хочу сюди!
 

Наталья

52 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 41-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 1950







0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

тлумки

  • 27.09.22, 11:57
"Якщо не змогли вдома". Біженців у Польщі будуть навчати української мови......
кахби вроді би і шось таке....но блять як ляхи на нас дивляться, позоріщє, блять,  як на даунів шо за своє ганебне недолуге життя нешмаглі просто вивчити мову....
після курсів польский викладач, тяне падругу до кнайпи і поїть дешевим рускім водка, потім ана рускім язиком, но з хахляцуім пачпортом поліруєт польский хуй до-ранку......ото навчання я панімаю...апартеїд сцуко.....а дома хату розєбенили братушкі і муш пішов на вайну з майжє ідентичними, яких до 14 року їздили сматреть німшко маскву німношко пітєр....

11%, 2 голоси

0%, 0 голосів

6%, 1 голос

39%, 7 голосів

6%, 1 голос

0%, 0 голосів

6%, 1 голос

0%, 0 голосів

33%, 6 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

С 14

           Ютюб підсунув.
           Цей "мегамозок" вирішив, коли юзер дивиться дещо з акумулювання енергії, батарей, а останнім часом заходився навколо теми ядерних ударів, яку сколотив один угрофінський неадекват зі своєю "червоною кнопкою", йому буде цікавою ця, по суті, архівна новина. Коли б ще не реклама, якої у ютюбі стало як у телевізорі huhТа не будемо про сумнеsmile
           Все ж я вражений. Концепція батареї, виготовленої з штучних мікроалмазів і відходів атомних електростанцій на основі ізотопу вуглецю С14, має історію з кінця 2016 року, коли власне була заснована ця збірка заміток "Відновлювані ресурси". Вже є навіть діючі прототипи у вигляді батарейок всіх відомих форматів. Але жодних звісток про це чомусь не траплялося всі ці рокиshock  Чекаю на графеновий прорив, спостерігаю собі за всіма "збоченнями" у сферах літієвої технології, акумуляторів з проточним електролітом, а тут тишком-нишком заповзає у життя те, шо недавно здавалося в кращому разі забавною фантазією.
           Тому поспішаю експресно занотувати цю "нову" тему, враження від перегляду і... питання.
           Ну, по суті то ж є не батарея, що зберігає енергію, а генератор, що постійно виділяє енергію через неможливість зупинити радіоактивний розпад вуглецю С14. Коли так, то поставивши батарею потужністю, достатньою для опалення дому, куди відводити тепло у літній період? Але це такий собі камінь спотикання. Можна і придумати, що живити вивільненою електроенергією (кондиціонер у кожну кімнату, перше, що спало на думку). А от питання: скільки ж будуть коштувати всі ці алмази?
           Виявляється, що це буде коштувати дещо навіть менше, ніж літієві батареї hypnosis Так, класична батарея для автівки "Тесла" станом на 2020 рік коштує 9-10 тис.$, тоді як алмазна батарея рівної ємності від NDB компанії, що є засновником цієї технології, потягне лише на 7-8 тис.$. Станом на то й же 2020 р. Щойно ця технологія потрапить до великого народу з хитрим виразом очей, гадаю, можна буде застосовувати суттєвий зменшувальний коефіцієнт. В результаті буде ще дешевше: цю батарею не доведеться міняти чи заряджати.
Поки все.
look

Пуля

1.
Пуля летел по воздуху. Летел буквально, без крыльев или другой опоры. Летел по воздуху, как-бы надевая его на себя при соприкосновении и снимая его со своего тела когда сопротивление воздушного потока было преодолено. Вокруг него разворачивался головокружительный калейдоскоп ландшафтов, запахов и звуков, вспышек света и таких же вспышек теней. При этом Пуля имел свой собственный звук, свой индивидуальный запах и свой маршрут. И вероятно он имел цель. Но об этом Пуля не задумывался. Ни о цели не задумывался ни о маршруте. Пуля летел на импульсе, по вдохновению летел и еще бог знает за счет какого волшебства. Его упругая энергия, жажда полета и вовлеченность толкали его вперед, вперед и только вперед. Все окружающие запахи, и звуки, и свет и тень и все остальное вписывались в его тело, сливались с ним и отбирали часть его существа. Часть его звука, его запах, его отблеск и тень от него оставались ярким мазком в картине мира, сквозь который он пролетал. Его сущность растворялась в окружающем пространстве и становилась частью другого, противоположного, неподвижного мира. Он отбирал у Пули запахи, звуки и энергию и присоединял все это к себе. Неподвижный статичный мир каждую долю секунды грабил Пулю, обманом и колдовством вытаскивая из того частичку его вдохновения и азарта.

2.
Внезапно у Пули на пути возникло нечто темное и громоздкое. Оно было неподвижным и статичным настолько, что воплощало саму неподвижность и статичность. Оно было противоположностью, антиподом того, что составляло квинтэссенцию Пули. И Пуля стал преодолевать эту массивную неподвижность. Сначала он преодолел несколько слоев ткани, потом слой эпителия, влажное сопротивление мышц, связок и какой-то плевы, потом стал преодолевать желеобразную массу каких-то душных органов, потом опять какую-то плеву. После он зацепился за что-то твердое, отскочил, впервые поменяв направление и форму, хорошенько разозлился, прошел сквозь связки и мышцы, порвал ткань и в конце преодоления с криком вышел в свет. Выйдя, он ощутил существенные изменения в своей жизни. Он увидел калечащие изменения своей былой великолепной формы - его тело стало уродливым до не узнавания. Пуля почувствовал себя изможденным в прошедшей борьбе, почувствовал упадок сил и утрату энергии. Он пролетел еще десяток метров ощущая постоянно нарастающее бессилие, почувствовал тяжелое влияние земного притяжения, ощутил изменение в собственной траектории и мучительно осознал приближение конца. Конец траектории Пули, прекращение его движения равнялись его собственной смерти. Пуля максимально приблизился к земле, коснулся ее, отрикошетил, а в конце концов устало зарылся в грунт и стал умирать.

3.
Он умирал и вспоминал свою короткую, наполненную событиями героическую биографию. Пуля вспомнил как он родился в результате огненного слияния матери Гильзы и отца Пороха, вспомнил как он прошел по родовым каналам ствола и вышел в мир. Он вспомнил как мир раскрылся навстречу ему, как все окружающее распахнуло свои объятия чтобы принять его в свое лоно. Он вспомнил громкий звук, который он издал при рождении, самый громкий и лихой, такой же лихой как и вся его последующая жизнь. Ведь кроме лихости и героизма, будем честны, в жизни Пули больше ничего так и не случилось - ведь нельзя же считать его упокоение в сантиметре глубины чем-то целесообразным. Он должен был жить, он должен был продолжать свое стремительное существование для какой-то большой цели, для грандиозных свершений, а не для вот этого. А всему виной то препятствие, та вязкая влажная темная масса, которая преградила ему путь. В преодолении этого препятствия он и растратил все силы. Если б не препятствие, он бы летел дальше, он бы жил вечно. Пуля всегда должен лететь...

зы
Жизненно необходимо убрать с траектории все темные малоподвижные слегка теплые вертикальные массы, которые мешают летать пулям!

Дисиденти

"Прив’язують до ліжка руки та ноги. І дають укол сульфазін. Одразу температура піднялася до 40, я обмочився, а тоді впав у безпам’ятство. Прокидаюся, стоїть наді мною лікар Кузнєцов: «Ну, что ломает?». І кожен день колять галоперидол…Я мало що розумів. Вони насміхалися з мене. Кличку мені санітари в психушці дали – «Самостійна Україна». Михайло Якубівський. Дисидент. Тричі в‘язень психіатричних лікарень.
"Якщо з рота відчувається трупний запах, це ознака летального результату. Наглядачі тримають тебе за руки, розширювачем розводять щелепи – при цьому, як правило, ламають зуби, – запихають шланг і вливають поживну рідину. Ця рідина підтримує життєдіяльність. Вона швидко всмоктується, але вже через годину знову відчуваєш голод.
На 7–8 місяць голодування до мене прийшли терапевт і психіатр».
Мустафа Джемілєв. 15 років ув’язнення. 303 днів голодування.
"Політичних в’язнів під час етапування везли в окремому купе. А весь вагон переважно – кримінальники. Поряд зі мною їхали зечки, які співали по дорозі. Я собі то добре запам’ятав: «Ех, подружка дорогая, твой сидит и мой сидит, давай Брежневу напишем, может, их освободит. Ех, подружка дорогая, я ему писала, а он пишет мне в ответ: х.. бы ты сосала».
Василь Овсієнко. 14 років таборів.
"Привезли мене в пересильну тюрму, заводять в камеру до кримінальних. Я вітаюся. Троє з них подивилися прискіпливо на мене. Без слова полізли в свої наплічники, витягли хліб і поклали переді мною. Може, в очах побачили голод? Це був для мене момент визначальної приголомшливої ваги. Майже сльози текли, коли я їв той хліб і просив Бога: «Я не знаю, що ті хлопці завинили, може, вбили когось, але, Господи, пробач їм все. Бо вони дали мені оцей святий хліб».
Мирослав Маринович. 7 років таборів. 5 років заслання.
"Люди думають, що тюрма — муки. Це нормальне життя, просто інше. Я реготав там більше, ніж тепер. Були люди, які казали, що хотіли б заснути і прокинутися вже на волі. А я хотів кожен свій день проживати, не хотів проспати багато років свого життя".
Микола Матусевич. 7 років таборів. 5 років заслання.
"Дружина в лікарню потрапила. І я собі думав, що ж з дітьми буде. Вирішував, чи не піти на співпрацю зі слідством. Дуже переживав. Не спав усю ніч. Але на ранок зрозумів, що не можу я через свої принципи переступити. Начальник слідчого управління КДБ мені сказав: твоя нога більше не ступить на Україну.
Степан Хмара. 7 років таборів. 306 днів карцеру.
На Локальній історії сьогодні вийшов дуже крутий і дорогий мені проєкт. Яким я страшенно пишаюся і який забрав частину моєї душі.

Ось посилання і таке саме в коментарях:
Коли мої внуки спитають мене: «бабцю, а що знаменитого в своєму житті ти зробила?». Я відповім, що, на жаль, в мене не було відваги на подвиги, але була можливість написати про тих, хто ці подвиги чинив.

Джерело ФБ Самбір

На фото Василь Овсієнко


Ще сотні літ, і сотні ще потому...

Ще сотні літ, і сотні ще потому,

Допоки сонцю місце в небі є.

Допоки часу невідома втома,

Допоки серце світиться твоє,

Допоки світу держиться основа,

І спокою є місце де-не-де,

Люби моє невимушене слово,

Воно без тебе зовсім пропаде.