13 жовтня 2018 року - 17:31
Президент, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко прийняв рапорт Міністра оборони, генерала армії України Степана Полторака про звільнення з військової служби та прийняв рішення про продовження його роботи на посаді Міністра.
«Щойно ми з вами стали свідками дуже зворушливої церемонії залишення військової служби генералом армії України Степаном Тимофійовичем Полтораком. Але хочу наголосити, що звільнення з військової служби це не є покарання. Це не є свідченням недоліків в роботі. Навпаки, з урахуванням урочистості церемонії, яка проходить напередодні Дня захисника України, навпаки – йдеться про суспільне визнання її високої якості та суспільної значимості», - наголосив Президент на церемонії залишення військової служби генералом армії України Степаном Полтораком.
Глава держави нагадав, що відповідно до вимог закону України «Про національну безпеку України» вже з 1 січня наступного року посаду Міністра оборони України має посідати цивільна особа. «Виходячи з цього, Степан Тимофійович Полторак подав відповідний рапорт. І я, відверто кажучи, Степан Тимофійович, із дуже важким серцем, цей рапорт прийняв – про звільнення генерала армії України Полторака Степана Тимофійовича з військової служби», - сказав Петро Порошенко.
Верховний Головнокомандувач особливо наголосив: «Але, цінуючи значний, визначальний внесок Степана Тимофійовича Полторака у відродження Збройних Сил України, а до того – у відродження і становлення Національної гвардії України – я прийняв рішення, щоб він продовжив керівництво оборонним відомством вже у статусі цивільного міністра».
Президент підкреслив, що закон про національну безпеку узгоджений з нашими партнерами по НАТО, і така процедура передбачена. «Отже моє рішення цілком і повністю відповідає букві і духу Закону», - додав він.
Петро Порошенко подякував Міністру за державницьку позицію. «Знаю, що і для Вас питання залишити службу було дуже непростим кроком. Бо Ви віддали їй ні багато ні мало – 35 календарів, 35 років служби в погонах. А Нацгвардію та Міністерство оборони Ви очолили у найскладніший та найдраматичніший час історії нашої держави», - зауважив він.
«Дякую, пане генерале, за бездоганну військову службу Україні і ласкаво прошу, Степане Тимофійовичу, до цивільного життя. Єдине, що хочу сказати, що легше від того, що ви зняли військову форму Вам точно не буде. На Вас залишається вся повнота відповідальності за рівень обороноздатності нашої держави», - звернувся Президент до Міністра оборони.
За словами Глави держави, «є три українських бренди, від яких зараз найбільше корчить Москву» - це Збройні Сили, Національна гвардія України і наша українська автокефальна церква. «Хочу наголосити, що два з цих трьох брендів, а саме Збройні Сили і Нацгвардія, тісно пов’язані з Вами, тож і надалі їх зміцнюйте, аж до повної нашої перемоги», - сказав Президент Міністру та додав, що підтримка капеланів, в тому числі і молитвою, йому гарантована.
Він наголосив: «Впевнений, Степане Тимофійовичу, у Ваших силах. Хочу наголосити, що я як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України повністю довіряю Вам. Ви така людина, з якою будь-хто із тут присутніх точно пішов би у розвідку не замислюючись».
«Вітаю Вас, Степане Тимофійовичу, з новим, вже цивільним етапом у Вашому житті. Завершилася Ваша високодостойна служба в армії, але триває Ваше служіння Україні», - підкреслив Петро Порошенко.
Президент вручив Степану Полтораку орден Богдана Хмельницького І ступеня.
В свою чергу, Степан Полторак зазначив, що сьогодні в його житті особливий день: «Я завершую свою службу у Збройних Силах України, але я точно не завершую служіння українському народові».
«Я пишаюсь тим, що я живу в Україні. Пишаюсь тим, що я український військовий. Я пишаюсь тим, що я Міністр оборони найкращої армії, найкращих військових. Я гордий за свою державу, за наш народ і шлях, який ми пройшли. Я переконаний, що ми будемо рухатись і далі до перемоги», - сказав він.
Міністр подякував Главі держави: «Пане Президенте, як Верховному Головнокомандуючому я дякую за створення нової української армії. Армії, яка, нарешті, стала гарантом державності і незалежності нашої України. Я дякую Вам, за те, що Ви повернули довіру, повагу і гордість до служби у Збройних Силах України. Я дякую Вам за те, що всі разом ми зупинили ворога, всі разом ми створюємо нову історію і запроваджуємо нові традиції».
Міністр оборони також подякував всім солдатам, офіцерам та службовцям з якими він служив і особливо тим, з якими він ніс службу в останні чотири роки, які були найскладнішими в житті держави.
«Я дякую українському народові за те, що у самі важкі дні, коли Росія перетнула кордон і почала агресію проти України, сам народ став армією. Хтось взяв до рук зброю і пішов на фронт, хтось став волонтером і кожного дня, ризикуючи своїм життям, був на передовій, а хтось віддав останню копійчину для того, щоб підтримати Збройні Сили України», - сказав Степан Полторак. Він також подякував своїй родині за підтримку.
Гасло "Слава Україні!" і відповідь "По всій землі слава!" використовувалось ще в середовищі харківської української студентської громади у кінці XIX століття, передають Патріоти України з посиланням на блог історика Юрія Юзича.
Того самого, на базі якого у 1900 році виникла Революційна українська партія (РУП) - перша модерна українська політична партія під російською займанщиною. Перше відоме згадування гасла пов`язане саме із цим середовищем.
Їхав якось "артільний батько" Микола Левитський у гості до родини Олександра Коваленка - співзасновника РУП, який у 1905 році став одним із лідерів повстання на броненосці Потьомкіні.
Їхав, їхав, розглядався навкруги, але забув назву потрібного перевулку. Спитатись би когось, але можуть засміяти - Харків, то ж не Кобеляки, де всі всіх знають. "Коли дивлюсь, - іде студент-технольоґ, чорнявий, смуглявий, ну - наш парубок із села, та й годі. Спитатися б його, та якось ніяково. Коли чую - він насвистує "Ще не вмерла Україна". - Почекайте! - я до візника. - "Слава Україні!" - гукаю до студента. - "По всій землі слава!" - відповідає, підбігаючи до мене з хідника".
Далі у своєму спогаді О.Коваленко згадує, що ось так пізнавались між собою ті, що працювали тоді для української справи. Їх було мало, але вони єднались під кличем: "Не дамо вмерти Україні, не зникне її слава!.."
Цей спогад та попередня цитата цікаві ще тим, що пов`язують походження гасла "Слава Україні!" із українським національним гімном (адже клич сформульовано на основі першого рядка славня "Ще не вмерла Україна").
В робітничій діаспорі, так званої першої хвилі, теж добре знали, коли вигукувати "Слава Україні!". Коли у вересні 1916 року в Детройті (США) під час великого українського віча за участі 1200 осіб було розгорнуто національний прапор, то залом покотилась невтихаюча буря оплесків. Присутні встали з місць, щоб віддати честь прапору. А з їхніх грудей вирвались могутні оклики: "Слава Україні! Хай живе Україна!"...
Із середині 1920-х років гасло "Слава Україні" почала використовувати українська пластова молодь в Галичині і Волині (вихованих переважно ветеранами визвольних змагань).
Пластуни вживали його влітку 1927 року поруч із своїм вітанням "СКОБ!" під час пластової зустрічі в Олександрії поблизу Рівного (у результаті цієї зустрічі поляки того ж року заборонили Пласт на Волині).
У підпільному Пласті кінця 1930-х років замість "СКОБ!" використовувалось вітання: "Слава Україні - Слава, Слава, Слава!". Тобто теж саме, яке згадував Ю.Артюшенко у споминах про "Чорних запорожців" та ЛУН.
Ця відповідь-вигук "Слава! Слава! Слава!" й дотепер використовується в Пласті і використовувалась теж на військовому параді 24 серпня 2018 року.
Саме із середовища пластунів, які масово влились в ОУН після зборони поляками Пласту, гасло "Слава Україні!" повернулось в маси і знову стало популярним серед українців.
Під час Варшавського і Львівського процесів над Степаном Бандерою - та його побратимами й посестрами ще з Пласту - "Слава Україні!" періодично звучало в залі (за що були окремі покарання від польського суду).
Через передруки судових хронік у періодиці вітання розійшлось світом і стало повсюдно вживаним. Ним почали підписувати оголошення і листи, навіть, релігійні громади в США.
До речі, в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І скаже один...".
Але Бандера точно мав знати, що коли угорські війська топили в крові "Карпатську Січ", то січовики перед смертю часто вигукували "Слава Україні!" (у результаті ще в 1939 році нацисти заборонили використовувати це гасло в українських радіопередачах з Відня).
Тому Другий великий збір ОУН в 1941 році не просто зафіксував своєю постановою вже давно сформовану традицію, але й додав до вітання обов`язкову відповідь: "Героям слава!".
Повний текст тут
http://patrioty.org.ua/blogs/shche-odna-versiia-khto-i-koly-vyhadav-haslo-slava-ukraini-249781.html
26 вересня 2018 року - 23:15
Виступ Президента України на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН «Зробимо ООН корисною для всіх людей: глобальне лідерство та спільна відповідальність у підтримці мирних, справедливих та сталих суспільств»
Шановна пані Голово,
Вельмишановні гості,
Пані та панове,
Від імені України я щиро вітаю пані Марію Еспіносу з обранням на посаду Голови 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Ми підтримуємо визначені Вами пріоритети та готові зробити свій внесок у їхню реалізацію.
Наші дискусії відбуваються у визначальний момент для Організації.
Незважаючи на загальний заклик до миру та проголошене зобов’язання його підтримувати, війни та збройні конфлікти залишаються нашою реальністю.
Конфлікти є основною причиною зростання числа біженців та переміщених осіб по всьому світу до безпрецедентних 65,5 мільйонів.
Відсутність миру - це й відсутність розвитку, коли сотні мільйонів людей приречені на зубожіння.
Ще два десятиліття тому міжнародне безпекове середовище здавалося непохитно міцним. Сьогодні ми бачимо відкат до дедалі більшої нестабільності і небезпеки, де традиційні і гібридні загрози становлять виклик міцності наших суспільств.
Занадто часто ми чуємо пафосні заяви про мир, повагу до міжнародного права та відданість правам людини, які залишаються лише заявами - благозвучними словами, політично коректними сигналами, які, однак, не підкріплюються конкретними діями.
Ми можемо піддатися спокусі обговорювати свої досягнення або грандіозні плани на майбутнє.
Проте, на наш погляд, вирішення фундаментальних проблем, з якими стикається ООН та усе міжнародне співтовариство, є набагато важливішим.
Ми ніколи не повинні забувати, що головною метою існування цієї Організації є «врятувати наступні покоління від лиха війни».
Пані Голово,
На жаль, мої співгромадяни стали частиною тієї п'ятої частини населення світу, яка переживає жахи війни.
Поки я виступаю, приходять сумні звістки про ще одне щойно втрачене людське життя на фронті – у війні, яку приніс моїй країні постійний член Ради Безпеки ООН.
Вчора, як само і позавчора, ще кілька сімей були розбиті горем через загибель своїх близьких під час російських ворожих атак.
Москва робить українських дітей сиротами.
Катує наших патріотів у своїх в'язницях.
Понад 1,5 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами.
Вони все ще не можуть повернутися до своїх домівок.
Росія постійно примножує людську трагедію, яка останнім часом отримала новий вимір: екологічний.
Вона отруює українську землю і створює екологічні катастрофи – не лише в окупованому Криму, але й на Донбасі.
Для українців це повсякденна реальність уже впродовж чотирьох років. Тисячі смертей, руйнування, переміщення та людські страждання.
Для моїх співвітчизників ці роки стали надзвичайним тестом - випробуванням на рішучість і солідарність, стійкість і віру.
Не забуваймо, що це за війна.
Україна ухвалила суверенне рішення про власний шлях до вільного світу, заснованого на демократичних цінностях та правилах.
Росія карає Україну за це.
Вбиває. Руйнує будинки. Вона бреше у промисловому масштабі.
Вона робить вигляд, що Україна, як і Грузія, «самі напали на себе».
Чи знаємо ми, який наступний сусід Росії «нападе на себе»?
Чи буде світ й далі перебувати в стані «зручного заціпеніння», сподіваючись, що «наступним буду не я»?
Ми захищаємо українську землю та наш вільний вибір, ми протистоїмо відроджуваній неоімперіалістичній державі, яка хоче поділити світ наново, і таким чином ми захищаємо Вільний світ.
ООН не повинна мовчати, коли цінності та принципи, закріплені її Статутом та принципами міжнародного права, порушуються країною, що має право вето.
Це не просто виклик, це наш шанс зробити Організацію Об'єднаних Націй корисною для всіх людей і реалізувати таким чином девіз цієї сесії Асамблеї.
Пані Голово,
Як могло статися таке погіршення міжнародної ситуації?
Багато хто був переконаний, що повага до миру та міжнародного права є незмінною данністю.
Події на міжнародній арені за останнє десятиліття серйозно підірвали цю впевненість.
Політика умиротворення та пошуку швидких рішень складних проблем довела свою хибність.
Вона підтвердила, зручне замовчування порушень норм міжнародного права не зупиняє злочинця, а навпаки, спонукає його продовжити свою руйнівну політику.
Мовчання і є тією зброєю, яку Кремль використовує проти України, і, зрештою, проти всіх нас!
Наївно вірити, що «безпечна бухта» завжди буде поруч.
Не буде жодної «безпечної бухти», якщо ми дозволимо декому вважати, що для нього не існує жодних правил і обмежень. Що він має право змінювати міжнародну систему, як йому заманеться. Що його інтереси більш легітимні, ніж наші.
Якщо ж не буде сильної та єдиної відповіді, такий безвідповідальний та егоїстичний гравець вдасться до тактики подальшої ескалації, створення нових криз, підвищення ставок, шантажу інших країн та навіть цілих міжнародних організацій.
Все у спробах вийти сухим із води.
Ми цього не дозволимо. Ми повернемо світ на вірний шлях.
Що ж може цьому зарадити?
Лише відповідальність.
Здатність міжнародного співтовариства забезпечити системну та неминучу відповідальність за кожне порушення міжнародного права – перш за все, норм та принципів Статуту ООН – є показником того, наскільки успішними ми, як сім'я націй, можемо бути у досягненні спільних цілей.
Забезпечити відповідальність – непросте завдання.
Можу вас завірити: ніщо не зупинить Москву від продовження своєї агресивної, експансіоністської політики, якщо проти неї єдиним фронтом не виступить міжнародне співтовариство, якщо покарання за її вчинки не стане неминучим.
Саме відсутність відповідного покарання призводить до того, що після Грузії настала черга України, після Литвиненко – Скрипалів, після Аллепо – Ідлібу…
Кремль не має наміру зупинятися на цьому. Після окупації Криму, його мішенню сьогодні є окупація Азовського моря.
Незаконно побудувавши міст через Керченську протоку, Росія почала систематично порушувати свободу міжнародної навігації через Керченську протоку як для українських, так і для іноземних суден.
Такі грубі порушення мають бути припинені як незаконні, у тому числі в рамках Конвенції ООН з морського права. Вони мають отримати рішучу відповідь, включаючи посилення санкційної політики та інші цілеспрямовані заходи.
Ефективність міжнародних дій часто не відповідає очікуванням, а дієздатність самої Організації Об'єднаних Націй піддається сумніву.
Ми повинні визнати, що відповідальність за поточний стан справ лежить на всіх нас колективно, і кожному з нас особисто.
Якщо ми прагнемо створити мирне, справедливе і стале суспільство, ми маємо захищати Статут ООН, підтримувати його норми та принципи, вдаватися до рішучих заходів щодо відновлення справедливості.
Дозвольте мені бути відвертим – гарна мова Статуту нічого не варта, якщо його не дотримуються. Часу на розмови більше не залишилось, прийшов час діяти!
Організація Об'єднаних Націй повинна консолідуватися, адже здійснюються постійні спроби зруйнувати міжнародний порядок, заснований на правилах, і силою переглянути міжнародно визнані державні кордони.
Це небезпечне падіння у прірву нецивілізованого світу, в якому відсутні жодні правила, має бути зупинено.
У зв'язку з цим виникає необхідність активізувати та посилити роль Генеральної Асамблеї у сфері міжнародного миру та безпеки.
З розповсюдженням конфліктів ми повинні забезпечити максимальну гнучкість та повноту порядку денного Генеральної Асамблеї, яка є єдиним всеосяжним і головним майданчиком формування політики.
Саме тому Україна запропонувала включити пункт щодо «Ситуації на тимчасово окупованих територіях України» до порядку денного поточної сесії Генеральної Асамблеї.
Державам-членам мають надаватися всі можливості для детального розгляду всіх нагальних питань, які потребують уваги міжнародної спільноти.
Як зазначила голова Генеральної Асамблеї, ми повинні «сприяти швидкому та ефективному реагуванню Генеральної Асамблеї на надзвичайні ситуації».
Україна, як одна із віце-голів 73-ї сесії, готова надати цьому максимального сприяння.
Як держави-члени, ми «наділили Раду Безпеки головною відповідальністю за підтримання міжнародного миру та безпеки».
Якими мають бути наші дії, якщо член Ради Безпеки з правом вето, використовує його, не для того щоб сприяти міжнародному миру та стабільності, а щоб допомогти собі уникнути відповідальності?
Настав час наголосити, що зловживання правом вето – це гальмо, що заважає нашій Організації діяти на повну силу.
Ми вважаємо, що прогрес у питанні реформи Ради Безпеки буде важливим внеском у триваючу в ООН широкомасштабні зміни.
У цьому контексті ми підтримуємо започаткування міжурядових переговорів з метою узгодження тексту відповідного документа та готові конструктивно долучитися до цього процесу.
Ми також очікуємо, що поточна реформа в області підтримання миру та безпеки, ініційована Генеральним секретарем за підтримки Генеральної Асамблеї, сприятиме підвищенню можливостей та швидкості Організації у питанні реагування на нові загрози для міжнародного миру та безпеки.
Україна повністю поділяє підхід Генерального секретаря до миротворчої діяльності Організації у рамках концепції «Дії з підтримання миру» (A4P). Це своєчасна можливість для держав-членів та керівництва ООН вжити заходів, спрямованих на реальні зміни у миротворчій діяльності ООН.
Йдеться саме про таку миротворчу діяльність, по яку Україна зверталася до ООН ще у квітні 2015 року, коли я направив відповідного листа, підтриманого Верховною Радою України, на адресу Голови Ради Безпеки, Президента Генеральної Асамблеї та Генерального секретаря ООН.
Навіть після того, як ООН не вдалося запобігти агресії проти України, ми все ще сподівалися на допомогу Організації у врегулюванні конфлікту шляхом розгортання багатонаціональної миротворчої місії на тимчасово окупованій території Донбасу.
Місії з потужним мандатом та широким колом відповідальності, що сприятиме поверненню миру на українську землю. А не тієї, що допоможе заморозити конфлікт або закріпити присутність агресора та його поплічників на Донбасі.
Ми серйозно розраховуємо на подальший прогрес у вирішенні цього важливого питання.
Врешті-решт, чітко у відповідності до теми наших сьогоднішніх Загальних дебатів «Зробити ООН корисною для всіх людей», саме за допомогою погодженої Радою Безпеки миротворчої місії, ООН може врятувати численні життя людей та запобігти їх подальшим стражданням.
Пані Голово,
Ми як ніколи налаштовані й надалі захищати кожний клаптик нашої землі від агресора. Крім того, ми продовжимо розглядати всі наявні можливості мирного вирішення конфлікту та відновлення територіальної цілісності України.
Дозвольте мені наголосити, що Україна завжди ставила на перше місце правові та дипломатичні шляхи врегулювання конфлікту.
Пріоритетними для нас є багатосторонні механізми – тому ми звернулися за підтримкою до ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій, форумів та форматів. Ми будемо дотримуватися цього підходу й надалі.
Москва має відчути силу міжнародного права.
Ми ініціювали низку справ проти російської сторони в міжнародних судах. У деяких з них вже досягнуто значних результатів.
Зокрема, на початку 2017 року Міжнародний суд ООН наказав Росії скасувати заборону діяльності Меджлісу – представницького органу кримських татар в окупованому Криму.
Проте Росія продовжує ігнорувати таку ухвалу, нехтуючи не лише своїми міжнародними зобов’язаннями, а й демонструючи зневагу до самого Суду.
Ще один важливий елемент нашої справи в Міжнародному суді – це збиття у 2014 році літака МН17 та причетність Росії до цієї трагедії.
Важливо, що Австралія та Нідерланди нещодавно приєдналися до зусиль України притягнути Росію до відповідальності за цей злочин.
Міжнародна спільнота вже вкотре закликає Росію визнати свою відповідальність та припинити деструктивні дії як в Україні, так й деінде.
Ми знаємо, що правовий шлях є найбільш тривалим, але впевнені, що зрештою він дозволить нам добитися правосуддя.
Пані та панове,
Пройшло майже чотири роки з того часу, як Росія здійснила спробу анексії та окупації Криму і міста Севастополь.
За російської окупації Крим перетворився на військову базу, яка загрожує безпеці та стабільності всього Чорноморського регіону.
Ми впевнені, що зростаюча мілітаризація Криму заслуговує на пильну увагу та негайне реагування з боку Генеральної Асамблеї.
Агресивна політика Росії разом із зухвалим використанням летальної зброї посилює загрозу.
Саме тому під час цієї сесії Україна розраховує на вашу активну підтримку відповідної резолюції.
З першого дня незаконної окупації Криму кримські татари та етнічні українці піддаються репресіям та дискримінації. Зафіксовано безліч випадків убивств, катувань, переслідувань та арештів за сфабрикованими звинуваченнями.
Список заручників та жертв російського окупаційного режиму в Криму зростає майже щодня.
Здається, що бути українцем чи кримським татарином у сьогоднішніх реаліях окупованого півострова є кримінальним злочином.
Кримського фермера Володимира Балуха арештували та ув’язнили на 5 років за здіймання українського прапору над власною оселею.
Кримський режисер Олег Сенцов знаходиться за ґратами виправної колонії на півночі Росії, відбуваючи 20-річний термін за сфабрикованими звинуваченнями.
І Олег, і Володимир оголосили голодування на знак протесту, тож зараз вони балансують на межі життя та смерті.
Я глибоко ціную надзвичайний прояв підтримки та єдності по всьому світу в спробі визволити цих хоробрих людей.
На жаль, Кремль залишається байдужим до цих звернень міжнародної спільноти і багатьох представників російської інтелігенції.
Я закликаю країни-члени ООН докласти більше зусиль для того, щоб досягти поваги до прав людини в тимчасово окупованому Криму шляхом прийняття відповідної резолюції Генеральної Асамблеї ООН.
Крім того, з початку російської агресії в 2014 році окупанти утримують на неконтрольованій території Донбасу десятки українців.
Український солдат Сергій Глондар ніколи не бачив свою наймолодшу доньку, адже 3,5 роки знаходиться в полоні.
Усі українські пропозиції обміняти російських громадян, засуджених за злочини проти суверенітету та територіальної цілісності України, на українських, яких тримають як політв’язнів, цілком ігноруються.
Це черговий приклад безвідповідальності Росії: спочатку підбурювати і надсилати своїх громадян на цю війну, а пізніше просто покинути їх на призволяще.
Ось головна риса сучасної Росії – їм байдуже.
Їм байдуже щодо страждань.
Їм байдуже щодо правди.
Їм байдуже щодо закону.
Вони думають, що їх військова міць та статус в ООН дають на це право.
Ми – ті, хто має довести, що вони помиляються.
Ми – ті, хто має змусити їх не бути байдужими.
А інакше, навіщо ми тут зібралися?
Інакше, в чому різниця між світом “до” ООН та світом після створення ООН?
В цілому, Україна завжди вважала захист прав людини одним з наріжних каменів діяльності ООН.
Неможливо досягти стабільного миру та безпеки у відриві від питання щодо прав людини.
Таким чином, ми підтримуємо зусилля повернути питання прав людини до Ради Безпеки ООН та сприяти тісній співпраці між усіма органами ООН, залученими до цього.
Пані та панове,
Моя країна виконує зобов’язання за Порядком денним у сфері сталого розвитку на період до 2030 року та Цілями сталого розвитку.
У другому кварталі 2018 року українська економіка зросла на 3,8% у річному вимірі. Зростання відбувається десятий квартал поспіль – це точно сталий тренд. Зростання ВВП було зумовлене макроекономічною стабілізацією, покращенням інвестиційного клімату та оздоровленням банківського сектору.
Україна демонструє найкращі темпи зростання серед ринків, що розвиваються.
Попри спрямування майже 6% ВВП на сектор безпеки та оборони, в економічному, соціальному та політичному житті України відбуваються докорінні зміни.
Ми цілеспрямовано впроваджуємо низку прогресивних реформ – від реформи судової системи, освіти, охорони здоров’я до впровадження децентралізації та боротьби з корупцією.
У 2019-2021 роках у зв’язку з членством в Економічній і Соціальній Раді ООН на Україну буде покладено важливу відповідальність.
Базуючись на своєму нещодавньому значному досвіді, моя країна докладатиме зусиль для зміцнення ролі Ради в процесі впровадження та огляду виконання Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 року, насамперед в умовах конфлікту та постконфліктного відновлення.
З-поміж 17 Цілей сталого розвитку Україна, зокрема, вітає ініціативи ООН, спрямовані на подолання голоду у світі.
Сьогодні, в умовах, коли майже 850 млн. людей недоїдають, моя держава не може стояти осторонь та готова запропонувати допомогу для вирішення питань продовольчої безпеки у світі.
Україна, як ніхто інший, знає ціну цій трагедії.
У листопаді ц.р. ми вшановуватимемо 85-ті роковини одного з найбільш страшних злочинів 20-го століття – Голодомору або масової смерті від голоду, штучно організованого в Україні сталінським режимом. Він забрав життя багатьох мільйонів українців.
У цьому зв’язку хотів би поновити свій заклик до Асамблеї вшанувати одну з найбільших трагедій в історії людства шляхом прийняття відповідної декларації.
Пані Голово,
Наша Організація потужна рівно настільки, наскільки ми їй це дозволяємо.
Відтак, наша повна підтримка та міцна політична воля необхідні для того, щоб діяльність ООН відповідала реаліям сучасного мінливого та неспокійного світу.
Як Ви цілком слушно зазначили це в темі цьогорічних дебатів Генеральної Асамблеї ООН «корисною для всіх людей».
Нашим завданням та спільною відповідальністю є збільшити можливості ООН для реалізації нею наших очікувань.
Зробити це завдяки глобальному лідерству, заснованому на спільних цінностях – свободі, верховенстві права та терпимості.
Дякую за увагу.
ГРОЙСМАН В.Б. – Доброго дня! Порядок денний сформовано відповідно до пропозицій урядових комітетів і міністерств.
Першим питанням є черговий звіт про стан поточного ремонту доріг. Фактично завершився літній сезон. Ми маємо ще осінню пору року, коли ще можливо продовжувати і завершувати роботи по реконструкції, будівництву і ремонту українських доріг. Я думаю, що в багатьох областях України, майже в більшості, ми побачили, що сьогодні збільшуються обсяги виконання робіт. Але треба зазначити, що дороги досі залишаються в незадовільному стані.
І знову ж таки хочу повернутися до того, що з 2005 року по 2013 рік державний борг України зріс на 50 млрд доларів. Я не можу згадати жодної нової дороги, крім Євро-2012, яка була побудована за цей період часу. Тобто фактично ми отримали розруху в українських дорогах, і не тільки, і сьогодні намагаємося, як би нам не було важко, і в нас є необхідність фінансувати сьогодні українське військо та вирішувати інші соціальні питання, ми знайшли безпрецедентно 47 млрд грн. Це безпрецедентна цифра, яку ми направили на будівництво, реконструкцію та ремонт українських доріг. З цих 47 млрд 11 млрд у цьому році ми передали на місцеві органи влади для того, щоб на місцях була зроблена відповідним чином якісна робота.
Але треба зрозуміти, що ми передали не тільки кошти, а й відповідальність. Тому, коли я бачу неефективне використання ресурсів або порушення технологій, або інші моменти, які не дають відповідної якості, я вважаю, що це для нас усіх виклик. Тому було доручення Державній аудиторській службі перевірити кожну область, кожну дорогу. Я би хотів, щоб кожна гривня, яка виділена сьогодні державою, потрапила в якісне дорожнє покриття.
Тому сьогодні буде звіт керівника Укравтодору і, відповідним чином, думаю, що ми сьогодні почуємо інформацію і від Держаудитслужби, хоча б проміжну, оскільки думаю, що за декілька тижнів ми отримаємо вже остаточний звіт, який буде підставою направлення матеріалів до правоохоронних органів України.
Я наголошую на тому, що там, де будуть виявлені порушення, по-перше, я про це скажу публічно, в мене авторитетів немає. Будь-яка область, яка буде мати недоліки, я про це повідомлю. Це перше.
Друге. Ми направимо публічно цю інформацію для розслідування в правоохоронні органи для того, щоб понесли покарання. Ми виділяємо ресурси для того, щоб дороги були побудовані, а українці їздили по нормальних дорогах.
Знову ж таки на місцях ми теж бачимо абсолютно різну картину. Є ті, хто виконують ті плани, які були затверджені, і наближаються до завершення сезону до 100%. А є ті, хто зробили 15, 20% за весь період будівельних робіт по сьогоднішній день. Це означає те, що там є безгосподарність і нездатність займатися не те, що будівництвом доріг. Така ж ситуація у нас є і в багатьох інших сферах: в освіті, в охороні здоров'я. Коли передаємо гроші, визначили пріоритети – тільки зробіть. Але, на жаль, ми бачимо, що й там є величезні прорахунки.
Тому треба підсилювати регіональну владу, беззаперечно, і бути дуже вимогливими до їх роботи, більше того, і громадянам в тому числі, щоб ті, хто не здатні, не перекладали з себе відповідальність і не кивали нагору, що хтось десь щось не зробив.
Ще раз наголошую: 47 млрд ми виділили? Виділили. 11 млрд на місцеві дороги виділили? Теж виділили. Ми затвердили Стратегію розвитку українських доріг на 2018 – 2023 рр.? Затвердили. Там чітко написано, хто і що має робити, яка область і що виконувати. Тому вимога до якісної роботи буде тільки посилюватися.
На минулому засіданні Уряду Мінінфраструктури внесло пропозиції про попередній перерозподіл фінансових ресурсів з тих областей, де не використані ресурси, де не проведені тендери. Уряд розглянув, ми направили це на доопрацювання для того, щоб по кожній області визначитися. І сьогодні нам хтось ще намагається дорікати, що ми у когось щось забрали. Ніхто ні у кого нічого не забирав. Якщо кошти в одній області не будуть використані, то за пропозицією Укравтодору вони можуть бути використані в іншій області, можливо, на ту саму дорогу. Але використані, а не пропадуть просто на рахунках, і люди будуть їздити далі по розбитих дорогах. Так не буде. Тому я закликаю до відповідальності.
І ще хочу сказати одну річ. В цьому році ми виділили безпрецедентних 47 млрд грн. В наступному році на дорожнє будівництво в країні ми виділимо кошти в сумі 56 млрд грн. Якщо в цьому році ми виділили 11 млрд грн. на місцеві дороги, то в наступному році ми виділимо 17 млрд грн на місцеві дороги.
Я просто вимагаю, щоб за цю кожну гривню звітували, в першу чергу перед громадянами, а не дурили їм голову. Там, де хтось не здатний зробити дорогу, починають розказувати людям байки. Кошти є на місцях у всіх областях. І вони можуть виконувати ці завдання. Інше питання – це тільки спроможність. Але я думаю, що ми зможемо дати оцінку і за результатами звіту Славоміра, і, відповідно, проміжною інформацією Державної аудиторської служби.
Ще раз хочу наголосити: ми дороги розпочали масштабно будувати в цьому році, продовжимо масштабно будувати в наступному. І безпрецедентне зростання з 47 млрд до 56 млрд в 2019 році, в тому числі, я сказав, 17 млрд, не 11, як в цьому році, а 17 млрд на місцеві дороги – це, я думаю, ідеальна ситуація для того, щоб в наступному році зробити ще більш міцний ривок і вже більше доріг будувати нормальної якості.
Але, наголошую на тому, можемо дати гроші, але ж не ми укладаємо асфальт. Там є конкретні робітники, підприємства, технології, нагляд за технологіями. Тут нам треба посилювати роботу в питаннях контролю. Тут у мене немає жодного сумніву. Але контроль можливий тільки тоді, коли хоча б хтось понесе відповідальність. Тому ми будемо розраховувати на правоохоронну систему в тому числі.
І тому 75% всього акцизу, який потрапляє з палива, буде направлений якраз на дороги. І, крім того, ще буде в цій цифрі 2,5 млрд грн у наступному році, які ми направили на безпеку дорожнього руху. Огородження, кругові кола, острівки безпеки, безпечні переходи – це все буде робитися з весни наступного року в більшому масштабі, ніж навіть це ми зробили в цьому році.
14 вересня 2018 року - 13:30
Перш за все хочу подякувати Віктору Пінчуку, пані Олені, YES за цю фантастичну подію.
Подивіться як змінився наш «Арсенал», як футуристично він зараз виглядає – підходу до аудиторії, до тих, хто виступає.
Я дякую за це стратегічне бачення майбутнього, яке сьогодні ми маємо обговорити.
Я дякую за те, що ми продовжуємо традицію, яку ми встановили на минулій Ялтинській конференції – ми віримо, що наша зустріч наступного року відбудеться в Ялті. Не колись, а наступного року. Ми маємо бути оптимістами.
Шановні пані та панове!
Дорогі співвітчизники, які дивляться зараз нас у прямому ефірі!
Я щиро радий вітати вас на ювілейній зустрічі Ялтинської європейської стратегії. Мені здається, ми вже довели не один раз, що це найкраще місце для того, щоб обговорювати стратегію і я з приємністю зараз бачу величезну кількість щирих друзів України. Я хотів би перш за все подякувати кожному з вас за вашу тверду, незмінну та багаторічну підтримку нашої держави, яку ви демонструєте не тільки словами, а конкретними справами, конкретними діями.
Я хотів подякувати пані Керсті Кальюлайд, хотів би сказати, що Президент Естонії є яскравий приклад особистого лідерства у підтримці України.
І я радий вітати великого друга мого і великого друга України Валдіса Домбровскіса. Я дякую, що сьогодні підписаний документ, який ми сьогодні підпишемо – документ про надання Україні макрофінансової допомоги, про яку ми домовились на саміті «Східного партнерства». Спасибі за рішення продовжити санкції проти понад ста п’ятдесяти фізичних осіб та близько п`ятдесяти російських компаній. І новина про те, що Суд Євросоюзу зараз відмовився знімати санкції з російських компаній, з російських банків нас теж, як ви розумієте, порадувала.
Окремо хотів би привітати гостей із Сполучених Штатів Америки. Відносини між Києвом і Вашингтоном ніколи, наголошую, ніколи не були такими близькими і такими ефективними, як в останні роки. І до цього, щоб це відбулося, стало реальністю, долучилося дуже багато людей і з Білого дому, і з Капітолію. Але особливо хотілося б згадати сенатора Джона Маккейна і його дуже унікальну роль в підтримці нашої держави. Він по-справжньому був великим другом України, він був відданим захисником західних цінностей і робив все можливе, щоб укріпити трансатлантичну єдність. Я нещодавно повернувся з Вашингтону, де ми брали участь в просто унікальній церемонії прощання з сенатором – я був вражений цим і не міг в цей час не бути там. Земля йому пухом.
Друзі, приємно бачити також наших партнерів з Північноатлантичного альянсу. Наш діалог з НАТО вже давно вийшов за межі партнерського на рівень справжніх союзників. Ми маємо чітко це усвідомлювати. Я хочу подякувати і нинішнього Генерального секретаря Єнса Столтенберга, і великого друга України Генерального секретаря Расмусена – ми вітаємо вас і спасибі, що ми разом.
Шановні друзі, учасники Форуму!
Багато що змінилося за рік з минулої Ялтинської конференції. Але «Наступний рік у Ялті» - залишилося. За рік, що минув, багато хто, напевно, пригадує тодішню нашу дискусію. Це була гостра дискусія. Одним із її результатів, пам’ятаєте як гостро стояло питання Вищого антикорупційного суду? Чи буде чи ні він створений? Хочу скористатися цією можливістю – сьогодні 14 вересня, 15 закінчується термін прийняття документів від кандидатів на посаду суддів Вищого антикорупційного суду. Молоді, амбітні, справжні патріоти і професіонали – хто ще не встиг або не вирішив подавати чи ні – прошу брати участь в конкурсі. Без вас цього не має відбутися. Це ваша роль в побудові нової України. Ваша роль у візії нового майбутнього України як країни, яка успішно долає корупцію.
За цей рік ми також ухвалили низку інших важливих реформаторських рішень. Ми прийняли Закон «Про національну безпеку України». Чому це так важливо? Тому, що нарешті він відкриває, створює всю законодавчу базу і відкриває з боку України двері до Північноатлантичного альянсу. Нагадаю, що чотири роки тому, коли я був обраний Президентом, на законодавчому рівні офіцерам НАТО було заборонено входити і до Генерального штабу, і до Міністерства оборони. Був прийнятий Закон про кібербезпеку, проведена медична, освітня реформа, надзвичайно революційний реформаторський Закон про приватизацію. Нарешті скасований валютний декрет, який, мені здається, ще Леонід Данилович підписав уже 25 років тому про обмеження валютної свободи. Тоді це був вимушений крок. І зараз ми з впевненістю дивимося в майбутнє і тому прийняте це рішення.
Ще один рівень свободи у прямому діалозі з бізнесом, виконуючи побажання бізнесу, коли у нас є через безвізовий режим свобода руху людей, свобода руху товарів через поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, вільний рух послуг і вільний рух капіталів. Це ознака цивілізованої європейської країни. Нарешті прийняті закони про акціонерні товариства та товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Дякую Парламенту, що він проголосував президентські пропозиції до Закону про єдине вікно на митниці – не треба ходити по всяких чиновниках, бюрократах, а інколи корупціонерах – треба обмежити контакти людини і держави і зробити їх максимально прозорими. .
Так, ми не стоїмо на місці, і піднялися у світовому рейтингу інновацій. ProZorro стало не лише символом антикорупції. Воно побудоване на хмарних технологіях, на відкритому коді, SCRUM-технологіях. Запущено єдиний веб-портал використання публічних коштів з десятками мільйонів документів у форматі відкритих даних. Немає більше бар’єру для того, хто хоче брати участь у цьому процесі. Електронні державні послуги стають, нарешті, символом нашого життя. Багато було розмов про blockchain. Розпочато, нарешті, процес переведення на blockchain Державного земельного кадастру, Реєстру речових прав. Національний банк готується до запуску національних електронних грошей.
Реформа системи охорони здоров’я, яка була підтримана багатьма з вас і відбулася дякуючи вам зараз передбачає, уявіть собі, запуск телемедицини на селі, рятуючи життя тисяч українських селян. І високий динамізм в інноваціях характерний зараз і для української фармацевтики. Ми впроваджуємо інновації в освіті, в школах та університетах. Друзі, батьки. В кого цього року діти пішли у перший клас – це інша школа. Це не просто слоган «Нова українська школа» - це школа, де дітей поважають, де вони не сидять в класах, де вчителі, які пройшли перепідготовку, шанують і діти прагнуть вже йти назад до школи. Витратьте час, прийдіть у перший клас і подивіться як змінилася і що означає нова українська школа.
Друзі, IT-галузь зараз формує 3% ВВП, а в структурі українського експорту нарешті посідає третє місце після агрокомплексу та металургії. На стику АПК та IT народжується нова галузь – agritech. Цього слова не було ще декілька років тому.
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-na-15-j-shorichnij-zustrichi-yaltinskoyi-y-49590
