Сколе. В долині Опору
- 02.08.24, 17:59
Через те, що з домашніми улюбленцями часом буває чимало клопоту, не кожен наважиться заводити собі когось, окрім маленької черепашки або акваріумних рибок. І, як ми переконалися в процесі роботи над цією добіркою, у такому підході є свої переваги. Наприклад, у тому, що будинок напевно залишиться цілим і після повернення з роботи на вас не чекатиме черговий сюрприз. Але ті, хто наважився завести собі пухнастих друзів, на витівки своїх підопічних дивляться з гумором. І розповідають про наболіле в мережі.
“Я шалено радий, що замовив це котяче дерево ручної роботи за $200 доларів. Гроші явно витрачені не даремно”[cut text="Читати далі"]
“Ви розумієте, що я відвернулася буквально на 10 секунд?!” І він вважає, що тепер я повинна прибирати весь цей бардак
“Безодня дивиться на вас. І повільно знищує жалюзі” “Моя кішка буквально одержима хованками під килимком. Постійно знаходжу її в такому положенні, коли вона “ховається”, висунувши тільки ноги… і килим “дихає” Коли попався прямо на місці “злочину” Він розуміє, що не був хорошим хлопчиком “Думаю, нам для кухонних ящиків знадобляться замки” “Подивіться, через що я прокинувся сьогодні” Здається, комусь явно не подобаються ці шпалери “Ця пухнаста морда щойно зробила дірку в чипі моєї картки” “Пішла на 5 хвилин, щоб вигуляти собаку. Повернулася і побачила це. А до мене через півгодини прийдуть гості!” “Сьогодні ввечері повернувся додому, не став вмикати світло… У підсумку ми обидва ледь не померли, коли я мало не наступив на неї” Ця винувата мордочка така мила! Прощавайте, AirPods
“Мій кіт порвав штори у моєї мами”
“Муфасі подобається сидіти на моїй тумбочці і кричати на мене, поки я лежу в ліжку. А якщо я ігнорую його, він починає скидати все підряд” “Вона так і каже своїм поглядом: “Ти точно не проти, що я граюся цим?”. І тут же вся чашка чаю проливається на мене” “Здається, мені потрібна нова зубна щітка” Вони дісталися до столу і з’їли шматок масла “Минулої ночі були серветки, сьогодні – пакети з продуктами” “Учора встановили самоочисний лоток, який обійшовся нам у $400. А сьогодні прокинулися і побачили це” “Їй безумовно подобається, що я витрачаю на неї гроші” [/cut]
Шкільна лінійка в далекому 1976 році. Змужнілі хлопці десятого класу і неймовірно привабливі дівчата в святковій шкільній формі нетерпляче очікували, коли директор школи закінчить свою промову і можна буде розійтись.
Неочікувано до столу, за яким сиділи вчителі, підійшов молодий чоловік. Одягнений він був в джинси, футболку і кросівки, які були вершиною бажання кожного, і які можна було придбати хіба що в магазині «Берізка».
Він показав директору якесь посвідчення, після чого всі вчителі піднялися зі стільців, наче до них підійшов сам міністр освіти. А директор після цього звернулася до учнів школи.
– Увага! Зараз кореспондент з телебачення зніме невеликий сюжет про нашу школу. Поводьтеся чемно і достойно.
Далі директор продовжила свою промову, а дивний чоловік почав нібито знімати відео на дивний пристрій розміром з блокнот.
– Дивіться, це якась вистава. Щоб щось знімати, потрібна відеокамера на плечі розміром з чемодан, а не отой клоунський блокнот.
– Та то якийсь кегебешнік. Бачили, як перед ним вчителі прийняли стійку струнко?
Шепіт серед десятикласників раптом стих, коли кореспондент направився до них. Він підходив до деяких учнів і промовляв настільки дивні фрази, що ті не знали як на них реагувати.
Миколо, а ти точно хочеш стати лісівником?
Ніяким лісівником Микола стати не хотів. Він мріяв поступити в політех. Це вже через роки він згадає запитання того чоловіка, коли не поступить в політех і подасть документи на лісфак.
Потім кореспондент підійшов до однієї учениці і його обличчя стало сумним.
– А давай ти уявиш, що в тебе зараз є можливість звернутись до своєї внучки. Що б ти хотіла їй сказати?
– Вибачте, дядьку, але я навіть не знаю, коли вийду заміж, а ви вже про мою внучку.
– Ну, ви ж всі вважаєте, що я тут влаштував спектакль. То чому ж тобі в ньому не зіграти достойну роль?
Учениця погодилась, і дивлячись на дивний блокнот, досить довго говорила, ніби звертається до своєї внучки Катрусі.
Пройшли десятки років. Та учениця вийшла заміж і народила доньку Оленку. Але дочекатися на внучку так і не змогла. Коли її донька Оленка була ще малою, жінка невиліковно захворіла і померла. А через ще багато років вже і Оленка вийшла заміж і народила доньку. Назвала її Катрусею, навіть не знаючи про ту дивну історію з її молодою мамою.
Якось на електронну адресу Оленки прийшло повідомлення від невідомої людини з вкладеним відео.
Відкривши відео на моніторі ноутбука, Оленка була шокована настільки, що не могла і поворухнутись. З екрана до неї зверталася її мама, коли була ще ученицею і про дочку взагалі не могла знати.
– Привіт, Оленко. Позови Катрусю. Скажи, що з нею хоче поговорити її бабуся.
Після цих слів учениця не змогла втримати сміх, але через мить з усмішкою на обличчі продовжила говорити.
Врешті, опанувавши собою, Оленка позвала Катрусю.
– Катрусю! Йди но сюди, з тобою хоче поговорити твоя бабуся.
– Бабуся?. Ти ж казала, що вона померла, коли ти була ще малою.
– Не питай мене, Катрусю, не питай.
На екрані молода, жива і усміхнена мама Оленки все говорила і говорила щось своїй внучці, хоча ні про ім’я якої, ні про саме існування її знати не могла.
А по щоках Оленки все текли і текли сльози. Навіть після численних повторних переглядів цього неймовірного відео.