про Мову і Біженців
- 28.06.23, 09:55


Кажуть, що Нацбанк випустив в обіг 800 з гаком мільярдів гривні, і має зо тридцять мільярдів долярів валютного запасу. Могли б курс гривні до долара зробить і один до 20, але не хочуть. Говорять, що ці резерви позичені, тож нехай полежать. В принципі ця ситуація повторюється з часу введення гривні в обіг.
І так, прив’язали гривню до долара. Навіщо її в’язать до долара, коли впринципі вона забезпечується товарами, от як забезпечується такою вона є. І от є інфляція. інфляція може буть як із-за зменшення виробництва, відповідно мало товарів і багато грошей, відповідно і зростає ціна, або із-за збільшення грошової маси, друкують гроші, емісія по научному.
В 90, коли друкували багато грошей, була дуже велика інфляція, були люди мільйонерами, а купить то не вельми мона було, але тим не менше. Я навіть спеціально багатьох перепитував: «Слухай, як ти колись був мільйонером, як ти себе економічно почував?», тим не менше почувались більш-менш, не дивлячись, що йшов спад економіки, виробництво тріщало по швам, не стільки сільськогосподарське, скільки промисловість. Але, тим не менше, ще щось тай ворушилося. Проблеми почалися більші, коли стала стабільна гривня, яка була прив'язана до долара, і що ж тут говорить, якось воно отак: невиплати зарплат пішли, і так далі. Потім девальвація гривні - раз, другий, третій, четвертий, і на фоні цього знову ж таки друк гривні, тобто емісія, знову ж таки інфляція. Інфляція – це прихований податок, він складається з того, що той, хто надрукував гроші, він за ці гроші купує якісь товари по тій ціні яка є на даний момент. Далі ті, хто взяли ті гроші купують ще товари, які залишилися, далі купують ті до кого знов перейшли гроші, і товарів уже не лишається, бо грошей вже більше, і хто останній купує, той в принципі платить той податок, бо товарів менше, і відповідно ціна більша. Але, знову ж таки, повторю, тим не менше, ті 3 роки в дев’яності, коли ми були мільйонерами, держава, так би мовить, контролювала ситуацію, оскільки друкувала сама гроші. Вона була головним «фальшивомонетчиком», і вона сама себе непогано почувала. Це не сприяло розвитку економіки, але випуск гривні з прив’язкою до долара, чи з прив'язкою до юаня, фунта, неважливо, він нічого по суті справи не змінив, те що держава додруковувала гроші тепер воно не компенсувалося тими доларами, а навпаки, інфляція, як прихований податок, працювала і надалі, тобто отримавши позику держава надрукувала нову суму грошей. Браво! Люди знову ж таки віддавали свою продукцію задарма державі, відповідно до того скільки вона надрукувала грошей. Ну припустимо вона надрукувала в два рази більше грошей ніж було, відповідно в два рази дешевше, в три рази, так як в 14-15 році, відповідно в три рази дешевше. Це видима сторона айсберга, а є ще й невидима. Це коли була стабільність так звана, знову ж таки, гроші додруковувались, ціни трошки росли, їх просто було не так помітно, бо не в кілька раз за рік, і в скільки вони виросли за 30 років незалежності порахувать не особливо важко. Якщо брать по гривні, то з 96 року гривня відносно долара опустилася з 1,70 до 40, тобто більше ніж в 20 раз, то це по долару, а по ціновій політиці, з копійки зараз пачка сірників більше гривні, тобто більше ніж в 100 раз. Це можна сказать в скільки раз держава намахала людей за 27 років. Ну, але ж давайте виправдаємо державу, наша ж держава, держава це ж ми, вона взагалі хотіла чогось хорошого, чому так не вийшло не зрозуміло. Тільки ще раз вернемося до питання прив’язки до долара, не було б прив’язки до долара щоб було? Нічого б не змінилося, ціни так само зросли б, купюри так само б надрукували. Обмеження можна поставить, що друкуємо не більше стільки то в рік, і можна було б до того значення зараз дійти, але пішли іншим шляхом, пішли шляхом прив’язки до долара, і тут питання не в тому, що долари випускають якісь американці, діло в тому, хто їх дає в позички. Позичає багато хто, доречі, це і різні банки, і міжнародні валютний фонд, і приватні інвестори, кредитори, і так далі. І тут ми доходимо до розуміння, що раз для того, щоб оподаткувать своє населення треба позичить долари, тобто населення віддає податки, стає трохи бідніше, хоча толку з них, нажаль, на данний момент ми від нашої держави не бачимо за 30 літ, по великому рахунку не бачимо. Але, якщо на початку 90х років, умовно кажучи, в 92-95, держава забирала ці податки і вкладала назад в державу, і на цьому крапка, то з прив’язкою до якогось долара держава, тобто ми, надрукувавши грошей під заставу долара, якого ми позичили, щоб надрукувать гроші, залишаємось винні долари. Їх звісно можна віддать, але поки ми їх не віддали то потрібно заплатить відсоток. Для чого??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ??? Якщо в 92-95 можна було не платить відсоток, щоб оподаткувать своє населення, то тут треба заплатить ще відсоток комусь, щоб оподаткувать своє населення. Клепка є в голові? Нема. У кого нема? В народу нема. У тих хто це зробив клепка є в голові. Вони ні на чому, взагалі ні на чому, з повітря заробляють гроші. Хлопці, ви платите податки? Заплатіть ще й нам. Ось так. Ні більше, ні менше.
У Карпатах знайшли найменшого гризуна, який занесений до Червоної книги. Про це повідомляє НПП “Гуцульщина”.
Ліскулька – крихітний мишовидний гризун, який занесений до Європейського списку червонокнижних видів тварин. У Карпатах науковці виявили її у штучних гніздівлях птахів.
Під час одного із чергових обстежень заселення штучних гніздівель науковці нацпарку виявили особливого мешканця синичників ліскульку руду, яку також називають ліщиновий вовчок.
Цей крихітний гризун, більшу частину доби проводить у сплячці, активний тільки в нічні години. Для сну вони роблять зручні гніздечка. Найкращими місцями для цього є:
– дупла, де раніше гніздували птахи;
– штучні гніздівлі для птахів.
Любляча мати готова заради своїх дітей на все. Мері Енн Вебстер (в заміжжі — Беван) відноситься до їх числа: вона не побоялася стати об’єктом для насмішок, виставивши свою нетипову зовнішність на загальний огляд. У неї була мета: будь-що-будь прогодувати дітей. Мері треба було пройти через образи, приниження і дивацтва глядачів, які хотіли подивитися на «найпотворнішу жінку у світі».
Нас вразила доля цієї самовідданої й сміливої жінки, яка стала якоюсь мірою героїнею свого часу.
Непроста доля і мрії про жіноче щастя
Там у нас була дискусія з приводу Цоя.
Моя опонентка — дівчина чи жінка з Луганщини. Вона цілком адекватна, розумна жінка, ніяка не «ватніца». Українка!
Вона питає, при чому тут Цой? Хватить глумитися над трупом. Бо якось воно не тойво. В чому кайф?
Я кажу: це — не кайф, це несприйняття. Я навіть рецептів не можу читати російською, бо мені болить? Вам ні?
Я не хочу
бути якимсь ментором і когось там чомусь повчати. Але це якраз тойво,
на мою думку. Бо колективний умовний цой з пушкіним давали
Януковичу по 90 процентів на Луганщині, в Донбасі, в Криму.
Цоєвщина — це фрагмент російського експансіонізму. В росії живуть
тільки мертві. Живі — не живуть. І мертві їй служать.
І ви й завтра з радістю проголосуєте, за якогось умовного
цоя-рабиновича, щоб мир був на всій планеті.
Є така хуйня, яка називається «культурний простір». І росія вгатила
в цей «культурний простір» сотні мільярдів долларів.
І ви купилися, хоч, може, й самі того не свідомі.
Вам видається, що це ваші особисті смаки й вподобання. Ні! Не ваші!
Для мене цой — не абстрактний. Солдати цоя прийшли в Бучу, Ірпінь, Маріуполь. Солдати цоя вбивали наших дітей. Оператори цоя наводять ракети на наші міста.
Цой
зайшов з в Україну 24-го лютого 2022 року. Разом з Висоцьким,
Булатом Окуджавою і Александром Вертінським. Як би це комусь
було не боляче. Бо це — їх культура. Якщо й не їх
солдатів (ті вобще ніхуя не відають, то просто стадо овець)
то — їх офіцерів, їх влади, їх еліти.
Німці колись забули про Ніцше і Фіхте. Не на часі було.
Але — то ж великі і мудрі люди! А цой — просто
чмо, навіть памяті не вартий. Чого ви за нього так тримаєтеся?
Це ж послід! Це все одно, що триматися за Людмілу
Зикіну або Надєжду Кадишеву.
Вічний — НАХуЙ! Викорінити, забути, закопати в землю, довіку, щоб мої прапрапрапраправнуки не відали, що таке цой. Вже не кажучи про те, що й сам цой, як феномен музичної культури — повна і безумовна хУЙня!
А вони кажуть: то не слухайте! Не слухаєм! І вам не дамо слухать! Время таке, такий лібералізм нині, сука надворі…
А може сам цой особисто і не винуватий? Може. Але давайте про це поговоримо років через сто. А краще через триста…
(С0 Чепинога
пі.сі.Якщо хтось думає шо пісня цоя "перемен" про перемени то це все хрінь собоча то пісня про любов. він сам казав. захотів тьолку змінини і вот тобі і пісня "перемепн"
Озеро Синевир, Закарпаття, червень 2023.
1. 1. Анакондіуз звичайний синевірський
2. 2. Лохнеся Синевірська.
3. 3. Компашка якихось підростаючих малявок
4. 4. Жаби прикинулись гадюкою
5. 5. Косяк пуголовок



Справжні володарі озера.
Вони часто утворюють скупчення і рухаються всі в одному напрямку. А складається враження, що це якийсь великий чорний об'єкт у воді)))

В Україні ці тварини поширені на більшій частині території.
У Карпатах піднімається на висоту до 2000 м.
Основну частину свого часу сіра жаба проводить на суші. До водойми вона відправляється тільки для того, щоб відкласти ікру.
Ропуха легко переносить втрату вологи, запасаючись водою під час купання в ранковій росі.
Дорослі тварини ведуть усамітнений спосіб життя. Вони не виявляють надмірної агресії стосовно одноплемінників, але намагаються поза сезоном розмноження уникати з ними будь-яких контактів.
З метою самозахисту від хижаків і знищення паразитів ропуха звичайна виробляє отруйний секрет в бородавчатих залозах, розташованих в області шиї. У ньому містяться буфадієноліди, катехоламіни, дофамін, епінін, адреналін і норадреналін. Буфотенін, що виробляється амфібією є галюциногенним алколоїдом.
У разі небезпеки жаба набирає в легені багато повітря, сильно роздувається і злегка підводиться на пальцях. Таким чином, вона хоче здатися більше, ніж є насправді, і налякати свого супротивника.
Такий дивний і цікавий світ!Інформацію дізналась з ФБ та інших джерел