хочу сюди!
 

Лилия

49 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 45-53 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Час

під місяцем все швидко лине
та мчить кудись у далечінь
життя, як вітер, швидкоплинне
немов той лютий, наче тінь...

воно мине струмком в безодні,
без відповіді лишить дні.
ти молодий все ще сьогодні,
а післязавтра зовсім ні.

життя, мов струмом електричним
летить, що ти не жив немов.
гадав ти, буде воно вічним
та ось його слід прохолов.

(23.10.2020)

Українська музика 1885







100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Найкраща прикраса на шиї у жінки....





Найкраща прикраса на шиї у жінки
Це ніжні та щирі дитячі обійми!
В них щастя та радості різні відтінки,
Ніщо не зрівняти з руками дитини!
Коли тобі сумно та плакати хочеш,
Коли тебе туга у кут заганяє, -
На руки дитину свою підіймаєш
І серце в обіймах її потопає!
Дитячі обійми спроможні на диво,
Із ними дорослі про все забувають.
Із ними матуся весела й щаслива.
Вони навіть сили в житті прибавляють!
Цінуймо моменти, коли наші діти
Руками своїми в обіймах стискають!
В хвилини такі можем щиро радіти,
Бо кращих прикрас наші шиї не знають!

  Людмила Степанишена

Сюрреалізм – змішання реальності та сну. ...

  


Сюрреалізм – змішання реальності та сну. Виявляється, щоб створити сюрреалістичне зображення, не треба бути художником, і навіть не завжди доводиться звертатися по допомогу до фотошопу. Реальність сама підкидає цікаві моменти та ситуації, а потрібний ракурс допомагає зробити зі звичайної фотографії щось, що збентежує.

[ Читати далі ]

Веселка

Рідкісне явище. Правда, бачив декілька раз. Однак вдома, з такого ракурсу, лише вдруге.
Для веселки потрібно три речі: злива; сонце (в середині хмари веселки не буде); огляд з сонячного боку.


P.S.: На юашку можна званатажити музику, бо щось не вдається?

Йомані обніманці (Вражаюча стабільність вибору)

Сергій Сидоренко:
Угорський міністр Сійярто поїхав до РФ на обнімашкі з Лавровим.
Подиву тут немає, а коментар є. Один. Історичний, як це дуже любить Віктор Орбан.
У 1914-1918 роках Угорщина волею долі опинилася на невдалій стороні історії. Вона може того й не прагнула, але як частина Австро-Угорщини почала війну проти Сербії у відповідь на вбивство австрійського ерцгерцога.
Ці події згодом переросли у Першу світову війні, під час якої загинув мільйон угорських військових (це дуууууже багато), Угорщина у складі коаліції "центральних держав" зазнала тотальної військової поразки, через що була змушена підписати Тріанонський договір та втратила 2/3 своїх територій.
Це сумна і несправедлива частина історії. Але ще сумніше те, що Угорщина дуже скоро відповіла на неї лозунгом "можем повторіть". Від 1939 року угорці обрали сторону зла і агресора, і цього разу зробили це СВІДОМО та самостійно - тут прикрити їхнє рішення Австрією вже не виходить.
Ба більше, попри те, що Друга світова офіційно веде відлік від 1 вересня 1939 року, її угорський фронт розпочався ще у березні-1939, коли війська Угорщини окупували Карпатську Україну. Потім, вже з початком війни - була окупація Трансильванії, напад на Сербію тощо. Угорські війська брали активну участь у гітлерівській коаліції. Не виключаючи, звісно, воєнних злочинів проти мирного населення, і Україна тут особливо постраждала.
Далі все за схемою. Величезні військові втрати Угорщини (хоч і менші за цифрою ніж у Першій світовій), повна військова поразка, засудження світом як прибічника нацизму. На фінальному етапі, втративши армію, угорці спробували зістрибнути з гітлерівського потяга, після чого Будапешт окупували німці. Але ніхто (ну крім хібащо Орбана і компанії) не вважає що це може хоч якось виправдовувати, те, що Угорщина САМА ОБРАЛА бути агресором та вчиняти злочини.
2022 рік:
Вже 8 років триває нова війна в Європі, 5 місяців триває її найкривавіший етап, тепер вже ніхто не має сумніву, що за наслідками для світового порядку вона стане порівнюваною із Першою та Другою світовими війнами.
Жодна держава у світі не має сумніву, що у цій війні є безумовне абсолютне зло - Росія. Це розуміють навіть російські вассали, тому вписуються за Путіна тільки ті, кому нема чого втрачати - Лука, Кім Чен Ин та Асад.
Але Угорщина має свій шлях. Вона знову обирає сторону зла. Знову свідомо.
Вражаюча стабільність вибору.
Цікаво, гордій (без сарказму) угорській нації, яка вже пережила 2 національні катастрофи за 110 років, з цим все ок? Справді, все подобається?
Бо два гандони, Сійярто з Лавровим, намагаються переконати нас, що так.






Никополь

  • 23.07.22, 21:29

Ночь… вязкая тьма, словно ватой заполняет всё пространство квартиры – нашей квартиры.

Одноглазая тишина, что пялится во тьму цифрой часов на стареньком музыкальном центре, – вопрошая:

- Ты, готов?

Город, мой любимый город, присел на корточки, закрыл голову руками и ждёт…

Тишина  ожидания может быть оглушительно звонкой, навязчивой и тяжёлой…

Сна больше нет, есть усталое тело и скачущий, словно пойманная, в тщетных попытках освободиться, птица - ум. А ещё есть дыхание: вдох-выдох, вдох-выдох, вдох-выдох – Прана. Дыхание абстрагирует реальность – там, где хорошо и спокойно - в глубоких слоях океана Сознания. А ещё есть часы на старом центре – 12:30, 12:45. Вчера в 12:45.

Вдох-выдох, вдох-выдох, вдох-выдох – тревожное ожидание, словно пузырьки воздуха стремятся на поверхность, появляются на водной глади и звонко лопаются, смущая разум и тело.

Громкие, резкие хлопки отлётов разрывают плотную тишину ожидания…

На табло 1:45, у нас секунда добраться до коридора: «Правило – Двух Стен», но оно не работает при прямом попадании… Я видел!

- Кися, Сын, бегом! прячемся!!!

Сидим на корточках в коридоре – раз, два, три, четыре, пять, шесть – пятиэтажка подпрыгивает на фундаменте. Прилёты - совсем близко в этот раз. Мы отсчитываем время между отлётами и прилётами… порой отлёты жёстче чем прилёты – по воде 7км. Грады накрывают секторами как из дробовика, разброс огромный и разрушения страшные, это как лотерейка… в кого прилетит сегодня. Страха нет – боится хрупкое тело… Кто сказал, что материя первична?

Вночі сьогодні пахло сіном...

Вночі сьогодні пахло сіном,

І небо зорями текло,

І все було таким невинним,

Таким замріяним було.

Про океан шуміла річка,

Про кораблі і про китів,

А в полі зайчик хрумкав гичку,

Та од сміливості тремтів.



Гадюччя

Гадюччя повзає, безчестя
Серед сестер моїх крізь плечі 
Он по землі повзуть так тихо
Отруту щоб пускати вміло 

До тої нечисті, гидотно 
Всіляке павучіння лізе 
Сплочено виросте гнильє то
Зубами щоб кусати світло

Бодай живуть в чужій гой шкірі
Не розуміють вмісткість слова 
Життям бо знехтували, Бога
Перетворившись на чужого 

Не видно зовсім, але кажуть 
Що правда є для них брехнею 
В багно неправди досі вірять 
Настільки марні їх зусилля 

Повзе гадюка за змією
Та їздить в гості до невіри
Зигзагом шлях свій стелять всюди
Та прикидаються що білі 

Що є для людства в цьому світі 
Святим, коли серед цієї родини
Не буде мати, ні дитини 
Лиш власна гордість, его, ніби

Для тебе не існує Бога 
Ніби нема в житті святого 
Змії хай стане кістка в горлі 
Горить хай в пеклі, неістота 

Гадюччя повзає, шипить он
Серед сестер, що в церкву ходять 
По стінам Вавилону кодлом 
Свою отруту всюди гонять 


Треба було готуватись...

Дмитро Чекалкин


В деяких регіонах України потрібно було не будувати, а демонтувати дороги, - Портников
Журналіст Віталій Портников вважає, що Україна повинна була готуватись до повномасштабної війни з Росією ще з 2014 року. Таку думку він висловив в етері телеканалу "Еспресо":
"Я завжди говорив, що Мінські угоди - це пастка. Пастка для Росії, щоб санкції проти неї Європейський Союз не знімав, а сама Російська Федерація не змогла перейти до якихось силових дій. Час, який Росія не використовує для силових дій, потрібно використовувати для одного - підготовки до війни. Після 2014 року, вся українська держава мала перетворитись на мобілізаційний табір.
Головні витрати мали йти на Збройні сили України. В певних регіонах України потрібно було не будувати, а демонтувати дороги. Ми мали б з 2014 року, а тим більше з 2019, жити в програмі "Великий демонтаж", щоб російські війська не пройшли", - пояснив Портников.
Портников наголосив, що українське суспільство не хотіло усвідомлювати неминучість війни з Росією.
“Суспільні настрої були відмінні від розуміння цієї ситуації. Люди не хотіли розуміти, що вони приречені стати громадянами країни, яку будуть знищувати, а тисячі людей будуть вбиті. Хоча все це лежало на поверхні й не потрібно було великих аналітичних здібностей, щоб це зрозуміти та побачити після 2014 року", - додав він.
18 червня міністр інфраструктури Олександр Кубраков повідомив, що внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну зруйновано майже 24 тисяч кілометрів доріг, 6,3 - залізничних колій та 305 мостів. Загалом збитки сягнули майже $104 млрд.