хочу сюди!
 

Марина

46 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-46 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Бля. Я не ругаюсь...Не о войне

Да, я не ругаюсь сейчас.
Но очень хочется.
А все потому, что нет кофе.
Я просто забыла пополнить его запасы.
Вернее - не успела.
Пока искала свой любимый, размели все с полок
Купила то, что досталось.
А теперь дико хочется убить того, кто из нормального продукта сотворил подобную гадость и назвал его "кофе".
За подобное нужно проводить лоботомию и забывать внутри весь операционный столик с инструментами вскрытия. И обязательно ломать пальцы рук и ног. Чтобы нИкогда уже не могли делать подобную гадость и травить потребителя.
По ходу, сжиженный иприт и то вкуснее и приятнее на вкус.

Ведь для кофемана КоФе - это не просто напиток бодрости.
Это стимул к жизни и движения встать и начать "творить добро".
Хотя бы себе и для себя.
Потом уже всем окружающим.

А пока сижу и мечтаю о мести.
И ругаюсь.
Бля.
Таки ругаюсь.

Надеюсь, этот спич всё ещё не о войне...
Потому что устала уже быть в тревоге за происходящее.
За невозможность жить привычным жизненным ритмом.
За мысли о том, как и что с близкими и родными.
За нереальность радоваться долгожданному пробуждению природы и слякоти первого весеннего месяца...

Лучше я буду ругаться из-за гадостного "кофе".
И плевать, что я с виду прЫлЫчная "дамочка" с буклями и ридикюлем воспоминаний о прошлом вкусном кофе...

Мирної весни....

        


Діти народжуються у підвалах....
 
[cut text="Читати далі"]




   

  
[/cut]
[/cut]

Допомагай, як тільки можеш...

  
 [cut text="Читати далі"]


  

 
[/cut]
[/cut]

Итак, наступление захлебнулось. Что дальше?

Итак, наступление захлебнулось. Что дальше?

Аркадий Бабченко
Итак, наступление захлебнулось. Это уже совершенно точно. Никакого продвижения войск вперед больше нет. Еще пытаются рыпаться на востоке, брать Волноваху, но в остальном наступление уже полностью остановлено, а на отдельных участках орки уже и отброшены назад. 

Что теперь? 

Ну, во-первых, теперь они попытаются утюжить. Уже пытаются. Они всегда так делают. Когда первый штурм захлебывается — они начинают долбить по квадратам. По всему подряд. По объектам инфраструктуры, жилым районам, частному сектору. Им плевать.  
И утюжить всем подряд. Не разбирая оружия. Артиллерией, «Пионами», «Тюльпанами», «Солнцепеками», ракетами, кассетами, РСЗО — всем, что есть под рукой. 
В Грозном на перекрестке лежала огромная неразорвавшаяся бомба — я не знаю, что это было, пятитонка ли, или вакуумное что-то — но если бы она взорвалась, там от всего квартала не осталось бы ничего. Но она не взорвалась. И все равно воронка от неё была метров десять в диаметре и метра три глубиной. А посередине торчала эта круглая свинья. Это в центре жилого города.
Грозный они сравняли с землей полностью. 
Это, надо признать, они делать умеют. 

И под этими бомбардировками попытаются медленно вгрызаться на территорию. 
Но, проблема для них в том, что Украина — это не Сирия. 
А Харьков — не Алеппо. 
Хотя бы просто по масштабам. 
Напомню, в Сирии, где они делали, что хотели, и работали, как в тире, ракеты у них кончились уже через два месяца. 
И пришлось увеличивать производство на коленке.
Но. Дело не в этом. 

Дело в том, что в Украине ПВО все еще есть. И худо-бедно, но по ракетам работает, а по самолетам работает вообще на ура. И, даст Бог, будет еще больше. Конвой идут. Ленд-лиз начался. Так что свободного неба, чтобы круглосуточно работать, как в тире, у них больше нет. Слава болгарским «МиГам», слава «Стингерам», слава Украинским ВВС, слава порошенковской ПВО, и слава ПРО, не знаю уж чьей, которая сейчас поставляется. 
А, даст Бог, НАТО с Евросоюзом и Америкой вообще возьмут и закроют небо. В струе тех санкций и действий, которые сейчас предпринимаются, и которые казались совершенно немыслимыми еще дня три назад — это уже не выглядит таким уж невозможным. 
Тогда, к слову, на этом можно ставить точку. 
Война продлится в этом случае совсем недолго. 

Так что долбить, конечно, будут, но устроить из Харькова Грозный будет уже намного проблематичнее. 
Ооочень намного. 
Дальше два варианта. 

Как правило, к моменту остановки наступления, то что было захвачено оккупантом, у него и остается. 
Но в данном случае для оккупанта проблема в том, что им не захвачено практически ничего. Они практически не вошли в города. И большая часть всего этого их железа стоит просто в чистом поле. 
Стоять в чистом поле и долбить артиллерией — эта тактика неплохо срабатывала в Чечне. 
Но тогда и там сложились два условия. 
Во-первых, у чеченцев не было практически ничего, кроме стрелкового оружия. 
Во-вторых, их было просто физически мало. 
А это вот совсеееем не наш вариант. 

У Украины есть практически все, а скоро будет еще больше. И «Джавелины», и «Стугны», и артиллерия, и РСЗО, и авиация, и ракеты и вообще полный набор. 
СПРЯТАТЬСЯ В ПОЛЕ ОТ ТАКОГО АРСЕНАЛА НЕВОЗМОЖНО!!
Поэтому русских сейчас начнут либо просто методично перерабатывать. 
Либо они сами начнут отходить туда, где есть укрытия. 
Я просто не вижу никаких других вариантов. 
Контрбатарейную борьбу вести — да, можно. 
Уничтожить ПВО и ракетный арсенал — да, тоже, можно. 
Но невозможно долбить по каждому кусту, в котором может быть NLAW. 

В населенных пунктах, куда они зашли, у них будет возможность обороняться. Это так. Потому что Украина как минимум не будет бить по жилым городам. Кстати, это то, о чем я говорил, когда писал — уезжайте. Если город пустой и в нем только враг — его можно просто тупо перемалывать артой. Но если в нем мирные жители — это ставит практически крест на использовании тяжелых средств, и остается вариант только сухопутной зачистки. А это всегда — кровь. И немалая. 
Так что то, куда они зашли, они еще смогут оборонять. Какое-то время. Ну, если местные мужики, которые сейчас блокируют их голыми руками, не пожгут их уже коктейлями Молотова. 
Но из полей, а, главное, с дорог — они будут вычищены. 
Нельзя сидеть в поле, когда тебя можно достать из любого куста за пять километров «Стугной», сверху накрыть Байрактаром с высоты восемь, который твои хваленые «Панцири» не видят вообще, а затем и отлакировать артой за двадцать. 
Это просто невозможно. 

В итоге будем иметь несколько анклавов, в которых сгуртованы российские войска, с перерезанной между ними логистикой. 
Хотели блокировать города? Все желания должны исполняться. 
Держите. В обе руки. 
Только с точностью до наоборот. 

Но дальше есть одна проблема. Путин не умеет отступать. Он просто не в состоянии признавать поражения. Возможно, что и это не наш случай. Дай бог. Потому что то, что сейчас происходит в мире, настолько беспрецедентно, что может загнать обратно в нору даже этого полоумного, и заставить его сидеть там, не высовываясь. 
Но я совсем не исключаю мобилизации. 
Триста тысяч, полмиллиона, миллион. Да сколько угодно. 
Говорят, Шойгу попросил Путина увеличить контингент в Украине втрое — и эта просьба была удовлетворена. 
Говорят, что Путин отдал приказ во что бы то ни стало взять Харьков и Киев — и Шойгу этот приказ принял. 
Черт его знает, это столько слухи. Типа, «инсайд». 
Но я допускаю все. 

Да, в данном случае их количественный перевес уже не будет иметь такого решающего значения, как это было до. Можно вместо ста тысяч нагнать в поля триста — половина из них будет переработана уже на марше. А дальше опять деморализация, бросание техники и цурюк-цурюк, нах хаузе, аллюр три креста. 
Но все же крови попить они могут. И с ракетными ударами, и с бомбежками, и с мобилизацией. 

И если Путин все же решится на затяжную войну на истощение, или даже на уничтожение — это все вполне может перерасти в Третью мировую. 
Ну, как мировую. Всем миром будут валдохать одного медведя из берлоги. Но тем не менее. 
И в пользу этого говорит только один, но весьма значительный фактор — он не умеет отступать. 
Возможно, Третья мировая уже началась. Просто мы этого еще не поняли. 

В противном же случае, если его заставят залезть обратно в нору — все закончится быстро. Очень быстро. 
Мы даже и подумать не можем, насколько быстро. 

Тут есть еще одна проблема. Которая заключается в том, что даже если его сейчас всем миром, санкциями, давлением, свифтом, артой, Байрактарами и переработкой его металлолома и вытурят из Украины — он не умеет отступать. Для него это будет не конец. А лишь передышка. Время на перегруппирование и изменение стратегии. 
И он перегруппируется. И изменит. И попробует ударить еще раз. С учетом ошибок. 
Как это было во Вторую чеченскую. 
Здесь уже все будет зависеть от Украины — как она воспользуется этой передышкой сама. 

Есть еще один вариант. Табакерка. Я всегда говорил, что дворцовый переворот в России невозможен. Он абсолютно железными щипцами держит все свое окружение за горло. Но теперь, глядя на лица Шойгу и Герасимова в момент, кода Путин из за семь метров с другого конца стола отдавал им приказ на приведение сил сдерживания в особый режим работы — у меня впервые мелькнула такая мысль. 
Мне кажется, этот приказ им совсем не понравился. Я вот прям почувствовал, как они совсем не горят желанием гореть в ядерном пепле. 
Так что… Ну, а вдруг? 
Чем черт не шутит?

А потом бунт, бессмысленный и беспощадный. И как минимум, лет на тридцать эта угроза будет устранена. 
А если американцы в шестой раз не наступят на свои грабли, и ножек Буша в этот раз не будет, а будет «Нефть в обмен на продовольствие», на что я очень надеюсь — эта проблема будет решена навсегда. 

Но все же, если вернутся с облаков в наш мир, то в реальности наиболее вероятным вариантом мне кажется Сириизация войны. 
Долбить, утюжить, мобилизовывать, заваливать мясом, и потихоньку вгрызаться, не считаясь с потерями. 
Мне все же кажется, что это надолго. 
Но я очень хочу сейчас ошибиться. 



Зображення





Діпфейк

  • 02.03.22, 20:03

Уявіть, що бачите в телевізорі Володимира Зеленського, який робить заяву про капітуляцію.

Ви бачите його, ви чуете його - а отже, це правда. Але це не правда. Це технологія дiпфейк.

Це буде не справжнє відео, а створене через алгоритми машинного навчання.

Вiдео, зроблені через такi технології, майже не можливо вiдрiзнити від реальних. Знайте - це фейк! Його мета - дезорієнтувати, посіяти паніку, зневірити громадян і схилити наші війська до здачі.

Будьте впевнені - Україна не капітулюватиме!

Росії залишається лише вигадати фейкову перемогу, закрити у себе iнтернет і усі контакти з іншим світом.

Це було написано ще у далекому мирному 2013 році

  • 02.03.22, 18:26
Пробил час для Украины! Будет поднята с руины вся Великая страна!
Вот! Агония "богатых" - вся картина вам видна!
Не проходит ложь, неправда , понимают теперь все:
И Европа, и Россия утеряли власть в стране!

И Великий ваш народ на волне летит вперёд,
Растворяются устои, исчезает ложь веков.
Вы -АРИЙЦЫ- вы проснулись, вы свершите переход!
Разорвался круг застоя, тормозящий ваш полет.

А последняя преграда, как последний бастион,
Пала низко, без возврата, справедливый Дух растёт.
Иерархи все ликуют, дарят счастье вам , Любовь!
Прогоняйте злость и бурю, возрождайте Дух Веков!

Жизнь меняется и будет всё исправить вам легко!
Мы поклон вам низкий шлём, благодарность за терпенье,
За истерзанность души, в испытаниях сложнейших
Сохранили Дух Любви!

И, никто не сомневался, что созреет ваш народ,
С ярким пламенем сердечным в Новый Век страна войдёт!
А теперь держитесь в Духе, позитив окутал вас.
Не покинет вас надежда, вы вошли в последний класс!
И экзамены сдаёте вы на выдержку сейчас!

Вот, единство настаёт, в Новый Век страна войдет,
А за вами и Россия тоже сбросит тяжкий гнет!
Все правители-тираны потеряли власть везде,
Вы примером показали как идти к своей мечте!

Силы Света помогают и Любовь вам излучают,
Принимайте поскорей, заходите в нашу Дверь!
Приглашаем в гости к нам, мы покажем и научим
Как творятся чудеса, ваши Души возликуют
И войдут в Исток Отца!

будь ласка, обережно, ворожий сайт для псевдопатріотів

Відеозвернення українки до росіян і до москалика Олежки, зокрема

Росія у війні з Україною значно прорахувалася, плануючи агресивні дії. Такі висновки можна зробити за перші 6 днів широкомасштабного вторгнення. Кремль не врахував ставлення українського народу до агресора. У Москві через свою спотворену реальність були переконані, що в Україні російську армію будуть зустрічати як визволителів. Натомість війна по-справжньому перетворилася на народну. Тисячі українців стали на захист держави.

Але я хочу показати і розповісти про конкретну людину — чудову українку Наталію Шевчук, яка може дати фору не одному чоловіку в плані мужності. Її вмінню змобілізувати навколо себе людей може позаздрити багато хто з держуправлінців.

На цьому фотоколажі одна людина — Наталія Шевчук. І дійсно права Світлана Олексієвич, що «У війни не жіноче обличчя»  скільки страждання, горя і люті на ворога у цієї прекрасної українки!

Пані Наталія є головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, її фонд проводить велику волонтерську роботу.

23 лютого — буквально напередодні вторгнення рашистської орди до України Наталя скликала нараду фонду, на який запросила духівника отця Романа Будзинського та керівника відділу допомоги АТО полковника Олександра Михайлова.

На нараді оперативно обговорили надзвичайну ситуацію, що склалась в Україні у зв’язку із заявою президента Російської Федерації Владіміра Путіна про визнання «ОРДЛО». Було визначено нагальні кроки керівництва ГО для невідкладної і реальної допомоги воїнам України, які вони потребують, а саме придбання усього необхідного у відповідності до складеного списку діючого військовослужбовця.

Наталія Шевчук із побратимами

Таким чином, Фонд виділив фінансування на придбання для українських військових необхідний одяг, взуття та речі першої необхідності.

Наскільки передбачливими виявились заходи Наталії Шевчук та її колег-волонтерів, показав жахливий ранок наступного дня! Зараз багато пишуть і розповідають, що ворог напав зненацька і віроломно. Віроломно і по-бандитськи — так, а от чи зненацька?

Перш ніж відповісти на це запитання, зазначимо, що саме 24 лютого 2022 року Божого минула 7-ма річниця з дня смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія. На жаль, цей день співпав з особливо трагічними подіями, що стрімко розгорталися на території України — путінська Росія здійснила напад на нашу державу. Цей день став початком геноциду українського народу терористами у військовій формі РФ.

Сталось так, що під канонаду ворожих гармат і вибухів бомб на Київщині одночасно у м. Тернополі на могилі Його Блаженства поруч з Церквою Різдва Христового протоієреєм Романом Будзинським було відслужено панахиду за приснопам’ятним Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви, Митрополитом Київським і всієї України, Блаженнішим Мефодієм.

Для пані Наталії напад путінських терористів не був неочікуваним. Саме з її подачі «Наша версія» розмістила статтю з особистого архіву Блаженнішого Митрополита Мефодія «Україна перед викликом російської агресії», в якій автор цих записів за десять років до нинішніх подій передбачив кроки російського тирана. Ось лише кілька тез цієї статті.

— Путін воює сьогодні з Україною, бо знає — без Києва та давніх українських територій у сучасної Росії залишається єдина історична можливість: бути Московією, країною, культурна та політична традиція якої походить від Золотої Орди.

— Уся історія Росії свідчить, що вона нездатна подолати цей дисонанс своєї політичної та духовної традиції. Традиція святості, яка походить від давнього Києва, завжди входила у російській історії в конфлікт із традицією державного тоталітаризму та насильства над особистістю, яку Московщина успадкувала від Орди.

— Сучасна Росія й не намагається подолати це безблагодатне подвоєння власної культури. Натомість вона прагне максимально знесилити (а в ідеалі — знищити) свого головного історичного конкурента — незалежну та демократичну Україну.

— Стосунки між Києвом та його північним сусідом завжди були драматичними. А першим затятим ворогом Києва став іще володимиро-суздальський князь Андрій (1110–1174). Напівслов’янин і напівполовець князь Андрій був першим «сепаратистом» в історії Давньої Русі. А його взяття Києва (1169 р.) було безпрецедентним злочином і святотатством в історії Давньої Русі.

— Узятий же був Київ, — свідчить Літопис Руський, — місяця березня у дванадцятий [день], у середу другої неділі посту. І грабували вони два дні увесь город — Подолля, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування анікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучаючи із мужами їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали всі [ці] смольняни, і суздальці, і чернігівці, і Олегова дружина, — і всі святині було забрано. Запалений був навіть монастир Печерський Святої Богородиці поганими, але Бог молитвами Святої Богородиці оберіг його од такої біди. І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безперестаннії. Се ж усе вдіялося за гріхи наші.

— Проте, на жаль, це був лише пролог майбутніх військових конфліктів між Києвом та Московщиною. Адже, як свідчить історія, лише впродовж останніх 360 років мали місце кілька російсько-українських війн:

1) три військові кампанії під час російсько- польської війни 1654-1667 рр. (за гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького та Петра Дорошенка); 2) російсько-українська війна під час російсько-турецької війни 1676–1681 рр. (за того ж гетьмана Петра Дорошенка); 3) ліквідація московськими військами Запорізької Січі (1775 р.); 4) війна між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою та Українською Народною Республікою у 1918–1920 рр.; 5) збройний конфлікт між радянськими військами та Українською Повстанською Армією (заснована 1943 р.), яка масово боронила від окупантів землі Західної України впродовж десяти років, тобто до 1953 р. Остання — російсько-українська війна (розпочата 2014 р.) — ведеться вже у зовсім інших умовах. Це війна гібридна, важливою складовою якої є війна інформаційна (а отже, і війна символів). Але так само, як інші російсько-українські війни, сучасна війна путінської Росії проти України має на меті не лише знесилення нашої держави, а й викрадення у неї сакральних символів.

— Сучасна Росія може толерувати українську державу із центром у Львові. Але вона не може змиритися з державою, політичним центром якої є вічний Київ. Росія не хоче змиритися з тим, що Свята Софія, Золоті ворота та відновлений Михайлівський монастир знаходяться на території незалежної української держави, становлять духовне осереддя сучасної України.

— Як протистояти сучасній російській загрозі? Передусім маємо усвідомити: метою цієї — гібридної — війни є не лише територія та ресурси. Це — війна за історичне первородство. Це — війна за давню історію Київської Русі.

Як бачимо, бандитські дії сучасних послідовників варварів-ординців не були несподіваними для Блаженнішого Митрополита Мефодія.

І одним з перших міст жорстоку навалу окупантів відчула Буча, що на Київщині. Наталія Шевчук була серед тих містян, хто не міг спокійно спостерігати за ворожою навалою. Перебуваючи у гущавині подій, вона ризикувала власним життям, аби допомогти пораненому українцю. Ракетний постріл ворога вщент знищив її квартиру.

Про все це дивіться у відео, які надала редакції пані Наталя…

https://youtu.be/88d3dt8Budo

https://youtu.be/dFlheh6Pt7Q

 Головред НВ Вячеслав Ковтун спеціально для прес-служби Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Шлях до миру – негайне закриття неба над Україною!

  • 02.03.22, 14:41
Шлях до миру – негайне закриття неба над Україною! Підпиши петицію, поділись з друзями!

Важливо щоб кожен українець та небайдужий громадянин підписав петицію та зробив репост, ми зможемо закрити небо над Україною за допомогою ПВО НАТО.

Шо робимо?

2. Прокручуємо сторінку трохи вниз, знаходимо два поля для заповнення вашої контактної інформації.
3. Залишаємо своє ПІБ та електронну пошту. Важливо вказати саме вашу пошту, на фінальному етапі на пошту прийде підтвердження петиції. Натискаємо далі.
4. На наступному етапі вказуємо свій поштовий індекс та місце проживання, повну адресу, та обираємо країну проживання. Натискаємо далі.
5. Заповнюємо чому ця петиція важлива для вас (як приклад «припинення війни»). Поле «моя справа» - мене стосується напряму. Поле «моя участь» - були б залучені в спільні дії. Поле «хто повинен бачити вашу підтримку» - публічно. Підписуємо.
6. Заходимо на пошту,  відкриваємо лист від [email protected] та клікаємо кнопку «підтвердіть підпис і залишайтеся в курсі».
7 . Після підписання петиції ділимося посиланням на петицію та інструкцією зі своїми друзями у соц.мережах (Instagram, Facebook, Twitter)

Трохи посмішки не завадить


 (с)  А шо, девчата, я так понимаю цветы и конфетки больше не актуальны? ))) Надо бомбить метки? )))
Птичка прыгает по ветке,
приближается весна,
Чел в Днепре насрал на метку –
Я, похоже, влюблена.
Когда в каждом переулке
крики, паника, невроз,
он надежно стиснул булки
и до метки всё донес.
Праздновать победу будем
в этой ядерной игре,
когда есть такие люди
в славном городе Днепре!
Я не знаю, кто ты, где ты
незнакомый паренек.
Но ведь в этом суть победы:
каждый сделал все, что смог.
И кому, скажите честно,
нужны пушки ФРГ,
если даже наш кишечник
побеждает ДРГ?
Чел в Днепре все метки кроет
у прохожих на виду...
Мы еще посрем с тобою
в Александровском саду!
В Питере, в Электростали,
В Краснодаре, в Китеже,
а в Воронеже не станем –
там ведь некуда уже.
Гигиена (помним, дети) -
есть начало всех начал.
Так что сложим всё в пакетик,
как Бандера завещал.
И зачистим планомерно -
подготовила страна
черный пластик безразмерный
для различного говна.