мелодію вірш «Рай» («Над небом голубым»):
Над небом голубым есть город золотой
С прозрачными воротами и с яркою стеной.
А в городе том сад, все травы да цветы.
Гуляют там животные невиданной красы:
Одно — как рыжий огнегривый лев,
Другое — вол, исполненный очей,
Третье — золотой орел небесный,
Чей так светел взор незабываемый.
А в небе голубом горит одна звезда,Она твоя, о ангел мой, она всегда твоя!
Кто любит — тот любим, кто светел — тот и свят.
Пускай ведет звезда тебя дорогой в дивный сад.
Тебя там встретят огнегривый лев
И синий вол, исполненный очей,
С ними золотой орел небесный,
Чей так светел взор незабываемый.
Першим виконавцем пісні «Рай» став друг Волохонського — поет-авангардист і пісенник Олексій Хвостенко на прізвисько «Хвіст»:Надалі «Рай» виконували різні співаки — втім, старанно не називаючи ні композитора, ані автора слів. Воно і зрозуміло: в країні войовничого атеїзму співати про «золоте місто», розташоване «над небом блакитним» (себто — вже явно десь в духовному вимірі), було не комільфо.
Однак справжньої популярності ця пісня набула після того, як до свого репертуару її включив Борис Гребенщиков — фронтмен групи «Акваріум». При цьому в текст пісні, порівняно з оригінальним віршем Анрі Волохонського, були внесені деякі зміни. Найперше, що кидається в очі — це заміна оригінального «НАД небом голубым…» на «ПОД небом голубым…», що робило алюзії до раю не настільки явними.
Саме у такому вигляді пісня «Под небом голубым…» була використана в якості саундтреку до одного з епізодів кримінальної драми Сергія Соловйова «Асса» (1987 рік), що набула в пізньорадянську добу культового статусу:І знов-таки, Гребенщиков ніколи не згадував про справжніх авторів пісні — і так само ніколи не приписував авторства собі. Тут саме до місця було б процитувати героїню з однієї радянської кінокомедії: «Музыка народная, слова тоже народные». Але та героїня була з розряду тих «Иванов, родства не помнящих» (тільки в жіночій іпостасі), які «университетов не кончали». В даному ж випадку авторство музики приписувалося італійцю Каччіні, який жив чотири сотні років тому. З авторством слів проблем не було… за винятком того, що з 1974 року Волохонський жив в Ізраїлі, а з 1985 року — у ФРН. Звісно, згадувати зі сцени обох авторів — ідея згубна, як для радянської доби.
Така от незвичайна доля спіткала твори талановитого композитора і великого містифікатора Володимира Вавілова. Як і багато хто з творчої інтелігенції, він не вмів розпихувати ліктями конкурентів та просуватися до успіху по чужих головах. Отож і приписав італійцям епохи Ренесансу авторство своєї музики, аби лише донести її до людей…
Тимур Литовченко 17 ЖОВТНЯ, 2021
https://defence-line.org/2021/10/ave-maria-chastina-2/
2
