Прийшов Сірко вухатий
Брехеньку наскавчати
Звірячому цареві,
На той час було – Леву!
«Чого тобі, Скавчало,
У мене часу мало!»
Кавкнув Сірко фальцетом: –
«Я хочу буть поетом!
Скавчати, цар, про тебе,
Якщо буде потреба …
Та бачу - ви не в темі,
Незрілі для поеми.
Поки не ймете тями,
То поживу із вами.
Барліг ваш та наїдки
Мені - наче знахідка!»
Тож слухав Лев скигління
Щось більше з півгодини,
А потім з’їв Сірка -
Бо доленька гірка!
—*—*—*—*—*—
Читач, конклюзія буденна:
Обачним будь, поводься чемно.
Своїм уставом не хвались,
В чужу парафію не прись!

Моє покоління говоритиме своїм дітям: ви що, який вигляд з вікна? Беріть тільки на нижньому поверсі. І ще питатиме: а що там поруч є? І додаватиме: тільки ж так щоб ні біля яких аеропортів.
Моє покоління триматиме вдома продукти, що швидко не псуються. Навіть я. Я, людина, яка майже не готує. Крупа. В хаті має бути крупа. А ще - заморожене масло і консервований тунець. Сіль. Цукор. І мед.
Моє покоління нагадуватиме своїм дітям: якщо не буде електрики, то вода у вас буде тільки до 10 поверху. І знову казатиме: беріть квартиру на нижчих поверхах!
І в монолітно-каркасних будинках. Або біля метро.
Моє покоління проситиме своїх дітей тримати завжди заправлені чи заряджені автівки.
Моє покоління не уточнюватиме причин своїх порад. Але всі все мовчки розумітимуть.
А діти? Діти собі тихо шептатимуться. Шептатимуться типу баба потроху дурніє від своїх літ.
А баба?.. баба просто матиме колективну травму. Травму і, я маю надію, мудрість. Мудрість виховати нове покоління так, аби нарешті воно могло сказати бабиним внукам: та робіть ті скляні вікна від підлоги до стелі, якщо хочете. Однаково р...сії більше не існує.
__________
Текст - Kateryna Smachylo.

Вже не носить Галя воду, Бо тече із крана, Береже здоров'я й вроду - Файна і рум'яна. Не пере руками з милом - На те є машинка, Економить Галя сили Всі для відпочинку. То в Єгипті, то в Європі Фоткає природу І не знає, що за клопіт - Кудись нести воду. Та й Іванко в ноутбуці Барвінком не в'ється, Лайка Галю у Фейсбуці, Як вночі не спиться. Квітів разом не збирають, Зорі не рахують, Інстачати вибирають, Там собі воркують. Віртуальні друзі стали, На сторінках - люди, Хіба ж ми колись гадали, Що так жити будем. Телефони у кишенях, Весь світ в інтернеті, Гроші в картках, а не в жменях, Хлібина в багеті. Якесь все ненатуральне, Штучне і примарне, Пісня є ще... Нема Галі Такої з Іваном.

Сто років тут нічого не писала. Але пожалію вас, бо сумуєте ви тут нещадно. Нудота і бентега засмоктали цей сайт і вже дідька лисого відпустять. Тому ось вам невидумана історія з життя (хто пам'ятає мене, той в курсі, що пишу я тільки про своє). А хто хоче мене читати, дивитись відосики про моїх псів, спостерігати за моїм рукоблудством, то велком ту мій ТГ канал, посилання в коментарях, тут гади не дозволяють всунути. Підписуйтесь і буде вам цікаво.

Була на городі. Підслухала...
Дійові особи:
Надя (Н) - сусідка
Свєтка (С) - сусідка Наді в кінці городу, місцева пиятичка, що не заважає їй тримати кури. Свєтка завжди до всіх має претензії.
С. - Надя!
Н. - Шо, Свєта?!
С. - Твій собака подер мою курку!
Н. - Який мій собака? У мене його нема.
С. - Рижий пес вибіг від тебе і схопив мою курку! Ледве відбила!
Н. - То не мій пес.
С. - Так він від тебе вибіг!
Н. - Ну то й шо?! Як забіг, так і вибіг!
С. - Так він мою курку подер!!!
Н. - Свєта, а я до чого?
С. - Так від тебе ж вибіг!
Н. - Я ще раз кажу! То не мій пес!
С. - А чого він від тебе вибігав?
Н. - А я знаю?
С. - Якщо він до тебе забігав, то значить він тебе знає!
Н. - Свєта, ти нормальна? Всі пси і коти, що бігають до мене в двір це мої?!
С. - Так з куркою шо робити? Він жеж від тебе вибіг!!!
Н. - Так він же до тебе побіг! То значить він тебе знає і це твій пес!
С. -...
Тут Свєтка поламалася.
Надя перемогла.